Заперечення як граматична категорія англійського дієслова

I showed nobody this book або I send nobody a letter.

Неприродно також буде:

I showed this book to nobody або I send a letter to nobody.

Але, коли ми перенесемо заперечення в дієслово і зробимо непрямий додаток невизначеним, то ми одержимо:

I did not show this book to anybody і

I did not send any letter to anybody.

Своєрідний випадок являє собою речення, яке відповідає українському реченню У мене немає часу. Англійською можна сказати I have no time або I have not time, причому другий варіант більш вживаний. У цьому випадку при абстрактному об’єкті, немає необхідності ставити перед додатком неозначений займенник any, який необхідний при конкретних об’єктах.

Структура речення при вживанні no поряд з прямим додатком заслуговує особливої уваги. З формальної точки зору заперечення тут входить в склад групи прямого додатка і неначе немає прямого відношення до присудка. Але семантично це, звичайно, не так: коли дія напрямлена на “ніякий” або нульовий об’єкт – це означає, що немає і самої дії. Тому з семантичної точки зору правильні ті граматики, які розглядають звороти типу ‘I have no book‘ як свого роду заперечну форму дієслова I have, хоча ззовні займенник no і не пов’язаний безпосередньо з дієсловом. “Я не маю ніяку книгу” фактично перетворюється в “Я не маю ніякої книги”, або “Я не маю книги", тобто “У мене немає книги”. Якщо заперечним є підмет, то перенесення заперечення в присудок є неможливим. До прикладу, думку, викладену в реченні ‘Nobody has seen him’ або в реченні ‘Nothing has happened’, неможливо було б виразити іншим способом, з перенесенням заперечення в присудок.

Таким чином, розглянувши загальні випадки часткового заперечення в англійській мові, які корелюються в складі одного речення, ми можемо констатувати, що часткове заперечення може належати до різних членів речення.

ІІІ. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ

АНГЛІЙСЬКОГО ДІЄСЛОВА

ІІІ.1. Граматичні засоби вираження заперечення

Граматичне заперечення, незважаючи на зв’язок між суб’єктом і предикатом в реченні є синтаксичною категорією, яка негативно відображає цей зв’язок за допомогою певних заперечних засобів. У сучасній англійській мові граматичне заперечення виражене здебільшого запереченою часткою not. Місце і роль цієї частки ми розглянули раніше, коли досліджували питання про загальне і часткове заперечення в реченні. Вона може стояти при будь-якому членові речення, тим самим вказуючи на різний типі загального і часткового заперечення.

I do not at all complain [17, 1]

Not so much as I could wish [17, 19 ]

Our house – not new to me, but quite familiar [17, 11]

Таким чином, у наведених прикладах заперечна частка not відображає семантичний розподіл підмета і присудка. Це і є граматичне заперечення. З точки зору семантико-синтаксичних типів заперечення цей тип заперечення є загальним.

Крім цієї частки для вираження заперечення в англійській мові в простому теперішньому та минулому часах (Present & Past Indefinite) слід використовувати допоміжне дієслово do / does / did відповідно.

She does not want us to join her.

Вона не хоче, щоб ми до неї приєдналися.

I did not expect you to come so early.

Я не очікував, що ти прийдеш так рано.

Якщо ж у ролі присудка в реченні вжито дієслово to be, допоміжне дієслово не буде потрібно. Те ж стосується і дієслова have, якщо тільки воно не є модальним в даному випадку або не утворює стійкі словосполучення.

В англійській мові речення в цілому набуває негативний сенс, якщо в ньому вживається негативний займенник (no, nobody, no one, none, nothing), негативне наріччя (never, nowhere) або негативний сполучник neither ... nor.

Neither the war nor his months back in the mines had aged him.

Ні війна, ні місяці роботи в шахтах не зістарили його.

Частка not також використовується для додання заперечення предикату (після слів, що виражають думку, таких як: to hope, to think, to believe, etc.):

"A man or your caliber is not likely to be ignorant of it" - "I hope not".

"It's possible to repair the ornament, Madam?" - "I'm afraid not" (Maurier)

Після спілок or, whether (if) ... or, частка not примикає до дієслів:

When I opened the door, ... believe me or not, madam, ... that man was gone!        (Mansfield)

I don't know whether they come or not. (Mansfield)

ІІІ.2. Морфологічні засоби вираження заперечення

В англійській мові існує цілий ряд префіксів, які роблять значення дієслова заперечним. До них належать префікси dis-, mis-, counter- та un-.

Префікс dis- латинського походження, з'явився в англійській мові в середньо-англійський період у складі запозичених французьких слів:

disarm         роззброювати

discover      відкривати

disdain         зневажати

disfigure     спотворити

disguise      маскувати

Як і більшість словотворчих елементів не споконвічно англійського походження префікс dis-, як засіб утворення англійських слів, почав використовуватися як з основами французького походження, так і з англійськими основами.

Префікс mis- загальногерманського походження. Він найчастіше утворює похідні від дієслівних основ, наприклад:

mistrust         не довіряти

miscalculate    прорахуватися

misfit               не підходити

misguide         вводити в оману

Одні слова мають значення заперечності, а інші – "неправильності" вираження дії:

miscalculate – помилятися у розрахунку ("неправильність")

mistrust – не довіряти ("заперечення").

I have never begun a novel with more misgiving (Graham).

Я ніколи не починав роман з більшою недовірою.

The barometer is useless: it is as misleading as the newspaper forecast (Richard).

Барометр марний: він такий же оманливий, як прогноз в газеті.

Префікс counter- латинського походження, має лексичне значення, тому деякі дослідники називають його прийменниковим префіксом. Він з'явився в середньо-англійський період у складі запозичених французьких слів. Його значення – “протии”. Вживання даного префікса обмежено літературно-книжковим стилем мови. Найбільш поширений в суспільно-політичній літературі:

counteract      протидіяти

counterclaim   зустрічний позов

Проте слово 'counter' може бути і самостійним дієсловом (counteract – протидіяти, counterattack– контратакувати, одночасно нанести зустрічний удар).

Префікс un- зустрічається в різних формах у багатьох індоєвропейських мовах. У сучасній англійській мові він зберігся в тій формі, в якій він застосовувався в давньоанглійській. Цей префікс, що надає негативне значення прикметникам (unstable, untrustworthy), дієприкметникам (unlimited), прислівникам (unlikely), як правило, не висловлює заперечення в дієсловах. Він виражає дію, зворотню дії, вираженій в стверджувальній формі дієслова, або ж утворює інше дієслово, лексичне значення якого практично не пов'язане з дієсловом у стверджувальній формі.

Do - Undo 1) повертати, повернутися на крок назад, 2) знищувати, анулювати) [21];

Ravel - Unravel 1) розплутувати 2) слабшати, валитися, переставати діяти, виходити з ладу 3) виявляти, відкривати, викривати, розкривати, розгадувати) [21];

Cover - Uncover 1) знімати 2) виявляти, розкривати 3) відкривати обличчя) [21];

Stick - Unstick 1) віддирати, відклеювати 2) брит. розм. злітати (про літак), піднімати в повітря) [21];

Think - Unthink 1) передумати 2) викинути з голови, перестати думати (про щось) [21].

Заперечні префікси в англійській мові не надають негативного значення цілому реченню, а лише одному з складових елементів, і вживаються у контексті тільки для підсилення основного заперечення, вираженого за допомогою частки not. У лінгвістиці таке явище має назву “заперечення заперечення”. Два негатора: граматичний (частка not) і лексичний (слово з заперечним префіксом) можуть спокійно співіснувати в межах одного речення, при цьому вони нейтралізують один одного і в результаті цього ми одержуємо стверджувальне висловлювання :

I could not unlove her now [14, 186]

Я не можу не кохати її зараз

Я кохаю її зараз

Тобто, якщо з даного речення випустити лексичний негатор, то воно перетворюється в загально-заперечне:

I could not love her now.

Я не можу кохати її зараз.

Якщо не відсутній граматичний негатор, тобто частка not, то ми одержимо приклад часткового заперечення дієслівного додатка:

I could unlove her now.

Я міг би не кохати її зараз.

У цьому випадку це речення потребує деякого пояснення “Я міг би не кохати її зараз, якби ...”

ІІІ.3. Лексичне заперечення

Відомий дослідник англійської мови Б. Мамедов у своїх працях чітко розмежував лексичні і граматичні засоби вираження заперечення в сучасній англійській мові.

Власне лексичним способом вираження заперечення є спосіб вираження за допомогою дієслів з від'ємним значенням, до таких дієслів належать:

To deny (заперечувати)

He denied breaking into the shop (Murthy).

To doubt (сумніватися)

I doubt whether he was really able to do that (Christie).

To fail (не зуміти, не впоратися)

I waved to Katherine, but failed to attract her attention (Christie).

Даний спосіб вираження заперечення частинами мови є власне лексичний спосіб вираження заперечення. Самі слова, використовувані в мові, несуть в собі негативну семантику. Це досить поширений метод. Заперечення при цьому може вільно переміщатися з однієї частини мови в іншу. Так, наприклад, дієслово - to fail (потерпіти невдачу) за допомогою суфікса -lure утворює іменник failure (провал), або -to doubt (сумніватися) за допомогою суфікса -ful – doubtful (сумнівний).

Також заперечення може будуватися за допомогою прислівників too, much, a lot та ін., як правило, у поєднанні з певною інтонацією, що виражає скепсис і /або заперечення. Наприклад:

You are too young to understand it. Ви занадто молоді, щоб зрозуміти це.

A lot you know.                                 Багато ви знаєте.

Much it will help you.                       Це вам не допоможе.

В останніх двох прикладах a lot, much виносяться вперед (імпліцитне заперечення).

ВИСНОВКИ

Вивчення й аналіз джерельної бази дає можливість сформулювати такі висновки:

Значна кількість лінгвістів розглядають заперечення як окрему мовну категорію, яка є опонентом категорії ствердження. Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з суб’єктивною оцінкою змісту висловлювання, а саме з характером вираженого в реченні ставлення мовця до дійсності. Але формально-логічне і мовне заперечення не завжди співпадають, хоча вони властиві всім мовам без винятку.

Заперечення як лінгвістичне явище має свої прояви на різних рівнях мовознавства: морфології, лексиці, граматиці, фонетиці.

Як мовна універсалія, заперечення розглядається дослідниками на лексичному, морфологічному, граматичному і семантичному рівнях мовознавства.

В англійській лексиці є цілий ряд префіксів -un, - dis, - mis, -counter, які надають заперечного значення стверджувальній основі дієслова.

На морфологічному рівні існує низка слів-негаторів, які забезпечують заперечний зміст цілому реченню. Залежно від належності негатора певному членові речення, розрізняють:

– загальне заперечення, де заперечується дієслово-присудок і таким чином ціле речення набуває негативного значення;

– часткове заперечення, де заперечується будь-який член речення, крім присудка.

У ролі засобів вираження заперечення в реченні виступають такі частини мови як:

– заперечна частка not, яка за своєю частотою вживання перевищує всі інші негатори англійської мови. Вона є показником як загального, так і часткового заперечення, оскільки може належати будь-якому членові речення;

– заперечні займенники: nothing, nobody, no one, none, які самі виступають членами речення і розглядаються як показники негативності в частковому запереченні підмета і додатка;

– заперечні прислівники never і nowhere, які в основному вживаються в частковому запереченні обставини часу і місця;

– заперечні сполучники: neither, nor, neither... nor, які надають негативного значення реченню, заперечуючи синонімічні групи слів.

Є випадки, коли морфологічне і класичне заперечення зустрічаються в одному реченні. Тоді таке явище носить назву ‘заперечення заперечення’.

Заперечного змісту висловлюванню можуть надавати стверджувальні речення, які виражають негацію за допомогою інтонації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ахманова О.С. Ронология. Морфонология. Морфология. – М.: Изд. Моск. ун - та, 1966. – 107 с.

2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – 2-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1969 – 607 c.

3. Баткин Л. Автор, оказывается, не умер // Иностранная литература. – 2002. – № 1. – С. 268 – 271.

4. Бондаренко В.Н. Отрицание как логико-грамматическая категория. – М.: Наука, 1983 – 211 с.

5. Бродский И. Н. О природе отрицательного суждения // Вопросы логики / Уч. зап. ЛГУ. – № 263. – Вып. 14. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – С. 37 – 50.

6. Гетманова А.Д. Отрицание в системах формальной логики. – М.: Высшая школа, 1972. – 139 с.

7. Иванова И.П., Бурлакова В.В. Почепцов Г.Г Теоретическая грамматика современного английского язика. – М.: Наука, 1981 – 336 с.