Закон україни про природно-заповідний фонд україни

     На території  національних  природних  парків  з  урахуванням  
природоохоронної,    оздоровчої,    наукової,        рекреаційної,  
історико-культурної та інших  цінностей  природних  комплексів  та  
об'єктів, їх особливостей  встановлюється  диференційований  режим  
щодо  їх  охорони,  відтворення  та    використання    згідно    з  
функціональним зонуванням:

     заповідна  зона  -  призначена  для  охорони   та  відновлення  
найбільш цінних  природних  комплексів,  режим  якої  визначається  
відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

     зона  регульованої  рекреації  -  в  її  межах    проводяться  
короткостроковий  відпочинок  та  оздоровлення  населення,   огляд  
особливо мальовничих і пам'ятних місць; у  цій  зоні  дозволяється  
влаштування  та  відповідне  обладнання  туристських  маршрутів  і  
екологічних  стежок;  тут  забороняються  рубки  лісу    головного  
користування,  промислове рибальство, мисливство, інша діяльність,  
яка  може  негативно  вплинути  на  стан  природних  комплексів та  
об'єктів  заповідної зони; { Абзац третій частини першої статті 21  
із  змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від  
21.01.2010 }

     зона  стаціонарної  рекреації  -  призначена  для   розміщення  
готелів,  мотелів,  кемпінгів,  інших   об'єктів    обслуговування  
відвідувачів  парку;    тут  забороняється  будь-яка  господарська  
діяльність,   що   не   пов'язана  з  цільовим  призначенням  цієї  
функціональної  зони  або може шкідливо вплинути на стан природних  
комплексів   та  об'єктів  заповідної  зони  і  зони  регульованої  
рекреації;  { Абзац четвертий частини першої статті 21 із змінами,  
внесеними згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

     господарська зона  -  у  її  межах  проводиться   господарська  
діяльність, спрямована на виконання покладених  на  парк  завдань,  
знаходяться  населені  пункти,  об'єкти  комунального  призначення  
парку, а також землі інших  землевласників  та  землекористувачів,  
включені  до складу парку, на яких господарська та інша діяльність  
здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон  
антропогенних  ландшафтів  біосферних заповідників. { Абзац п'ятий  
частини  першої  статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом  
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

{  Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно  із Законом  
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }  

     На  території   зони  регульованої  рекреації,    стаціонарної  
рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність,  
яка  призводить  або  може  призвести    до    погіршення    стану  
навколишнього  природного  середовища  та  зниження   рекреаційної  
цінності території національного природного парку.  

     Зонування  території    національного    природного    парку,  
рекреаційна та  інша  діяльність  на  його  території  провадяться  
відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту  
організації території  національного  природного  парку,  охорони,  
відтворення  та  рекреаційного   використання    його    природних  
комплексів  і  об'єктів,  що  затверджується  центральним  органом  
виконавчої   влади   у  галузі  охорони  навколишнього  природного  
середовища. { Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно  
із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }  

     Стаття 22. Рекреаційна діяльність на території національних  
                природних парків  

     Рекреаційна  діяльність  на території  національних  природних  
парків  організовується  спеціальними  підрозділами  адміністрації  
парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями  
на підставі угод з адміністрацією парку.  

              ГЛАВА 4. РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ  

     Стаття 23. Статус і завдання регіональних ландшафтних  
                парків  

     Регіональні    ландшафтні    парки    є     природоохоронними  
рекреаційними установами місцевого чи регіонального  значення,  що  
створюються з метою збереження  в  природному  стані  типових  або  
унікальних природних комплексів та об'єктів, а також  забезпечення  
умов для організованого відпочинку населення.  

     Регіональні ландшафтні  парки організовуються з вилученням  або  
без   вилучення  земельних  ділянок,  водних  та  інших  природних  
об'єктів у їх власників або користувачів.

{  Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно  із Законом  
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }  

     В разі необхідності  вилучення земельних ділянок,  водних  та  
інших  природних  об'єктів  для  потреб  регіональних  ландшафтних  
парків  провадиться  в  порядку,   встановленому    законодавством  
України.  

     На регіональні ландшафтні  парки покладається виконання   таких  
завдань:

     збереження цінних  природних та історико-культурних  комплексів  
та об'єктів;

     створення умов для  ефективного туризму, відпочинку  та  інших  
видів рекреаційної діяльності  в природних  умовах  з  додержанням  
режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

     сприяння екологічній  освітньо-виховній роботі.  

     Стаття 24. Структура території та вимоги щодо охорони  
                природних комплексів та об'єктів регіональних  
                ландшафтних парків  

     На території регіональних  ландшафтних  парків  з  урахуванням  
природоохоронної,     оздоровчої,     наукової,      рекреаційної,  
історико-культурної та інших  цінностей  природних  комплексів  та  
об'єктів,  їх  особливостей  проводиться  зонування  з урахуванням  
вимог, встановлених для територій національних природних парків.  
{  Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом  
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }  

     Проект  організації   території  регіонального    ландшафтного  
парку, охорони, відтворення  та  рекреаційного  використання  його  
природних  комплексів  та  об'єктів  і  порядок  його   реалізації  
затверджуються  державним  органом,  який  прийняв  рішення    про  
організацію парку.  

                        ГЛАВА 5. ЗАКАЗНИКИ  

     Стаття 25. Статус і завдання заказників  

     Заказниками оголошуються  природні  території  (акваторії)  з  
метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх  окремих  
компонентів.  

     Оголошення заказників  провадиться  без  вилучення   земельних  
ділянок, водних та інших природних  об'єктів  у їх  власників  або  
користувачів.  

     Стаття 26. Основні вимоги щодо режиму заказників  

     На  території   заказника  обмежується    або    забороняється  
мисливство   та  діяльність,  що  суперечить  цілям  і  завданням,  
передбаченим положенням про заказник.

{  Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно  із Законом  
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }  

     Господарська, наукова  та інша діяльність,  що  не  суперечить  
цілям і завданням заказника, проводиться з  додержанням  загальних  
вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.  

     Власники або користувачі  земельних ділянок, водних  та  інших  
природних  об'єктів,  оголошених  заказником,  беруть   на    себе  
зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.  

                    ГЛАВА 6. ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ  

     Стаття 27. Статус та завдання пам'яток природи  

     Пам'ятками природи   оголошуються  окремі  унікальні   природні  
утворення,  що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне,  
пізнавальне   і  культурне  значення,  з  метою  збереження  їх  у  
природному стані.

{  Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно  із Законом  
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }  

     Оголошення  пам'яток  природи  провадиться   без    вилучення  
земельних  ділянок,  водних  та  інших  природних  об'єктів  у  їх  
власників або користувачів.  

     Стаття 28. Основні вимоги щодо режиму пам'яток природи  

     На  території   пам'яток  природи    забороняється    будь-яка  
діяльність, що загрожує збереженню або  призводить  до  деградації  
чи зміни первісного їх стану.  

     Власники або користувачі  земельних ділянок, водних  та  інших  
природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на  себе  
зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.  

                    ГЛАВА 7. ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩА  

     Стаття 29. Статус і завдання заповідних урочищ  

     Заповідними урочищами  оголошуються лісові,  степові,  болотні  
та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе  наукове,  
природоохоронне і естетичне значення,  з  метою  збереження  їх  у  
природному стані.  

     Оголошення  заповідних  урочищ  провадиться  без    вилучення  
земельних  ділянок,  водних  та  інших  природних  об'єктів  у  їх  
власників або користувачів.  

     Стаття 30. Основні вимоги щодо режиму заповідних урочищ  

     На  території   заповідних  урочищ   забороняється    будь-яка  
діяльність,  що  порушує  природні  процеси,  які  відбуваються  у  
природних  комплексах,  включених  до  їх  складу,  відповідно  до  
вимог, встановлених для природних заповідників.  

     Власники або користувачі  земельних ділянок, водних  та  інших  
природних об'єктів, оголошених заповідними  урочищами,  беруть  на  
себе  зобов'язання  щодо  забезпечення  режиму  їх   охорони    та  
збереження.  

                     ГЛАВА 8. БОТАНІЧНІ САДИ  

     Стаття 31. Статус і завдання ботанічних садів  

     Ботанічні сади  створюються   з  метою  збереження,  вивчення,  
акліматизації,  розмноження  в  спеціально  створених  умовах   та  
ефективного господарського використання рідкісних і типових  видів  
місцевої  і  світової  флори  шляхом  створення,  поповнення    та  
збереження ботанічних колекцій,  ведення  наукової,  навчальної  і  
освітньої роботи.  

     Ботанічні    сади    загальнодержавного     значення        є  
науково-дослідними природоохоронними установами.  

     Ботанічним садам  місцевого значення у  встановленому   порядку  
може бути надано статус науково-дослідної установи.  

     Ділянки  землі   та  водного  простору  з   усіма    природними  
ресурсами вилучаються з господарського  використання  і  надаються  
ботанічним садам у порядку, встановленому цим  Законом  та  іншими  
актами законодавства України.  

     Стаття 32. Структура території та основні вимоги щодо  
                режиму ботанічних садів  

     На  території   ботанічних  садів    забороняється    будь-яка  
діяльність,  що  не  пов'язана  з  виконанням  покладених  на  них  
завдань і загрожує збереженню колекцій флори.  

     У межах ботанічних  садів для забезпечення необхідного   режиму  
охорони та ефективного використання можуть бути виділені зони:

     експозиційна - її відвідування  дозволяється  в  порядку,  що  
встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

     наукова - до складу  зони входять  колекції,  експериментальні  
ділянки тощо, на відвідування її  мають  право  лише співробітники  
ботанічного саду у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків,  
а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду;

     заповідна - відвідування  її  забороняється,  крім  випадків,  
коли воно пов'язано з проведенням наукових спостережень;

     адміністративно-господарська.  

     Зонування території  ботанічних садів  проводиться   відповідно  
до Положення про ботанічний сад та Проекту  організації  території  
ботанічного саду, що розробляється спеціалізованими  науковими  та  
проектними установами і затверджується органом, у  підпорядкуванні  
якого перебуває ботанічний сад, за погодженням з:

     центральним   органом   виконавчої  влади  в  галузі  охорони  
навколишнього   природного  середовища  -  щодо  ботанічних  садів  
загальнодержавного значення;

     органами   центрального  органу  виконавчої  влади   в  галузі  
охорони  навколишнього  природного  середовища  на  місцях,  а  на  
території  Автономної  Республіки  Крим - органом виконавчої влади  
Автономної   Республіки   Крим   з  питань  охорони  навколишнього  
природного  середовища - щодо ботанічних садів місцевого значення.  
{  Абзац третій  частини третьої статті 32 із змінами, внесеними  
згідно із Законом N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011 }  

                   ГЛАВА 9. ДЕНДРОЛОГІЧНІ ПАРКИ  

     Стаття 33. Статус і завдання дендрологічних парків  

     Дендрологічні парки  створюються з метою збереження  і вивчення  
у  спеціально  створених  умовах  різноманітних  видів  дерев    і  
чагарників та їх композицій для  найбільш  ефективного  наукового,  
культурного, рекреаційного та іншого використання.  

     Дендрологічні    парки    загальнодержавного    значення    є  
науково-дослідними природоохоронними установами.