Словоскладання як засіб утворення термінів

ВСТУП 
 

         В останні десятиріччя значно підвищився інтерес лінгвістів та спеціалістів різноманітних галузей науки і техніки до питань галузевих терміносистем, що пояснюється зростаючим потоком наукової і технічної інформації, процесами інтеграції, сумісності наук, посиленням процесів термінотворення.

         Часто обговорюються  проблеми термінології і через зростання автоматизації інформаційних процесів, застосування електронно обчислювальних машин для створення банків термінологічних даних, автоматизованих словників. Створення такого роду словників і банків даних неможливо без стандартизації і уніфікації термінологічної лексики, вивчення лінгвістичних проблем термінології, виявлення особливостей термінотворення в кожній конкретній області знань. Це обумовлює „необхідність поглибленого вивчення і подальшої розробки методологічних аспектів побудови термінології”[1. С. 15.].

         В наш час «вже не викликає сумніву те, що для правильного, науково обґрунтованого рішення термінологічних проблем необхідно вивчати термінологію, виходячи з усвідомлення її природності і закономірності існування в системі загальнонародної мови.. В рамках вищезазначеного стиля дослідження питань термінології повинно проводитися як лінгвістами, так і термінологами – представниками відповідних областей науки і техніки»[2. №6].

         Враховуючи актуальність звернення до проблем термінології, сформулюємо мету роботи: дослідити продуктивність словоскладання, як засобу утворення термінів.

     Об’єктом  дослідження даної роботи виступають види термінотворення.

     Предметом дослідження є словоскладання як спосіб утворення термінів.

         Задачі зводяться до наступного:

         1) розглянути різноманітні підходи до визначення терміну;

         2) дати визначення термінології, як системи;

         3) визначити способи творення термінів, та дослідити словоскладання;

         4) виявити особливості функціонування та вживання термінів-складних слів в сучасній англійській мові.

     Для досягнення мети були використанні наступні методи: дескриптивний та структурно-функціональний.

     Теоретична  значущість роботи полягає в систематизації та узагальненні знань з синтаксису складних речень.

     Практична цінність роботи полягає в можливості використання результатів дослідження для факультативного поглибленого вивчення термінотворення, а також для підготовки рефератів та інших дослідницьких робіт студентами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. ТЕРМІН. ТЕРМІНОЛОГІЯ 
 

1.1. Визначення терміну.  Термінологія 

  Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовольняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова (інші назви - мова науки й техніки, фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.

        Наукова  термінологія - вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням. Професійне спілкування в будь-якій галузі неможливе без термінології.

        Вивчення проблем  термінології надзвичайно актуальне  з кількох причин.

        По-перше, термінологія є головним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія як частина природної людської мови є найуніверсальнішим засобом зберігання, передавання, оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п’ять-сім років, що спричиняє так званий “термінологічний вибух” - появу великої кількості нових термінів.

        По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери і висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.

        По-третє, українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

      Маючи складну внутрішню семантичну структуру термін є єдина, самостійна одиниця найменувань.[3. С. 41 – 42.]

      Термін (від латин. terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини. Так, термінами є такі назви, як пінобетон, видатки, мінералізація гумусу, брутто-прибуток, вододжерело, господарський механізм.

         А. А. Реформатський визначає терміни «як однозначні слова, позбавлені репресивності».[4] М. М. Глушко констатує, що «термін - це слово або словосполучення для виразу понять та визначення предметів, має, завдяки наявності чіткої дефініції, чіткі семантичні границі і є однозначним в межах відповідної класифікаційної системи».[5. С. 33.]

        Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, економічну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

        Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. На чому ґрунтується системність термінології?

        Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру:

1. логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки - а вони є в кожній науці, - то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними);
2. мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові і т.д.). Академік Реформатський про ці особливості терміна сказав образно: “Термін служить двом панам - науці і мові”.

        Таким чином, термінологія - це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

        При всій відмінності  й багатогранності сучасних галузей  наукового знання і властивих  їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.
2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: поверхневий іригаційний стік, короткотерміновий кредит, чекодавець. Неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями, тому іноді говорять, що науковці спершу домовляються про терміни, а вже потім приступають до дискусії. Оскільки нові поняття сучасної науки досить складні, то для точного називання їх часто використовують багатослівні терміни, наприклад: міжнародна фінансово-господарська операція, інфільтраційне живлення приканального купола підґрунтових вод поливними водами, Міжнародне товариство міжбанківських фінансових телекомунікацій.
3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням. Проте повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) з терміносистем не вдається.

      В загальнотермінологічному плані вимога однозначності терміна реалізується двома шляхами, тому що існують дві категорії термінів: 1) загальнонаукові і загальнотехнічні терміни та 2) спеціальні (номенклатурні) терміни. Загальнонаукові і загальнотехнічні терміни виражають загальні поняття науки і техніки. Терміни існують не просто в мові, а у складі певної термінології. Термінологія, як система наукових термінів, є підсистемою у складі загальної лексичної системи мови.[6. С.75 - 86] Згідно А. А. Реформатському, термінологія – це система понять даної науки, закріплених у відповідному мовному виразі.[4. С.24] Якщо в загальній мові (поза даної термінології) слово може бути багатозначним, то, потрапляючи в певну термінологію, воно набуває однозначності.

      Специфіка термінів як особливого розряду слів полягає в тому, що вони створюються в процесі виробничої та наукової діяльності і тому функціонують лише серед людей, які мають відповідні наукові та виробничі реалії, тобто макроконтекст. Тому на відміну від звичайних слів, однозначність яких у мовній комунікації забезпечується ситуацією чи лінгвістичним контекстом, однозначність терміна регламентується екстралінгвістичним макроконтесктом чи лінгвістичним мікроконтекстом.

      Термін не потребує контексту як звичайне слово, тому що він 1) член певної термінології, що виступає замість контексту; 2) може вживатися ізольовано, наприклад в тексті реєстрів чи замовлень в техніці, 3) для чого і повинен бути однозначним не взагалі в мові, а в межах даної термінології.[7. С. 73.]

      В межах лексичної системи мови терміни проявляють ті ж властивості, що й інші слова, тобто їм властива і антонімія, і ідіоматика. Наприклад, термін «valve» в машинобудуванні означає «клапан», в радіотехніці «електронна лампа», в гідравліці «затвор»; термін «power» в фізиці означає «потужність», «энергія», в математиці – «ступінь», в оптиці – «сила збільшення лінзи».

      Один  і той самий термин може входити в різні термінології даної мови, что представляють собою міжнаукову термінологічну омонімію, наприклад:

      reaction 1) в хімії, 2) в філології, 3) в політиці;

      reduction 1) в філософії, 2) в юриспруденції, 3) в фонетиці;

      assimilation 1) в етнографії, 2) в фонетиці.

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Так, дефініцією терміна аудиторський висновок є вислів “документ, що містить результати аудиторської перевірки”.

      Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

  - нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

  - відсутність синонімів (справді, розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: кольматаж – кольматування - кольматація, жирант - індосант, профіцит- прибуток - зиск - вигода);