Особливості формування екологічного мислення

У сфері формування стратегій  і технологій екологічної діяльності зміст екологічної освіти полягає в оволодінні особистістю уміннями і навичками:

• естетичного освоєння природних об'єктів;
• отримання наукової інформації про світ природи;
• взаємодії з природними об'єктами в умовах антропогенного середовища;
• природокористування в природному середовищі;
• природоохоронній діяльності.

В процесі навчання даним  технологіям формуються непрагматичні  стратегії екологічної діяльності. Необхідність формування екологічного мислення, екологічної освіти є не тільки актуальною проблемою, а й потребою сучасного суспільства, реалізація якої уможливлює подальше існування людства[15, 19].

2. Екологічне мислення як необхідна умова інкультурації особистості

За В. Казначеєвим і  А. Яншиним, екологічне мислення - це рівень знань, культури, виховання, за якого  кожна людина в своїй професійній  і непрофесійній діяльності наслідує мету створення і організації  найкращих умов психоемоційного, природного і суспільного середовища для  подальшого розвитку людини, збереження і розвитку її здоров'я [7, 191] В цьому визначенні екологічне мислення розглядається як рівень осмислення дійсності, формування висновків як результату цього осмислення і мотивації подальших дій. Якщо мислення розглядати як психічний процес в його прямому значенні, то екологічне мислення - це процесуальний аспект екологічної свідомості, невід'ємна частина екологічної культури особистості, інтелектуальний базис її формування і розвитку.

Необхідними компонентами сформованого екологічного мислення є:

• Розвинене логічне мислення як необхідний інструмент осмислення інформації, її аналізу і встановлення закономірностей і взаємозв'язків в системі "людина-природа", "людина-навколишнє середовище", сутності внутрішніх процесів людини і необхідних умов збереження людини як виду, людини як особистості, її інтелекту;
• Розвинене образне мислення, пов'язане з естетичним сприйняттям середовища, з процесом переходу отриманої інформації в особистісно-значуще знання, асоційоване з власним досвідом людини, образами її уяви і пам'яті;
• Творче мислення, що відрізняється оригінальністю, гнучкістю, нестандартним підходом до розв'язання існуючих проблем як екологічних, так і екопсихологічних (в екологічній освіті, вихованні, формуванні екологічної культури особистості).

Треба особливо відмітити, що розвиток екологічного мислення особистості  вимагає синтезу роботи правої і  лівої півкулі кори головного  мозку, образного і логічного, дискурсивного  мислення, точності математичного прогнозування  і почуттєво-інтуїтивного осягнення  дійсності, збагачення внутрішнього світу  людини і розширення палітри її емоцій і почуттів. Треба зазначити, що й  дискурсивне, творче мислення має неусвідомлені компоненти. Це стосується як можливих емоційно- почуттєвих мотивів початку або продовження процесу мислення, так і безпосереднього, майже раптового акту пізнання - осяяння. Отже, світ емоційних переживань людини, простір її асоціативних зв'язків, особливо нестандартних асоціацій, оригінальних уявлень є складовою творчого екологічного мислення особистості, її світосприйняття. Ось чому розвиток естетичного сприйняття середовища буде також важливим чинником як формування мотиваційного аспекту екологічного мислення і екологічної діяльності, так і чинником ефективності продуктивного процесу мислення.

Екологічне мислення - це системне мислення, що вимагає дослідження  не одного фактору, одного аспекту в  системі "людина-природа", а сукупності взаємозв'язків, взаємовпливів абіотичних і антропогенних чинників. Урахування людського фактору і можливих наслідків людської поведінки - ось  головна складність проблеми прогнозування  шляхів розвитку людства і коеволюції людини і природи. Стосовно практичних ситуацій, це має наступний зміст: якщо Ви в своїй професійній діяльності не можете надати гарантію дотримання екологічного імперативу, шукайте інших рішень, вивчайте існуючий досвід, використовуйте творче мислення для пошуків нестандартних рішень, не відкидайте ті пропозиції, які сьогодні здаються неприйнятними. Можливо, за ними майбутнє. В цьому контексті екологічний імператив - це сукупність умов, порушення яких буде мати для людства незворотні катастрофічні наслідки. Це умови забезпечення майбутнього людства. До них, на наш погляд, можна віднести:

• усвідомлення єдності Людини і Природи, Людини і Всесвіту;
• усвідомлення права на життя для кожного суб'єкта (об'єкта) біосфери;
• неможливість припинення існування будь-якого елементу Універсуму, виходячи з бажання іншого;
• необхідність пізнання законів Всесвіту, законів розвитку природи для координації з ними діяльності людства, активності Розуму, необхідність самопізнання і розвитку самосвідомості людини;
• об'єктивна неможливість зміни параметрів навколишнього середовища в окремо взятому місці без зрушень в усій системі в цілому;
• усвідомлення катастрофічності для існування людства подальшого розвитку техногенної цивілізації і необхідності пошуків шляхів коеволюції людини і природи;
• усвідомлення невідкладності розв'язання першочергових екологічних і психолого-екологічних завдань задля припинення сповзання до прірви самознищення [11, 82].

Щодо формування екологічного мислення в наш час, треба зазначити  деякі об'єктивні ускладнення цього процесу. Мислення давніх людей зробило величезну роботу з усвідомлення зв'язків людини з природою. Формою цього осмислення і регулювання життя свого роду в залежності від попереднього досвіду були міфи. Саме в міфах була створена відповідна модель поведінки людини в різних ситуаціях і обставинах, що допомагало включати в свій індивідуальний досвід родовий досвід своєї общини. Отже, міфологічне мислення виконувало інформаційну функцію передачі досвіду від пращурів до нащадків, функцію адаптації людини в таємничому природному світі, а також функцію регулювання соціального життя общини. Вважаємо за необхідне підкреслити риси гармонійного співіснування людини і природи, відображеного в міфах. Давні повір'я, легенди і міфи використовують і пізніше письменники в своїх творах (Л.Українка, О.Кобилянська, Ю.Ритхеу, Ч.Айтматов та ін.). Це є не випадковий інтерес до витоків своєї культури, структури первісного мислення, його екофільного і гуманістичного коріння. Але у зв'язку зі структурою мислення, яке базувалося на живому досвіді своїх сучасників і батьків, виникло серйозне протиріччя в становленні сучасного екологічного мислення. Адже досвід минулих поколінь надавав зразки екстенсивного природокористування, необмеженого ареалу для перетворення людством довкілля. Чисельність людей зростала швидкими темпами. Ще інтенсивнішим ставав промислово-технічний тиск на природу, яка вже не могла переробити всі відходи людської діяльності, не змінюючи параметри біосфери. А ноосферне, екофільне мислення функціонувало на рівні наукових дискусій, теоретичних розробок або знаходило своє відображення в мистецтві з відтінком суму і приреченості (екологічна проза В.Астаф'єва, В.Романенка, фантастичні твори С.Лук'яненка, С.Ємця та ін.). Навіть інстинкт самозбереження не ставав мотивом зміни способу життя людини ХХ століття - часу розростання глобальної екологічної кризи. Адже причинно-наслідкові зв'язки погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах і хвороб людини з невиконанням вимог екологічного імперативу виявлялися лише в окремих випадках після тяжких катастроф і довготривалих наукових експертиз. А причини виникнення стихійних лих, що забирали життя багатьох людей, глобальних змін клімату досі знаходяться в стані обговорення фахівцями різних галузей науки. Отже, науково обґрунтована діяльність з просвітництва, екологічної освіти, формування екологічної культури кожної особистості всіма соціокультурними інститутами сучасного суспільства стає найактуальнішим завданням сучасної науки та практики, умовою виживання людства в майбутньому.

Але нерідко буває, що розуміння  і усвідомлення необхідності певної діяльності (в нашому дослідженні - усвідомлення необхідності екологічної  поведінки, охорони і збереження природи, здорового способу життя) не спонукає індивіда до цих дій. У цих випадках, на наш погляд, є два шляхи актуалізації мотивів екологічної поведінки: зв'язок знань студента з особистісними цінностями, важливими для нього об'єктами і отримання позитивних емоцій, переживання особистістю глибоких почуттів, піднесених емоційних станів. Перший шлях вимагає від викладачів, робітників культури, авторів навчальних посібників і науково-популярних книг, передач, фільмів, статей використання в своїй роботі мотиваційного переключення, наочного і зрозумілого відображення зв'язку необхідності виконання вимог екологічного імперативу зі збереженням здоров'я індивіда та його близьких, можливості продовження свого роду і створення для своїх майбутніх дітей середовища, придатного для існування Homo Sapiens, збереження життя на Землі. Другий шлях пов'язаний з розвитком естетичних потреб особистості і способів їх задоволення в процесі спілкування з незайманою природою, створення краси своїми руками, думками, почуттями, творчістю. Естетичне сприйняття природного середовища формує чуттєво-емоційний образ світу, зв'язаний з піднесеним почуттям краси, гармонії, відповідності побаченого ідеалу, який може існувати у свідомості людини або бути ще неусвідомленим і зберігатися у пам'яті з дитинства або на рівні архетипів колективного несвідомого.

Але чим більше вільного часу залишається у сучасної людини для відпочинку, саморозвитку, занять улюбленою справою, тим актуальнішою стає проблема формування культури життєдіяльності  людини, культури споживання, екологічної  культури, культури мислення, здоров'я збереження, розвитку вищих потреб особистості. Розвиток творчого потенціалу, формування потреби в творчості як невід'ємної складової способу життя повноцінної здорової особистості є, на наш погляд, альтернативою споживацькій спрямованості особистості, розповсюдження якої є сумною реалією нашого часу. Адже саме ідеали споживацького напряму є соціально-психологічною базою формування антропоцентричного типу екосвідомості, духовної порожнечі особистості. Існуюча система екологічної освіти виявляється недостатньою для формування екологічної особистості. Виникає завдання задіяти інші види соціокультурної практики для ефективного і більш інтенсивного процесу її формування. Отже, програми формування екологічної культури особистості мають включати як освітні засоби, так і просвітницьку діяльність, спеціально організовані соціокультурні акції, роботу засобів масової інформації, громадських об'єднань, клубів, організацію дозвіллєвої сфери студентської молоді. Особистісно-діяльнісний підхід є основною науково-методичною базою організації цього процесу, а його праксеологічний зміст - це стратегія виживання людства і тактика поведінки людини у природі відповідно до цієї стратегії.

Становлення особистості  відбувається в процесі формування специфічного середовища, культурного простору як умови її існування і розвитку, де перетворюючу роль і значення набувають дії людини як суб'єкта і об'єкта цього культурного простору. Специфіка культурного середовища виявляється у формуванні своєрідності інтелектуальної активності, пізнавального стилю особистості, який відображає вимоги культури того суспільства, в якому живуть його представники [13, 47]. Отже, для формування всебічної картини світу, різнопланового уявлення про довкілля потрібні надбання різних культур. Вивчення і використання екокультурних традицій різних народів, різних підходів до формування екологічної культури є необхідною умовою дослідження як шляхів екологічного виховання окремої особистості, так і екологічної культури як феномену суспільного розвитку. Наші інтелектуальні можливості не тільки породжуються культурним контекстом, але й обмежуються ним [11, 48]. Отже, вплив культурного середовища на формування екологічної культури індивіда треба вважати, на наш погляд, одним з провідних чинників ефективності формування екологічного мислення особистості, екологічної свідомості і екологічної культури взагалі. Ю.М.Швалб, знаний фахівець в галузі екологічної психології, запропонував поняття екологічності в контексті міжособистісної взаємодії і характеристики середовища [14, 426-433]. Продовжуючи думку Ю.М.Швалба, ми пропонуємо вважати екокультурним середовище при виконанні наступних вимог:

• якщо соціокультурне середовище сприяє духовному розвитку особистості і формуванню її екоетичних цінностей;
• якщо в найближчому середовищі створено умови для збереження фізичного, психологічного і духовного здоров'я особистості студента;
• якщо у філософії організації, оформленні простору пріоритет мають вимоги охорони і збереження природних об'єктів, естетичного сприйняття природного середовища;
• якщо в соціокультурному середовищі створено умови для розкриття творчого потенціалу особистості, розвитку її креативності.

Саме під впливом найближчого  соціального середовища людина обирає тип свого "життєвого сценарію" (за Е.Берном), культурний сценарій діяльності, серед яких культура мислення стає дедалі все актуальнішою. Серед характерних  вимог до сучасної культури мислення, культурологи відносять рефлексивність, аргументованість, критичність і  самокритичність, розвинену логіку умовиводів, професіоналізм, стратегічне управління [10, 133-136]. Під стратегічним управлінням мисленням ми розуміємо організацію дослідження і розв'язування нестандартних завдань, тих проблем, для вирішення яких виявляються недостатніми відомі методи, способи, алгоритми. Отже, це організація творчого процесу дослідження, який є найнеобхіднішою вимогою функціонування екологічного мислення сучасного професіонала. Жодна культурна характеристика не є спадковою. Опанування будь-якою з них вимагає від особистості постійного свідомого учіння, самовиховання, самовдосконалення. І культура мислення в цьому аспекті - та ключова ланка, яка єднає між собою провідні засади загальної культури особистості.