Національні заповідники України. Пам’ятки садово- паркового мистецтва в Україні. Києво- Печерська лавра

       До складу Національного заповідника «Давній Галич» входить три музеї. Це - Музей історії давнього Галича, Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття і Музей караїмської історії та культури. А у відреставрованій вежі Галицького замку незабаром планується розмістити експозицію Музею пізньо середньовічного та нового Галича. Кожен з музеїв має свою специфіку, свій напрям діяльності та свої особливості. Перший з названих - історичний. Це найдавніший музейний заклад Національного заповідника «Давній Галич». Другий – етнографічний і, до речі, єдиний на Івано- Франківщині. А подібних до Музею караїмської історії та культури взагалі нема нині в усій Україні.

       Національний історико- меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви” відомий в усіх куточках нашої країни й далеко за кордоном.

       Саме  тут, біля сіл Пляшева, Острів, Солонів, Рідків, Митниця, у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького  в 1651 році відбулася одна зі значних  битв в історії України. Козаки, селяни зійшлися у смертельному бою з  поневолювачами рідної землі – польською  шляхтою.

       У 1910 – 1914 роках на острові Журавлиха  побудовано величний храм-пам’ятник  – Георгіївську церкву, у підземеллях  якої зберігаються численні кості героїв, які загинули на полі бою під Берестечком. Церква збудована архітектором Володимиром  Леонтовичем за проектом, розробленим під керівництвом архітектора Олексія Щусєва Володимиром Максимовим, її західну зовнішню стіну утворює іконостас із картиною “Голгофа” Івана Їжакевича. Внутрішнє облаштування триярусного храму вражає відвідувачів художнім оформленням.

       У 1912 році з Острова на Журавлиху  було перевезено Михайлівську церкву, один із кращих зразків української  дерев’яної архітектури середини XVII століття. У ній, за народними переказами, напередодні битви побував Б. Хмельницький. Церкви з’єднані підземним  ходом, прокладеним до саркофага  з козацькими кістками.

       У 1966 році створено музей-заповідник Козацькі могили. Крім церков, у заповідник входить  двоповерхова споруда колишніх келій  скита, де розміщено музей. В його експозиції зібрані унікальні речі, знайдені під час багаторічних розкопок під керівництвом доктора історичних наук Ігоря Свєшнікова. У 1991 р. відкрито пам’ятник козакам. У 2001 р. за сприянням  облдержадміністрації було виконано великий  обсяг робіт із благоустрою.

       Свято-Георгіївська церква використовується як парафіяльна, тут відбуваються богослужіння. Діє  Свято-Георгіївський чоловічий монастир. 
 

2. Пам’ятки  садово- паркового мистецтва в  Україні.

       Основними пам’ятками садово- паркового мистецтва  в Україні є:      

       1. Сокиринці. Тутешній парк - видатний пам'ятник українського садово-паркового мистецтва. Створений на початку XIX ст. Площа - близько 600 га. Засновником Сокиринських садиби і парку був прилуцький полковник Г. Г. Галаган, соратник Петра I в Полтавській битві. Старовинний палац, оранжерея та англійський ландшафтний парк з озерами, парковими спорудами та скульптурами - перлина серед садиб України. У цьому ж селі знаходиться могила найвідомішого з українських кобзарів - Остапа Вересая (1803-1890). На території парку знаходиться ставок, споруди в «романтичному» стилі - Готичний і Червоний мости, ротонда, скульптури, колодязь і ряд інших паркових споруд.

       2. Тростянець. Куточок Криму в чернігівському краю! 204 га алей, затишних куточків, гір і долин. Кипариси, підстрижені галявини, лебеді, містки ... Парк почав формуватися в 1830 р., коли у володіння ним вступив Іван Скоропадський – представник знатного козацького роду, що дав Україні двох гетьманів. Він звів тут садибу і заклав пейзажний парк. Прикраса парку - чотири величезних ставка, найбільший з яких - 1300 м. Парк формувався протягом майже 60 років. У 1858 р. почалося формування «чернігівської Швейцарії» - штучного гірського ландшафту. Для прикраси парку на площі 30 га були насипані 35-метрові гори. Вершину однієї з них прикрашає половецький ідол. З усієї Європи сюди завозилися рідкісні види рослин. Нині тут зібрано 770 порід і різновидів дерев і кущів. Вдало підібрані і розміщені рослини створюють численні «перспективи» і «пейзажі». Від садибного будинку збереглися два флігелі. У парку стоїть пам'ятник на могилі Івана Скоропадського.

       3. Качанівка. Величезний парк, і він відкритий для Вас! У нинішньому вигляді садибу створили відомі промисловці і меценати Тарновські, які володіли садибою з 1824 по 1866 роки. Потім нею володіли також відомі роди Харитоненко, князів Урусових, Олів. Збереження садиби - відмінна, в радянські роки будинок зберігся завдяки тій кількості діячів культури, які побували тут: Шевченко, Куліш, Врубель, Жуковський, Маркевич, Гоголь, Брюллов, Глінка... Зараз садиба реставрується, відтворено багато інтер'єрів. Парадна алея відтворена у первісному вигляді влітку 2009 р.! Дуже цікава експозиція фотографій з життя графських часів, а також малюнків і фото навколишніх поміщицьких садиб. Розквіт садиба пережила при роді Тарновських. Григорій Тарновський, максимально зробив для розвитку Качанівки, був великим меценатом і людиною блискучої освіти. Саме в «Качанівці» написана опера «Руслан і Людмила» М. Глінки. Свідченням найглибшої поваги до генія композитора залишилася збережена в парку «Альтанка М. Глинки» - своєрідний малий музичний салон. Василь Тарновський сформував виняткову колекцію старого українського мистецтва. Він продовжив меценатську діяльність свого батька і діда - Григорія Тарновського.

       4. Тростянець. Тут розташовано дендрологічний парк, який вважається одним із кращих в Україні. Його було створено на кошти Івана Михайловича Скоропадського – нащадка гетьманського роду. У 1833 році він збудував тут великий дерев’яний палац із флігелями та господарськими будинками. Через рік в долині річки Тростянець та двох великих прилеглих балках було закладено парк. Основні роботи по розбудові парку велись у другій половині ХІХ століття. Керував ними французький садівник Карл Шлінглоф. За двадцять років (1861-1881 рр.) у парку висадили значну кількість рідкісних рослин, насипали штучні пагорби заввишки 35 метрів, викопали мальовничі ставки. Найбільший ставок парку отримав назву Великий. Він мав довжину 1,3 км, а ширина його у деяких місцях сягала 100 метрів.

         У 1886 році Тростянецький парк мав площу 170 га, нині його площа 204 га. Парк зберігся прекрасно. Його колекція зараз налічує 770 порід і різновидів дерев та чагарників. Хоча був у історії парку й період значного занепаду. Розпочався він після смерті Івана Скоропадського й поглибився у першій половині ХХ століття. Тоді парк передали у відання тваринницькому радгоспу.

       5. Стеблів. Більше мільярда років Рось вгризалася у породи Українського кристалічного щита. Вона виорала в ньому глибокі долини і звільнила собі простір для плину. Але щит не здавався. Порогами він випірнув у руслі ріки, скелями навис над її зеленястою водою. Рось не ніяковіла перед похмурою величчю скель - вона вперто продовжувала торувати собі дорогу поміж велетенським камінням. Інколи їй на допомогу приходив льодовик, який спочатку підживлював річку талою водою, а потім намагався зім'яти скелі товщею криги. Але, ніби розуміючи свою безсилість, льодовик відкочувався назад на північ і Рось самостійно продовжувала свою кропітку роботу. Та настав момент коли ріка сказала собі: "Досить. Мені вистачить". І тоді було підписано мирову угоду між нею і щитом. З тих пір Рось і каміння зажили у мирі. Долина Росі в цій місцевості вирізнялася рідкісною, як для рівнинної України, красою. Тихі плеса та бурхливі вири, піщані відмілини та глибокі ями, пороги та перекати, а над усім цим - стрімкі схили високих пагорбів та скелі.

       6. Шацький національний природний парк. Волинська обл., Шацький р-н. Площа 48977 га.

       Створений згідно з Постановою Ради Міністрів  УРСР від 28 грудня 1983 р. Підпорядкований  Державному комітету лісового господарства України. Науковим куратором парку  є Волинський державний університет  ім. Лесі Українки.

       Згідно  з Постановою Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. в склад Швацького  НПП було включено 606,8 га колгоспних земель і 6198,6 га – із складу держземзапасу. Відповідно до Указу Президента України  від 16 серпня 1999 р. площу парку було розширено на 16 166,6 га за рахунок  земель запасу (162,2 га), населених пунктів (664,4 га) та земель інших користувачів (15 340 га). На території парку існує 56 спортивно-оздоровчих та дитячих  таборів, санаторій, пансіонат, 2 рекреаційних пункти, 2 бази відпочинку. За схемою фізико-географічного  районування територія НПП віднесена  до області Волинського Полісся  Поліської провінції зони мішаних  лісів південного заходу Східноєвропейської рівнини. Тут проходить головний Європейський вододіл, який розділяє басейни  річок Прип'яті і Західного  Бугу. Рослинність парку належить до Ковельсько- Сарненського (Західно-Поліського) округу Поліської підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської широколистяно- лісової області. Це унікальна для  Українського Полісся місцевість з  великим озерним комплексом (23 озера) флювіогляціального та карстового походження загальною площею 6 348,8 га, з яких Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження на Україні. На території парку переважають соснові ліси, чорницево- зелено мохові та евтрофні осокові болота. До Зеленої книги України занесено 14 рослинних угруповань. До Червоної книги України занесено 28, а до Європейського червоного списку – 1 вид флори. До Червоної книги України занесено 33, а до Європейського червоного списку – 5 видів фауни.

       7. Яворівський національний природний парк. Львівська об, Яворівський та Жовківський р-ни. Площа 7078,6 га.

      Створений згідно з Указом Президента України  від 4 липня 1998 р. Підпорядкований Міністерству екології та природних ресурсів України. Науковим куратором парку є Львівський національний університет ім. І. Франка. Основою для створення Яворівського НПП став регіональний ландшафтний  парк „Яворівський", офіційно затверджений Львівською обласною Радою в 1996 р. на площі 4190 га.

      В даній місцевості збереглися цікаві історичні об'єкти, пам'ятки архітектури, церкви та монастир. За фізико-географічним районуванням це район Розтоцько-Опільської горбогірної області Західноукраїнської лісостепової провінції. За геоботанічним  районуванням рослинність парку  віднесена до Розтоцького округу Балтійської під провінції Центральноєвропейської провінції Європейської широколистяно- лісової області. Переважаюча більшість  території парку вкрита лісом. Найбільш характерні грабово-дубові, сосново-дубові, соснові, а в понижених ділянках – вільхові ліси. Букові ліси приурочені до горбистих ландшафтів і мають  обмежене поширення. З 700 видів рослин близько 40 видів занесено до Червоної книги України.

       8. Кременецький ботанічний сад. Місто Кременець. Площа 200,0 га. Затверджено Постановою Ради Міністрів УРСР від 17.03.90 р. № 57.

       Підпорядковано  Кременецькій міській Раді. Cад створено у 1806 р. при Вищій Волинській гімназії м. Кременця. Його засновником став видатний майстер садово-паркової архітектури XIX ст. ірландець Діонісій Мак-Клер. Cад закладався на площі 4,5 га і включав  парк для відпочинку, розсадники-шкілки, розарій та оранжереї. Для створення експозицій використовувались саджанці з різних парків України, а також Росії, Швеції, Данії, Англії та інших країн Європи. До 1810 р. тут було зібрано 1 662 види екзотичних рослин та більше 600 видів місцевої флори, а площа саду була розширена до 20 га. В цей час ботанічний сад очолював професор ботаніки та зоології Віллібальд Бестер. У 1819 р., коли Вища Волинська гімназія реорганізується у Кременецький ліцей, сад вступає в період розквіту, його колекційний фонд нараховує 12 000 видів і форм рослин. Після закриття ліцею у 1832 р. Кременецький ботанічний сад припиняє свою діяльність як науково-дослідна установа. У 1950 р. в приміщенні колишнього ліцею відкривається педагогічний інститут. В той же час починаються роботи з інвентаризації рослин саду, розширюється його площа, закладається фруктовий сад, відновлюється робота в оранжереї. У 1969 р. інститут переводиться у м. Тернопіль, старий парк відходить у відання педагогічного училища. Як науково-дослідна установа Кременецький ботанічний сад знов відроджується у 1990 р., коли згідно Постанови Ради Міністрів УРСР він став об'єктом природно-заповідного фонду республіканського значення. На даний час у Кременецькому саду зростають 551 вид та 234 сорти рослин. Колекція деревних і кущових рослин складає 151 вид і форму, трав'янистих судинних рослин природної флори – 150 видів, плодових – 50 видів та 40 сортів, овочево-кормових – 35 видів і 70 сортів, лікарських та пряних – 30 видів та 4 сорти, квітково-декоративних – 80 видів і 120 сортів. Колекція рослин закритого ґрунту складається з 55 видів. В саду зростають 5 ендеміків регіону та 12 видів рослин, занесених до Червоної книги України.

       9. Національний дендрологічний парк „Софіївка” НАН України (м. Умань Черкаської обл.) є одним з найвидатніших творінь світового садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст.

     Сучасна „Софіївка” поєднує в собі функції  в першу чергу „Історичного саду”, згідно з Флорентійською хартією, науково-дослідного інституту Національної академії наук України, центру інтродукції, мобілізації  та акліматизації рослинного різноманіття Правобережного лісостепу України, навчально-виховної бази, туристичної установи, музею садово-паркового мистецтва.