Паливно-енергетичний комплекс України

 

Наведені в таблиці 2.1 дані характеризують стан вугільних басейнів України. Вони свідчать про те, що геологічні запаси вугілля найбільші в Донецькому басейні (42,2 млрд. т, 92,34 % ) і зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах потужністю до 1,2 м. Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна — становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60% шахт, на частку яких припадає понад половини всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40% шахт.

Умови розробки вугільних  пластів Львівсько-Волинського і  Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів  Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, а потужність пластів вугілля  — від 1 до 1,5 м. Небезпека раптових викидів вугілля і газу майже відсутня. Разом з тим зольність видобутого вугілля (47,6%) значно перевищує аналогічний показник в Донбасі (36,2%) і до того ж запаси вугілля досить обмежені (2,0% усіх запасів вугілля України).

В Дніпровському басейні зосереджені  запаси бурого вугілля Розробка буровугільних  родовищ проводиться підземним та відкритим способом. Частка відкритих розробок становить 88,2%. Глибина залягання пластів невелика — максимальна 100 м. Середня глибина розробки пластів на шахтах сягає 90 м, на розрізах — 64 м. Зольність видобутого вугілля нижча, ніж у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля України).[14,c.69]

 Кожного року видобуток вугілля  зменшується. Дані про видобуток  вугілля в Україні за період 2008-2010 рр. наведені у таблиці 2.2.

                       Таблиця 2.2

                      Динаміка видобутку вугілля в  Україні за 2008-2010 рр.

Роки	Кількість вугілля млн. тон	Абсолютний приріст, млн. тон	Темп приросту, %
2008	59,5	-	-
2009	55,0	-4,5	-7,56
2010	55,0	0	0

 

У 2009 році порівняно з 2008 роком видобуток вугілля значно знизився, а саме на 4,5 млн. тон А  у 2010 році видобуток вугілля залишався  на тому самому рівні. Причин спаду видобутку вугілля багато. Це — застаріле обладнання, виробка потужних пластів, що залягають близько від поверхні, брак коштів у країні для реконструкції шахт тощо.

Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан виробничих фондів шахт. Сьогодні до 44% шахт працює від 30-50 років, 25% мають строк служби 50-70 років, а 22% — понад 70% років. Лише 9% шахт експлуатуються менше як 30 років.(рис.2.1)

Промислово-виробничі фонди  вугледобувних підприємств спрацьовані  в середньому на 65%.

 

 

 

 

 

 

                                 50-70 років                                                                                         30-50 років

                                       25%                                                                                                  44%

                        Рис.2.1 Термін експлуатації шахт

З кожним роком за 2008 – 2010 рр. видобуток вугілля знижувався, що є негативним явищем для економіки  країни, оскільки вугілля є основою  паливної промисловості України.

2.2 Загальна характеристика  нафтогазової промисловості. Динаміка  видобутку нафти і газу.

На території України  вперше видобуток нафти розпочато на Прикарпатті на початку XVII ст. Як галузь промислового виробництва нафтова промисловість розвивалась на базі Бориславського нафтового родовища в кінці XIX — на початку XX ст. із застосуванням глибокого буріння свердловин. У той же час було відкрито і ряд інших родовищ на Прикарпатті. Найбільшого рівня видобуток нафти досяг в цьому районі у 1909 р. (2053,1 тис. т), однак у подальшому він почав знижуватися і становив у 1938р. 370 тис. т. [9, c. 326]

В результаті зосередження геологорозвідувальних робіт на нафту і газ у східних районах України було відкрито майже 150 нафтових родовищ у Полтавській, Сумській та Чернігівській областях, які за видобувними запасами нафти значно перевищували родовища Прикарпаття. До найбільших належать — Гнідинцівське, Леляківське, Глинсько-Розбишівське, Рибальське, Качанівське, Новогригорівське.

У повоєнні роки нафтова промисловість Прикарпаття швидко розвивалась. Було здійснено докорінну реконструкцію підприємств галузі на новій технічній основі. В результаті значного розширення обсягів геологорозвідувальних робіт на нафту й газ було відкрито нові родовища на Прикарпатті — Долинське і Північно-Долинське, Бітків-Бабчинське, Орів-Уличнянське та ін.

Найбільшого розвитку нафтова  промисловість досягла в роки дев'ятої п'ятирічки. Так, максимального  рівня видобутку нафти й газового конденсату (14,5 млн. т.) було досягнуто  у 1972 р. Потім обсяги видобутку нафти  стали скорочуватися, і зараз  вони становлять близько 3 млн. т. за рік.

У межах України є три  нафтогазоносні регіони: східний — Дніпровсько-Донецька западина, західний — Західноукраїнський регіон, південь - Південний нафтогазоносний регіон

Дніпровсько-Донецька западина. Розміри западини — 630x210 км, площа — 100 тис. км². Вона охоплює територію Чернігівської, Полтавської, Сумської, Харківської, Дніпропетровської, Луганської і Донецької областей. . В Дніпровсько-Донецькій западині відкрито 180 родовищ нафти І газу, в яких газ становить 74,5, нафта — 18,6 І конденсат — 6,9 %.

В Західноукраїнському регіоні  нафтогазоносність пов'язана з  Волинсько-Подільським краєм Східно-Європейської платформи (Львівський палеозойський  прогин), Прикарпатським передовим  прогином, Складчастими Карпатами і  Закарпатським внутрішнім прогином. Загальні розміри регіону — 300x320 км. Він охоплює частину Волинської, Тернопільської і Чернівецької областей і майже повністю територію Львівської, Івано-Франківської і Закарпатської областей. В основному нафта та газ видобуваються у Прикарпатській нафтогазоносній провінції. Тут у Зовнішній (Більче-Волицькій) зоні Прикарпатського прогину переважають газові родовища, а у Внутрішній (Бориславсько-Покутській) — нафтові.

Південний нафтогазоносний  регіон України — охоплює Західне  та Північне Причорномор'я, Північне Приазов'я, Крим, українські зони Чорного і  Азовського моря. Адміністративно включає  Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запорізьку і частково Донецьку області та Автономну  Республіку Крим. Площа — 290,6 тис. км2, в тому числі акваторій — 123, 5 тис. км2. Станом на початок 1999 р. виявлено 39 родовищ: 10 нафтових, 7 газоконденсатних, 22 газових.[1,c.142]

Основний видобуток нафти  припадає на Східний нафтогазоносний регіон. Його питома вага у загальному видобутку нафти в країні досягає майже 80%. У Південному нафтогазоносному регіоні балансові видобувні запаси становлять 3% від запасів України, тому видобуток нафти практично відсутній.

Нині перше місце з  видобутку нафти належить Лівобережній частині України, де працюють нафтогазові  управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській — на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській — на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають понад половини нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління — Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність запасів і недостатні пошукові роботи.[7, c. 98]

Кожного року видобуток нафти зменшується. Дані про видобуток нафти в  Україні за період 2008-2010 рр. наведені у таблиці 2.3.

                                                                                                  

 

 

 

Таблиця 2.3

                  Динаміка видобутку нафти в  Україні за 2008-2010 рр.

Показник	Роки
	2008	2009	2010
Кількість нафти млн. т.	3,2	2,9	2,6
Абсолютний приріст тис. т.	-	-0,3	-0,3
Темп росту, %	-	90,6	89,7
Темп приросту, %	-	-9,4	-10,3

 

Протягом 2009 року обсяг видобутку сирої нафти зменшився порівняно з 2008 роком на 300 тис. т., тобто на 9,4 %.

Обсяги  видобутку сирої нафти протягом 2010 року зменшились також на 300 тис. т., тобто на 10,3 % відповідно до показника 2009 року.

 Тенденція до скорочення  видобутку нафти в Україні  пояснюється не лише вичерпністю її запасів, а й тим, що більше ніж 90% механізованих свердловин мають насоси, які можуть працювати на глибині до 2000—2500 м, в той час як середня глибина основних покладів нафти становить 3000—4000 м.

Крім цього, застарілим є  основний фонд більшості свердловин та їхнього обладнання. Так, загальне спрацювання основних фондів по AT «Укрнафта» становить майже 60%, не вистачає міцних труб, насосів, агрегатів.

Для газової промисловості  України в першій половині XX ст. характерними були незначні обсяги виробничого та видобувного газу, його висока собівартість та низька продуктивність праці.

Якісно новий період у  розвитку газової промисловості  настав після другої світової війни, коли розпочалася інтенсивна експлуатація вже відкритих родовищ природного газу у західних областях і активізувались пошуки по всій території республіки.

Завдяки зростанню обсягів  геологічної розвідки та буріння  свердловин у 1946—1950 pp. було відкрито Шебелинське, Радченківське, Більче-Волицьке газові родовища, а також нові горизонти на Опарському та Дашавському родовищах. Було введено в експлуатацію Угерське та Хідновицьке родовища.

Відкриття і введення в  експлуатацію в останні роки нових  газових родовищ створили передумови для перебудови системи газотранспортних магістралей значної протяжності: Дашава — Київ, Дашава — Калуш — Галич — Добівці, Бендери — Івано-Франківськ.

Важливе значення для газової  промисловості та її розвитку мало введення в експлуатацію у 1956 р. Шебелинського  газового родовища в Харківській  області. В подальшому були відкриті такі великі газові родовища, як Кегичівське, Єфремівське, Глинсько-Розбишівське, Машівське, Пролетарське та Рибальське (на сході України), а також Хідновицьке, Пинянське, Бітків-Бабчинське (на заході).

 Видобуток газу збільшився  з 1,5 млрд. м³ 1950 р. до 60,9 млрд. м³ у 1970 p., або більше ніж в 40 разів. Найбільший обсяг видобутку газу був досягнутий у 1975 р. — 68,7 млрд. м3. У наступний період після 1975 р. мала місце тенденція зниження видобутку газу в Україні.

У межах України зараз  виділяється дев'ять нафтогазоносних  областей, розміщення яких дозволяє об'єднати їх в три нафтогазоносні регіони: Східний — Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область; Західний — Прикарпатська, Складчасті Карпати, Закарпатська і Волино-Подільська та Південний — Переддобруджинська, Причорноморсько-Кримська, Індоло-Кубанська, Азово-Березанська область.

Першою було освоєно Прикарпатську нафтогазоносну область. Тепер на неї припадає 3,1 % всього видобутку газу в Україні. Цей район досить перспективний, бо газ видобувають в основному з незначних глибин. Розвідані запаси газу становлять 94 млрд. м³. В цілому у Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газу становлять понад 600 млн. т умовних одиниць палива. Причому більше ніж половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5—6 км, що є основною технічною проблемою промислового видобутку їх.

Дніпровсько-Донецьку газоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькій западині. Основні родовища газу стали відомими у другій половині 60-х років. Дніпровське-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни. Основні родовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське і Західнохрестищенське); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. Тут виявлено 111 газових родовищ, запаси газу становлять 785,4 млрд. м³.

У Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м³. Найбільші з них: Голицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. Тепер на дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових підвищень (підземних і водночас підводних структур).