Складне речення займає важливе місце в синтаксисі німецької мови

     Коли  головне речення стоїть після  підрядного, то співвідносні слова  стоять звичяйно на початку речення.

     За  своїм місцеположенням по відношенню до головного речення підрядні речення  поділяються на три типи:

  а) початкові (Vordersätze), які стоять перед головним реченням. При такому місцеположенні підрядного речення маємо у головному реченні завжди зворотній порядок слів.

                         Напр. „Und schliesslich fragte

                                     Ethel, ob sie sich irgendwie

                                      nützlich machen könne?”

     Однак у головному реченні, перед яким стоїть підрядне речення допустове  з сполучниками wer...auch; was...auch; wie...auch може бути також і прямий порядок слів.

  б) кінцеві (Nachsätze), які стоять після головного речення. При такому місцеположенні підряднго речення може бути у головному реченні прямий або зворотний порядок слів.

                         Напр. „Es ist ja gar nicht wahr-

                                      scheinlich, das er gerade

                                      am Ort der Katastrophe war.”

  в) в середині (Zwischensätze), які стоять між окремими частинами головного речення. При такому місцеположенні підрядного речення може бути у головному реченні прямий або зворотний порядок слів.

                         Напр. „Wie zwei schauerliche Tore,

                                      die in die Unterwelt hinabführen,

                                      sehen diese Tunnelmündungen

                                      aus.”

     Від одного головного речення можуть залежати кілька підрядних речень. Такі підрядні речення називаються супідрядними. Супідрядні речення поділяються на дві групи:

   а) однорідні супідрядні речення;

   б) неоднорідні супідрядні речення.

     Однорідні супідрядні речення з’єднуютьсяміж собою способом сурядності, відносяться до одного і того ж члена головного речення і відповідають на одне і те ж питання.

                         Напр. „Er fragte, ob sie keine Wünsche

                                     haben, ob sie nicht etwa Lust zu

                                     einer Reise haben.”

     Неоднорідні супідрядні речення не з’єднуються між собою і відповідають на різні питання.

     Підрядне  речення, яке залежить від головного, може в свою чергу собі підпорядковувати підрядне речення і так далі. У таких випадках ми говоримо про ступені підпорядкованості. Речення, яке безпосередньо залежить від головного, називається підрядним першого ступеня; речення, яке залежить від підрядного першого ступеня, називається підрядним другого ступеня; речення, яке залежить від підрядного другого ступеня, називається підрядним третього ступеня і т. д.

  Так, розглядаючи структуру німецького речення, ми помітили ряд її особливостей. Складні речення базуються на сполучені простих речень в єдине ціле за допомогою різних засобів. Крім того, між складовими частинами складного реченя існує ще тісний семантичний зв’язок. Різновидність цього зв’язку випливає з різноманітності видів складних речень. Залежно від того, який член головного речення заміщає підрядне, то підрядні поділяються: на підметові, присудкові, означальні, додаткові, обставинні. Але всі ці речення мають спільні ознаки в структурній будові: як головне так і підрядне складається з головних членів речення. Кожний головний член, як головного так і підрядного речення, створює сферу, в яку входять відповідні другорядні члени речення: додаток, означення, обставина.

  Кожне елементарне речення складного речення має свої члени, певний порядок слів, відзначається дієслівністю присудка, предикативністю, модальністю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

        ВИСНОВКИ

    На  основі всього вищесказаного можна зробити наступні висновки. При дослідженні складного речення, потрібно визначити, яке це речення, чи складносурядне, чи складнопідрядне. Структури цих двох великих типів речень різні. Вони відрізняються між собою побудовою, а також способом сполучення слів, речень, які входять до них. Коли складносурядне складається з кількох граматично рівноправних незалежних одне від одного речень, то складнопідрядні мають одне самостійне речення, а інші залежать одне від одного. Тому струкрі складного німецького речення приділяється особлива увага. Складні речення дуже поширені, що зумовлює всю важливість вивчення і дослідження його структури. В цьому я наочно переконався вибираючи приклади з твору B. Kellerman „Der Tunnel.”

    ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Бібліографія

     1. E.W. Guluga, M.D. Nathanson. Syntax der deutschen Gegenwartsprache.

      2. Jung, Grammatik der deutschen Sprache.

      3. В.Г. Адмоні. Історичний синтаксис німецької мови.

      4. В.Г. Адмоні. Будова сучасної німецької мови.

      5. Я.І. Смеречанський. Граматика  німецької мови.

      6. Гузар. Граматика сучасної німецької  мови.

      7. В.М. Жермунський. Історія німецької  мови.

      8. М.Г. Арсеньєва. Граматика німецької мови.

      9. Г.С. Кнабе. Ещё раз о двух путях развития сложного предложения. // Вопросы языкознания. – 1951. - №1.

      10. B. Kellerman. Der Tunnel.