Парк  розкинувся на площі 154,7 гектарів на узбіччі старовинного міста Умань Черкаської області. Заснований парк у 1796 році багатим польським магнатом Станіславом Потоцьким на честь своєї дружини красуні-гречанки Софії, і був подарований їй в день її янгола у травні 1802 року.

Ідея  створення парку в романтичному стилі з використанням римської і грецької міфології належала самій  Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні  рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, камінні гроти - все  це можна побачити, відвідавши парк. Цей шедевр вражає відвідувачів своєю  красою вже протягом 200 років. Туристичний  сезон в Умані триває весь рік. Потік відвідувачів не зменшується  ні влітку, ні взимку.

       Старовинними  алеями парку бродили Олександр  Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Котляревський  і Сергій Волконський, Павло Пестель  і Михайло Бестужев-Рюмін, Володимир  Сосюра и Максим Рильський. Сотні  наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували  цей парк.

Багато  легенд складено і про саму Умань, одне із старовинних міст України. Місто  героїчної та багатостраждальної долі. Ним володіла польська шляхта, його палили й розгромлювали вщент  татари і турки, але він знову  й знову піднімався з попелу. В  Умані до сих пір знаходять  залишки підземельних ходів, які  служили місцевим мешканцям сховищами  і своєрідними укріпленнями.

       10. Національний природний парк „Подільські Товтри” створено Указом Президента України від 27.06.1996 року з загальною площею 261316 гектарів. Товтри – це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря.

       Подільські  Товтри відзначаються геологічною  будовою, рідкісною і невластивою  рівнинно - платформенним областям. У цьому сенсі вони являють собою сукупність викопних рифових споруд узбережжя бар'єрного характеру, що утворилися у мілководних міоценових морях. Рифи складені мембраннопоровими та черепашковими вапняками. Поверхня рифової гряди, завдяки денудаційним процесам, загалом позбавлена молодших відкладень i тому нерівності поверхні рифових споруд різко виділяються у рельєфі скелястими i карстовими формами земної поверхні, які мають надзвичайно мальовничий вигляд.

      За  своїми фізіографічними рисами об’єкт вирізняється високою ландшафтно-пейзажною  оцінкою. У рельєфі Подільські Товтри виглядають як скеляста дугоподібна гряда, висота якої досягає 443 м. Над навколишньою Подільською рівниною ця гряда піднімається на 60-65 м. Її довжина досягає 250 км, ширина 15-20 км. Окремі форми піднімаються у вигляді витягнутого валу, або окремих конусоподібних горбів, іноді мають форму морських атолів; найбільш поширеною формою є кряжі у вигляді витягнутих валів шириною до 0,5 км. Поверхня їх більшою частиною хвиляста, схили опуклi.

      Приднiстровська  частина Подiльських Товтр вiдрiзняється деякими особливостями: вона сильно i доволi густо розчленована глибокими  каньйоноподiбними долинами лiвих  притокiв рiчки Днiстер. Долини мають  глибину до 200 м, крутi схили та вузьке дно. Вивiтренi та розмитi вапняки, якi відслонюються  на схилах долин, утворюють екзотичні  скелі рiзної форми – колони, стовпи, гiгантські гриби або хаотичнi нагромадження брил та валунiв. На теренах Об`єкту встановлено і експлуатується кілька джерел мінеральних вод різних типів, які мають лікувальні властивості.

Товтровий кряж багатий карстовими формами. Тут  зрiдка трапляються i печери, наприклад: Кармалюкова печера у с. Привороття, проте у кряжi переважають дрiбнi карстовi форми: трiщини, борозни, комiрки, лійки, карри, якi утворюють на головному  кряжi Товтрового масиву iнодi справжнi карстовi поля.

Значну  туристично-рекреаційну цінність складають  лісові масиви. Поряд з  річками та іншими водними акваторіями їм відводиться основна роль в організації короткочасного відпочинку населення. Територію Парку можна використовувати з туристично-рекреаційною метою протягом всього року.

     Основні можливі види туристичної діяльності: пішохідний, водний, автомобільний і кінний, лижний, пізнавально-культурний (екскурсії та інше).; загальнооздоровчий відпочинок (пішохідні прогулянки, спортивні ігри, лижні прогулянки), екскурсії (по Дністровському водосховищу екскурсії проводяться на теплоходах), дельта – пара планеризм, мандрівки на повітряних кулях, любительські промисли (збір грибів і ягід, рибальство, мисливство); кліматичне і бальнеологічне лікування.

       11. Дендрологічний парк «Олександрія» (м.Біла Церква). Дендрологічний парк «Олександрія» створено понад 200 років тому родиною великого землевласника, графа Франциска Ксаверія Браницького. «Олександрія» - один з найкращих зразків пейзажного парку в стилі романтизму з композиціями меморіального характеру на честь князя Г.Потьомкіна, імператора Олександра І, графа М.Воронцова. Чудово доповнюють краєвиди парку архітектурні споруди - Колонада, «Ехо, Китайський місток», «Руїни», павільйон Ротонда та ін.

       12. Карпатський державний природний національний парк розташований у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, займає площу 50,3 тис. га (у тому числі територій лісу – 5.5 тис. і водойм – 0,5 тис. га). Він розмістився в одному малоосвоєних гірських районів північно-східної частини Східних Карпат. Його територія простягалась на 55 км з півночі на південь, вздовж річки Прут, приток річки Дунай. Річка Прут бере свій початок у самому парку, біля підніжжя гори Говерла, що є найбільшою вершиною тієї частини Східних Карпат.

             Цей район Гуцульщини відомий на Україні, як місцевість, де

пролягають захоплюючи туристичні маршрути, де склалися необхідні умови для любителів зимових та літніх видів спорту. Гостей Карпатського парку ваблять м’який клімат, чарівні ландшафти -  міжгірські далини, середньо гір’я, високогір’я, Чорногірського та Горганського хребтів. Прикрасами парку є мінеральні джерела, водоспади, печери та інші природні утворення. Тут різноманітний рослинний і тваринний світ. Край цей має і своє історичне минуле. Тут з загонами опришків проходив народний герой Олекса Довбуша, а в роки Великої Вітчизняної війни билися з фашистськими загарбниками партизани з’єднання двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака, тут знаходяться музей партизанської слави і могила комісара цього з’єднання Героя Радянського Союзу С. В. Руднєва. З цими містами пов’язані яскраві сторінки життя і творчості великих українських письменників І. Франка і М. Коцюбинського.

             На території парку  збереглося багато археологічних і  культурно-історичних пам’яток, зразків народної гуцульської дерев’яної архітектури – культові і цивільні будівлі XVII-XVIII ст., селянські садиби (гражди) та інші споруди. На території 37 природоохоронних ділянок на висоті 800-1000 м ростуть реліктові сосни, високопродуктивні 90-річні насадження піхти білої і 120- річні – піхти звичайної, є тут і окремі дерева-патріархи, що досягли віку

       140-200 років і висоти близько 50 м,  різноманітні рідко сни рослини.  Серед природних об’єктів, які охороняються, - водоспади, мінеральні джерела, скелі. Все це демонструється туристам.

3. Києво- Печерська лавра.

       Чотирнадцять  років тому, після майже тридцятирічного  запустіння й гонінь на православну  віру, знову відродився монастир, колиска  руського чернецтва — Свято-Успенська  Києво-Печерська Лавра.

       Усім  відомо: просто руйнувати, будувати важко. Тому неможливо, щоб після стількох років переслідування віри, за час  яких наш народ духовно послабшав, втратив багато традицій церковного життя, зокрема чернечого, враз постало  перед нами монастирське духовне  життя в усій своїй повноті. Не так швидко робиться, як мовиться. Тому, очевидно, знадобиться ще не один десяток  років для внутрішнього духовного  устрою обителі. Але вогник чернечого життя засвітився і потягнулись до нього і ті, хто прагнув «життя постувального» і благочестиві миряни, які палко полюбили стародавню обитель з її видатними святинями.

       Хоч якими довгими були роки лихоліть, духовні ниті, що пов'язують наш час  з часами "вікопам'ятних діянь  і подвигів богоносних отців" все  же не перервались. І чи не диво, що сьогодні у центрі сучасного столичного міста, яке десятиріччями боролось із своєю  священною історією, своїм же корінням, відродився оазис життя, сповненого віри і сподівання на Бога!

       Ще  від часів преподобного Феодосія Печерського в Лаврі заведено давній спільно жительний устав  Студійського монастиря, але з часом  виникли деякі особливості, які  склали лаврську традицію. День обителі  починається з того, що вранці братія збирається у храмі на службу, що називається полуношницею. Братія читає  граматки (поминання), де записані імена  живих і померлих православних. Після  завершення полуношниці відправляються часи, а після них — Божественна  літургія. У Лаврі встановлено  читання невсипущого Псалтиря. У  невеликій каплиці на Ближніх  печерах наче невгасима духовна  лампада, безперервно, вдень і вночі, читаються святі псалми.

       Особливе  місце у лаврському богослужінні займають дні свят: Успіння Пресвятої  Богородиці, храмових свят, — Різдва Христового (підземний храм у Дальніх  печерах), Різдва Богородиці, Введення до храму Пресвятої Богородиці (підземний  храм у Ближніх печерах), Благовіщення (підземний храм у Дальніх печерах), Тройці, Хрестовоздвиження, Зачаття  Святої Анни, Усіх святих, Преподобних Антонія і Феодосія, а також Собор усіх Преподобних Печерських, Соборів отців, що спочивають у Дальніх і Ближніх печерах, на честь ікони Божої Матері "Живоносне джерело", а також окремі дні пам'яті Преподобних Печерських, коли відправляються полієлейні служби.

       У печерах служать молебні з  помазуванням миром від мироточивих  глав, і одяганням шапочки святого  преподобного Марка Гробокопателя.

       У святкові дні після літургії відправляється чин о Панагії ("панагія" у  перекладі з грецької означає "всесвята" або "пресвята"). Панагією називається  проскура, з якої під час Літургії виймається часточка на честь Пресвятої  Богородиці. Ця проскура урочисто виноситься з храму і з призиванням  імені Божої Матері ділиться між  братією після трапези.

       Згідно  із Церковним Переказом, цей звичай сягає апостольських часів: апостоли після зішестя на них Святого  Духа, перед тим як вирушити з  проповіддю у різні країни, деякий час жили разом. Збираючись на трапезу, вони залишали для Христа за столом незайнятим найпочесніше місце і  клали там хліб. Після обіду  й молитви подяки вони піднімали  цей хліб із словами: "Слава Тобі, Боже наш, Слава Тобі! Слава Отцю і Сину і Святому Духу! Величне  Ім'я Святої Тройці! Господи Ісусе  Христе, допомагай нам". Цей обряд  вони справляли й після того, як розлучилися одне з одним. На третій день після Успіння Пресвятої  Богородиці, коли апостоли зійшлися на обід і за звичаєм підняли хліб, вони побачили вгорі Богородицю, оточену  Ангелами. Вона пообіцяла апостолам  завжди бути разом з ними. І тоді, замість слів: "Господи Ісусе  Христе, допомагай нам!" апостоли вигукнули: "Пресвята Богородице, допомагай  нам!" Після цього вони вирушили на гроб Богоматері й побачили, що тіла Її там немає — Пресвята Богородиця, як і Син Її, воскресла і перебуває  на Небі.

       Чернеча трапеза є продовженням богослужіння, оскільки пов'язана з одностайною  подякою Богові за Його щедроти. Під  час трапези читаються житія  святих та різні повчання або тлумачення на Святе Письмо.

       Лаврою  зазвичай називають великі загальножительні монастирі, які за своїми розмірами  й кількістю будівель нагадують  невеликі міста, де є навіть вулиці ("лавра" у перекладі з грецької означає "вулиця"). І життя в  цих чернечих містечках підпорядковане чітким законам і порядкам, без  яких неможливе повноцінне чернече  життя.

       Старійшиною, або священно архімандритом Лаври, головою свячено началія монастиря  є Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України. До виконання цього служіння він приступив у 1992 р., відразу після обрання його Предстоятелем Української Православної Церкви.

       З 1994 року намісником Києво-Печерської Лаври  є Преосвященніший Павел, єпископ  Вишгородський, вікарій Київської  Митрополії.

       Питання, пов'язані з порядком богослужінь  й послуху, контролюються благочинним.

       Найважливіші  питання монастирського життя виносяться на обговорення Духовного Собору Лаври.

       Молитва й робота завжди були в Києво-Печерському  монастирі основою життя. У житіях преподобних отців Печерських ми знаходимо багато прикладів тому: преподобного Антонія миряни часто  бачили, наприклад, за роботою на землі  — скромно, разом з іншою братією; преподобний Феодосій ніколи не залишався  без діла, завжди знаходив рукоділля, навіть у святкові дні після богослужіння він виконував якусь роботу; преподобні Арсеній та Аврамій дістали прізвища Трудолюбивих; преподобний Микола Святоша, який відмовився від князівських  багатств, виконував важкі послухи. І таких прикладів можна навести  ще дуже багато.

       Сьогодні  Лавра має своїх сантехніків, слюсарів, теслярів, архітекторів, кравців, садівників, бджолярів, пекарів, кухарів  і навіть фельдшера. Ведуться сільськогосподарські роботи. При монастирі працює екскурсійне  бюро. В іконній та швацькій майстернях виробляють чудові твори церковного мистецтва. І на всіх цих ділянках роботи не обходиться без допомоги мирян, які з радістю допомагають  братії.

       Крилосний спів є послухом, який вимагає багато духовних і фізичних сил. Братія прагне відродити й зберегти традиції Києво-Печерського  співу, які існують багато століть  і надають богослужінню особливого піднесення й краси. Хор монастиря  багато разів запрошували співати  на різних духовних урочистостях. Він  брав також участь у фестивалях церковного співу. Сьогодні видано кілька дисків із церковними пісне співами Лаври.