Засобі реалізації комічного ефекту в англійській мові

      Но  для П.Г.Вудхауза наиболее характерны лексические, фразеологические, текстуальные и интертекстуальные приемы достижения комического эффекта. В меньшей  мере у автора задействован синтаксический уровень.

      П.Г. Вудхауз любит использовать языковую игру, он деформирует существующие фразеологические единицы и почти  никогда не пользуется их обычными, словарными значенииями. Кроме того, автор создает новые слова  в языке, используя при словотворчестве продуктивные модели словообразования.

      Для достижения комического эффекта  Вудхауз использует всевозможные способы  и на уровне текста. Это и повтор (как лексический, так и структурный), и употребление аллюзий и цитат, и синтез речевых стилей, и пародия. 
 
 
 
 
 
 

      ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ 
 

      Комічне є об'єктом вивчення різних наук. Розгляд естетичного підходу, безсумнівно, є важливим, оскільки категорія комічного  – це одна з основних категорій  естетики взагалі. Літературознавчий  підхід обумовлений тим, що в більшості випадків саме знання літературних процесів, авторської інтенції, історико-культурних умов написання твору дають можливість адекватно зрозуміти й простежити його мовну структуру, обґрунтувати вибір автором тих або інших засобів образності. Планомірне дослідження категорії комічного неможливе без урахування лінгвістичного підходу, оскільки розгляд матеріалу, що викликає сміх, в остаточному підсумку відповідає

      комічного, а також проаналізовано основні  напрямки дослідження мовних засобів  комізму. Здійснено системний опис засобів вираження комічного ефекту в короткому оповіданні. Аналіз малих епічних жанрів проведено на методологічній базі кількох галузей сучасної лінгвістики, прагматики тексту, комунікативної лінгвістики, що дозволило констатувати поряд із загальними, типовими вербальними засобами комізму також особливості індивідуальної манери окремих авторів. Вербальні засоби створення комізму досліджено в англійських, німецьких і російських мовах на мовностилістичному та синтаксичному рівнях. Вивчені семантичні й функціональні властивості власних імен, а також запропонована їх класифікація з метою створення мовного комізму, досліджені основні особливості оказіонального словотвору та розширена класифікація авторських оказіональних новоутворень, уточнено класифікацію гри слів, що притаманна жанру короткого оповідання. Встановлено основні типи синтаксичної конвергенції (хаотичне перерахування, зевгма). Визначені основні типи порушень семантичного узгодження між компонентами вільних атрибутивних словосполучень. Здійснено системний лінгвостилістичний аналіз функціонування вербальних засобів комічного в англійській, німецькій та російській мовах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РЕЗЮМЕ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ