Закон україни про природно-заповідний фонд україни

     Режим  територій   та  об'єктів  природно-заповідного    фонду  
визначається  відповідно  до  цього  Закону  з   урахуванням    їх  
класифікації та цільового призначення.  

     З  метою визначення  та обґрунтування заходів щодо  провадження  
відповідно   до   законодавства  та  вимог  міжнародних  договорів  
природоохоронної,  науково-дослідної,  рекреаційної, господарської  
діяльності,   охорони,   відтворення   та  використання  природних  
комплексів та  об'єктів,  які  передбачається  здійснити  протягом  
п'яти     років,    а    також    стратегії    розвитку    об'єкта  
природно-заповідного фонду на десять  років  розробляється  проект  
організації території об'єкта природно-заповідного фонду.

{ Статтю 14 доповнено частиною  третьою згідно із Законом  N 1826-VI  
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }  

                  ГЛАВА 1. ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ  

     Стаття 15. Статус та завдання природних заповідників  

     Природні  заповідники  -  природоохоронні,   науково-дослідні  
установи  загальнодержавного  значення,  що  створюються  з  метою  
збереження в природному стані типових  або  унікальних  для  даної  
ландшафтної  зони  природних  комплексів  з  усією  сукупністю  їх  
компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в  
них, розробки  наукових  засад  охорони  навколишнього  природного  
середовища,  ефективного  використання  природних   ресурсів    та  
екологічної безпеки.  

     Ділянки  землі   та  водного  простору  з   усіма    природними  
ресурсами повністю вилучаються  з  господарського  використання  і  
надаються заповідникам у порядку,  встановленому  цим  Законом  та  
іншими актами законодавства України.  

     Основними  завданнями  природних  заповідників  є   збереження  
природних комплексів  та  об'єктів  на  їх  території,  проведення  
наукових  досліджень  і  спостережень  за  станом    навколишнього  
природного середовища,  розробка  на  їх  основі  природоохоронних  
рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння  у  підготовці  
наукових кадрів і  спеціалістів  у  галузі  охорони  навколишнього  
природного середовища та заповідної справи.  

     На природні  заповідники   покладається  також  координація   і  
проведення наукових досліджень на територіях заказників,  пам'яток  
природи, заповідних урочищ у регіоні.  

     Стаття 16. Вимоги щодо охорони природних комплексів  
                та об'єктів природних заповідників  

     На території природних   заповідників  забороняється   будь-яка  
господарська  та  інша  діяльність,  що    суперечить    цільовому  
призначенню заповідника, порушує природний  розвиток  процесів  та  
явищ або  створює  загрозу  шкідливого  впливу  на  його  природні  
комплекси та об'єкти, а саме:

     будівництво  споруд,  шляхів,  лінійних  та  інших   об'єктів  
транспорту  і  зв'язку,  не  пов'язаних  з  діяльністю   природних  
заповідників,  розведення  вогнищ,  влаштування  місць  відпочинку  
населення, стоянка транспорту, а також проїзд і  прохід  сторонніх  
осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних  
засобів, за винятком шляхів  загального  користування,  лісосплав,  
проліт літаків  та  вертольотів  нижче  2000  метрів  над  землею,  
подолання літаками звукового бар'єру  над  територією  заповідника  
та інші види штучного шумового впливу, що перевищують  установлені  
нормативи;

     геологорозвідувальні   роботи,  розробка  корисних   копалин,  
порущення  грунтового  покриву  та гідрологічного і гідрохімічного  
режимів,  руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних  
засобів,  усі  види  лісокористування,  а також заготівля кормових  
трав,  лікарських  та  інших  рослин,  квітів,  насіння,  очерету,  
випасання  худоби,  вилов  і знищення диких тварин, порушення умов  
їх  оселення,  гніздування,  інші  види  користування  рослинним і  
тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

     мисливство,   рибальство,  туризм,  інтродукція  нових   видів  
тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності  
окремих  видів тварин понад допустиму науково обгрунтовану ємкість  
угідь,  збирання  колекційних  та  інших  матеріалів,  за винятком  
матеріалів,  необхідних для виконання наукових досліджень. { Абзац  
четвертий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із  
Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

{  Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно  із Законом  
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }  

     Для збереження і  відтворення корінних  природних   комплексів,  
проведення науково-дослідних робіт та виконання  інших  завдань  у  
природному заповіднику  відповідно  до  проекту  організації  його  
території та охорони природних комплексів допускається:

     виконання  відновлювальних   робіт  на  землях  з   порушеними  
корінними природними комплексами, а також здійснення заходів  щодо  
запобігання  змінам  природних  комплексів  заповідника  внаслідок  
антропогенного  впливу  -   відновлення   гідрологічного   режиму,  
збереження  та  відновлення  рослинних  угруповань,  що  історично  
склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

     здійснення  протипожежних   і  санітарних  заходів,   що    не  
порушують режиму заповідника; спорудження у встановленому  порядку  
будівель та інших об'єктів, необхідних для  виконання  поставлених  
перед заповідником завдань; збір колекційних та інших  матеріалів,  
виконання робіт, передбачених планами довгострокових  стаціонарних  
наукових  досліджень,  проведення  екологічної   освітньо-виховної  
роботи.  

     Проектом  організації   території  природного  заповідника   та  
охорони його природних комплексів може бути передбачено  виділення  
земельних  ділянок   для    задоволення    господарських    потреб  
заповідника та його працівників у сінокосах, випасах,  городах  та  
паливі відповідно до встановлених нормативів.  

     Проекти  організації   території  природних  заповідників   та  
охорони їх  природних  комплексів  розробляються  спеціалізованими  
проектними  організаціями  і  затверджуються  центральним  органом  
виконавчої   влади   в  галузі  охорони  навколишнього  природного  
середовища.  

     В     разі    термінової    необхідності    за    клопотанням  
науково-технічної    ради   природного   заповідника   з   дозволу  
центрального    органу   виконавчої   влади   в   галузі   охорони  
навколишнього   природного   середовища  на  території  природного  
заповідника  можуть  проводитися  заходи,  спрямовані  на  охорону  
природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха  
та  в  інших  цілях, не передбачені Проектом організації території  
природного заповідника та охорони його природних комплексів.  

     Для  ліквідації  наслідків  аварій  та  стихійного  лиха,   в  
результаті  яких  виникає  пряма загроза  життю людей чи  знищення  
заповідних  природних  комплексів,  особливо   термінові    заходи  
здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника.  

                  ГЛАВА 2. БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ  

     Стаття 17. Статус і завдання біосферних заповідників  

     Біосферні      заповідники        є        природоохоронними,  
науково-дослідними   установами    міжнародного    значення,    що  
створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових  
природних комплексів біосфери,  здійснення  фонового  екологічного  
моніторингу, вивчення навколишнього  природного  середовища,  його  
змін під дією антропогенних факторів.  

     Біосферні  заповідники   створюються   на    базі    природних  
заповідників, національних природних парків  з  включенням  до  їх  
складу територій  та  об'єктів  природно-заповідного  фонду  інших  
категорій та інших земель і включаються в установленому порядку до  
Всесвітньої  мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО  
"Людина і біосфера.

{  Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно  із Законом  
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }  

     Стаття 18. Структура території та особливості управління  
                біосферними заповідниками  

     Для біосферних заповідників  установлюється  диференційований  
режим охорони, відтворення та  використання  природних  комплексів  
згідно з функціональним зонуванням:

     заповідна зона - включає  території, призначені для збереження  
і відновлення найбільш цінних природних та мінімально    порушених  
антропогенними  факторами    природних    комплексів,    генофонду  
рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до  
вимог, встановлених для природних заповідників;

     буферна  зона  -  включає  території,  виділені    з    метою  
запобігання негативного впливу  на  заповідну  зону  господарської  
діяльності   на   прилеглих   територіях;  її  режим  визначається  
відповідно  до  вимог,  встановлених  для  охоронних зон природних  
заповідників;

     зона  антропогенних   ландшафтів    -    включає    території  
традиційного        землекористування,           лісокористування,  
водокористування,  місць  поселення,  рекреації  та  інших   видів  
господарської діяльності;  в ній забороняється мисливство. { Абзац  
четвертий частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із  
Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }

{  Частина перша статті 18 із змінами, внесеними згідно  із Законом  
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }  

     У межах території  біосферних заповідників  можуть  виділятися  
зони регульованого заповідного режиму, до складу яких  включаються  
регіональні  ландшафтні  парки,  заказники,  заповідні  урочища  з  
додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.  

     Зонування   території   біосферних  заповідників  проводиться  
відповідно    до   проекту   організації   території   біосферного  
заповідника та охорони його природних комплексів.

{  Статтю  18 доповнено  новою частиною згідно із Законом  N 1826-VI  
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }  

     У проекті організації  території  біосферного  заповідника   та  
охорони  його природних комплексів визначаються та обґрунтовуються  
заходи  щодо  провадження   природоохоронної,   науково-дослідної,  
рекреаційної, господарської діяльності відповідно до законодавства  
і міжнародних договорів.

{  Статтю  18 доповнено  новою частиною згідно із Законом  N 1826-VI  
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }  

     Проекти  організації   території  біосферних  заповідників  та  
охорони  їх  природних  комплексів  розробляються спеціалізованими  
проектними  організаціями  і  затверджуються  центральним  органом  
виконавчої   влади   в  галузі  охорони  навколишнього  природного  
середовища.

{  Статтю  18  доповнено   частиною  згідно  із  Законом  N 1287-XIV  
( 1287-14 ) від 14.12.99 }  

     Стаття 19. Особливості діяльності біосферних заповідників  

     Наукові дослідження,  спостереження  за  станом  навколишнього  
природного середовища та інша діяльність  біосферних  заповідників  
здійснюються з урахуванням міжнародних програм.  

               ГЛАВА 3. НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ  

     Стаття 20. Статус і завдання національних природних парків  

     Національні    природні    парки    є      природоохоронними,  
рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними  установами  
загальнодержавного  значення, що створюються з  метою  збереження,  
відтворення і ефективного  використання  природних  комплексів  та  
об'єктів,  які  мають   особливу    природоохоронну,    оздоровчу,  
історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.  

     Ділянки  землі   та  водного  простору  з   усіма    природними  
ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і  
надаються національним природним паркам у  порядку,  встановленому  
цим Законом та іншими актами законодавства України.  

     До складу  територій   національних  природних  парків  можуть  
включатися ділянки землі та водного простору інших  землевласників  
та землекористувачів.  

     На національні природні  парки  покладається  виконання   таких  
основних завдань:

     збереження цінних  природних та історико-культурних  комплексів  
і об'єктів;

     створення умов  для   організованого  туризму,  відпочинку  та  
інших  видів  рекреаційної  діяльності  в  природних   умовах    з  
додержанням режиму  охорони  заповідних  природних  комплексів  та  
об'єктів;

     проведення наукових  досліджень  природних  комплексів  та  їх  
змін  в  умовах  рекреаційного  використання,  розробка   наукових  
рекомендацій з питань охорони навколишнього природного  середовища  
та ефективного використання природних ресурсів;

     проведення екологічної  освітньо-виховної роботи.  

     Стаття 21. Структура території та вимоги щодо охорони  
                природних комплексів та об'єктів національних  
                природних парків