Складне речення займає важливе місце в синтаксисі німецької мови

                         Напр. „Am Abend war sie allein.”

                              „Im Nu war der Zettel in hundert Stücke zerriesen.”

     Порядок слів у німецькому реченні виконує важливі граматичні функції, а саме:

   а) оформляє тип речення;

   б) встановлює зв’язок між членами речення і між окремими простими реченнями у складнопідрядних реченнях.

     Така  структура німецького речення відрізняє  його від будови речень інших мов.

     Складне німецьке речення належить до синтаксичних одиниць вищого порядку. Складне  речення – це граматично і інтонаційно  оформлене смислове ціле, яке виражає розгорнуту думку і складається з двох або більше частин, які в структурному відношенні близькі до простих речень. Складові частини складного речення можна назвати тільки умовно реченням. Складові частини складового речення складаються  з підмета, присудка і другорядних членів, однак вони не мають тієї смислової і інтонаційної закінченості, якою характеризуються прості речення.

     У складному реченні окремі прості речення можуть з’єднуватися між собою способом сурядності і способом підрядності. Розрізняють два типи складного речення, а саме:

   1) складносурядне речення (die Parataxe);

   2) складнопідрядне речення (die Hypotaxe).

     Складне речення, у якому окремі речення  з’єднуються способом сурядності називається  складносурядним. У такому реченні  окремі прості речення є граматично рівноправні, незалежні одне від  одного.

                         Напр. „Sie war zu Besuch bei Lindleys in Buffalo,

                                      und es war im Sommer.”

     Основними засобами сурядності є сполучники сурядності: und, denn, aber, dann, dagegen. Як засоби зв’язку виступають також часто прислівники: dann, darauf, dagegen, daher, deshalb, які мають темпоральне значення.

     Складносурядні  речення складаються з елементарних речень, які перебувають у супідрядному зв’язку і за структурою подібні до самостійних речень. Правда, складносурядне речення являє собою семантичну і граматичну єдність. Але що стосується їх побудови, то вони близькі у цьому відношенні до простих речень. Елементарні речення складносурядних речень можна перетворити у незалажні самостійні речення. Характерні особливості проститих речень  у німецькій мові переносяться і на складносурядні речення, а також і на складнопідрядні речення.

     Прості  речення у складносурядному можуть з’єднуватись за допомогою сполучників, крім того, за допомогою інтонації - безсполучниковий зв’язок. Сполучники, як єднальний компонент, можуть бути такі, які не впливають на порядок слів у супідрядному реченні. Це такі як: und, denn, aber, sondern. Або вони порушують порядок слів в одному із речень. До них належать: dennoch, sonst, zwar, daher, bald...bald та інші. У першому випадку характеристика будови супідрядних речень повністю аналогічна до будови речення з прямим підрядком слів.

                         Напр. „Allan führte selbst,

                                      und der Zug raste in einem schnellen Tempo

                                      durch den dröhnenden leeren Tunnel.”

     У другому випадку сполучники впливають  на порядок слів наступного речення. Тому це речення треба розглядати з зворотним порядком слів.

                         Напр. „Er wartete ein Paar Stunden,

                                     dann überschlich ihn eine eisige

                                      kalte Angst.

     Що  стосується будови безсполучникових речень, то вони з’єднуються у складносурядному реченні інтонаційним шляхом.

                         Напр. „Die angst irrte in ihren Zügen,

                                      sie weinten, sie liefen hin und

                                      her schrien.”

     Як  сполучниковий, так і безсполучниковий з’язок завжди виражає певне логічне відношення між сполучуваними реченнями залежно від того, який характер має відношення між сполучуваними реченнями, ми розрізняємо такі типи зв’язку в складносурядному реченні: єднальний, протиставний, причиновий, наслідковий.

     Єднальний зв’язок (kopulative Satzverbindung) маємо тоді, коли з’єднуються рівноправні речення, які не суперечать одне одному. Цей зв’язок виражається за допомогою таких сполучників: auch, und, dann, darauf, ausserdem, besonders, nicht nur ..., sowie.

                         Напр. „Der späte Abend brach ein,

                                      die beiden Freunde begaben sich

                                      zusammen nach ihrer Wohnung.”

     Протиставний  зв’язок (adversative Satzverbindung) маємо тоді, коли думка виражена одним реченням протиставляється думці вираженій другим реченням. Цей зв’язок виражається за допомогою таких сполучників і сполучників-прислівників: aber, alleіn, anderfalls, dagegen, dennoch, doch, aber.

                         Напр. „Er lächelte ein wenig, aber in

                                      seinen Augen stand eine leise,

                                      gutmütige Verachtung für diese

                                      Art weiblicher Sympathie.”

     Причиновий  зв’язок (kausale Satzverbindung) маємо тоді, коли одне речення виражає причину дії другого речення. Він виражається за допомогою сполучників: denn, ja, nähmlien.

                         Напр. „Er genoss überall Achtung und

                                     Ansehen, denn er war ein redlicher

                                     und umgänglicher Mann.”

     Наслідковий зв’язок (konsekutive Satzverbindung), ми маємо тоді, коли одне речення виражає наслідок дії, про яку йде мова в другому реченні. Він виражається за допомогою сполучників: also, daher, damit, dadurch, darum, dennoch, deshalb, deswegen, so.

     Але крім складносурядних речень існує  ще другий вид складних речень –  складнопідрядні речення, вже не вільні, не незалежні оне від одго. Вони перебувають між собою у  певному семантичному і граматичному зв’язку і залежності. Одне просте речення у складнопідрядному реченні є граматично самостійним, ведучим, а друге, підрядне, яке пояснює перше речення, чи певний його член. Смамостійне, ведуче у складнопідрядному реченні називається головним (der Hauptsatz), а залежне речення, яке доповнює головне речення або пояснює чи змінює який-небудь член, головного речення називається підрядним (der Nebensatz).

                         Напр. „Sie war vielleicht die einzige im

                                     Saal, die noch nicht wusste, dass

                                     Ethel Lloyd in ihrer Loge sass.”

     Головне і підрядне речення граматично не рівноцінні. Особливістю складнопідрядного  речення є залежність підрядного речення від головного. Ця залежність вже виявляється в структурній будові підрядного речення. Важливим засобом підрядності виступає порядок слів у самостійному реченні і характеризується рядом особливостей.

     По-перше, відмінюване дієслово, або змінна частина складного присудка завжди стоїть на останньому місці, перед змінною частиною – невідмінювана або іменна частина присудка.

                         Напр. „Er verlangte, dass Lloyd ihm zum

                                      mindesten eine Nachricht schickte.”

     Складнопідрядне речення виникає через те, що один або більше його членів виражаються підрядними реченнями. Звідси випливає, що підрядні речення можуть певним чином класифікуватися в залежності від того, члени якої групи вони виражають – групи дієслова чи іменника. Саме поділ підрядних речень на види характерний для їх будови, так як будова складнопідрядного речення характеризуються такими особливостями: як способом сполучення речень; порядком слів у підрядному реченні; способом дієслова у підрядному реченні.

     За  своєю граматичною функцією підрядне речення є розгорнутим членом головного речення. Підрядне речення може змінювати який-небудь член головного речення.

                         Напр. „Sein Unglück war, dass er alle

                                     Dinge analysieren musste.”

                                    „Er konnte nicht sagen, wie er bis

                                      zu diesem vorgeschobenen Querschlag

                                      gekommen war.”

     У першому складнопідрядному реченні підрядне речення змінює присудок, а в другому – додаток.

     Крім  того, підрядне речення може ще пояснювати який-небудь член головного речення. Це відноситься переважно до означальних  речень.

                         Напр. „Sie wurden in Terrasen abgebaut,

                                     die tiefer und tiefer stiegen.”

     Як  і складносурядні так і складнопідрядні  речення можуть з’єднуватись з головним за допомогою:

  а) підрядних сполучників: als, als ob, als wen, dass, da, bevor, ob, weil.

                         Напр. „Dann fühlte er, dass er an

                                     der Mündung des angeschlagenen

                                     Flözes war.”

  б) відносних займенників: wer, was, der, die, das, welcher, welche, welches, was für ein.

                         Напр. „Im Februar und März halte

                                      sie einige herrliche Wochen erlebt,

                                      die sie  für Langeweile und

                                      Leere des winters entschändigten.”

  в) за допомогою відносних прислівників: wo, wohin, woher, wann, wie, warum, weshalb, wofür, wodurch, woran, worin, womit.

                         Напр. „Die kleine Grubenlokomotive aber

                                      rasselte mit den beladenen Hunden

                                      kilometerweit durch den Tunnel,

                                      bis dahin, wo die Eisenbahnwaggons

                                      standen.”

  г) за допомогою самої інтонації.

     Підрядні  речення, які вводяться сполучниками називаються сполучниковими (Konjunktionalsätze.)

                         Напр. „Kaum halten sie plaudern begonnen,

                                     als die Dienerin einbrat und

                                     maund ein  Telegramm überreichte.”

     Підрядні  речення, які з’єднуються з головним реченням за допомогою відносних займенників і прислівників називаються відносними (Relativsätze)

                         Напр. „Tränen traten in Maunds Augen,

                                      die niemand sehen durfte.”

     Підрядні  речення, які з’єднуються з головним реченням за допомогою інтонації називаються безсполучиковими (konjunktionlose Nebensätze).

     Зв’язок між головним і підрядним реченням часто підкріплюється співвідносними словами (Korrelate), які стоять в головному реченні і неначе вказують на те, що далі йде підрядне речення. У функції співвідносних слів виступають:

  а) безособовий займенник es;

  б) вказівні займенники: der, die, das, er, derselbe, dieselbe, dasselbe, jener, jene, jenes.

  в) займенникові прислівники: so, da, dort, dahin, dann, daher, dafür, dazu.

     Співвідносні  слова звичайно стоять в кінці  головного речення, якщо воно стоїть перед підрядним.

                         Напр. „Hobby erwartete ihn genau

                                      dort, wo er zu sein hatte.”