Влада грошей у романах О. де Бальзака

   МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

   КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

   ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО 
 

   Кафедра перекладу 

   КУРСОВА РОБОТА 
 

   з дисципліни: «Зарубіжна Література»

   на  тему:

   « Влада грошей у романах О. де Бальзака »  
 
 
 
 

                                                                 Виконавиця роботи: 
                                                                   студентка 1-го курсу

                                                                 групи ФІЛ-10-01(2)

                                                                 факультету управління

                                                                 Клименко Анастасія Сергіївна 

                                                                Науковий керівник:

                                                                старший викладач кафедри перекладу

                                                                Шульженко Юлія Миколаївна 

   Кременчук 2011

   ЗМІСТ

   Стор.

ВСТУП…………………………………………………………………………….                                                                 

РОЗДІЛ 1. ФРАНЦУЗЬКИЙ РЕАЛІЗМ ТА НАЙЯСКРАВІШІ ПРЕДСТАВНИКИ ЦІЄЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТЕЧІЇ ……………………………....

1.1 Французький  реалізм та соціально психологічний  роман у французькій літературі  ………………………………………………………………………….

1.2 Оноре де Бальзак –один з найяскравіших представників своєї епохи ……

РОЗДІЛ 2 ПОВІСТЬ  «ГОБСЕК» ТА  ВЛАДА ГРОШЕЙ У ПОВІСТІ ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАКА……………………………………………………………………

2.1.Історія створення повісті…………………………………………………….

2.2.Образ лихваря…………………………...........................................................

2.3.Влада грошей  у повісті Оноре де Бальзака…………………………………

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………

БІБЛІОГРАФІЯ…………………………………………………………………..

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ФРАНЦУЗЬКИЙ РЕАЛІЗМ  ТА НАЙЯСКРАВІШІ ПРЕДСТАВНИКИ ЦІЄЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТЕЧІЇ

   1.1.Французький реалізм та соціально-психологічний роман у французькій літературі

   Література  XIX століття була тісно пов’язана зі своєю добою. Відгуком  на духовні потреби суспільства стало формування  з середини і протягом третьої третини XIX століття нового великого художнього літературного стилю,який отримав назву «реалізм». Реалізм-це літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

   Письменники-реалісти були переважно представниками середнього класу й писали про великі та маленькі міста, діяльність міністерств, видавництв, бюрократичних установ, подружнє життя, провінційну рутину, тобто про те, що становило  повсякденне існування цієї суспільної групи[1,с.5].

   Французький реалізм XIX століття проходить у своєму розвитку два етапи. Перший етап-становлення та утвердження реалізму як провідного напрямку в літературі (кінець 20-х - 40-і роки) - представлений творчістю Беранже, Меріме, Стендаля, Бальзака. Другий (50-70-і роки) пов'язаний з ім'ям Флобера.

   Розквіт французького реалізму,представлений  творчістю Бальзака,Стендаля ,Меріме,приходить  на 1830 -1840-і роки. Тверезість поглядів на сучасну Францію-характерна особливість  Бальзака,Стендаля і Меріме. Свою головну задачу  великі реалісти бачать в художньому відтворенні дійсності такою,яка вона є,в пізнанні внутрішніх законів цієї дійсності. Бальзак дотримувався принципу об’єктивності  в підході  до зображення дійсності найважливішим принципом реалістичного мистецтва. Але об’єктивне  відображення світу таким,яким він є –в розумінні реалістів першої половини XIX століття –не пасивно дзеркальне відображення цього світу. Ось чому найважливіша з установ для реалістів –возз’єднання життя в формах самого життя[2,с.433].

 Творчі почерки письменників-реалістів XIX століття були досить різними, але творчі принципи зводились до таких загальних положень:

• Пильна увага до проблем сучасності й розкриття їх на повсякденному матеріалі;
• Здатність бачити драматичні конфлікти часу в повсякденному житті людей і висвітлювати їхню соціальну й історичну першопричину;
• Відтворення типових обставин, що формують типові характери різних класових груп;
• Зображення особистості людини відповідно її розвитку, становлення;
• Зображення  натури героя й мотивування його вчинків;
• Увага до деталей як до засобу індивідуалізації та як до засобу типізації характерів персонажів.

 В  період становлення реалізму  пісня поступається першістю соціальному роману. Саме цей жанр в силу своєї специфіки відчиняє письменнику великі можливості для широкого зображення і поглибленого аналізу дійсності [2,c.429].

  XIX століття ще називають “золотою добою” соціально-психологічного роману,адже цей жанр став провідним майже в усіх впливових літературах Європи й Америки. Соціально-психологічний роман-це один із різновидів романного жанру, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища. Формування його ознак розпочалося у Франції. Цьому сприяла та ситуація,що склалася в культурі цієї країни. Одна з характерних її рис –гостра політизація французького суспільства. Звичайно, французькі письменники  не тільки не відмежовувались від провідних інтелектуальних тенденцій доби, а й свідомо брали на озброєння досягнення вчених і філософів, намагаючись зробити з романів поле соціального та психологічного експерименту.

  Основи соціально-психологічного роману нового типу заклали такі видатні майстри слова, як Стендаль, Бальзак, які, цікавлячись життям різних верств французького суспільства, намагалися художньо осмислити складні закономірності та проблеми суспільного життя, запровадили низку тем, типів і художніх ситуацій, що потім почали мандрувати та повторюватись в інших літературах світу. Одна з них-зіткнення неординарної особистості з законами суспільного життя. І Стендаль, і Бальзак надто добре знали, що порядній людині важко подолати скрутні матеріальні умові існування, що перемагають, як правило, примітивні пристосуванці, а прекрасні обдаровані особистості гинуть під тягарем побутових обставин: браку грошей, хвороб, байдужості самозакоханого оточення. Вони  були свідками того, як молодим людям, талановитим і освіченим, не вистачало сил опиратися спокусам світу. Тому саме кар’єристичне просування нагору безсоромних егоїстів, які легко переступають усі заборони, аби бути переможцями, завжди в центрі уваги Стендаля й Бальзака. І, нарешті, квінтесенцією гіркого досвіду художників слова стає тема « втрачених ілюзій ».В обох письменників людина опиняється перед вибором:або високі моральні якості й бідність, або розлучення з найкращими властивостями душі й успіх та процвітання в суспільстві.

   Проте Стендаль  і Бальзак мають  різні ролі в розвитку соціально –психологічного роману у французькій літературі. Стендаль був переважно психологом. Вивчаючи саме внутрішнє життя  людини,письменник розкриває основні філософські й соціально-політичні суперечності доби. Бальзак перетворив роман на колосальне за розмахом дослідження французького суспільства на «історію звичаїв». Він перший використовує «техніку перехідних персонажів». Бальзак створює в такий спосіб жанр багатомовного роману-епопеї, який став характерним явищем французької літератури 19-20 століття.

  Реалісти  активно використовували ще один  характерний прийом композиції соціально-психологічного роману-докладні й ретельно розроблені описи середовища, в якому відбувається дія і яке сформувало психологію персонажів. Проте вони ще великою мірою залишаються під впливом романтизму, виводячи на сторінках своїх творів героїв,що ними так захоплювались романтики[1,c.11-12].

   Отже, можна зробити висновок, що французький реалізм 19 століття проходить у своєму розвитку два етапи. Перший етап становлення і утвердження реалізму як провідного напрямку в літературі. Другий пов'язаний з ім’ям Флобера. Згодом реалізм спричинив поширення особливого різновиду прози,який літературознавці назвали соціально-психологічною. Велику роль у розвитку соціально психологічного роману відіграли Бальзак і Стендаль. Вони художньо осмислювали і досліджували існування людини в суспільстві. Письменники робили ретельний аналіз їх емоцій, думок, поводження, через уважний розгляд їхньої душі. І Бальзак, і Стендаль цікавились життям різних верств французького суспільства, намагалися художньо осмислити складні закономірності та проблеми суспільного життя, вони запровадили низку тем, типів і художніх ситуацій. В основі соціально-психологічного роману Бальзака і Стендаля було кар’єристичне просування безсоромних егоїстів,які легко переступають усі заборони, аби бути переможцями, в обох письменників людина опиняється перед вибором: або високі моральні якості й бідність, або розлучення з найкращими властивостями душі й успіх та процвітання в суспільстві. Проте Стендаль і Бальзак мають різні ролі в розвитку соціально-психологічного роману, це і є їхніми відмінностями. Стендаль був переважно психологом. Вивчаючи внутрішнє життя людини, письменник розкриває основні філософські й соціально-політичні суперечності доби, а Оноре де Бальзак перетворив роман на колосальне за розмахом дослідження французького суспільства, тобто письменник створює в такий спосіб жанр багатотомного роману-епопеї. Стендаль активно використовує прийом композиції соціально-психологічного роману – докладні та ретельно розроблені описи середовища, в якому відбувається дія і яке сформувало психологію персонажів

   Отже  можна сказати, що французькі письменники не відмежовувались від провідних інтелектуальних тенденцій доби та намагались зробити з романів поле соціального та психологічного експерименту.  

   1.2 Оноре де Бальзак  – один з найяскравіших  представників своєї  епохи

   Оноре Бальзак увійшов до світової літератури як видатний письменник-реаліст. Бальзак  був сином дрібного буржуа,внуком селянина,він не отримав того виховання й тієї освіти, яку дають своїм дітям дворяни[3,c.190].

   Народився Бальзак у місті Турі 20 травня 1799 року. У 7 років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже подобалось:предмети викладались аби як, а дисципліна була суровою, тоді Бальзак і захопився писанням. Після того як хлопчик захворів батьки забрали його додому.1814 року родина Бальзаків оселяється у Парижі. Оноре продовжував навчання в приватних школах, відвідував лекції у Сорбонні і відбував практику в адвокатській конторі. 1819 року батько Бальзака залишив службу без пенсії, і Оноре, отримавши диплом юриста, змушений був заробляти собі на хліб. Професія адвоката не приваблювала його. Він мріяв про письменницьку діяльність, першою спробою Бальзака була віршована драма  “ Кромвель ”.І жанр і естетика твору не відповідали хистові Бальзаку, незважаючи на безсумнівні докази талановитості автора, твір виявився невдалим[1,c.94].

   Оноре де Бальзак почав писати трохи пізніше за Стендаля. Славі передувала юридична кар’єра та робота журналіста. Бальзак навіть встиг відкрити власну друкарню, яка згодом прогоріла. Він взявся створювати романи заради заробітку. І дуже швидко здивував світ абсолютною зрілістю свого стилю.

   Бальзак любив повторювати: “Самим істориком повинно бути французьке суспільство. Мені залишається лише служити його секретарем ”. Ці слова вказують на матеріал, на об’єкт  вивчення творчості Бальзака, але замовчують засоби його обробки, які “секретарськими” назвати не можна. Бальзак, створюючи образи, спирався на те, що бачив у реальному житті , але на основі матеріалу життя він виводив певні закони, за якими існувало суспільство[3,c.190].

   Бальзак мріяв вигідно оженитися. У 1833р. Бальзак  зустрівся з польською шляхтянкою Евеліною Ганською,листуючись з нею то більш, то менш інтенсивно, їздив у Росію й Україну, щоб ще тісніше зблизитись, зрештою, одружився з нею в останній рік свого життя, але виявилося, що грошей немає ані в неї, ані в нього: останнє, що у нього було, він витратив на розкішний будинок у Парижі, куди, вже ледве пересуваючись, привіз свою немолоду дружину, яка зневажала його за плебейське походження і невміння поводитись. Але не можна сказати, що у письменника в житті не було жінки, яка б розуміла і любила його. У 1822р. він познайомився з мадам де Берні. Вона була настільки старшою за нього, що місцеві кумасі вбачали у Бальзаку залицяльника її дочки. Сором’язливий юнак знайшов у ній водночас і матір і кохану. Саме вона стала прототипом головної героїні роману  “ Лілія долини ”. Роман дуже важливий у творчому розвитку Бальзака. У ньому втілились ті ідеальні моральні та духовні начала, яких він не бачив у навколишньому світі , і водночас той грубий зовнішній світ-клерикальний, буржуазний, дворянський, який здатний занапастити все найкраще у світі. В 1829 році з’явилися  “Шуани”- перший роман, який не був наслідуванням і для написання якого автор вивчав ті місця, де відбувалися події, розмовляв з очевидцями. Б. ніби переродився:натомість жалюгідного наслідувача з’явився автор літературної Франції 19 століття, названої ним “ Людська комедія ”.