Історія гідрологічних досліджень в Україні

Зміст

 

Вступ ……………………………………………………………………………….. 3

Розділ 1. Дослідження  річок і річкових долин………………………………. 4

Розділ 2. Дослідження  боліт та заболочених земель……………………….. 13

Розділ 3. Дослідження мінеральних вод та лікувальних грязей ……….…17

Розділ 4. Сучасний стан гідрології……………………………………..……. 26

Висновки………………………………………………………………………….. 29

Список використаних джерел……………………………………………..….. 30

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Гідрологія належить до комплексу  наук, які вивчають фізичні і географічні  властивості Землі, зокрема її гідросфери.

Предметом вивчення гідрології є водні об'єкти — океани, моря, річки, озера, водосховища, болота і  скупчення вологи у вигляді снігового  покриву, льодовиків, грунтових і  підземних вод.

Спочатку гідрологія розвивалася  як галузь фізичної географії, гідротехніки, геології, навігації. Як система наукових знань гідрологія сформувалася на початку 20 століття. Значний внесок у її розвиток зробили Олександр Воєйков, Лев  Берг, Юлій Шокальський, Михайло Веліканов, Геннадій Калінін, Дмитро Кочерін. Визначення гідрології як науки дав Віктор Глушков  у 1915 році.

У звязку із специфічними особливостями  об'єктів і методів їх вивчення гідрологія загальна поділяється на: гідрологію суші або власне гідрологію; гідрологію моря (океанологію); гідрологію підземних вод (гідрогеологію), яка  входить до гідрології тими розділами, що вивчають режим підземних вод. Специфічним розділом гідрології є  гідроаерологія — що вивчає водні  процеси в атмосфері.

 Відомості про річки  України вперше згадуються в  історичних і географічних працях  давньогрецьких і давньоримських  авторів. У літописах 10-12 століття  вміщено описи Дніпра та інших  рік. Певні гідрологічні спостереження  на річках України проводилися  з середини 18 століття, зокрема на  Дністрі з 1759 року. Регулярні спостереження  за рівнем води на Дніпрі  біля Києва розпочалися в 1804 році, на Десні — в 1839 році, на Прип'яті — в 1843-му. Виміри  витрат води на Дніпрі здійснюються  з 1878 року, на Десні — з 1895, на Ірпені — з 1909, на Тетереві  — з 1912 р.

 

 

 

 

Розділ 1. Дослідження  річок і річкових долин.

Річки і річкові долини є одним з найпоширеніших на Землі  типів природного середовища. За поєднанням природних умов і ресурсів, давністю господарського освоєння і рівнем концентрації населення річкові долини не мають  собі рівних серед інших типів  рельєфу і ландшафтів. Конкурувати  з ними можуть хіба що морські узбережжя. У зв'язку з цим, вони здавна привертали до себе пильну увагу як населення, так і дослідників. Не є винятком в цьому відношенні і річкові  долини та річки України. Саме на їхніх  берегах селилися первісні люди, які  знаходили тут і захист, і їжу, і родючі землі, і ресурси для  будівництва житла, і засоби переміщення  по території. Водночас, своєю життєдіяльністю  люди змінювали стан навколишнього  середовища, активізували розвиток природних  та викликали появу антропогенних  процесів.

Тому вивчення історії  їх освоєння людиною, пізнання закономірностей  утворення, будови та функціонування річкових долин і річок, оцінювання масштабів  трансформації цього типу природного середовища завжди перебувало у полі зору фахівців природничих, суспільно-економічних, аграрних та екологічних наук. За результатами цих досліджень опубліковано сотні  монографічних праць, кілька тисяч  статей, десятки серій збірників. Водночас праць, присвячених аналізові  історії досліджень річок і річкових долин, вивченню історії їх господарського освоєння та його різнобічних наслідків  є мало. Практично немає і дисертаційних  робіт з цієї тематики.

Звісно, що у короткій статті немає можливості всебічно висвітлити цю проблему. Тому лише намітимо структуру  цієї роботи, вузлові пункти і напрямки таких досліджень, проблемні питання  і перспективні завдання.

Річки і річкові долини України досліджувалися представниками багатьох галузей географії, гідротехніки, біології та екології. Найважливішими напрямами серед них були гідрологічні, гідрохімічні, геолого-тектонічні, геоморфологічні, палеогеографічні, ландшафтні, ґрунтознавчі, біогеографічні, гідробіологічні, суспільно-географічні, рекреаційно-географічні, гідротехнічні, геоекологічні та інші. Поглянемо  на деякі напрями цих досліджень з позицій їхньої теоретичної і прикладної вагомості, наукового рівня, місця наукових праць українських вчених у світовій творчій спадщині.

Гідрологічні та гідроморфологічні  дослідження. Є одним з найпотужніших  напрямів в українській географії. Він об'єднував:

1) вивчення процесів формування стоку річок (максимального, мінімального, середнього), пошуки розрахункових залежностей, за допомогою яких прогнозувалися параметри стоку води великих і малих річок (Є. Оппоков, М. Пузиревський, А. Огієвський, М. Максимович, В. Назаров, Д. Соколовський, І. Желєзняк, А. Бефані, Н. Бефані, П. Вишневський, В. Мокляк, В. Лохтін, Г. Швець, В. Манукало, К. Лисенко, Л. Онуфрієнко, І. Волошин, П. Лютик, А. Гушля, О. Іваненко, Н. Лаликін, Я. Мольчак, М. Сусідко, Є. Гопченко, В. Вишневський, Н. Лобода та ін.);

2) гідрологічне, гідролого-географічне та водогосподарсько-екологічне районування (Й. Желєзняк, Г. Швець, Л. Будкіна, Л. Козінцева, К. Лисенко, В. Дубняк, В. Хільчевський, М. Ромась, А. Яцик, М. Бабич та ін.);

3) вивчення стоку наносів річок (Н. Дрозд, Г. Швебс, С. Антонова, З. Горецька, Н. Бобровицька, О. Молдаванов, І. Назаров, К. Зубкова, С. Кочубей, І. Ковальчук, М. Проскурняк, В. Гребінь, В. Вишневський та ін.);

4) типізацію річок за гідрографічними, гідрометричними, структурними та гідрологічними характеристиками (М. Дрозд, Г. Швець, М. Каганер. М. Айзенберг, С. Левченко, А. Яцик, Л. Бишовець, І. Ковальчук, В. Вишневський, Б. Кіндюк, Ю. Ющенко, Л. Дубіс, М. Чемерис, А. Михнович, Л. Курганевич, Т. Павловська та ін.);

5) вивчення екстремальних гідрологічних процесів у гірських районах (Г. Швець, М. Айзенберг, А. Оліферов, К. Логвинов, О. Раєвський, М. Ромащенко, Д. Савчук, І. Ковальчук, М. Кирилюк, С. Перехрест, С. Кочубей, О. Печковська, О. Ободовський, Ю. Ющенко, А. Михнович та ін.);

6) дослідження впливу меліоративних робіт на стік річок і їхнє функціонування (І. Запольський, М. Зузанський, С. Кутовий, Г. Кубишкін, Я. Мольчак, Б. Козловський);

7) дослідження гідроенергетичного потенціалу малих і верхніх річок України (Л. Хлібоченко, В. Романенко, Г. Рудько, Л. Консевич, М. Сиротюк, І. Ковальчук, М. Крисенков, Ю. Варецький, М. Кирилюк, М. Цепенда та ін.);

8) оцінювання впливу діяльності людини на стік води і наносів, на стан і функціонування малих річок, розвиток в них деградаційних процесів (А. Яцик, О. Петрик, О. Ревера, С. Кочубей, В. Перехрест, Б. Стрілець, С. Русинов, І. Ковальчук, В. Вишневський, Я. Мольчак, С. Кутовий, Л. Бишовець, В. Молодих, Є. Гопченко, Н. Лобода, Л. Дубіс, Я. Хомин, Л. Курганевич, А. Михнович, Т. Павловська);

9) типізацію русел і руслових процесів (М. Бухін, В. Базилевич, О. Кафтан, В. Оніщук, О. Ободовський, Ю. Ющенко, І. Ковальчук, В. Явкін, Л. Дубіс);

10) оцінювання гідроекологічного стану річок і водосховищ (В. Романенко, А. Яцик, В. Поліщук, В. Шевчук, Н. Закорчевна, В. Жученко та ін.);

11) вивчення інтенсивності горизонтальних і вертикальних деформацій русел річок (О. Кафтан, В. Оніщук, І. Ковальчук, О. Ободовський, А. Михнович, В. Явкін, М. Цепенда та ін.), розвитку схилових ерозійно-акумулятивних процесів (Г. Швебс, О. Світличний, Ф. Лісецький, І. Ковальчук, С. Булигін, М. Куценко, С. Костріков, С. Буднік та ін.);

12) дослідження водноресурсних, воднобалансових та водогосподарських проблем (А. Алмазов, В. Романенко, В. Тімченко, А. Яцик, М. Ромась, В. Вишневський, В. Шевчук, О. Денисова, О. Оксіюк, М. Кирилюк, Б. Стрілець, М. Галущенко, О. Галущенко та ін.);

13) моніторинг гідрологічних та гідроекологічних процесів і стану річок, екологічне нормування (В. Самойленко, К. Мовчан, В. Савицький, В. Пелешенко, В. Хільчевський, В. Манукало, О. Ободовський, І. Ковальчук, Д. Клебанов, В. Жукінський, С. Сніжко, О. Оксіюк, О. Васенко та ін.);

14) вивчення селів і селеносних річок (Д. Соколовський, М. Айзенберг, Л. Онуфрієнко, А. Оліферов, К. Логвинов, А. Раєвський, М. Каганер, Б. Іванов, Б. Гольдін, В. Перехрест, С. Кочубей, О. Печковська, Р. Сливка, В. Яблонський);

15) оцінювання впливу карсту на стік річок, формування річкових долин (Б. Іванов, В. Дублянський, О. Кучерук, Л. Кудрін, С. Кореневський, І. Королюк, М. Зубащенко, Н. Дрозд, М. Лаликін, Я. Мольчак, І. Волошин, В. Андрейчук, Б. Вахрушев та ін.);

16) вивчення водосховищ, озерних та морських об'єктів (Л. Ільїн, Ю. Шуйський, Ю. Соколов, М. Волощук, С. Бойченко, В. Тімченко та ін.);

17) водогосподарсько-екологічні дослідження (А. Яцик, В. Самойленко, В. Перехрест, К. Алієв, В. Вишневський, О. Фільчагов, В. Поліщук, Н. Закорчевна та ін.).

За результатами цих досліджень опубліковано низку узагальнюючих  праць у серіях "Ресурси поверхневих  вод" і "Державний водний кадастр", монографій, збірників наукових праць, величезний масив статей, захищено низку кандидатських і докторських  дисертацій (лише в останні роки докторські дисертації гідрологічного і гідроекологічного змісту захистили  С. Сніжко, О. Ободовський, В. Вишневський, Н. Лобода, Б. Кіндюк, Ю. Ющенко та ін.).

Геолого-тектонічні, геоморфологічні  та палеогеографічні дослідження річково-долинних систем. Проблемі взаємозв'язків геологічних  структур, тектонічних рухів і  річкових систем та долин України  присвячено чимало праць українських  та зарубіжних (польських, російських) вчених – В. Бондарчука, Б. Лічкова, Р. Виржиківського, М. Веклича, Б. Возгріна, К. Геренчука, М. Волкова, С. Рудницького, І. Соколова, П. Гожика, П. Цися, І. Гофштейна, Г. Гришенкова, М. Демедюка, М. Дмитрієва, М. Єрмакова, П. Заморія, О. Маринича, Т. Знаменської, І. Леваківського, І. Чебаненка, В. Палієнко, Л. Каманіна, О. Комлєва, Ю. Кошика, А. Богуцького, М. Кожуріної. В. Тимофєєва, Л. Лунгерсгаузена, Р. Купраша, Я. Кравчука, Б. Лящука, В. Сомова, І. Рахімової, М. Фельдбарга, Л. Скварчевської, В. Славіна, Д. Соболєва, С. Круглова, В. Утробіна, С. Проходського, В. Різниченко, А. Ромаданової, С. Соболєва, П. Чирвінського, І. Ковальчука, А. Абанкура, А. Чижевського, Е. Ромера, С. Павловського та ін.

Головними результатами цих  досліджень виступають:

- встановлення тектонічної  зумовленості малюнку річкових  систем рівнинної та гірської  частин території України, деформацій  повздовжніх профілів русел річок  і терас, перебудов річкової  мережі;

- реконструкція історії  формування річково-долинних систем;

- оцінка впливу ендогенних  та екзогенних чинників на  розвиток ерозійно-акумулятивних  процесів у басейнових і річкових  системах;

- характеристики геоморфологічної  будови річкових долин та їхнього  терасового комплексу, специфіки  будови і функціонування річкових  систем у гірських, височинних  і низовинних областях, у районах  з різними знаками рухів земної  кори тощо.

В останні роки опубліковано ряд монографічних праць, які  містять узагальнюючі результати нео-тектонічних  і морфодинамічних досліджень [Ковальчук, 1997; Гошовський, Рудько, Преснер, 2002; Сучасна  динаміка..., 2005].

Палеогеографічні і палеогеоморфологічні дослідження річкових долин. Суттєвий внесок у пізнання еволюції рельєфу  річкових долин внесли С. Рудницький, Ю. Полянський, М. Веклич, О. Маринич, О. Адаменко, І. Мельничук, Н. Сіренко, Ж. Матвіїшина, М. Куниця, П. Цись, В. Палієнко, А. Богуцький, Н. Герасименко та інші вчені.

Аналіз їхнього доробку  дозволяє окреслити 9 головних напрямків, за якими велися дослідження та отримано цікаві результати:

1. аналіз етапності формування  і перебудови річково-долинних  систем;

2. визначення віку заплавних  і терасових елементів річкових  долин; 

3. стратиграфія плейстоценових  відкладів у річкових долинах  різних регіонів України; 

4. реконструкція палеогеографічних  умов на різних етапах еволюції  річкових долин; 

5. реконструкція палеогідрологічних, палеогеоморфологічних і палеоландшафтних  умов і процесів, що розвивалися  у річкових долинах; 

6. аналіз впливу зледенінь,  міжльодовикових епох, епох лесоутворення  на формування і будову річково-долинних  систем та їхніх ландшафтів;

7. аналіз поверхонь вирівнювання  та їх співвідношення з терасовими  комплексами; 

8. оцінювання впливу неотектонічних  рухів на деформації повздовжніх  профілів русел річок та їхнього  терасового комплексу; 

9. вирішення проблем протиповеневого  захисту, регулювання небезпечних  процесів, захисту господарських  об'єктів і комунікацій, охорони  природи. 

За результатами цих досліджень П. Заморієм, О. Мариничем, М. Векличем (із співавторами), М. Куницею, В. Пазиничем, І. Рослим та ін. опубліковано серію  монографій, статей, збірників праць; захищено низку дисертаційних робіт (О. Маринич, М. Веклич, Ж. Матвіїшина, Н. Сіренко, П. Цись, М. Куниця, В. Палієнко, І. Мельничук, Н. Герасименко, Ю. Кошик, О. Комлєв, Б. Лящук та ін.). Дослідження  цього напрямку активно розвиваються тепер у співпраці з польськими, німецькими, російськими вченими.

Вивчення сучасних геоморфологічних процесів. Перші ґрунтовні дослідження  сучасних геоморфологічних процесів у  річкових долинах були опубліковані у кінці 50-х та 60 – 70-х роках  ХХ ст. Головна увага приділялася  вивченню селів і паводків, зсувів, лавин, схилових і руслових ерозійних  процесів (праці М. Айзенберга, М. Каганера, Б. Гольдіна, Б. Іванова, П. Цися, А. Оліферова. Г. Швеця, М. Вольфцун, Є. Хлоєвої, М. Горшеніка, К. Логвинова, А. Раєвського, В. Перехреста, С. Кочубея, О. Печковської, М. Кожуріної, В. Яблонського, Г. Швебса, С. Світличного, І. Ковальчука, О. Адаменка, Г. Рудька, Я. Кравчука, О. Болюха та ін.).