Влада грошей у романах О. де Бальзака

   Ті  відомості, які повідомляють про минуле Гобсека більше підходять для світу історій. Проте сам Бальзак як відомо, був наділений багатим уявленням і часто давав волю своїй фантазії в цілком повсякденних обставинах: згадаймо його тростини перстень Бедук, віру в надзвичайність і величі своєї долі, постійні проекти казкового збагачення.

   “Мать пристроила его юнгой на корабль, - рассказывает Дервиль о прошлом Гобсека, - и в десятилетнем возрасте он отплыл в голландские владения Ост-Индии, где и скитался двадцать лет. Морщины его желтоватого лба хранили тайну страшных испытаний, внезапных ужасных событий, неожиданных удач, романтических превратностей, безмерных радостей, голодных дней, попранной любви, богатства, разорения и вновь нажитого богатства, смертельных опасностей опасностей, когда жизнь висевшую на волоске, спасали мгновенные и, может быть, жестокие действия,  оправданные необходимостью”.

   Тут багато характерних романтичних перебільшень, які в подальшому будуть повторенні та примноженні, проте Бальзак залишається вірний собі:продовжуючи свою розповідь Дервіль серед знайомих Гобсека називає як і справжніх так і вигаданих історичних діячів –персонажів“Людської комедії ”. Таким чином тонкими та малопомітними нитками письменник переплітає створення власної фантазії з реальним життям.

   Потім виясняється, що Гобсек вів справи з оточенням відомого індійського раджі, жив серед піратів і знав найвідоміших з них; він також шукав легендарний індійський скарб та мав відношення до війни за незалежність США.

   Як  це все може відноситися до реалістичного, соціально осмисленого портрету бальзаківської Франції в тому ж творі? Бальзак творив в період, коли кумирами натовпу були герої Байрона, Вальтера Скотта, Віктора Гюго. Реалізм  ще мав завоювати свої позиції у світовій літературі, а Бальзак був одним із тих,хто багато зробив для утвердження в літературі нових підходів до зображення світу та людини.

   Нічого  дивного, що образ лихваря будується письменником за реалістичними та романтичними мотивами. Дослідження показали, що Бальзак тяжіє до перебільшень у своїх описах, нагромаджуючи риси одна на одну, це призводить до перебільшень, але не заважає романтизму. Вище згаданий опис Гобсека дозволяє Дервілю підсумувати в розмові з графом де Ресто: “…я глубоко уверен, что ни одна душа человеческая не получила такой жестокой закалки в испытаниях, как он ”.

   Не  більш вищої думки про себе і сам персонаж. Він без сумніву каже Дервілю: “Я появляюсь как возмездие, как укор совести…Я люблю пачкать грязными башмаками ковры у богатых людей-не из мелкого самолюбия, а чтобы дать почуствовать когтистую лапу Неотвратимости”. З’являється відчуття наче Гобсек вважає себе мечем у руках долі. Гобсек став одним із героїв, створення яких, дозволило авторові здійснити деякі свої мрії.

   По-перше, Гобсек багатий, а це завжди залишалося пристрасною, але недосяжною мрією письменника. По - друге, він пізнав суть оточуючого світу, механізми і правлячі ним закони, та поставив їх собі на службу. Те як Гобсек розуміє світові істини, змушує згадати виступ самого Бальзака, передмова до “Людської комедії ”.

   Бальзак одразу заявляє, що ідею епопеї йому підказало порівняння людини із тваринним світом. Він формулює закон в основі якого єдність організмів  “каждый для себя ” Отже, висновки Бальзака та його героя призводять до наступного: світом править боротьба за існування, яка в залежності від соціальних, національно-культурних, географічних умов породжує соціально людські види, подібні до видів в тваринному світі. Гобсек доводить, що він замінив “научную вашу любознательность, своего рода поединок, в котором человек всегда бывает повержен…проникновением во все побудительные причины, которые движут человечеством”. Дервіль зізнається, що старий лихвар має дивний погляд “по которому можно было подумать, что он обладает даром ясновидения”. Пізніше він вражається  знахідливості Гобсека, він на чотири роки вперед передбачив долю графині де Ресто.

   Намагання досягти абсолютного знання інтуїтивним шляхом також зближає Бальзака з літературою романтизму. Як відомо, письменники-романтики в своєму розумінні світа та людини відштовхувались від так званого двохсвіття, де паралельно існує світ повсякденності. В цьому світі вирішуються долі людей. Проникнути в цей інший, вищий світ  можуть лиши деякі персоно, які глибше та тонше інших розуміють оточуючу дійсність-поети,художники, вчені. Вважається, що Гобсек, починаючи розмову про розваги, не звичайно називає себе поетом: “- А по-вашему, только тот поэт ,кто печатает свои стихи?- спросил он, пожав плечами и презрительно сощурившись”. Дивний лихвар дійсно мав уяву, варту свого творця: “я понимал, что если у него есть миллионы в банке, то в мыслях он мог владеть всеми странами, которые исколесил, обшарил, взвесил , оценил, ограбил”.

   Раніше  вже згадувалось про романтичні риси в образі Гобсека: його таємного і багатого на пригоди минулого. До цього можна додати дар проникнення у душі людей і можливість передбачати їхню долю, а також широко використовувати романтичні контрасти і перебільшення при характеристиці особистостей та їх поведінки.

   Як  відомо, Гобсек встиг  об’їздити  майже весь світ,він знає про життя і про людей все. Він володар незвичайного погляду ясновидця, відмінно володіє пістолетом і шпагою, наділений великою фізичною силою, миттєво переходить від дикої тваринної утіхи при баченні рідкісних діамантів до мармурової чемності в розмові з боржником. Дервіль вважає, що в ньому живуть дві істоти:скнара і філософ, підла, піднесена істота.

   Отже, повість Оноре де Бальзака “Гобсек” є ключовою для розуміння такої центральної теми усієї творчості письменника, як гроші, їхня роль у суспільному житті та їхня влада над людиною. Головний герой твору лихвар Гобсек висловлює чимало цікавих спостережень з цього приводу. Бальзак в образі Гобсека змалював не лише типового лихваря, а яскраво відтворив особливий психологічний тип людини, що живе лише однією пристрастю-користолюбством у чистому вигляді.

   2.3. Влада грошей у  повісті Оноре  де Бальзака

   Визначальною  рисою характеру Гобсека, як це і належить романтичному персонажу, є пристрасть. Єдине але, його пристрасть не плід фатального збігу обставин, а прямий наслідок збагнення їм абсолютного закону, керуючого людським середовищем.

   Перша теза Гобсека –відносність усіх цінностей, їхня залежність від оточення. “На світі немає нічого постійного. Існують лише умовності-свої для кожного клімату ”. Мораль, релігія, самопожертва, альтруїзм-це все пусті слова, за якими ховається інстинкт, який, між іншим, і є чимось постійним і непорушним-інстинкт самозбереження. Саме він визначає основні форми існування кожного в суспільстві, головна з яких –протистояння егоїстичних інтересів. “Ну а щодо звичаїв –зазначає Гобсек, - то люди скрізь однакові: повсюди точиться боротьба між бідними та багатими, повсюди вона неминуча ”. Звідси випливає головний висновок лихваря – філософа – треба у житті спиратися на щось таке, що дасть змогу задовольнити власний егоїзм і впливати на інших. І така сила – золото. “Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. Так от, у золоті все це є у зародку, і воно все дає  у житті ”.

   Усвідомивши цей принцип, Гобсек підкоряє своє життя служінню золоту, запроваджує цілу систему самовиховання і в таких спосіб стає одним із справжніх володарів Парижа. З височини відкритого ним філософського принципу він спокійно і з насолодою споглядає усе розмаїття театру життя. “ Так от, усі людські пристрасті, розпалені зіткненнями інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я налаштовую їм огляд, а сам живу спокійно. Тобто вашу наукову допитливість, своєрідну боротьбу, в якій людина завжди зазнає поразки, я замінюю вивченням усіх потаємних пружин, що рухають людством. Одне слово, я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади ”.

   У наведених словах Гобсека неважко  помітити і позицію самого автора: гроші оголюють і уособлюють людський інстинкт - принцип егоїзму. І герой, як і його творець, намагається зайняти позицію відстороненого спостерігача на виставці під назвою життя. Не чим іншим, як низкою картин людських пристрастей,розпалених зіткненням інтересів є велетенський роман-епопея самого Бальзака[1,c.108].

   Думка далеко не нова, але старий лихвар вміє переконувати. Він з ходу перераховує Дервілю нескладний набір жаданих життєвих цілей, які не дають спокійно спати переважній більшості оточуючих, і зводить до одного і того ж:боротьбі між багатими і бідними за володіння багатством. Чому? Тому що, працюючи день і ніч, людина думає не про ту радість, яку дає йому виснажлива праця, - він думає про те,якими б насолодами можна винагородити себе за всі ці позбавлення. Але насолоди всюди однакові, і вони коли-небудь набридають. Тоді залишається марнославство. Марнославство це завжди наше я! А що може задовольнити марнославство? Золото! Потік золота. Щоб здійснити наші примхи, потрібен час, потрібні матеріальні можливості або зусилля. В золоті все міститься в зародку, і все воно дає насправді.

   Гобсек  в першу чергу говорить про себе: він вже давно байдужий до насолод. Інша справа марнославство. Воно в нього приймає форму жадання влади над суспільством,яка міцна тим, що заснована не на грубій силі, а на вірному розумінні механізмів соціального устрою. “Разве могут отказывать в чем-либо тому, у кого в руках мешок с золотом? Я достаточно богат, чтобы покупать совесть человеческую, управлять всесильными министрами через их фаворитов, начиная с канцелярских служителей и кончая  любовницами. Это ли не власть? Я могу, если пожелаю, обладать красивейшими женщинами и покупать нежнейшие ласки. Это ли не наслаждение? А разве власть и наслаждение не представляют собою сущности вашего нового общественного строя? ”

   Цей уїдливий монолог повний внутрішніх суперечностей. Гобсек лише декларує свою могутність, але майже не користується нею, хіба що використовує її для здобутку нового золота. Він кожен день, не відчуваючи докорів сумління, наживається на чужому горі або слабості, одночасно вважаючись найчеснішою людиною. Він допомагає тільки тим людям, які довірилися йому без всіляких вивертів. Все це свідчить про близькість поглядів лихваря і моральними оцінками самого автора, як і про романтичну контрастність властиву образу головного героя повісті[2,c.451].

   Крім  того, до багатства, а особливо до тієї магії,яка несе з собою володіння ним, був далеко не байдужий і сам Бальзак. Причини того, що в його книгах золото грає роль володаря світа,двигуна громадських відносин, слід шукати в самому авторі та в його епосі. Бальзак народився в родині, де всі схилялися перед грошами. Його батькам,сестрам та власне йому завжди не вистачало грошей, хоча вони жили, ні в чому не потребуючи. Ось чому Бальзак завжди вплутувався в різноманітні ділові авантюри,йому завжди було мало безбідного життя,- жадавши у всьому абсолюту, він мріяв бути багачем. “Ум- это рычаг, которым можно приподнять земной шар. Но точкой опоры для ума служат деньги”,- говорить один із бальзаківських афоризмів. “Золото- вот духовная сущность всего нынешнего общества”,- вторить своєму творцеві Гобсек.

   Будучи людиною розумною, Бальзак чудово бачив негативні сторони влади грошей. Не дарма Гобсек знущально каже про те, що насолода і влада складають суть нашого нового суспільного ладу. Хоча структура бальзаківської повісті знаходить романтичне коріння, роль зовнішньої сили,яка фатальним чином протистоїть героєві,грає зовсім не привада, а побутові умови;за маскою долі часто ховається потреба і відсутність грошей. Залишився ескіз сюжету п’єси , зроблений Бальзаком: “Один против Необходимости. Необходимости, превращенной в квартирохозяина, квартирную плату, прачку и т.д. ”

   Цей аспект розкрито у повісті “Гобсек” на прикладі трагедії родини де Ресто. Пилко кохавши свою дружину, граф довгий час був в не в змозі завадити ій  розоряти родину;графиня,шалено закохана у світського щеголя Максима де Трая,була здатна на все, щоб затримати свого вітряного коханця. Дервіль називає Максима зли генієм графині. Однак насправді тут йде мова саме про зіткнення з світом буржуазних фінансових цінностей, які замінили моральні: любов фатального чоловіка Максима де Трай- звичайний товар, предмет торгу. Вигідно торгуючи своєю прихильність, Максим забезпечує собі насолоду і тішить марнославство,тобто купує ті  задоволення,  про які говорив Гобсек[1,c.120].

   Влада золота роз’їдає в людях все людське, руйнує родини,знищує почуття. В такій аморальній атмосфері злочин стає нормою: де Трай здатен вбити того, хто встане у нього на шляху, не замислюючись, - не дарма його боїться Гобсек; граф де Ресто здійснює ряд фальсифікацій,щоб врятувати стан дітей; графиня перетворює в катування життя чоловіка; спекулюючи на довірі власного сина, вона прагне добратися до важливих фінансових документів, і врешті –решт знищує їх; навіть Дервіль зізнається в готовності піти на юридичні незаконні дії, щоб врятувати цю родину  від повного краху.