Семантика дієслівних префіксів

     МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ ТА ОСВІТИ УКАЇНИ

     УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені  ПАВЛА ТИЧИНИ 
 
 
 

     КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ 
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА 

     З ДИСЦИПЛІНИ ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

     НА  ТЕМУ    СЕМАНТИКА ДІЄСЛІВНИХ ПРЕФІКСІВ  
 
 

     Виконала: студентка 5курсу

     Бевзенко  Н.

     Науковий  керівник:

     к.ф.н. Кирилюк М.А. 
 
 

     Умань 2004

     ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………...3

Розділ  І. Префіксальна система  англійської мови.

1.1. Визначення  префікса…………………………………………………………….5

1.2. Класифікації  префіксів……………………………………………………….......8 

Розділ  ІІ. Семантика та функціональні особливості  дієслівних префіксів.

2.1. Префікси  з негативним значенням………………………………………………13

2.2. Позитивні  префікси……………………………………………………………….18

2.3. Кількісна характеристика функціонування префіксів in-, un-, non-, dis-, a-….21

Висновки……………………………………………………………………22

Бібліографія………………………………………………………………...24 

ДОДАТКИ………………………………………………………………….28  
ВСТУП

      В даній роботі нами буде проведене  дослідження деяких особливостей функціонування системи префіксації в сучасній англійській мові. Під час аналізу префіксів ми спробуємо виявити продуктивні, малопродуктивні та високопродуктивні префікси. Для дослідження взяті слова утворені за допомогою префіксів, що мають заперечне значення – in-, un-, non-, dis-, a-.

      Проблема  словотворчості є важливою і в  теорії і в практиці викладання мови в школі, в вузах та інших учбових  закладах.

      Об’єктом нашої роботи є префікси in-, un-, non-, dis-, a-, що вживаються для утворення слів та мають заперечне значення.

      Предметом роботи є структура і семантика слів сучасної англійської мови, утворених за допомогою вказаних префіксів.

      Актуальність проблеми продуктивності префіксів, як способу словотворення, визначається необхідністю дослідити словотворчих моделей в сучасній англійській мові, яка обумовлена недостатньою розробленістю основних аспектів проблеми.

      Кількісний  метод дослідження  продуктивності шляхом простого підрахунку словотворень, який використовується у багатьох працях є недостатнім, бо він не дозволяє розкрити всю складну сукупність мовних явищ, які обумовлюють словотворчу продуктивність.

      Продуктивність  в області префіксації залишається  недостатньо розробленою. Загальні питання продуктивності в ряді праць, торкаються поверхнево. Вони розглядаються, в основному із однобоких характеристик.

      Завдання роботи є висвітлити слідуючи питання:

• З якою кількістю основ різних частин мови поєднується кожен із префіксів, що аналізується
• З якими структурними типами основ вони поєднуються
• Яка вживаність префіксів у тексті.

 

      По  першому показнику префікси діляться на малопродуктивні,  продуктивні та високопродуктивні.

      По  другому префікси аналізуються згідно такому типу основи, з яким вони поєднуються.

      По  третьому – серед префіксів виділяють  репрезентативні та нерепрезентативні.

      Метою роботи є дослідити префікси, як процесу утворення слів в сучасній англійській мові. Для визначення факторів і закономірностей, що впливають на продуктивність префіксації      (на основі префіксів in-, un-, non-, dis-, a-).

      Методи дослідження і прийоми:

• морфологічний аналіз
• словотворчий аналіз
• аналіз теоретичної літератури
• аналіз словникового матеріалу.

      Вивчення  специфіки префіксального словотворення, як в науковому так і в художньому стилях, має принципове значення для  більш раціонального відбору  префіксів та тих словотворчих моделей, усвідомлення яких сприяє кращому засвоєнню лексики іноземної мови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  І. Префіксальна система  англійської мови.

     1.1. Визначення  префікса.

     При визначенні префіксів нерідко підкреслюється той факт, що, на відміну від суфіксів, префікси ніби-то не здатні транспонувати одну частину мови в іншу і служать лише для зміни лексичного значення слова. Одні автори трактують це положення в категоричній формі. І.С.Михайлова стверджує: “Між префіксами і суфіксами існує принципова відмінність. Вона заключається не тільки в тому, що суфікс ставиться після основи, а префікс перед нею. Основна відмінність заключається в тому, що суфікси, приєднуючись до основ тієї чи іншої частини мови, можуть відносити їх до інших граматичних категорій (to eat - eatable), в той час як префікси не мають такої здатності (to like – to dislike, comfortable – uncomfortable)”. [ 12, 102]

     Таке  ж категоричне твердження знаходимо  у Н.Н.Амосової: “... в англійській  мові префікси виконують лише функцію  засобів перебудови лексичного значення слова...” [11, 90].

     І.В.Арнольд  подає таке визначення префіксів: “Префіксами  називаються словотворчі морфеми, які стоять перед коренем і  змінюють лексичне значення слова, але, в більшості випадків не впливають  на належність його до того чи ін. лексикограматичному класові”. [1, 123].

     Більша  частина префіксів не має транспонуючої  сили, але в їх складі нараховується  досить велика кількість префіксів, які здатні переводити одну частину  мови в іншу.

     В.І.Шкарупін називає ці префікси “конвертуючими” і виділяє 25 таких префіксів в префіксальній системі англійської мови. [20, 5].

     На  думку Т.В.Біляєвої, при конвертації  іменника в дієслово за участю префікса, але й конверсія, при цьому, префікс  змінює семантику, а конверсія –  граматичне значення твірної основи. Але в таких випадках як outmachine (мати більше машин, ніж хтось) навряд чи є так. Адже дієслово machine, утворене конверсією, семантично не пов’язаний з outmachine, і не можна в цьому випадку уявити такий словотвірний процес: machine n. →  machine v. (обробляти) → outmachine v. (мати більше машин). Префікс out- має значення “to surpass, excel, or outdo (a person, etc.) in the action of the simple word”: outclimb, outdance, etc. При наведеній вище схемі слово outmachine повинно б означати “більш обробляти”. Фактично в основі outmachine відбувається перехід іменника в дієслово за рахунок приєднання префікса out- з одночасною перебудовою змісту всього утворення за аналогією до утворень типу outnumber.

     На  захист думки про транспонуючу здатність префіксів в сучасній англійській мові можна навести висловлювання Б.Фостера: “But it so happens that the root word in verbs made up with de – need itself be a noun, as in one of the most famous expressions coming into this category, i.e. “debunk” an original Americanism current in Britain from the late nineteen-twenties onward”.

     Взагалі, дефініції префікса, як і всіх інших  понять у лінгвістиці, багаточисленні.

     Г.Марганд  визначає префікси наступним чином: “Prefixes are bound morphemes which are preposed to free morphemes”. [24, 123].

     К.В.Піоттух  – автор досліджень префіксів  сучасної англійської мови, подає  розгорнуте визначення префікса: “Префікс – препозитивна морфема, яка приєднується до вільної твірної основи в останньому дериваційному акті і характеризується узагальненим лексичним значенням, яке повторюється в типовому словотворчому ряді, який базується на певному лексико-граматичному типі основ”.

     В обох наведених дефініціях префікс  визначається як частина слова, яка  не може вживатися самостійно, що виводить із числа префіксальних утворень слова, до складу яких входять такі морфеми як out, over, under, якщо вони не є повнозначними словами.

     Компоненти  out, over, under, які вживаються в ролі препозитивних морфем, можуть мати різну природу: вони розпадаються на омоніми: out₁, out₂, over₁, over₂, under₁, under₂. Одні з них є повнозначними словами – прийменниками і утворюють складні слова, наприклад: an outdoor, an overflight, underclothes. Інші є префіксами і утворюють префіксальні похідні слова, наприклад: to underdance, to overhead, to undervalue. На відміну від складних слів префіксальні слова не розкладаються на словосполучення з прийменниками.

     Інший спільний момент цих двох дефініцій  заключається в тому, що префікс  – це така морфема, яка приєднується до слова (в дефініції Г.Марганда – “to full words”, в дефініції К.В.Піоттух – до вільної твірної основи).

     В розгорнутій дефініції К.В.Піоттух  звертають на себе увагу наступні два моменти. Дефініція підкреслює генетичний момент, тобто префікс  визначається як морфема, яка приєднується в останньому дериваційному акті. З цим не можна погодитись, так як в такому випадку в основі dissemination морфема dis- не можне вважатися префіксом, так як вона приєднується не в останньому дериваційному акті (disseminate + tion). Таким чином статус префікса не можна ставити в залежність від генезису слова, до складу якого входить препозитивна морфема. Інша справа, що слово dissemination не слід вважати префіксальним утворенням, так як кінцевий словотворчий акт означав тут приєднання суфікса, а не префікса. Але в складі цього суфіксального утворення безумовно є префікс dis-. Це протиріччя знято самою ж К.В.Піоттух за рахунок введення терміна “словотворчий префікс”: “Словотворчий префікс – афіксальна морфема, яка приєднується до твірної основи в останньому словотворчому акті і вступає з нею у відношення похідності”. [13, 15]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Класифікації префіксів.

     Можливі наступні класифікації префіксів:

• власні – запозичені;
• транспозитні – нетранспозитні;
• позитивні – негативні;
• одновалентні – багатовалентні.

     Власних префіксів в англійській мові значно менше, ніж запозичених з  різних мов (в основному з латинської, грецької, французької) в різні періоди. Списки запозичених префіксів різні. Наприклад, словник “The Random House Dictionary of the English Language” наводить такий список англійських префіксів іноземного походження: a-, anti-, arch-, bi-, circum-, cis-, co-, contra-, counter-, de-, demi-, dis-, en-, ept-, ex-, extra-, hemi-, hyper-, hypo-, in-, inter-, intro-, mal-, meso-, meta-, mono-, non-, pan-, pantro-, para-, peri-, poly-, post-, pre-, pro-, proto-, re-, retro-, semi-, sub-, super-, sur-, syn-, trams-, tri-, ultra-, uni-, vise-.

     З точки зору валентності одні префікси можуть вступати в сполучення з основами лише однієї частини мови, інші – з основами двох і більше частин мови. Наприклад, префікс arch – сполучаються тільки з іменниками (archbishop), а префікс dis – сполучається з дієсловами (discover, disappear) і іменниками (dismember, discourage).

     Префікси  розрізняються і за тим, які частини мови вони здатні утворювати. Так, за даними К.В.Піоттух, із 42 словотворчих префіксів п’ять (be-, de-, en-, out-, un-) беруть участь тільки в творенні дієслів; один (cis-) тільки у творенні прикметників; п’ять (ex-, arch-, ana-, dys-, per-) тільки у творенні іменників; один (а₁-) – прислівників; 14 (а₂-, anti-, demi-, epi-, he-, mi-, hypo-, hyper-, im/in-, non-, pro-, pan-, subter-, supra-, un₂-) утворює іменники і прикметники; 12 (co-, contra-, counter-, dis-, intra-, mis-, post-, pre-, sub-, trans-, over-, under-) утворюють дієслова, іменники та прикметники. [13, 26].

     Через те, що велика кількість префіксів  виражає негативне значення, наприклад, un-, in-, dis-, a-,  всі префікси іноді поділяють на позитивні-негативні.

     З точки зору транспозитної (конвертуючої) здатності префікси можуть біти транспозитними і нетранспозитними. Транспозитних префіксів в англійській мові менше, ніж нетранспозитних. Відповідно слід розрізняти транспозитні префіксальні словотворчі схеми і нетранспозитні схеми.

     В.І.Шкарупін виділяє 25 транспозитних префіксів, які становлять дві великі групи;

     1) префікси, які утворюють дієслова  від субстантивних і ад’єктивних  основ: be-, de-, dis-, en-/in-, inter-, out-, over-, re-, un-