Геодезичне забезпечення кадастру

Так, для теодолітного чи мензульного знімання ці похибки приблизно однакові і досягають 0.4 мм в масштабі плану. Така ж приблизно точність планів. складених за матеріалами аерофотознімання.

В інструкції [14] вказується, що середні квадратичні помилки  в положенні на карті, чітких контурів і предметів місцевості відносно пунктів планової знімальної основи не повинні перевищувати 0.5 мм при створенні карт рівнинної і горбистої місцевості з ухилами до 6°, і 0,7 мм - для гірських і високогірних районів.

Під точністю плану (карти) розуміють величину середньої квадратичної помилки положення контурної точки на плані відносно найближчого пункту планової геодезичної основи, враховуючи, що помилки положення пунктів знімальної основи с складовою частиною середньої квадратичної помилки положення контурної точки.

Похибка положення точки (пункту) m_t - двовимірна і визначається за формулою:

 (7)

де т_х, т_у - помилки координат точки, тобто помилки положення точки по осях координат.

Найправильніше помилки  положення точки характеризуються еліпсом помилок, але при оцінці точності плану в середньому, помилки положення точки по осях координат рівноймовірні. тому точність положення точки можна характеризувати кругом помилок.

Для розрахунків точності значення т_х„ т_у у формулі (7) приймають рівними і незалежними одна від одної. Тому

  (8)

де т_к - середня квадратична помилка координати точки. Тоді згідно з (7)

Точність знімальної основи, в тому числі планових опознаків  відносно пунктів державної геодезичної мережі і геодезичних мереж згущення, не повинні перевищувати на відкритій місцевості і забудованій території 0,2мм в масштабі плану і 0,3 мм - на місцевості, покритій лісом і чагарником. Висоти рельєфних точок відносно найближчих висотних опорних точок не повинні перевищувати [14].

• 1/4 h при кутах нахилу земної поверхні до 2°;
• 1/3 h при кутах нахилу 2-6°. для масштабів 1:5000, 1:2000, з перерізом рельєфу 1 м;
• 1/3 h при кутах нахилу 2-10° для масштабів 1:1000. 1:500 з перерізом рельєфу 1.0-0,5 м;

При крутизні схилу більше ніж 6-10° для відповідних масштабів  кількість горизонталей повинна  відповідати різниш висот точок, визначених на перегинах схилів. Помилки  рельєфу не повинні перевищувати 1/3 h, де h - висота перерізу рельєфу.

Середня квадратична помилка визначення координат пунктів поворотів меж і межових знаків не повинна перевищувати 0,10 м [16,20]. Граничні похибки положення межових знаків і точок поворотів меж. відносно пунктів геодезичної основи, не повинні перевищувати значень:

0,1 м - у містах і селищах міського типу;

0,2 м - у сільських  населених пунктах;

0,2 м - у сільських  населених пунктах з хутірською  забудовою і для земельних  ділянок сільськогосподарських  і водогосподарських підприємств  у межах селища. Розмежування  сільськогосподарських землеволодінь І землекористувань виконується з середньоквадратичною помилкою 0,5 мм в масштабі плану. При створенні кадастрових планів масштабу 1:2000 аеротопографічним методом координати планово-висотних опознаків визначаються з точністю 0,1 мм в масштабі плану, або 20 см на місцевості. Середні величини розбіжностей між координатами чітких контурних точок, взятих з аналітичного згущення фотограмметричних мереж І пунктами геодезичних мереж, не повинні перевищувати 0,5 мм в масштабі плану. При створенні кадастрових планів масштабу 1:2000 аеротопографічним методом координати планово-висотних опознаків визначаються з точністю 0.1 мм в масштабі плану, або 20 см на місцевості. По цих матеріалах координати точок поворотів меж земельних ділянок будуть визначатись з точністю топографічних планів масштабу 1:2000, або з абсолютною величиною від 20 до 100 см по відношенню до пунктів геодезичної мережі.

Основою для ведення  кадастру є результати інвентаризаційних  знімань. Вони є вихідними даними для обліку і систематизації даних, необхідних для впорядкування інформації про правове, господарське, економічне положення кадастрових об'єктів на даній території.

Інвентаризації підлягають як земельні ділянки, так і всі  інженерні об'єкти, які розташовані  на даній території.

Інвентаризацію земель проводять геодезичними методами, які  включають координування зовнішніх  меж населених пунктів, кутів  повороту меж окремих ділянок, визначення площ цих ділянок і угідь. Використовуються наземні та дистанційні методи, зокрема. аерофотознімання. В проекті робіт здійснюють попередній розрахунок точності геодезичних вимірювань, особливо, у планово-висотній мережі, з метою забезпечення однозначного і точного визначення координат пунктів поворотів меж. Точність визначення координат межових пунктів згідно з [16,20] - m_t = 0.1 м. відносна помилка у визначенні площі - .

Результати кадастрових  вишукувань оформляються у текстовій  та графічній формі. Вони повинні  забезпечувати повноту, однозначність  та необхідну точність інформації, яка є основою для створення автоматизованих реєстраційно-інформаційних систем.

 

4. Інвентаризація  земельних ділянок

Інвентаризація даних  про земельні ділянки є складовою  частиною робіт зі створення земельного кадастру. Інвентаризація земель - це одноразовий зсмеяьно-обліковий захід, у процесі якого одержують дані про правовий статус земель, їх просторове положення та економічний стан. Базовою одиницею при цьому є окрема ділянка, яка характеризується певним місце розташуванням та має чітко визначений господарський і правовий статус.

Роботи для інвентаризації земельних ділянок включають  наступні етапи [16] підготовчий; польовий; камеральний.

У процесі підготовчого етапу вивчають завдання на виконанні  робіт; уточнюють список землекористувачів  та землевласників, для яких виконують Інвентаризаційні роботи.

У землевласників та землекористувачів  збирають та вивчають такі вихідні  матеріали:

• документи на володіння  землею (копії відводів, рішень місцевих органів влади про виділення  земельної ділянки, акти на володіння землею);

• поштову та юридичну адреси, належність до міністерства чи відомства;

• виписку із статуту  підприємства про профіль його виробництва;

• відомості про суміжних землекористувачів (назва, власник  і т.д.)

• відомості про сторонніх  землекористувачів і їх правовий статус;

• відомості про закріплення  меж землекористувань (огорожа, будівлі, межові знаки);

• наявність і межі охоронних зон;

• матеріали попередніх інвентаризацій;

У службах населеного пункту вивчають наступні матеріали  і одержують копії:

• книгу реєстрації землеволодінь  і землекористувань;

• матеріали відводів та попередніх інвентаризацій;

• копії наявних планів населеного пункту в масштабах 1:500-1 10000 на ділянки інвентаризації;

• дані про опорну геодезичну мережу (схеми мережі, витяги з каталогів координат і карточок закладки пунктів, матеріали аерофотознімання).

В результаті підготовчих  робіт визначаються об'єми робіт, схеми мереж згущення опорної  мережі, технологію та організацію  польових вимірювань.

Польові роботи розпочинають із натуральних обслідувань меж із сусідніми землевласниками чи землекористувачами на місцевості. З цією метою виконавець робіт разом із замовником та представниками суміжних землекористувань чи землеволодінь проводять узгодження і встановлення в натурі межі. В процесі цих робіт:

• встановлюють на місцевості межі і кути їх повороту;

• визначають характер закріплення  меж (огорожа, стіна будівлі і  т.д.);

• узгоджують місця закладки межових знаків;

• ведуть абрис, в якому  вказують номери кутів повороту меж, проводять описи меж та сусідніх землеволодінь чи землекористувань.

При встановленні на місцевості меж між сусідніми землекористувачами можуть виникати розбіжності. Невирішені претензії фіксуються в протоколі  розбіжностей, який підписує виконавець робіт та представники зацікавлених сторін. Встановлення меж у цьому випадку виконується по фактичному їх положенню. Все це вказується в акті встановлення та узгодження меж. За результатами робіт по встановленню та узгодженню меж складається акт.

Результати обстеження меж. зібрані матеріали про геодезичну мережу, копії планів на ділянки інвентаризації є вихідними для проектування мереж згущення опорної геодезичної основи. Геодезичні роботи в опорних геодезичних мережах розглянуто в наступному параграфі.

По закінченні польових вимірювань представляють такі матеріали:

• схеми опорної геодезичної  мережі та вимірювань для координування  межових точок;

• журнали кутових  і лінійних вимірювань;

• абриси меж землеволодінь (земле користувань) і розташування окремих угідь;

• акти встановлення та погодження меле;

• картки закладки опорних  та межових знаків і акти здачі  цих пунктів на нагляд за їх схоронність.

В камеральних умовах за результатами польових вимірювань обчислюють координати і висоти пунктів  опорної геодезичної мережі. Використовуючи одержані дані, як вихідні, вираховують координати межових пунктів. Обчислення координат пунктів геодезичної основи і межових точок виконується в системі координат населеного пункту, яка повинна мати зв'язок із загальнодержавною системою координат.

За координатами точок  поворотів меж із рішення обернених  геодезичних задач визначають дирекційні кути (румби) і довжини сторін та периметр. Площу земельних ділянок  визначають за формулою Гауса [16]. Одержані величини є вихідними даними для  складання плану зовнішніх меж. На плані показують планове положення меж земельної ділянки. Дирекційні кути сторін та їх довжини подаються на плані окремою таблицею. До плану додасться опис меж.

Кадастровий план землеволодінь  і землекористувань населеного пункту складається після завершення всіх робіт з інвентаризації земель. На плані, який складається в масштабі 1:1000. 1:2000. 1:5000 залежно від площі населеного пункту і наявності топографічних матеріалів, показують всі земельні ділянки з відповідними номерами (кодами), які формуються відповідними управліннями. По завершенні всіх робіт з Інвентаризації земель складається технічний звіт, зміст якого розглянуто в [16].

 

5. Геодезична основа кадастрових  знімань.

Основними роботами на кадастровому об'єкті, які вимагають відповідного геодезичного забезпечення, е встановлення меж населених пунктів, інвентаризація земельних ділянок. Інвентаризаційні знімання (обміри) житлового фонду.

Для винесення в натуру проекту меж населених пунктів  необхідна відповідної точності і густоти опорна геодезична мережа. Закріплення меж здійснюється межовими знаками встановленої конструкції [16]. На кожен знак складають картку закладки. Планове положення всіх межових знаків визначається з точністю не нижче від полігонометрії 2-го ряду, а висотне - Із нівелювання 4-го класу або технічного нівелювання. Планові геодезичні мережі 1-го і 2-го розрядів створюють відповідно до вимог "Інструкції по топографічних зніманнях в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 1:500, а висотні - "Інструкції по нівелюванню 1. 2. З та 4 класів".

Для цілей інвентаризації земельних  ділянок, які перебувають у користуванні чи власності, складається проект згущення геодезичної опорної мережі.

Схема опорної мережі визначається наявністю вихідних геодезичних  пунктів, топографічною та кадастровою ситуацією. Планова мережа створюється такими методами:

• прокладання ходів полігонометрії 1 і 2 розрядів;

• побудови мереж тріангуляції і  трилатерації 1 і 2 розрядів;

• побудовою аналітичних мереж;

• прокладанням теодолітних ходів.

Можливе також поєднання: цих методів. Геодезична основа має відповідати вимогам точності зйомки масштабу 1:500. Середня квадратична помилка визначення координат поворотів меж і межових знаків не повинна перевищувати 0,10 м, що відповідає 0,2 мм в масштабі плану 1:500.

Виходячи з цих передумов, можна  розрахувати точність кутових і  лінійних вимірювань у ході полігонометрії, як найпоширенішого способу створення  планової основи.

Середня квадратична помилка в  ході полігонометрії довільної форми  визначається за формулою:

і для витягнутого  ходу

   (10)

де М - очікувана середня квадратична помилка в положенні кінцевого пункту ходу відносно початкового після врівноваження за умову дирекційних кутів; m_s - середня квадратична помилка вимірювання ліній; - середня квадратична помилка вимірювання кутів; D_oi - віддаль від кожної вершини до центру тяжіння ходу; п - кількість сторін у ході, S - довжини сторін ходу; ρ=206265.

Для розрахунку точності лінійних і кутових вимірювань формули (9), (10) представимо у вигляді

  (11)

де m_t і m_u відповідно повздовжній і поперечний зсув ходу полігонометрії, які для ходу (10) мають вигляд:

  (12)

  (13)

Для визначення величин m_s і m_β приймемо принцип однакового впливу цих помилок на точність полігонометричного ходу. Таким чином:

 (14)

Величини m_s і т_β визначимо з формул (12) і (13)

  (15)

  (16)

Виходячи з формул (15), (16), здійснюють вибір світловіддалеміра і тип теодоліта.

Висоти пунктів планової основи і межових знаків визначають із нівелювання IV класу або технічного нівелювання. Очікувані середні квадратичні помилки, які оцінюють для проекту висотних мереж, розраховують із формули: