Пареміологія

Зміст

Вступ………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРЕМІЙНОГО ФОНДУ

1.1            Пареміологія як наука, що вивчає, досліджує та пояснює паремії……………………………………………………….5

1.2            Загальна характеристика прислів’їв та приказок…………7

1.3            Джерела англійських прислів’їв та приказок…………….10

1.4            Розмежування прислів’я та приказки

Висновки до розділу І……………………………………………13

РОЗДІЛ ІІ. ВІДОБРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ АНГЛІЙЦІВ У ПАРЕМІНОМУ ФОНДІ МОВИ

   2.1 Характеристика національного характеру англійців……….17

   2.2 Відображення національного характеру англійців у їх приказках та прислів’ях……………………………………………..21

Висновки до розділу ІІ…………………………………………...29

Загальні висновки…………………………………………………30

Список використаної літератури…………………………………32

ВСТУП

Незважаючи на те, що прислів’я та приказки досить широко застосовуються в усному і писемному мовленні (художній літературі, публіцистиці, розмовній мові), їхні структурно-семантичні особливості є недостатньо вивченими. При вивченні іноземної мови відбувається поринання в культуру народу. Важливим історико-лексичним пластом кожної мови являється фольклор, в тому числі прислів’я та приказки. Розділ фольклористики, що займається мовним і структурним аналізом прислів’їв та приказок, називається пареміологія.

Об’єктом дослідження є паремійний фонд англійської мови на відображення національного характеру англійців

Предмет дослідження –прислів’я та приказки в системі образних засобів англійської та української мов.

Мета роботи – проаналізувати прислів’я та приказки на відображення національного характеру англійців, звертаючи увагу на своєрідність культури англійців, прислів’я та приказки у англійській мові та засоби їх передачі українською мовою. У завдання дослідження входить укладання класифікація пареміології англійської мови на відображення головних цінностей народу Англії. Матеріалом дослідження стали вибраніприслівя та приказки, що відображають особливості національного характеру. Теоретична цінність дослідження зумовлена необхідністю подальшого вивчення прислів’їв та приказок у розвитку пареміології в цілому. Результати, отримані в ході даного дослідження, можуть бути використані в теоретичному курсі лексикології, стилістики, лінгвокультурології, теорії і практики перекладу, на практичних заняттях з англійської мови. В цьому і полягає практичне значення роботи.

В ході проведення даного дослідження були використані наступні методи: дескриптивний, дистрибутивний, контекстно-семантичний метод, методи компаративного та кроскультурного аналізу. Приклади прислів’їв та приказок добиралися методом суцільної вибірки.

Мета та завдання дослідження визначили його структуру. Робота складається зі вступу, у якому окреслюються основні сторони дослідження, двох розділів, кожен з яких має висновки, загального висновку та бібліографії.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРЕМІЙНОГО ФОНДУ.

1.1             Пареміологія як наука, що вивчає, досліджує та пояснює паремії

Неможливо зрозуміти теперішнє та побачити минуле будь-якого народу, коли його історія невідома. А історія кожної мови унікальна та дуже цікава. Зв’язок історії та культури народу з мовою особливо яскраво проявляється на фразеологічному рівні. Тож одним із джерел вивчення як мов, так і характеру та світогляду народу являються паремії. Паремія (грец. рareimia – прислів'я або лат. proverbium – приказка, прислів'я) – це видове позначення фольклорних малих жанрів афористичного спрямування. Саме паремії містять уявлення про норми співіснування і взаємодії людей та представляють їх цінності.

Сучасні лінгвісти Мар’яна Лановик та Зоряна Лановик вирізняють понад десять різновидів паремій. [15] Першим видом є вітання. Це – сталі вислови-кліше, які говорять при зустрічі знайомої людини. Окрему групу становлять святкові вітання, тобто усталені фрази, якими вітають один одного лише у певні свята. Побажаннями називаються словесні мініатюри зичення добра, щастя, матеріального статку, а тостами – застільні побажання, висловлені господарям дому або гостям. [7] Побажання-подяки, прощання, формули-побажання до певних нагод (з нагоди народження дитини; застосовані у похоронному обряді) також є пареміями. Прокльони (своєрідні форми вираження почуття незадоволення, обурення, досади, гніву з висловленням побажання зла чи загибелі іншій людині), присяги (словесні формули, якими людина підтверджує правоту своїх слів із зазначенням, що у разі обману чи невиконання обіцяного, лихо чи нещастя повинно впасти на неї), приказки-застереження (формули, якими один співрозмовник спиняє іншого або й самого себе, щоб не сказати зайвого) також причисляють до паремійних одиниць. Ще М. Лановик та З. Лановик виділяють прикмети (сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір року пов'язуються з кліматичними чи погодними змінами, які впливають на наслідки хліборобської праці), народний календар (перелік прикмет на кожен день року і пов'язана з ним народна мудрість), народні порівняння (стійкі словесні формули, в яких одні предмети, явища або дії зіставляються з іншими предметами, явищами або діями на основі спільності, подібності, спорідненості). Афоризми – це короткі влучні оригінальні вислови, в яких узагальнена, глибока думка висловлена у стислій лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній, тому їх також зачисляють до паремій. Щодо гумористичних різновидів, то сюди належать каламбури та стягнені анекдоти. Каламбури, сталі фрази, побудовані на зіставленні чи поєднанні непоєднуваних, несумісних понять та явищ, що набуває форми нісенітниці, вживаються здебільшого в сатиричному, іронічному контексті. Стягнені анекдоти, чи діалогічні каламбури, в лаконічній формі в кількох репліках передають комічну ситуацію. Як й інші каламбури, вони побудовані на мовних парадоксах чи використанні прийому невідповідності. До жанрів дитячої пареміографії належать казкові зачини і кінцівки, дитячі примовки, скоромовки, дражнилки]. [20]

В даній роботі ми аналізуємо паремії на прикладі прислів’їв та приказок. При вивченні будь-якої іноземної мови відбувається зіткнення з історією та культурою народу, які, крім інших чинників, виражаються через прислів’я та приказки. Велика їх кількість позначає специфічні національні риси, а своїм корінням вони сягають в давнішню історію народу, його побут, звичаї, традиції. Прислів'я та приказки – це безмежне мовне багатство народу, що створювалось впродовж віків. В них міститься багатовіковий досвід суспільного розуму.

Видатний російський письменник М. Горький називав прислів’я та приказки «мисленням афоризмами» і вважав, що вони зразково формують весь життєвий, соціально-історичний досвід народу.

1.2 Загальна характеристика прислів’їв та приказок

До комунікативних ФЕ відносяться фразеологізми, пропозиції, причому не частково предикативніб типу ships that pass in the night - швидкоплинні, випадкові зустрічі (пор. розійшлися як у морі кораблі) або strike while the iron is hot - кувати залізо, поки гаряче, а цілісно предикативними.

Під прислів'ями звичайно розуміють афористично стислі вислови з повчальним змістом в ритмічно організованій формі. [16]

Прислів'я завжди є пропозицією. Вона переслідує дидактичну мету (повчати, застерігати і т.п.). На відміну від ФЕ інших типів, прислів'я часто бувають складними реченнями. У контексті прислів'я можуть виступати в якості самостійної пропозиції або частини складного речення. Так наприклад, прислів'я the proof of the pudding is in the eating-"щоб судити про пудингу, треба його скуштувати", все перевіряється на практиці.

"You must not forget that there is still the possibility that the girl Cataline Perez was deceived. The proof of the pudding is in the eating (WS Maugham).

They will tell you that the proof of the pudding is in the eating, and they are right (GB Shaw).

Хоча серед широко поширених англійських прислів'їв і є деяке число довгих прислів'їв типу a bird in the hand is worth two in the bush «Ліпше синиця в руках, аніж журавель у небі; he should have a long spoon that sups with the devil - "коли сідаєш за стіл з чортом, запасися ложкою подовше " зв'язався з чортом, нарікай на себе та інших, більшість прислів'їв - короткі, лаконічні висловлювання.

Як показали наведені вище приклади, еліпсис поширений серед прислів'їв більше, ніж серед будь-яких інших типів ФЕ. Довгі прислів'я, тобто прислів'я, що складаються більш ніж з десяти лексем, мають тенденцію застарівати. Більшість довгих прислів'їв, зареєстрованих в «Оксфордському словнику прислів'їв», є застарілими, наприклад, прислів'я measure thy cloth ten times, thou canst cut it but once витіснена близькою за образом measure thrice and cut once - сім разів відмір, один раз відріж. Наявність архаїзмів у прислів'ї сприяє її старіння. Прислів'я he that hath had one of his family hanged may not say to his neighbour, hang up that fish витіснена прислів'ям зовсім інший за образу: people who live in glass houses should not throw stones - "що живуть в скляному будинку не повинні кидати в інших камені ", тобто не слід засуджувати інших тому, хто сам не бездоганний. Поняття приказки в сучасній фольклористиці є невизначеним і включає різні структурно-семантичні типи стійких образних сполучень слів. По суті, єдине, що об'єднує ці різні поєднання слів, - це те, що вони не є прислів'ями, хоча близькість тих і інших в окремих випадках заперечувати не доводиться. [8]

В англійській та американській лінгвістичній літературі також не проводиться чіткого розмежування між прислів'ям і приказкою. Цим пояснюється, чому англійські словники прислів'їв включають також обороти явно несловесного характеру. При сучасному розвитку теорії фразеології користуються поняттям «приказка» в його широкому розумінні, як це прийнято в фольклористиці, недоцільно. Оскільки різні структурно-семантичні типи ФЕ вже мають назви, приказка може бути використана лише для одного з них, ще не має назви, а саме комунікативних ФЕ несловесного характеру, незалежно від того, пов'язані вони з прислів'ями чи ні. До приказок належить той тип стійких утворень, який прийнято вважати приказками ще з часів В.І. Даля, тобто протягом понад ста років. Розширене ж тлумачення цього терміна в мовознавстві малоефективно.

Приказки, так само як і прислів'я, є пропозиціями. Але у цих розрядів фразеологізмів є істотні відмінності у функціональному плані, так як приказкам не властива директивна, повчально-оцінна функція. Прислів'я є вираженням народної мудрості, і для них характерний більш високий ступінь абстракції, ніж для приказок. Слід зазначити, що прислів'я з буквальним значенням всіх компонентів all is well that ends well - все добре, що добре закінчується; appearances are deceptive - зовнішність оманлива; better late than never - краще пізно, ніж ніколи і ін відносяться до стійких утворень фразеоматичного характеру .

Для прислів'їв характерна стійкість лексемного складу і незмінність порядку лексем, пов'язана з синтаксичною обумовленістю і широким використанням виразних засобів. [12]

1.3              Джерела англійських прислів’їв та приказок

Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самим народом і відбивають найрізноманітніші сторони людського життя. Виникнення прислів’їв, за думкою дослідників, бере початок з часів первіснообщинного ладу. Воно пов’язане з трудовою діяльністю людей. Прислів’я та приказки мали утилітарно-практичне значення, носили повчальний характер. В майбутньому тематика прислів’їв значно розширилась. Проте, їх повчальний зміст зберігся та незабаром став однією з їх відмінних жанрових ознак.

Лінгвісти стверджують, що поряд з фольклорними прислів’ями та приказками широко вживаються образні вирази, створені письменниками та окремими громадськими діячами. [13] Згодом вони стають так званими «крилатими виразами» й починають уживатися як звичайні прислів’я та приказки. Встановити авторство окремих паремій можливо. Наприклад, в англійській мові багато прислів’їв та приказок було популяризовано або створено В. Шекспіром, Дж. Байроном, Дж. Мільтоном та іншими відомими письменниками та поетами. Прикладом можуть служити шекспірівські вислови. Багато з них зберегли свою початкову форму, наприклад:

Brevity is the soul of wit. – Стислість – сестра таланту.

Інші є адаптацією його висловлювань, наприклад:

He jests at scars that never felt a wound. – Над шрамами сміється той, що болю рани ще не знає.

Cowards die many times before their deaths. – Боягузи вмирають багато разів .

Інше важливе джерело англійських та німецьких прислів’їв – це прислів’я та приказки, запозичені з інших мов (латинської, грецької, французької, іспанської мов тощо). [30]

Велика група паремій сформувались під впливом латинської мови і приписується Юлію Цезарю. Наприклад:

The wish is father to the thought. (англ.) – Бажання є батьком думки.

Не gives twice who gives quickly. (англ.) – Віддає двічі той, хто віддає швидко.

Має авторство і крилатий вислів, що став широко вживаним, який приписують давньогрецькому поету Херилу:

Constant drop ping wears away a stone. (англ.) – Краплина по краплині і камінь точить.

Уривок з поеми Херила, що дійшов до наших часів: „Краплина води точить камінь наполегливістю”. У Овідія в „Посланнях з Понта”: «Gutta cavat lapidem» («Краплина точить камінь»). Пізніше ця ж фраза зустрічається у висловах авторів 15 століття, таких як вчений Міхаіл Апостолій, церковних письменників Григорія Богослова та Іоанна Дамаскіна. [30]

Вираз «Добрими намірами пекло вибрукувано» приписується англійському письменнику Джонсону. Його біограф розповідає, що у 1775 році Джонсон сказав:

Hell is paved with good intentions.

Вальтер Скотт у романі «Ламермурська наречена» приписує цей вираз одному з англійських богословів. Дійсно, Джордж Герберт, що помер у 1632 році, в книзі «Jacula prudentium » говорить:

Hell is full of good meaning and wishing. – Пекло переповнене добрими намірами та бажаннями. [28]

Прислів’я використовував у своїх творах і Чарльз Діккенс. Він писав: «Чи чув ти коли-небудь слова англійського провісника? – сказав Давенсвуд. – Пекло вибрукувано добрими намірами – добрі наміри частіше руйнують, ніж створюють.»

Байки Езопа також відносяться до цього ряду прикладів:

One swallow doesn't make а summer. (англ.) - Одна ластівка весни не робить.

Пізніше це прислів’я використовують Аристотель, І.А. Крилов, Чарльз Діккенс.

Щодо прислів’їв, запозичених з французької мови, прекрасним прикладом може виступати прислів’я:

The appetite comes with eating. (англ.) – Апетит приходить під час їжі.