Явища паронімія та антонімії в сучасній англійській мові

О. В.Вишнякова, Н. П. Колeсникoв, В. И. Червоних, Т. Г.Пономаренко,

Г. П. Снетова, Л. Н. Федотова й безліч інших авторів.

     Отже, ми з’ясували, що семантичні зв’язки між паронімами можуть бути різними – синонімічними, антонімічними, іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичної групи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично пов’язані між собою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за походженням. 

1.2. Особливості функціонування паронімів у англійській мові

     Про вивчення негативних факторів мови неодноразово писали В.В.Виноградов, Л.В.Щерба, Г.С.Винокур, Ш. Баллі, A.M. Пєшковський і ін. Л.В.Щерба вказував на необхідність пильного вивчення «негативного мовного матеріалу», помилок мовлення, які «особливо показові тому, що вони-то й розкривають механізм цих (словотворчих) процесів; вони найчастіше дають ключ до розуміння причин історичних змін у мові» [32,70]. Г.О.Винокур вважав за необхідне вивчати відхилення від мовної норми, які визначаються внутрішніми законами мовної комунікації [7,18–20]. Особливе значення вивченню нелітературної мови надавав A.M. Пєшковський, який підкреслював, що до будь-яких «окремих мовних фактів лінгвіст може ставитися в цей час тільки об’єктивно-пізнавально». Для нього немає в процесі вивчення ні «правильного» і «неправильного» у мові, ні «гарного» і «некрасивого», ні «вдалого» і «невдалого» .

     Про необхідність вивчення мовних паталогій  писав Ш. Баллі, який звертав увагу на те, що мовознавця повинні цікавити огріхи, що відбуваються в мовленні «у силу прихованого прагнення заповнити недоліки правильної мови» [2,35].  У сучасній лінгвістиці, як відзначає О.В.Вишнякова, немає «правильної думки про сутність паронімів, по–різному інтерпретуються лексико-семантичні контакти в групах співзвучних слів» [8,4]. Формальний критерій паронімів – «ті, що вимовляються подібно», «ті, що мають певну фонетичну подібність», «близькі, подібні за звучанням» (Gabrielli, О.С Ахманова [1;313], Д.Э. Розенталь [25,64], О.В. Вишнякова [8,8], Н.П. Колeсникoв, [18,31]) дуже приблизний. О.С.Ахманова визначає пароніми як «...слова, які внаслідок подібності у звучанні й частковому збігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використатися в мовленні» [1,313]. У даному визначенні вказується не тільки на сам факт фонетичної близькості, але й на результат такої близькості – змішання паронімів у мовленні. Подібна з даною позицією є і точка зору Д.Э. Розенталя, який розглядає пароніми як «слова, близькі за звучанням, але різні по семантиці, які у першу чергу розмежовуються по властивому їм значенню» [25, 64]. Важливість мовного змішання паронімів відзначається Ю.А. Бєльчиковим [3,368], Н.І.Колесниковим [18, 3]. Так, Н.І.Колесников розуміє під паронімами «будь-які подібно звучні слова, що мають різне значення, які можуть помилково вживатися одне замість іншого» [18, 3], наприклад:  контузити – конфузити, боцман – лоцман і ін. Тієї ж думки дотримується й Ж.Марузо, що розуміє під паронімом «...слово, близьке іншому слову своєю зовнішньою формою» [21, 202].

     Уміле вживання паронімів допомагає письменникові  правильно й точно передати думку, саме пароніми розкривають більші можливості мови в передачі тонких значеннєвих  відтінків. У художньому стілі зазвичай спостерігається правильне, досить мистецьке використання паронімів. Однак можливо й свідоме відхилення письменника від норми, якщо він хоче показати мовні помилки своїх героїв. Таким чином, в основі схованого використання паронімів у художньому мовленні можуть лежати різні естетичні принципи їхнього відбору, продиктовані стилістичною установкою автора.

     Сполучення  паронімів може створювати тавтологічний  і звуковий повтор, що сприяє їхньому  посиленню.

     Уживання  паронімів може бути засобом уточнення  думки. Іноді авторові досить звернути увагу на різну лексичну сполучуваність паронімів, щоб уточнити їхнє значення. Можливе зіставлення паронімів, якщо автор хоче показати тонкі значеннєві розходження між ними.

     У творчоті відомиї англомовних письменників прослідковується  вплив на  емоційне забарвлення тексту.

     1. a)  «And now, perhaps, you had better leave me. The doctor made a point of quiet and repose» (P. G. Wodehouse);

     b) «The drawings were pleasing enough, with quite a sense of atmosphere»

     (J. Galsworthy);

     2. a) «Than the moon rose like a wonderful silver shield» (O. Wilde);

     b) «At a less anxious moment he might have been amused by the conflict his words aroused» (J. Galsworthy);

     c) «Forgive me, old man, for asking you not to raise your voice»

(P. G. Wodehouse);

     3. a) «I remember before the war, when Charles inspected the Corps on a white horse» ( J. Le Carre);

      b) «There were noises and directions from Cramer, about removing the corpse, and in a couple of minutes heavy feet as they carried it out» (R. Stout);

     4. a) «Nuclear physics», said Erik reflectively. «Maybe that’s for me… Did fox ever ask you why you wanted to be a physicist when you first came here?»

(M. Wilson)

     b) «Hello, doc. You got a job here as house physician?» ( R. Stout)

      

     Отже, змішання або неправильне вживання даних паронімів може призвести до грубих лексичних помилок, до каламбурів або може стати причиною комічних ситуацій. Тобто можна відзначити, що вживаючи пароніми в мовленні, треба бути досить обережним, щоб фраза не виявилась абсурдною. 

1.3. Особливості пов’язані із вживанням паронімів у англійській мові

     Проблеми  паронімії давно привертають увагу мовознавців. Часто, яке слово-паронім ужити, як правильно сказати «a historic event», або «historical event» –  ставить у глухий кут навіть людей, що непогано володіють мовою.

     Отже, що ж таке пароніми?

     Мовні пароніми нерідко зустрічаються  в різних областях навчання мові – Business English,  де мовці часто не знають, або, навіть знаючи,  нерідко роблять помилки при використанні або перекладі таких слів. Наприклад, при вживанні певних мовних конструкцій, часто зустрічалися помилки в таких словах, як:

     а) judicial – of or by a court of justice-судовий (  e.g. judicial branch)

showing or using judgement in thinking about something (e.g. «He is rather talented» – replied Sarah judicially)  і judicious – showing or having good sense – розумний, розважливий (e.g.You put your case most judiciously);

     в) credible – that can be believed-заслуживающий довіра (e.g. a credible witness); credulous – ready to believe things-довірливий (e.g. credulous consumers);

     с) politic – acting or judging wisely, prudent. Політичний, рассчетливый. political – of the state, of government, of politics. Політичний;

     d)  economic – економічний;  economical – ощадливий;

     e)  enviable – causing envy – завидний, привабливий (e.g. The company made profit at an enviable rate); envious – full of envy – заздрий (e.g. The company's success was watched enviously by the competitors);

     f)  exhausting – виснажливий, стомлюючий (e.g. It was a difficult and exhausting job); exhaustive – thorough or complete – вичерпний (e.g. This list is by no means exhaustive); exhaustible – smth. that exists only in a limited quantity – обмежений, небезмежний (e.g. … possible long term shortages of exhaustible resources)... possible long term shortages of exhaustible resources).

     Пароніми – подібні по звучанню, але різні за значенням слова. Слід зазначити, що одні лінгвісти до паронімів відносять лише однокореневі слова, що мають звукову подобу, а інші дослідники до паронімів відносять як однокореневі, так і різнокореневі співзвучні слова. Різнокореневі співзвучні слова не мають ніяких семантичних зв’язків і поєднуються лише випадковою фонетичною подібністю.

     Однокореневі  пароніми здебільшого близькі за значенням, але розрізняються тонкими  значеннєвими відтінками. Семантичні відтінки паронімів, звичайно, настільки важливі, що заміна одного слова іншим без порушення змісту не можлива.

     У зв’язку з явищем паронімії, тобто неможливістю взаємозаміни мовних паронімів у різних фразах, постає питання про варіантність – можливість взаємозаміни без перекручування змісту тієї або іншої фрази.  До варіантності слова відносяться такі випадки, як  advance, advancement; analytic, analytical, де зовнішнє розходження не веде до розриву тотожності слова.

       У випадку, коли пароніми англійської мови мають своїх «паронімічних братів» в українській мові (economic/economical – економічний/економний), представляються можливим ці конкретні пари вводити й перекладним способом, що сприяє підвищенню культури мовлення рідної мови.

     Паронімічні конструкції можуть формуватися  на базі членів словосполучення, речення  і навіть двох речень. Велике значення для виникнення паронімічного ефекту і формування паронімічних конструкцій  має їх розташування у поетичній  строфі. Так, Н.Л.Дащенко зауважує: «Співзвучні слова, розташовані на певних долях строфи, утворюють стилістичні фігури, що виявляються універсальними як для фонічних, так і для лексико-семантичних строфічних засобів звукової організації віршів» [14; 15].

     Зазначимо також, що художні тропи, створені на основі паронімічних конструкцій, вирізняються поглибленою образністю. Н.Л.Дащенко вважає: «Це пов’язано з накладанням звукової подібності на вихідне лексичне та образне значення компонентів тропів, внаслідок чого ускладнюються та оновлюються їх семантичні зв’язки» [14; 4]. Поети застосовують паронімічні конструкції для створення промовистих епітетів.

     Здатність паронімів до змішання в мовленні призвела до того, що під терміном «паронімія»  нерідко поєднуються два поняття  – власне паронімія, тобто вид мовних системних відносин між лексичними одиницями, і парономазія (або парономасія) – стилістичний прийом, що складається в навмисному зближенні слів, що мають подібність у звучанні. Явище парономазії (із гр. para – біля, onomazo – називаю) полягає у звуковій подібності слів, що мають різні морфологічні корені (порівн.: лоцман – боцман, кларнет – корнет, ін'єкція – інфекція; pour – poor, modal – model, price – prize). Ці слова не обов’язково повинні бути паронімами, часто для цілей автора буває досить випадкового звукового збігу. Використання парономазії дозволяє підсилити виразність тексту; особливо часто цей прийом зустрічається в поезії й фольклорі.

     Уміле вживання паронімів, як і синонімів, омонімів, антонімів сприяє передачі тонких значеннєвих відтінків, допомагає точно передати думку.

     Таким чином паронімія являє собою особливе лексичне явище, багатоплановість якого визначила можливість його вивчення як у функціональному, так і в нормативному аспекті. Нормативна точка зору лінгвістів на паронімію найповнішим чином представлена дослідженнями довідково-методичного характеру: словниками труднощів, словниками паронімів, різними дидактичними посібниками, підручниками, що включають вправи на розмежування й коректне використання паронімів. 

     Висновки до І розділу

     Пароніми відіграють важливу роль у вивченні лексикології в цілому.

Пароніми, що збігаються або близькі за значенням, можуть відрізнятися один від одного способами керування, лексичною  сполучуваністю, функціонально-стильовим  змалюванням, сферою вживання, синтаксичною функцією. Можливість паронімів сполучатися з тими самими словами ще не означає, що утворені словосполучення синонімічні один одному.

     У мовній системі співзвучні слова досить чітко відмежовуються один від одного, однак у мовній практиці семантичні й інші розходження співзвучних слів не завжди враховуються, що є причиною їхнього змішання.

     Пароніми  достатньо часто використовуються в каламбурах.

     Паронімія й парономазія виконують роль звукового курсиву, виділяючи співзвучні слова, яким автор надає особливого значення.

       Змішання або неправильне вживання  паронімів може призвести до  грубих лексичних помилок, до  каламбурів або може стати  причиною комічних ситуацій. Тобто,  можна відзначити, що вживаючи  пароніми в мовленні треба  бути досить обережним, щоб фраза не виявилась абсурдною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  IІ. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТОНІМІВ

У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ  МОВІ

           2.1. Антонімія та поняття «протилежність» як мовне явище

      Як  відомо, лексика  являє собою певним чином організовану систему, елементи якої (слова, значення) пов’язані різноманітними відношеннями. Одним із багатьох проявів системних відношень у лексиці є антонімія.

     Відомий французький лінгвіст Ш. Баллі вважав протиставлення логічних понять природним нахилом людського розуму. Він відзначив, що в свідомості людини такі «абстрактні поняття закладені парами, причому кожне із слів такої пари завжди так чи інакше викликає уявлення про інше» [2,139]. Традиційно антоніми характеризують як слова, що мають протилежне значення.