Заперечення як граматична категорія англійського дієслова

Предикативність не є категорією якої-небудь частини мови, а категорією, яка характеризує ціле речення, в якому вона прикріплена до члена речення, який виражає логічний предикат. Речення відрізняється від слова або словосполучення саме тим, що слово і словосполучення не мають категорії предикативності і можуть виражати як стверджувальні, так і заперечні за формою поняття. Як відомо, номінативні або називні речення не можуть бути заперечними. Але вони завжди предикативні.

Відомий лінгвіст В.М. Бондаренко відкидає теорію щодо модальності і предикативності категорії ствердження – заперечення. Він вважає, що “включення заперечення, яке сприймається як суб’єктивна оцінка або як нереальність чогось, в число, без сумніву модальних значень, пов’язане з невиправдано широким розумінням самої категорії модальності. Предикативність же, як належність змісту всього речення до дійсності, не залежить від форми (стверджувальної чи заперечної) даного речення. Деякі типи речення не можуть бути заперечними. Але вони завжди предикативні” [4, 24].

Заслуговує на увагу концепція заперечення як вираження відсутності об’єктивного зв’язку. Проте, в якості аналогу заперечення слід розглядати саме відсутність даного, визначеного виду зв’язків в самій дійсності, а не просто об’єктивні зв’язки, до того ж негативні, яких насправді немає. Запереченням є відсутність не тільки об’єктивних зв’язків, але і самих предметів. Або їх ознак, до числа яких входять і самі об’єктивні зв’язки.

Семантика ствердження і заперечення – логічна властивість речення-судження (у класичній двозначній логіці висловлювання, істинне при стверджуванні, стає хибним при запереченні, і навпаки: істинне при запереченні, воно стає хибним при ствердженні). Але вона водночас є і граматичною властивістю речення, оскільки для вираження вказаних відмінностей є особливі форми речення. Формальна логіка розглядає заперечення, не звертаючи уваги на засоби його вираження: для неї вирази типу

He can’t speak English

It’s impossible he can speak English

рівнозначні. Для граматики ж (синтаксису) ці два речення мають зовсім відмінну структуру. Таким чином, якщо формально-логічне заперечення єдине для всіх людей (логічна операція утворюється за допомогою введення в судження заперечної частки not і звороту It’ s impossible), то форми вираження і правила функціонування його в природній мові різні.

ІІ. ТИПИ ЗАПЕРЕЧЕННЯ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

ІІ.1. Загальне заперечення

Речення, яке містить в собі заперечне слово або заперечну форму дієслова (в англійській мові це – auxiliary / modal / have і be – дієслова) називається граматично заперечним. У заперечному реченні завжди заперечується певне твердження (предикація), яке називається сферою дії заперечення. Сферою дії заперечення може бути все речення або тільки його частина. У зв’язку з цим лінгвісти германських мов виділяють два типи заперечення в реченні: загальне заперечення (коли сферою дії заперечення виступає ціле речення) та часткове заперечення (коли заперечується лише один із семантичних компонентів речення). У будь-якому реченні можуть бути семантичні компоненти, які не підлягають запереченню – пресупозиції. У реченні: I don’t worry that he has gone компонент ‘he has gone’ входить у сферу дії заперечення, але не заперечується.

Таким чином, користуючись розмежуванням заперечення на загальне і часткове на прикладах, взятих з англійської класичної літератури і їх інтерпретації українською мовою, ми можемо чітко встановити різновидності категорії заперечення в сучасній англійській мові.

Відмінність трактування заперечення в англійській та українській мовах виявляється в загальновідомому явищі, яке можна ілюструвати таким прикладом: в українському реченні - Він ніколи не ставить нікому ніяких запитань - в англійській мові буде відповідати речення He never asks anybody any questions. Отже, в полігамній українській мові не завжди знаходиться еквівалент в моногамній англійській. Один прислівник never повністю заміняє чотири різновиди заперечення: never = ніколи, не ставить, нікому, ніяких.

У граматиці переважно говориться, що в англійській мові можливе тільки одне заперечення в реченні, але це не дуже точно. Якщо сказати ‘He never comes here and does not write to us ‘, то в реченні будуть два заперечення, які в цій ситуації допустимі. Очевидно, що “правило” треба сформулювати іншим чином: можливе тільки одне заперечення в частині речення, яка групується навколо одного присудка.

Одна відмінність у функціях заперечення в реченні дійсно явна: заперечення може належати або всьому реченню в цілому, або окремому його членові.

Загальне заперечення виражає розподіл понять між підметом і присудком. Інакше кажучи, воно показує поняття, по відношенню до підмета, в заперечній формі. У цьому випадку присудок завжди виражений в заперечній формі (крім речень англійської мови, в яких вживаються заперечні займенники, прислівники, а також заперечні сполучники), або заперечення схрещене з займенником або прислівником. Займенниками, які схрещені з запереченням можна вважати слова: none, no (перед іменниками), no one, nobody, nothing:

None of them came in time.

There were no letters for you this morning.

Nobody came in time.

Nothing had happened.

Сюди ж належать адвербіальне словосполучення by no means і словосполучення not at all, яке може бути в більшій чи меншій мірі єдиним цілим.

Laughter is not at all a bad beginning for a friendship.

Тлумачення речень із загальним запереченням у сучасній англійській мові пов’язане з однією суттєвою проблемою. Як зрозуміти своєрідну особливість англійської мови, яка полягає в тому, що для утворення заперечної форми від більшості дієслів в теперішньому і простому минулому часі вживається спеціальне допоміжне дієслово do ?. Ця особливість, з одного боку, пов’язана з аналітичною будовою в цілому і з законами порядку слів, але семантична сторона справи цим ще не пояснюється.

Академік А.А. Шахматов вважав, що в англійській мові заперечення має модальний характер [13, 289]. Внутрішній зміст вживання особливого допоміжного дієслова для утворення заперечної форми він вбачав в тому, що заперечення забарвлене тут суб’єктивністю. Наприклад, якщо мовець заявляє: he does not smoke, він не просто констатує факт, що той не курить, а спростовує чиюсь думку про те, що той курить. Іншими словами, можна сказати, що мовець не констатує відсутність факту, а заперечує його наявність. Таким чином, можна було б говорити про те, що в англійському дієслові існує особливий заперечний спосіб, і функція допоміжного дієслова do полягає саме в тому, що він служить для утворення форм цього способу. Проте для інших часів таких особливих форм не має.

Наприклад, майбутній або перфект у заперечній формі відрізняються від стверджувальної тільки тим, що при присудкові стоїть заперечна частка not. Таким чином, якщо навіть визнати, що do є засобом утворення особливого заперечного способу, потрібно зауважити, що це стосується тільки двох часів – теперішнього і простого минулого, і то не від усіх дієслів.

Дослідники англійської мови також зазначають, що загальне заперечення може відноситись до різних членів речення, а не тільки до слова-присудка. Так, речення з заперечним підметом no man, nobody, nothing і ін. інтерпретуються як загальнозаперечні, хоча присудок за формою стверджувальний

Nothing was said - Нічого не було сказано.

Загальним заперечення буде і в усіх тих випадках, коли у функції додатку або обставини виступає відповідно заперечний займенник або заперечний прислівник, тобто у випадках заперечення квантора загальності:

Я нічого не бачив <I saw nothing >              Я не бачив нічого

Крім того, в англійській мові конструкція із заперечним додатком статистично перевищує паралельну синонімічну конструкцію при допоміжному дієслові. Якщо ж заперечення в додатку не виражене заперечним займенником або прислівником, але зберігає за собою фактор негативності, воно виражається будь-яким іменником, причому заперечна частка not завжди стоїть перед ним.

Mr. Moore raised not his eyes from the paper [14, 127].

В англійській мові заперечення інколи зустрічається в структурі головного речення, хоча типовим вважається його вживання в підрядному реченні:

I don’ t think I was much astonished [17, 379 ]

Вищевказані складнопідрядні речення в англійській мові вживаються доволі часто. У цьому випадку головні речення в переважній більшості починаються з I don’t think, I don’t suppose, I don’t know, I don’t believe і ін. Такий тип головного речення виражає сумнів і невпевненість у фактах, про які говориться у підрядному реченні.

ІІ.2. Часткове заперечення

Щодо часткового заперечення, то воно є запереченням будь-якого члена речення, де присудок вживається в стверджувальній формі. Серед визначень про часткове заперечення найбільш цінним є визначення А.М. Пєшковського: “ ... речення з позитивним присудком, але із заперечною часткою при іншому членові можна назвати частково-заперечним” [12, 6].

Для того, щоб все речення в цілому набуло заперечного характеру, зовсім не обов’язково, щоб заперечення було виражене часткою not і стояло поряд з присудком, або було включене в його склад, вклинюючись між його складовими елементами, до прикладу, при аналітичній дієслівній формі. Заперечення може бути схрещене з займенником або з прислівником і входить таким чином в склад речення – підмета, додатка або обставини, надаючи заперечного змісту всьому реченню. У цьому відношенні англійська мова суттєво відрізняється від української. В українській мові для того, щоб все речення носило заперечний характер, необхідно, щоб при присудкові стояла заперечна частка не, а схрещені з запереченням займенники: ніхто, ніщо, нічого, ніякий; прислівники: ніде, нікуди, нізвідки, ніколи, ніяк, а також такі вирази, як: ні один, ні разу, ніяким чином, ні в якому разі – так, ніби додатково підсилюють це заперечення, яке належить одному членові речення – підмету, додатку чи обставині. Наприклад, в українському реченні Я ніколи його не бачив, при присудку стоїть заперечна частка не, яка і забезпечує заперечний зміст всього речення. Заперечний прислівник ніколи тільки підсилює, так ніби абсолютизує цей заперечний зміст, який існує і без нього. Якщо слово ніколи випустити, відпаде тільки абсолютність або узагальненість заперечення, а саме заперечення залишиться: Я його не бачив.

В англійській мові стан речей зовсім інший. Якщо в реченні I have never seen him випустити заперечний прислівник never, то відпаде не тільки абсолютність заперечення, але і все заперечення в цілому: I have seen him. Таким чином, в той час як українською мовою слово ніколи тільки підсилює і підкреслює заперечення, яке виражене заперечною часткою, англійською, при відсутності заперечної частки, слово never несе на собі весь тягар заперечної функції.

Проте це відбувається тільки з прислівником never – прислівником, в якому схрещення поняття заперечення з поняттям повторюваності дії призвело до значення повного заперечення. Інші заперечні прислівники зустрічаються в такій функції порівняно рідко і до того ж з особливим стилістичним забарвленням. До прикладу, українському реченню Я його ніде не знайшов в англійській мові не може відповідати речення I found him nowhere (дослівно: “Я знайшов його ніде”). В цьому розумінні потрібно сказати: I did not find him anywhere. При такій побудові заперечного речення заперечення включене в присудок, а обставина місця виражена займенниковим прислівником неозначеного характеру (буквально, таким чином, сказано: “Я не знайшов його де-небудь”). Неозначений займенниковий прислівник місця де-небудь не сприймається як замінне і уточнююче значення заперечного присудка не знайшов. Для того, щоб виразити таку заміну і уточнення, українською потрібно поставити не неозначений, а заперечний прислівник ніде. Англійською, навпаки, саме неозначений прислівник anywhere відразу сприймається як уточнення заперечного присудка і відразу співвідноситься з цим присудком, так що not - anywhere майже складає єдність, тоді як сказане ‘I did not find him nowhere ‘ є зовсім неможливим.

Такі ж явища спостерігаються і в випадку, коли заперечення стосується додатка. Наприклад: українському реченню Я там нікого не знайшов може відповідати англійське речення I found nobody, there , але значно природніше буде сказати ‘I did not find anybody there‘ (дослівно: Я не знайшов там кого-небудь ). Так само: Він нічого не сказав - He said nothing, або краще he did not say anything. Речення: I found nobody there;he said nothing можливі, але звучать дещо офіційно. Заперечний прямий додаток після дієслова в стверджувальній формі справляє враження різкого поштовху, який неначе перекидає почату структуру речення. Ось чому в звичному розмовному або літературному стилі такі звороти небажані.

Якщо заперечний додаток виражений не одним словом займенникового типу (none, no one, nobody, nothing), а сполученням заперечного займенника з конкретним іменником, то також можливі два варіанти: можна зберегти конструкцію в такому вигляді, а можна також перенести заперечення в дієслівну форму, а при додаткові поставити займенник any. Наприклад:

                Я не знайшов там ніяких книг

I found no books there                I did not find any books there

I have found no books there       I have not found any books there

Обидва варіанти допустимі в звичайному розмовному і літературному стилі, але другий звучить природніше, тоді як в першому відчувається видима напруженість.

Усі ці випадки так само властиві непрямому додатку. Але потрібно зауважити, що заперечний непрямий додаток не може стояти на тому місці, де стоїть ненаголошений непрямий додаток, тобто без прийменника між присудком і прямим додатком, а повинен стояти в кінці речення з прийменником to. Так, приміром, не можна сказати: