Компаративні ідіоми

План

Вступ………………………………………………………………………………1

Розділ І. Теоретичні основи дослідження компаративних ідіом засобами корпусної лінгвістики…………………………………………………………….2

1. Поняття ідіоми в сучасній лінгвістиці……………………………………2
2. Корпусна лінгвістика як галузь прикладної лінгвістики………………..4
3. Основні корпуси, що існують в англійській мові………………………..7

Розділ ІІ. Лексикографічні параметри компаративних ідіом англійської мови………………………………………………………………………………...9

2.1.    Місце компаративних ідіом в системі фразеологічних одиниць англійської мови…………………………………………………………………...9

2.2.   Перелік компаративних ідіом за даними лексикографічних джерел…..12

Розділ ІІІ. Аналіз компаративних ідіом за допомогою корпусів сучасної англійської мови…………………………………………………………………..15

Висновки ………………………………………………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І Теоретичні основи дослідження компаративних  ідіом засобами корпусної лінгвістики.

1.1. Поняття ідіоми в сучасній лінгвістиці.

Термін «ідіома» походить від давньогрецького слова «ídiōma», що означає «особливість, своєрідність». У сучасній лінгвістиці виділяються два основні погляди на ідіоматичні одиниці – так звані «широкий підхід» та «вузький підхід» до ідіом. Згідно з останнім, ідіомами вважається лише такі «стійкі словосполуки, семантика яких не виводиться зі значень її складників, а інтегрована ними формально; виникає внаслідок утрати мотиваційних відношень». [33, с. 173]

У вітчизняній лінгвістиці  протягом довгого часу існувала традиція називати ідіоми «фразеологічними зрощеннями», за термінологією відомого радянського мовознавця акад. В.В. Виноградова, який розподілив фразеологічні одиниці на фразеологічні зрощення (або ідіоми у вузькому значенні), фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. [24, с. 7] М.П.Кочерган, інший вітчизняний мовознавець, також ототожнює ідіому із фразеологічним зрощенням і надає їй таке визначення: «ідіома або фразеологічне зрощення – це фразеологізм з повною втратою внутрішньої форми». [23, с. 245]

Проте, слід зазначити, що в британській та американській лінгвістиці більшу популярність має «широкий підхід» до проблеми ідіоми. До складу ідіом західні лінгвісти відносять не лише фразеологізми усіх типів, а навіть і паремії – приказки, прислів’я, крилаті вислови, цитати тощо. Так, Ричард Спієрс у передмові до «Словника американських ідіом» пояснює вибірку одиниць для даного видання наступним чином: «Every language has phrases or sentences that cannot be translated literally. Many clichés, proverbs, slang phrases, phrasal verbs, and common sayings offer this kind of problem. A phrase or sentence of this type is usually said to be idiomatic. This Dictionary is a collection of the idiomatic phases and sentences that occur frequently in American English». [5, с. 7] Тобто ми бачимо значне розширення поняття «ідіоми» порівняно з розумінням В.Виноградова: адже до складу ідіом віднесені не лише словосполучення, а й речення різного характеру: кліше, прислів’я, сленгові фрази, мовленнєві штампи (common sayings), які об’єднує одна спільна риса – їхня ідіоматичність. Подібним чином укладено більшість інших оригінальних словників та довідників ідіом англійської мови. Укладач іншого популярного словника ідіом британського варіанту англійської мови Вільям Колінз, зокрема, зазначає: «Вивчаючи ідіоми, завжди стикаєшся з двома найголовнішими проблема. Перша – проблема походження. Як зауважує Піарсел Сміт, навіть фахівці не в змозі чітко і впевнено пояснити значення численних ідіоматичних виразів. По-друге, існує проблема зв’язку між походженням та поточним використанням. Часто стає необхідним, вивчаючи ідіому, наявне значення якої зрозуміло і широким загалом використовується правильно, визнати, що зв’язок між походженням та значенням не є відомим». [6, с. 11]

У своїй передмові до словника Дж.Сейдл та У.Макморді “English idioms and how to use them” (1983) професор Мєднікова зазначає: «Слово «ідіома» не є однозначним. Ним називають і особливу фразеологічну одиницю, що має яскраво виражені стилістичні особливості (власне ідіоми) та інші види фразеологічних одиниць. Ось чому Дж. Сейдл та У.Макморді, розуміючи слово “ідіома” у всій системі його значень, включили до складу посібника все те, що, на їхню думку, може вважатися специфічно англійським і те, що необхідно знати тим, хто вивчає англійську мову як іноземну. Радянська лінгвістика, яка досягла великих успіхів у своєму теоретичному розвитку, інакше розглядає проблеми класифікації фразеологічних одиниць». [28, с. 5]

У своїй роботі ми будемо використовувати термін «ідіома» або «ідіоматична одиниця», маючи на увазі фразеологічну одиницю мови, для якої характерна стійкість, відтворюваність та невмотивованість значення, тобто зміст якої не дорівнює сумі значень слів-складників. Але я також буду використовувати такі традиційні терміни, як «фразеологічна одиниця» чи «фразеологія», оскільки в українській фразеології термін «ідіома» не набув широкого вжитку.

1.2. Корпусна лінгвістика  як галузь прикладної лінгвістики.

Загальновідомо,  що  в  останні  десятиріччя    стали  з’являтися  нові  галузі мовознавства: психолінгвістика,  соціолінгвістика,  кібернетична  лінгвістика,  етнолінгвістика, нейролінгвістика,  комунікативна,  когнітивна,  комп’ютерна  лінгвістика,  лінгвофілософія  і досить  молода  парость прикладної лінгвістики  – корпусна  лінгвістика. Напрям  корпусної лінгвістики остаточно ще не утвердився в традиційних  дослідженнях  української  мови. Існують окремі публікації  з корпусної лінгвоукраїністики (Є. Карпіловської, О.Демської-Кульчицької,  Л. Струганець,  український сегмент у проекті TRACTOR  тощо). [18, с. 106]

 У зв’язку з розвитком  корпусної лінгвістики як одного  із напрямів прикладної лінгвістики  в цілому зріс інтерес до  таких електронних ресурсів, як корпуси. У останні десятиліття в ужиток лінгвістів усе більш активно починають упроваджуватися методи досліджень, що базуються саме на цих системах. Корпусні технології почали використовуватись у різних сферах та областях для проведення досліджень не лише в області традиційної лінгвістики. Застосування  комп’ютерних  технологій  під  час  збирання та  організації лінгвального матеріалу  для  наступної  роботи  з  ним  дало  поштовх  до  створення  електронних  текстових ресурсів,  серед  яких  виокремився  такий  електронний  текстовий  об’єкт,  як  корпус.  Під лінгвістичним, або мовним, корпусом текстів розуміється великий, представлений в електронному вигляді, уніфікований,  структурований,  розмічений,  філологічно  компетентний  масив мовних  даних,  призначений для вирішення конкретних лінгвістичних завдань. [22, с. 471]

В  останні десятиліття  минулого  сторіччя  зусилля  лінгвістів  багатьох  країн  були  скеровані  на  створення національних  універсальних  корпусів  текстів  з  необхідними  й  достатніми  кількісними  та якісними  параметрами  для  написання  на  основі  таких  корпусів  словників  і  граматик національних  мов,  а  також  використання  у  лінгводидактичних студіях і на  практиці.  На сьогодні  текстові  корпусні  ресурси  вже  існують  у  таких  країнах,  як    Великобританія,  Чехія, Хорватія,  Росія,  США,  а створення корпусу «в  багатьох  країнах вважають  за  обов’язок щодо рідної мови». [18, с. 107]

Тенденція до побудови корпусів текстів природних мов у результаті призвела до виникнення окремого  напрямку  корпусної  лінгвістики,  метою  якого  є  розроблення  теоретичних  засад  і практичних  прийомів  побудови, машинного  опрацювання  та  експлуатації  лінгвальних  даних, оформлених  як  корпус  текстів,  використовуваних  не    лише  в  філологічних дисциплінах, методиці  мови,  а  й  у  кібернетиці.  Цей  лінгвістичний  напрям  сьогодні  активно  розвивається фактично  в  усіх  національних  мовознавчих  науках,  і,  як  стверджує  Л.  Ричкова,  чинники,  що мотивують стрімку динаміку  розвитку  корпусної лінгвістики,  очевидні  –  це  впровадження  до лінгвістичного  вжитку  спеціально  приготовленого  матеріалу,  що  «дозволяє  не  лише оптимізувати  й  об’єктивізувати  лінгвістичні  дослідження,  але й по-новому  окреслити  багато традиційних лінгвістичних понять». [18, с. 107]

Необхідність визначення поняття «текстовий корпус» уперше постала перед науковцями університету Брауна (США), де на початку 60-х pp. створено Браунівський корпус. Автори  Браунівського  корпусу У. Френсис і Г. Куцера  за  основу  визначення  взяли тлумачення  лексеми корпус у словнику англійської  мови,  який  пропонує  одне  зі  значень: «сукупність  висловлювань,  або  речень,  яку  є  підстави  вважати  представницькою  для  певної мови  або  діалекту  і  можна  використовувати  для  граматичного  аналізу  цієї  мови  або  цього діалекту» [41, с. 78],  і сформулювали  власну  дефініцію  корпусу   –  «сукупність  текстів,  які  є підстави  вважати представницькими  для  певної  мови,  діалекту  або  іншої  підмножини  мов, призначених для лінгвістичного аналізу» [37, с. 334]. Згодом  це  визначення  зазнало певних  змін,  оскільки  було  сформульовано дещо інтуїтивно,  без урахування  всіх  детермінативних корпусних ознак,  а саме:  електронна  форма існування,  стандартність подання,  кодованість,  репрезентативність,  відібраність,  обсяг, дослідна  зорієнтованість,  поліаплікабельність. На сьогодні поняття «текстовий корпус»  послідовно інтерпретовано  в  корпусній  лінгвістиці  як  машиночитане,  стандартно організоване зібрання репрезентативних для певної мови, діалекту або іншої підмножини мови писемних  або  усних  текстів,  призначених  для  лінгвістичного  аналізу  й  опису,  відібраних  і впорядкованих згідно з експліцитними екстра- та інтралінгвальними критеріями. [18, с. 107]

З появою корпусів значно зросла ефективність лінгвістичної обробки  великих масивів текстів. Тепер  по суті немає обмежень щодо об'єму  матеріалу і швидкості пошуку в ньому інформації, крім того, у  своєму розпорядженні дослідник має численні тексти найрізноманітнішого типу. Це значно впливає на розвиток наших знань про мову: можливість масової – зокрема статистичної – обробки текстів дозволяє виявити в структурі мови нові закономірності, вести спостереження за динамікою розвитку мови.

Цінність  корпусу  вбачається  в тому, що корпус показує мовні дані в їх реальному оточенні, що дозволяє досліджувати лексичну і граматичну структуру мови, а також неперервні процеси мовних змін, що відбуваються в мові впродовж певного відрізка часу. А також використання корпусів дозволяє не лише вивчати одиниці тексту, отримувати дані про  частоту словоформ, лексем, граматичних категорій і так далі, його дані можуть використовуватися при вивченні мови, корпуси можуть служити джерелом та інструментом багатоаспектних лексикографічних робіт,  використовуватися для уточнення існуючих граматик і складання нових.

1.3. Основні корпуси,  що існують в англійській мові.

Існують національні корпуси, які представляють дану мову на певному етапі її існування і в усій різноманітності жанрів, стилів, територіальних і соціальних варіантів тощо. Крім того, національний корпус характеризується показністю, або збалансованим складом текстів. Це означає, що корпус містить по можливості всі типи письмових і усних текстів, представлених в даній мові (художні твори різних жанрів, газетні та журнальні статті різної тематики, рекламу, спеціальні тексти, щоденники, переписку і т. д.), і що всі ці тексти входять в корпус майже пропорційно їхній частці у мові відповідного періоду. Рамки корпусів постійно розширюються, на сучасному етапі до них починають включати і записи усного мовлення, тексти електронної комунікації. До корпусу потрапляють приклади практично будь-якого існуючого у мові писемного дискурсу.

У цій роботі ми будемо користуватися Британським національним корпусом (British National Corpus - BNC ) [43],  а також Корпусом сучасного американського варіанту англійської мови ( The Corpus of Contemporary American English - COCA) [44], які є одними з найпопулярніших корпусів сучасної англійської мови. 

Зокрема, Британський національний корпус є загальновизнаним зразком, на який орієнтовано багато інших сучасних корпусів. Цей корпус містить приблизно 100 мільйонів зразків слів письмової та розмовної мови широкого кола джерел і відображає писемну та розмовну британську англійську  другої половини 20-го століття. Корпус включає в себе багато різних стилів і різновидів мови, але не обмежується конкретною предметною областю, жанром або регістром. Як було зазначено, Британський національний корпус складається лише з двох основних корпусів: корпусу  письмових текстів і корпусу усних текстів.

Письмова частина Британського національного корпусу (90%) включає, наприклад, виписки з регіональних і центральних газетах, спеціалізованих періодичних видань і журналів, наукові книги та художню літературу, опубліковані та неопубліковані листи і меморандуми, шкільні та університетські есе. Розмовна частина (10%) складається з орфографічної транскрипції усних неофіційної і розмовної мови різних стилів.

Корпус сучасного американського варіанту англійської мови створений за зразком Британського національного корпусу [43]. Це найбільший корпус англійської мови та єдиний добре розроблений і великий за обсягом корпус американської англійської. Він містить більше 425 мільйонів слів з різних текстів і також включає розмовну, художню літературу, популярні журнали, газети й академічні тексти.

Корпус сучасного американського варіанту англійської мови а також Британський національний корпус є цінним ресурсом не тільки для комерційного застосування і досліджень, а й для викладачів, студентів та широкого загалу. Крім того, ці корпуси є важливими історичними ресурсами: вони забезпечать "знімок" британського та американського варіантів англійської мови на рубежі тисячоліття, цінної для лінгвістичних досліджень в найближчі десятиліття.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ Лексикографічні  параметри компаративних ідіом  англійської мови.

2.1.    Місце  компаративних ідіом в системі  фразеологічних одиниць англійської  мови.

Серед численних ідіоматичних одиниць, фразеологічних зрощень та єдностей особливим розмаїттям експресивно-емоційних та оцінних нюансів відзначається компаративна фразеологія. Особливою насиченістю чи образністю ідіоми завдячують тому, що у більшості випадків в основі образності їх лежить порівняння , один із найважливіших пізнавальних засобів, прояв якого можна виявити в усіх сферах людської діяльності: у науковому пізнанні, у художній творчості, у повсякденному житті. Пізнаючи світ, людина йде від відомого до невідомого. Невідоме порівнюється з відомим і сприймається. Порівняння виступає в пізнанні, по-перше, як форма відображення найбільш загальних властивостей і відношень об’єктивної дійсності і, по-друге, як засіб пізнання тих самих властивостей та відношень. Усі розумові операції, на думку Гельвеція, зводяться до спостережень подібності і відмінності, а розум – до здатності помічати цю подібність і відмінність [31, с. 40]. Незважаючи на те, що фразеологічні одиниці досить часто стають об’єктом дослідження мовознавців, компаративною фразеологією цікавляться порівняно рідко. Проте в пошуках мовленнєвої експресії мовець нерідко вдається до образного уточнення денотата емоційно-оцінного слова. Найчастіше таке уточнення має форму порівняння, яке згодом фразеологізується і стає загальнонародним надбанням.