Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Ноября 2012 в 20:18, реферат
Протягом багатьох десятиліть наше мислення формувалося під впливом таких гасел як "Широка, країна моя рідна, багато в ній лісів, полів і рік...", "Не чекати милості від природи..." і т. ін. Саме тому ми звикли більше користуватися дарунками природи, ніж турбуватися про її відновлення, дбайливе ставлення до неї. Культивування нової свідомості стосовно природи - процес тривалий, він прямо пов'язаний з екологічними, соціальними й іншими умовами життя суспільства.
Протягом багатьох десятиліть наше мислення формувалося під впливом таких гасел як "Широка, країна моя рідна, багато в ній лісів, полів і рік...", "Не чекати милості від природи..." і т. ін. Саме тому ми звикли більше користуватися дарунками природи, ніж турбуватися про її відновлення, дбайливе ставлення до неї. Культивування нової свідомості стосовно природи - процес тривалий, він прямо пов'язаний з екологічними, соціальними й іншими умовами життя суспільства. В обстановці погіршення екологічної ситуації в країні, зниження життєвого рівня, відсутності стійких моральних орієнтирів, домінування споживчої психології, обмежено тимчасовою вигодою без довгострокового прогнозу, в атмосфері байдужості й потурання безвідповідальності за екологічні правопорушення, формування нового розуміння у людини, особливо молодої, усвідомлення нею своїх обов'язків перед природою виявляється досить складним процесом. І все-таки освіта повинна вже сьогодні виявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиве особливе бачення світу як об'єкту його постійної турботи [1, 59].
Становлення екологічного мислення — одне з найважливіших завдань освіти в цей час. Зараз дуже багато екологічних проблем, і не тільки в Україні, але й в усьому світі. Це відбувається тому, що держава приділяла недостатню увагу власне екологічній освіті й вихованню молоді з позицій екологічної культури. Це призвело до того, що спільнота ставиться до природи тільки як до джерела сировини, життя й т. ін. У результаті з'явилися озонові діри, парниковий ефект, нафтові плівки на поверхні води, тощо.
Однією з найсуттєвіших причин незрілості екологічного мислення у громадян країни потрібно вважати недостатньо ефективну систему екологічного виховання й освіти населення. Далеко не кожна людина має можливість долучитися до розуміння екологічних проблем на рівні науки, уявлення про ці проблеми складається часом досить випадково: під впливом повсякденних вражень або з повідомлень засобів масової інформації. Розрізнені відомості не надають людині можливості виробити струнку систему екологічних знань, котрі необхідні їй, щоб розумно й відповідально ставитися до природи, не наносити їй шкоди. Тому завданням сучасного суспільства є забезпечення системного характеру екологічного виховання й освіти населення.
Нинішня екологічна ситуація така, що більше не можна обійтися без радикальних і всебічних перетворень практично всіх аспектів громадського життя. Наукові знання повинні перетерпіти істотні зміни в плані подолання їхньої традиційної роз'єднаності й наповнення природничих наук гуманістичним змістом, а суспільних - природничим. Отже органічний і повний синтез наук - необхідна передумова формування такої комплексної галузі наукового знання, як соціальна екологія, котру неможливо беззастережно віднести ні до суспільних, ані до природничих наук. Сьогодні життєво необхідною є екологізація всіх сфер громадського життя. І, насамперед, звичайно, важливо екологізувати власне особистість у всіх сферах її діяльності: на виробництві й у побуті, у вихованні й навчанні. Екологічна проблема виявляє низку таких особливостей, які дуже важливо враховувати в процесі екологічного виховання й освіти людей [12, 244].
Перша умова успіху екологічної освіти й виховання - досить висока точність даних про стан біосфери в цілому й окремих її регіонів. Крім того, точні дані необхідно доповнювати відомостями про ті взаємозалежні наслідки, які може спричинити зміна будь-якого компоненту біосфери.
Друга умова успіху екологічного виховання - необхідність комплексного характеру висвітлення екологічних явищ. Важливо відтворити не тільки складну сукупність природних процесів, але й висвітлити їх щодо подій у людському суспільстві. Пріоритет природних цінностей важливо підкреслювати ще й тому, що всією колишньою теорією боротьби із природою люди виховувалися в дусі запеклої, непримиренної конфронтації з природним середовищем, природними умовами, які нерідко виставлялися саме як відстала сила, як перешкода на шляху до досягнення практичних цілей: добробуту, достатку й т. ін. Тепер уже більшість спільноти усвідомлює: небезпека загрожує природі з боку власне людини. Необхідно дати соціуму цілісну систему екологічних знань як в області загальних питань соціально- екологічної теорії, так і в аспектах, що відповідають профілю певної професійної діяльності.
Важливо мати на увазі, що якщо "розчинити" екологічний аспект у матеріалі навчальної дисципліни, тим більше якщо "розчиняти" систематично, то ефект виявиться набагато менше бажаного, а еколого-моральні переконання учнів, які і є метою діяльності, навряд чи вдасться сформувати.
Головна проблема постає у виявленні способів впливу на мислення людей, що забезпечують перехід від спрощеного розуміння взаємодії суспільства й природи до адекватного (сучасному) розумінню.
Екологічна свідомість у розвиненому виді формується на основі пізнання людьми законів цілісності природного середовища й тих законів, які повинні обумовити людську діяльність із метою збереження життєздатного стану природи. Зрозуміло, що стихійно подібні знання не можуть стати надбанням особистості навіть у тому випадку, якщо вона має у своєму розпорядженні високий рівень освіти й культури. Саме тут необхідна спеціальна підготовка, що відповідає індивідуальним особливостям.
Особлива складність полягає в тім, що процес формування екологічного мислення повинен охопити всі вікові групи учнів, але ж їм властиві далеко не однакові можливості сприйняття знань. От чому необхідний самий широкий спектр методичних і дидактичних прийомів. Крім того, екологічна освіта тільки в тому випадку зробить помітний вплив на образ та стиль мислення, дій особистості, якщо охопить як раціональну, так і емоційну її сферу, якщо наукові доводи схвилюють її й будуть сприйняті, як власні, тільки тоді стане можливим переконання, що завжди є суто індивідуальним.
В рамках нашого дослідження ми спробували здійснити поєднання теоретичних і емпіричних підходів. До теоретичних методів дослідження відносяться: системний підхід, аналіз і синтез, моделювання, прогнозування, методи дедукції й індукції [15, 11].
Емпіричні методи дослідження включають: спостереження, опитування, анкетування, вивчення стану проблеми в науковій теорії й практиці, узагальнення передового педагогічного досвіду, організацію дослідно- дослідницької роботи з виявлення ефективності змодельованої системи, обробку результатів, їхнього впровадження в освітню діяльність.
Виховання ціннісного ставлення людей до природи вкорінюється в глибини століть. На зорі свого життя, на Землі індивід повинен був вести жорстоку боротьбу за своє існування. Масштаб впливу його на навколишнє середовище в той час був досить незначним. У ході розвитку людства його пасивна залежність від сил природи усе більше поступалася місцем активному впливу, і поступово люди почали пізнавати закони природи й вивчати природні явища. Все це сприяло появі й розвитку природничих наук - ботаніки, зоології, зоогеографії й інших. При вивченні рослин і тварин люди поступово почали звертати увагу на їхні взаємини й на необхідність турботливого ставлення особистості до природи. Історичними передумовами формування екологічного мислення були моральні й гуманні відносини людей з природою, особливо із тваринним світом. Екологічне мислення - це розуміння необхідності охорони природи, усвідомлення наслідків недбайливого ставлення до неї. Крім того, екологічне мислення - це розуміння й усвідомлення того, що кожний індивід відповідає за збереження як окремих видів тварин і рослин, так і в цілому життя на Землі. Але для того, щоб до кінця зрозуміти й розібратися, що ж таке екологічне мислення, і яким образом його можна формувати в учнів, спочатку подивимося, що ж таке мислення взагалі [4, 411].
Мислення - це єдність всіх психічних станів і властивостей людини, як особистості. Воно являє собою надзвичайно складний процес активного відбиття й духовного освоєння об'єктивної дійсності. Мислення являє собою єдність всіх форм пізнання й переживань людини і його відносини до того, що він відбиває. Це специфічна форма життєдіяльності людини, продукт його взаємин з об'єктивною дійсністю.
У процесі життя на кожну людину впливають предмети і явища, події й інші люди, що становлять навколишній її світ. Особистість не тільки певним чином ставиться до об'єктивної дійсності. На відміну від тварини вона виразно сприймає власну життєдіяльність, відносини, об'єктивно спрямовані на навколишній її світ. Мислення слід розглядати і як суб'єктивну сторону психіки.
Слід відзначити найважливіші характеристики мислення. Перша дана вже в самому його найменуванні: мислення. Людське мислення містить у собі сукупність знання про навколишній світ. У структуру мислення, таким чином, входять пізнавальні найважливіші процеси, за допомогою яких людина постійно збагачує свої знання. До числа цих процесів можуть бути віднесені відчуття й сприйняття, пам'ять і уява. За допомогою відчуттів і сприйняття при безпосередньому відбитті подразників, що впливають на мозок, у мисленні складається почуттєва картина світу, яким він представляється людині в цей момент.
Пам'ять дозволяє відновити у свідомості образи минулого. Уява - будувати образні моделі того, що є об'єктом потреби, але відсутні в цей час. Мислення забезпечує рішення завдань шляхом узагальнення знань. Порушення, розлад, не говорячи вже про повний розпад кожного із зазначених пізнавальних психічних процесів, неминуче стає розладом мислення.
Друга характеристика мислення - закріплене в ньому виразне розходження суб'єкта й об'єкта, тобто того, що належить "Я" людини і його "не Я". Людина, уперше в історії органічного світу, продовжує зберігати у своєму мисленні протиставлення й розрізнення. Індивід - єдиний серед живих істот здатний здійснити самопізнання, тобто спрямувати психічну діяльність на дослідження самого себе [3, 4-6].
Третя характеристика мислення - забезпечення ціле- покладальної діяльності людини. У функції мислення входить формулювання цілей діяльності, при цьому складаються й зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, ураховується хід виконання дій і вноситься в нього всі необхідні коригування й т. ін. Усяке порушення в результаті хвороби або за будь-яких інших причин можливості здійснити цілепокладальну діяльність, її координацію й спрямованість розглядається як порушення мислення.
Нарешті, четверта характеристика мислення - включення в його склад певного компоненту. У мислення людини залучається до світу почуттів, де знаходять висвітлення об'єктивні й, насамперед загальнолюдські відносини. У мисленні особистості представлені емоційні оцінки міжособистісних стосунків.
Отже, впродовж теоретичного аналізу проблеми, ми дійшли щодо необхідності розвитку екологічного мислення особистості та екологічної свідомості в рамках екологічної освіти. Нами розроблено теоретичну модель екологічної освіти, найсуттєвішими аспектами якої є такі.
Розвиток екологічної свідомості в процесі соціогенезу найадекватніше може бути охарактеризоване за трьома параметрами:
В социогенезі суспільної екологічної свідомості виділяються дві різноспрямовані тенденції: антропоцентрична і экоцентрична.
Проблеми екологічної освіти знаходяться в центрі уваги міжнародного співтовариства. Стратегічним напрямом вирішення екологічних проблем ЮНЕСКО вважає створення мережі освіти, яка передбачає постановку екологічних питань в центр всіх учбових програм, починаючи з дитячих дошкільних установ і кінчаючи вузами, підготовкою вчителів і управлінського апарату.
В Європі, починаючи з XVIII в. і до 20-х рр. XX в., окремі екологічні питання розглядалися в рамках викладання природознавства. Потім інформація екологічного характеру повідомлялася школярам, в основному, у зв'язку з навчанням їх основам сільськогосподарського виробництва. Починаючи з 30-х рр., екологічна освіта здійснювалася в процесі біологічної освіти школярів. З 80-х рр. формується система власне екологічної освіти учнів. В кінці 90-х рр. під впливом об'єктивних чинників почалися наукові дискусії про подальші стратегії екологічної освіти, пошук нетрадиційних підходів.
Метою екологічної освіти
є формування екологічної особи.
Екологічною особою є особистість,
яка володіє екоцентричним
У сфері розвитку екологічних уявлень зміст екологічної освіти базується на таких загальних положеннях:
Зміст екологічної освіти у сфері формування екологічних уявлень спрямований на стимуляцію психологічної залученості особистості до світу природи. У сфері формування суб'єктивного ставлення до природи зміст екологічної освіти полягає в розвитку цінністного ставлення у особистості. Критерієм сформованості ставлення до природи є високі показники всіх параметрів. Найбільше психолого-педагогічне значення має формування суб'єктної модальності ставлення до природи [1, 189].
Информация о работе Особливості формування екологічного мислення