План

ВСТУП…………………………………………………………….3

1. Національні заповідники України………………………..5
2. Пам’ятки садово- паркового мистецтва в Україні………11

3. Києво- Печерська лавра…………………………………..20

Висновок…………………………………………………………25

Список використаної літератури……………………………….26

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

       Світ  знає багато шедеврів паркового ландшафтного мистецтва. Парки України, які безперечно посідають одне з перших місць, ми можемо с певністю твердити: рідко який витвір паркової архітектури, позмагається с такою кількістю легенд, та романтичних історій. І ці легенди розкриваються лише перед тими, хто вміє бачити і хоче слухати.

       Важливим  показником загальної культури і  моралі суспільства є його ставлення  до навколишнього середовища, його турбота про збереження природи  і відновлення її ресурсів. Пізнаючи природу, спілкуючи з нею, люди глибше починають розуміти самих себе, виявляючи  у собі багатющі резерви фізичних і духовних сил, дістаючи нові імпульси до творчості. Саме природа є тією основою, на якій формується в особи  почуття прекрасного, відчуття простору і часу.

       Ще  за часів Київської Русі слов’яни змінювали різні природні об’єкти, що знаходились на території храмів. Заповідні гаї називалися в них “божеліссям”, “праведним лісом”, “святибором”. В священних гаях заборонялося рубати дерева, ламати гілки, косити траву. В неналежний час туди навіть заборонялося ходити. У ті часи така заборона називалася - заповіданням. Заповідання проголошувалося урочисто, перед великими зібраннями людей. Лісові урочища обходили із священиками й образами, свяченою водою і молитвами, оголошуючи заборону рубати дерева кілька років. Старі дерева часто обносилися огорожею, і за огорожу міг заходити тільки жрець. Крім лісових гаїв, у слов’ян заповідними вважалися деякі озера, річки, великі валуни, вигадливі камені і гори.

       Корисну роль у збереженні лісів відіграли  монастирі, при яких вони ретельно охоронялися  і подекуди збереглися до наших днів, ставши основою деяких сучасних заповідників, парків, заказників...

       На  кінець ХХ століття природно-заповідний фонд України включав 3 біосферних і 14 природних заповідників, 7 національних парків і 6596 заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам’яток та інші.

       Саме  тому з давніх часів в Україні  і в усьому світі люди старались  берегти природу. І для цього  вони створювали і охороняли різні  території. Одними з яких в Україні  в наш час є „Олександрія”, „Софіївка”, „Карпатський” і „Шацький” парки та інші. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Національні  заповідники України.

       "Софія Київська" - це заповідник, площа якого становить 5 гектарів, чудової краси ансамбль пам'яток українського зодчества XI-XVIII століть. Найціннішою спорудою заповідника є Софійський собор - всесвітньовідома пам'ятка архітектури і монументального живопису XI століття. Київська Русь досягла вершини своєї могутності у часи правління князя Володимира Святославовича (978-1015 рр.) та його сина Ярослава Мудрого (1019 - 1054 рр.). В 988 році за князя Володимира Великого на Русі було запроваджено християнство, що мало велике значення для дальшого розвитку держави, культури, розширення політичних і культурних зв'язків Київської Русі з Візантією та іншими країнами. Із запровадженням християнства в Київській Русі державі почалось інтенсивне будівництво кам'яних християнських храмів. До їх створення залучалися кращі майстри свого часу, використовувалися художні й технічні досягнення епохи. Храми прикрашалися настінними розписами, кам'яним різьбленням, ставали справжніми творами мистецтва.

       Софійський  собор був побудований в 1017-1037 рр. у візантійському стилі (зображення на передньому плані). Після розпаду  Київської Русі собор майже 4 століття був занедбаний. У 1630-х митрополит Петро Могила взявся відродити собор. Сучасного вигляду храм набув  за часів гетьмана Івана Мазепи і  став чудовим зразком барокової  архітектури (зображення на задньому плані). Ця історична реконструкція дає  змогу побачити наскільки змінився зовнішній вигляд собору.

       Кам'янець-Подільський  державний історичний музей-заповідник є одним з найстарших музеїв України, заснований у 1890 р. членами Подільського історико- статистичного комітету. Його експозиції висвітлюють сторінки історії Поділля від найдавніших часів до сучасності. 
 Мальовнича природа Подільського краю, трагічна і водночас героїчно історія, надбання прадавньої культури, безумовно, приваблюють тисячі туристів на цю благодатну землю. Нині музей розміщується у шести об'єктах, які є унікальними пам'ятками архітектури. У фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її Історії. У західному бастіоні реконструйовано оборону замку 1672 р. під час турецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може вистрілити з арбалета та відчути себе середньовічним воїном.

       У стінах фортеці втілюється новий  проект "Нічна екскурсія в Старій фортеці". За основу театралізованого нічного дійство взято історичні події та персонажі ХVІ – ХVІІ ст. Відвідувачі мають можливість дістати воду із замкової криниці, позмагатися за приз у стрільбі з луко то арбалета, послухати Історичні думи у виконанні бандуристів, потанцювати запальні подільські танці. Наприкінці дійство всіх чекає українське частування. 
 Ратуша – пам'ятка архітектури ХІV – ХVІІІ ст., колишній польський магістрат. Тут розміщується комплекс експозицій, де висвітлюється історія впровадження магдебурзького право та самоврядування в місті, розвиток      грошового обігу на Поділлі та діяльність середньовічного суду в Кам'янці. В залі Ратуші проводяться засідання, прес-конференції, семінари. Картинна галерея  розташована в пам'ятці архітектури кінця XVIII ст. В експозиції представлені унікальні твори живопису, графіки, скульптури західноєвропейського, російського та українського мистецтва ХVІІ – ХХ ст., о також колекція іконопису та скульптур на релігійну тематику. В залах галереї часто проходять тематичні виставки, презентації, урочисті події, організовані установами то приватними особами. 
 Експозиція старожитностей Поділля розташовано у пам'ятці архітектури ХV – ХVІІІ ст. У залах музею представлено одну тисячу експонатів. Тут відвідувачі зможуть ознайомитися з історією прадавніх племен, що населяли Поділля, з їх побутом, військовою справою, о також поринути в атмосферу вірувань населення Середнього Подністров'я з найдавніших часів до хрещення слов'ян. 
 Чигирин, заснований у першій половині XVI століття на кордоні Речі Посполитої з Диким Полем, посідає визначне місце в історії України. Свого найбільшого розквіту місто досягло в 1648-1657 рр., коли було гетьманською резиденцією Богдана Хмельницького. З 1657 по 1676 роки Чигирин обирали своєю резиденцією гетьмани України І.Виговський, Ю.Хмельницький, П. Тетеря, П. Дорошенко. З урахуванням значення міста та його пам’яток для історії і культури України у 1989 році був створений Чигиринський державний історико-культурний заповідник. В 1995 році, коли відбулися урочисті заходи з нагоди 400-річчя від дня народження Б.Хмельницького, Указом Президента України заповіднику в Чигирині надано статус Національного.

       На  сьогодні до складу Чигиринського заповідника  входять 5 музеїв: археологічний і  Б.Хмельницького – в м. Чигирині, історичний – в с.Суботові,

краєзнавчий – у с.Медведівці, етнографічний  – у с.Стецівці.

       В центральній частині міста розташована  пам’ятка садово-паркового мистецтва - Замкова гора. На ній знаходяться  визначні пам’ятки історії, архітектури, монументального мистецтва:

   • величний (висотою 18,6 м) монумент Богдану  Хмельницькому (1973 р.)

   • кам’яний хрест на честь героїв битв з польсько-шляхетськими та турецькими загарбниками 1596–1597, 1677–1678 рр. (1912 р.)

   • реконструйований бастіон П.Дорошенка  – частина Чигиринської фортеці XVII ст.

       Біля  підніжжя Замкової гори розташований музейний комплекс – архітектурна домінанта Чигирина. Побудований  в 1995 р. згідно малюнків і креслень «Присутственних  місць» (повітової управи) початку  ХІХ століття за проектом архітектора  І. Кедріна (проект відтворення архітекторів С. Кілессо та М. Андрущенка).

       До  музейного комплексу відноситься  каплиця Святої Покрови, де перепоховані останки 263 козаків та мешканців  Чигирина, виявлені археологами на місці колишнього цвинтаря XVII століття (проект архітектора С. Кілессо, 1995 р.).

       У відреставрованій будівлі початку  ХХ століття біля міського парку ім. Т.Г. Шевченка розміщений археологічний музей, де представлені найцікавіші речові пам’ятки давніх історичних культур регіону Середнього Подніпров’я.

Село  Суботів. Іллінська церква – найбільш визначна і відома пам’ятка с.Суботова. Збудована в середині XVII ст. за наказом і коштом гетьмана Б.Хмельницького. В ній, 1657 року, його і було поховано. В другій половині ХІХ століття церкву реставрували, звели біля неї дзвіницю. За часів існування Радянського Союзу храм двічі закривали. З 1990 року церква знову діюча. Поруч з церквою знаходяться три кам’яні хрести, які зобразив Т.Г.Шевченко під час відвідування Суботова. Ймовірно, це могили священиків, які правили службу в Іллінській церкві у XVIIІ cт.

       Поруч з церквою знаходиться замчище  Б.Хмельницького – місце його колишнього маєтку. На замчищі розташовані дві садиби кін. ХІХ – поч.. ХХ ст.ст., інтер’єр яких відтворює тогочасний побут селянської родини, народні промисли й ремесла краю. Зокрема, одна кімната облаштована як майстерня гончаря.

       “Три  криниці” - пам’ятка історії та гідрології с.Суботова. За легендами пов’язана  з ім’ям Б.Хмельницького. Знаходиться  в мальовничій долині місцевої річки  Суби.

       Етнографічний музей в с. Стецівці став базовим  відділом для створення та розвитку музею млинарства і етнографічно-туристичного комплексу “Козацький хутір” на околиці  села.

       Холодний  Яр – це реліктовий лісовий масив з пересіченим рельєфом. Його площа становить понад 7 тисяч га. З цим урочищем пов’язано багато знаменних подій історії України: національна революція XVII століття, повстання Коліївщина 1768 р., Холодноярська республіка періоду громадянської війни, партизанський рух в роки Другої світової війни. На честь цих подій в регіоні встановлено пам’ятники і пам’ятні знаки.

       Найбільш  визначні пам’ятки Холодного Яру, які  мають національний статус – Мотронинське городище скіфського часу (VIІ-ІV ст. до н.е.) та Свято-Троїцька церква Мотронинського монастиря.

       Патріархом  холодноярських лісів є дуб-велетень на хуторі Буда. В 

народі  його називають за іменем одного з  ватажків Коліївщини дубом 

Максима Залізняка. Вік дерева обчислюють далеко за 1000 років.

       Найбільш  цінні в історичному та природоохоронному  значенні ділянки Холодного Яру  площею 560 га оголошені пам’яткою  природи державного значення.

       Продовженням  холодноярських лісів є заповідне  урочище Атаманський парк із системою ставків, унікальним видовим складом  флори та цілющим джерелом “Живун”. Поряд із Отаманським парком знаходиться с.Головківка – один із осередків українського гончарства.

       Національний  заповідник Качанівка розташований в Чернігівській області Ічнянському районі, однойменному селі Качанівка. Це єдиний в Україні палацово-парковий комплекс, який зберігся практично повністю: розкішний палац, підсобні приміщення, декоративні садові споруди, церква, парк з досить оригінальним плануванням, прилеглий ліс і декілька озер.  
 Парк був створений на основі природного лісу. Його загальна площа - більше 500 га, з них близько 400 га - насадження лісопаркового типу. У парку зростає близько 50 видів дерев. Основу паркових композицій складають 5 провідних порід, добре пристосованих до місцевих умов зростання, - клен, липа, дуб, каштан, береза. Решта порід використана в обмеженій кількості, проте висока майстерність творців парку дозволила сформувати пейзажі, що полонять його відвідувачів.  
 Сьогодні заповіднику належить 443 га площі парка, 125 га займають озера і ставки. «Качанівка» поєднує регулярне і ландшафтне планування. Це

один  з найбільших заповідників України, сьогодні він потребує реставрації.

         Херсонес Таврійський - таку назву носило місто, засноване древньогрецькими колоністами більше ніж дві з половиною тисячі років тому на південному заході Криму. Нині його руїни - є однією з визначних пам'яток Севастополя.

       На  даний момент Національний заповідник "Херсонес Таврійський" - це не лише першокласний туристичний об'єкт, але  і одна з найбільших науково-методичних баз археологів, істориків, музеєзнавців, вчених інших спеціальностей.