Переклад англійських та китайських каламбурів згідно з Перспективи Теоріі Релевантності.

Переклад англійських та китайських каламбурів згідно з Перспективи Теоріі Релевантності.

 Хі Цзин, школа англійської  мови та міжнародних досліджень, Пекінський університет іноземних мов

ВИТЯГ

 Ця стаття намагається надати релевантно-теоретичний звіт для перекладу каламбурів між англійською та китайською мовами. Багаті культурні конотації (побічні значення) каламбурів і характерні особливості форми, звука і значення каламбуру становлять великі труднощі для перекладача. Теорія Релевантності, як теорія комунікації на основі когнітивної науки, робить акцент на досягненні ефективності спілкування або « спільному маніфесті »між комунікатором і рецептором. На основі такої структури, автор бере на себе сміливість запропонувати кілька стратегій, щоб перевести каламбури, а саме каламбурну відповідність, окреме пояснення, зміна зображення, жертва вторинної інформації та редакційних засобів. Передумови для прийняття кожної стратегії також були описані на основі поглибленого аналізу різних перекладених версій вибраного списку (зведення) з метою сприяння практиці перекладача.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

Каламбури, Теорія Релевантності, стратегія  перекладу.

1. каламбури - перекладаються чи ні?

Каламбури - геніальне використання гомофонного і багатозначного явища мови з навмисним досягненням спеціальних ефектів. Як риторичний прийом з виразною силою він широко використовується у всіх формах мовного спілкування, починаючи від щоденних розмов до літературних творів, від реклами до новин, і від загадки до жарту. Оскільки каламбури найбільш розповсюджені в англійській і китайській мовах, обидві однаково багаті, вони зручне середовище для каламбурів (Ньюмарк 1988: 217). Безсумнівно вивчення перекладів англійських та китайських каламбурів має велике значення і приносить велике задоволення. Однак, дослідження перекладів досить жалюгідні.

Ньюмарк (1988: 217) викладає деякі загальні принципи перекладу різних типів  каламбурів. Наприклад, каламбури на основі греко-Latinisms з майже однаковими SL і TL є найпростішим для перекладу, особливо якщо вони тільки втілюють контраст між буквальним і переносним змістом слова. "Якщо мета каламбуру просто розсмішити, іноді це може бути" компенсовано "іншим каламбуром, словом з іншим, асоціаційним змістом. Каламбури у віршах повинні бути принесені в жертву в зв'язку з конфліктом між подвійним змістом і метричною вимогою. Коламбури з наголосом на зміст ніж на глузування, наприклад, застереження або мимовільна перестановка звуків, повинні бути розгорнуті в обох значеннях у TL. Ці принципи, хоч коротко і схематично, можуть надати деяку практичну допомогу перекладачам при роботі з каламбурами. Однак, як вважає Ньюмарк, «переклад каламбурів має другорядне значення» , що пояснюється, чому він ставить цей розділ в главу "короткі позиції" у своїй книзі.

Серед небагатьох вчених, які вивчали каламбури і їх переклади, Дірк Делабастіта, безсумнівно, займає важливе місце. Делабастіта (1996: 134) пропонує дев'ять стратегій для переведення каламбурів і визнає, що важливість каламбуру полягає в їх значенні. Але різні стратегії, запропоновані для перекладу каламбурів більш сфокусовані на результат, ніж на процесі.

Крісафулі (1996) також обговорює умови балансування у перекладі каламбуру. Але замість забезпечення систематичної доповіді перекладу каламбуру, його цілі, в основному, виправдати  політику ухилення  Кері при перекладі каламбурів Данте у Божественній Комедії, беручи до уваги ідеологію перекладача.

Порівняння окремих досліджень переказів каламбурів, які могли бути головним чином обумовлені наступними причинами.

По-перше, статус каламбуру ніколи не є безпечним. Протягом століть, каламбури боролися "між прийнятністю та відхиленням, дурістю і сенсом, порядністю і непристойністю" (Редферн 1984: 1). Використання каламбурів процвітало в п'ятнадцятому і шістнадцятому століттях, коли "пряме і формальне бореться з дотепністю - були улюбленою розвагою придворних і добре освідченнях людей" (Кольрідж 1969: 250). Висока оцінка каламбурів в повній мірі продемонстрована в їх поширеності в різних п'єсах Шекспіра, який використовує гру слів, щоб додати яскравості своїм героям і створити драматичний ефект. Згідно Менхуд (Мужність) (1957: 164), середня кількість каламбурів в шекспірівської п'єси 78. Але статус каламбуру був трохи знижений у вісімнадцятому столітті, коли англійському стилю письма була характерна простота. У дев'ятнадцятому столітті письменники-гумористи відроджують каламбур, найбільш помітний Льюїс Керролл, чий знаменитий роман Пригоди Аліси в країні чудес зачаровує дітей і дорослих по всьому світу своєю дотепною мовою, навіть сьогодні. Однак, незважаючи на зусилля Кольріджа виправдати каламбури Шекспіра за допомогою психологічного аналізу, і спроби Байрона відродити шекспірівську гру слів (Manhood 1957: 11), каламбури продовжують бути незатребувані в дев'ятнадцятому столітті. З іншого боку Китай не може похвалитися відомими письменниками-каламбуристами такими, як Шекспір ​​і Керролл, і китайські каламбури традиційно залишаються прихованими в народних загадках і алегоричних висловлюваннях, які складаються з двох частин . В результаті, на китайських каламбурах зосереджено навіть менше уваги, ніж на англійських. Каламбури в наш час часто застосовуються в рекламі і заголовках новин, щоб привернути дорогоцінну увагу потенційних клієнтів і читачів, замість того, щоб серйозно вивчитися. Таким чином, розрізнене дослідження каламбурів англійської та китайської мов, і їх основних механізмів, так і не увійшли в основи наукових кіл.

По-друге, переклад каламбурів завжди був міцним горішком, тому що подвійний  зміст каламбуру завжди комбінована дія фонологічних і семантичних ознак, які навряд чи можуть бути застосовані до іншої мови, особливо ті, які належать до різних сімейств. Думки, які виступають за неперекладність каламбурів досить поважні в галузі дослідження перекладу. Хоча Роман Якобсон (1959: 234), переконаний прихильник універсалізму, стверджує, що весь когнітивний досвід може бути переданий в будь-який існуючий мову, і коли була нестача "термінологія може бути кваліфікована і перебільшене запозиченнями або займа-перекладами, неологізмами чи семантичними змінами, і, нарешті, перефразами ", він повинен визнати, що поезія, над якою панує каламбур," за визначенням не перекладається "(1959: 238). У Кетфорда більш раціональний погляд на перекладність, яка, здається, "скоріше перехідна форма ніж чітка дихотомія" (1965: 93). Тим не менш, при класифікації меж мовної та культурної перекладності, він також ставить каламбури під першу категорію: "Лінгвістична неперекладність зазвичай відбувається у випадках, коли неоднозначність властива текстам SL є функціонально-відповідними рисами, наприклад, В SL каламбурів" (1965: 94 ). Райс також стверджує, що "в перекладі, каламбурів та інших видів гри з мовою повинні ігноруватися в значній мірі так, щоб зберегти зміст незмінним" (2000: 169). Гарі Іган (1994: 2 в Veisbergs 1997: 163) 3 більш вимовний, коли висловив свою точку зору про переклад каламбурів". Будучи практично неперекладними [...] каламбури ефектні в універсальності шотландського міфу" Таке ставлення означає, що немає необхідності проводити ретельні дослідження в галузі перекладу каламбурів і що будь-яка спроба перевести каламбур приречена на провал.

2. Від еквівалентності до актуальності.

Більш пильний погляд може показати, що традиційна прихильність неперекладності каламбурів є в значній мірі результатом невпинних пошуків еквівалентності, яка завжди була сповнена протиріч. По-перше, еквівалентність має подвійний статус як у якості об'єкта досліджень і перекладів, так і в якості критерію для визначення перекладацької діяльності. По-друге, хоча різні вчені інтерпретують еквівалентність з різних точок зору, щоб знайти вихід з абсолютного співвідношення мається на увазі в самому терміні, будь то динамічна еквівалентність (Ніда, 1964), або прагматична еквівалентність (Kолер 1989), абстрактне поняття еквівалентності або еквівалентний ефект важко оцінити, не кажучи вже, про те щоб виступати в якості критерію при оцінці перекладів.

Щоб вирішити таку дилему, одним перспективним способом,як вона сприймається автором, вдаючись до Теорії Актуальності, розробленої Спербером і Уїлсон у 1986 році на основі когнітивних наук і теорії прагматики. Теорія Актуальності могла б найкращим чином пояснити прямий логічно виведений зв'язок, успіх якого залежить від визнання глядачів  намірів комунікатора на основі загального когнітивного навколишнього середовища згідно з принципом релевантності. Теорія була застосована до перекладу Гуттом о(1991), який визначає переклад як " використання міжмовного тлумачення». Роль перекладача- забезпечити" оптимальну релевантність ", тобто" очікування з боку слухача, що його спроба інтерпретації дасть адекватні контекстуальні ефекти при мінімальних зусиллях. "(1991: 30).

 Теорія Релевантності пропонує  емпіричне, засновано на когнітивному поясненні перекладу. Це могло б допомогти нам переглянути фундаментальні зв'язки між перекладом та його вихідним текстом, який заснований не на еквівалентності, а на інтерпретації подібності. Це обіцяє більшу свободу для перекладача: просто немає фіксованої норми еквівалентності, що лежить в основі «гарного» перекладу. Переклад, якщо дивитися з точки зору комунікації, зумовлений принципом актуальності, стає тріплоідною взаємодією між письменником, перекладачем і цільовим читачем замість традиційного дихотомічного акценту на виробляючою стороною (письменник) та приймаючої стороною (читач) поодинці. Таке відкриття, втілене в Теорії Релевантності також обіцяє набагато ширші можливості для перекладу каламбурів, ніж дозволено ідеальним поняттям еквівалентності. Після екстрагування намірів письменника і ретельної оцінки загального когнітивного середовища, перекладач може використовувати різні засоби, щоб відтворити спеціальні ефекти каламбурів замислені справжнім письменником з мінімально можливими зусиллям зі сторони читача. Таким чином, Теорія Релевантності дає нові перспективи для перегляду каламбурів та їх перекладів.

3. Релевантно - теоретична оцінка перекладу каламбуру.

Теорія Релевантності дає нові перспективи для розгляду каламбурів та їх перекладів. По-перше, він підкреслює важливість розуміння намірів каламбурист, які, як стверджує автор, може служити в якості розділової лінії між каламбуром і двозначністю. Як згадувалося вище, існує асиметрія між мовою і об'єктивним світом. "Той факт, що у всіх людей і дерев, і слонів, і автомобілів є тіло лише доводить, що більше речей, ніж слів" (Хьюз і Хаммонд в 1978 року в Редферне 1984: 7). Така асиметрія необхідна для підвищення ефективності мовного спілкування, але, яка призводить до явища неоднозначності-слова, фразу або речення, які мають більше одного значення, які можуть привести до різних непорозумінь або навіть збою комуникаціі. Каламбури, з іншого боку, - це навмисне використання двозначних висловів характерно мови для того, щоб досягти спеціальних ефектів в конкретних умовах. Каламбурне слово або фраза служить стрижнем, щоб співвіднести два незв'язаних між собою значення в єдину сутність і роль перекладача, згідно Теорії Релевантності, полягає в застосуванні двох інтерпретацій в когнітивному середовищі цільового читача, чиє визнання наміру каламбуриста і відкриття двох значень релевантності дуже важливі для успіху комунікації . Отже, це має першочергове значення для дослідження каламбурів з метою формування більш глибокого розуміння цього своєрідного мовного явища.

По-друге, Теорія Релевантості фальсифікує  каламбури,які не перекладаються. Завдяки унікальній особливості каламбурів, а саме два близьких значення в гомофонії (або багатозначних словах, або фразах для деяких спеціальних ефектів)- неможливі, за винятком дуже рідкісних випадках, для забезпечення рівного або еквівалентного ефекту як лексичних так і семантичних аспектах між ST і TT. Тому багатозначні слова у вихідній мові не можуть бути багатозначним і можуть спричинити за собою зовсім інше емоційне або стилістичне і смислове значення в мові рецепторів, тому є міжмовні відмінності на фонологічної рівні. Однак, це не означає, що каламбури неперекладні і що перекладач може спокійно відмовитися від переведення гри слів. Слід підкреслити згідно Теорії Релевантності, що переклад це свого роду вербальна комунікація, успіх якої залежить від визнання аудиторії намірів комунікатора за допомогою виведення моделі, а не механічною пересадки мовних кодів. З метою прийняття риторичного прийому каламбура, щоб висловити деякі приховані натяки або дати читачеві деяку особливу естетичну насолоду шляхом геніального використання каламбурів, достовірність точного формулювання або структури речення, в порівняння, не так важливо, і може бути принесено в жертву в деякій мірі в разі конфлікту виборів. На підставі Теорії Релевантності у центрі уваги  є не досягнення деякого фіксованого стандарту «еквівалентності», а успішний зв'язок, або визначення того, що перекладач має намір спілкуватися з цільовим читачем. Для досягнення цієї мети, перекладач може приймати різні адаптивні заходи, щоб відтворити бажаний результат вихідного письменника, які можуть бути оцінені цільовим читачем.

Нарешті,Теорія Релевантності надає нам нові теоретичні основи для керівництва у перекладі каламбурів з точки зору когнітивної прагматики. Такі поняття, як оптимальна значимість, когнітивне навколишнє середовища, контекстуальні ефекти є ефективними інструментами для перекладача, щоб зробити висновок про намір вихідного письменника . Крім того,Теорія Релевантності може допомогти нам оцінити переваги та недоліки різних стратегій перекладу та визначити умови для прийняття кожної стратегії. Це, безсумнівно, полегшить процес прийняття рішень і оцінки перекладу каламбуру.

Виходячи з вищевикладеного  аналізу, ця стаття ілюструє, з точки зору Теорії  Релевантності, чотири стратегії перекладу каламбурів, аналізуючи деякі приклади з різними версіями перекладу.

4. Стратегії Перекладу Калабурів: Релевантність - теоретичний підхід

4,1 Каламбурна Відповідність.

Хоча це важко підтримувати лексичні та фонологічні особливості каламбурів у цільовій культурі, є ще кілька прикладів, що відображають каламбурну відповідність між СТ і ТТ. Така відповідність є, коли когнітивне середовище вихідного письменника, що стосуються процесу каламбурного підсумку цільовим читачем так, щоб останній міг зрозуміти передбачувані контекстуальні ефекти з мінімальними зусиллями обробки. Слід зазначити, що досягнення каламбурної відповідності не тільки завдяки щасливому випадку, але й завдяки правильній оцінці перекладача про загальне когнітивне середовище вихідного письменника і цільового читача, щоб забезпечити ефективність перекладеної версії.

Взагалі, існує три види каламбурної відповідності, а саме, гомофонна відповідність, багатозначна відповідність і алегорична відповідність.

4.1.1 Гомофонна Відповідність.

Гомофонна відповідність досягається, коли омофони в СT можуть бути пересаджені на ТТ без яких-небудь жертв оригінального змісту, як в "окремо груші, окремо пари" і її переклад на китайську мову "分 梨, 分离 ". Звичайно, це прекрасний приклад гомофонної відповідності у двох мовах, маючи на увазі менше творчості в процесі перекладу, але в більшості випадків, перекладач повинен активно шукати найбільш актуальний омофон в когнітивному середовищі цільового читача, так що Останній може реалізувати каламбурну мету вихідного письменника без зайвих зусиль . Давайте подивимося на інший приклад з відомої казки Льюїса Керролла Пригоди Аліси в країні чудес:

Приклад 1:    

"Але вони були в колодязі," Аліса Соні ...     "Звичайно, вони були", сказала Соня, - "добре в"     (Керролл Пригоди Аліси в країні чудес, глава 7)

    a. 她又对那惰儿鼠问到，“但是她们自己已经在井里头嘞…”

        那惰儿鼠道，“自然她们在井里头—— 尽尽里头。”