Категорія роду іменника в сучасній англійській мові

    Крім  нейтралізації, найбільш помітним випадком редукції опозиції з категорії роду є використання слабкого члену опозиції, іменників середнього роду, так, як ніби вони позначають істоти чоловічого або жіночого роду, тобто, їх субституція займенниками he або she. Найчастіше подібна субституція стилістично забарвлена ​​і зустрічається в емоційній промові. Цей вид транспозиції відомий як стилістичний прийом персоніфікації і має місце в деяких традиційно фіксованих контекстах, наприклад: a vessel – she; або у піднесено-урочистій мові, eg, Britain – she, the sea – she. У казках і поетичних текстах слабкі істоти постають в жіночому роді, як she, а сильні або зловісні істоти – в чоловічому роді, як he, наприклад: Death is the only freedom I will know. I hear His black wings beating about me! (Isles) [11, c. 26]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ II.  КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ЕВОЛЮЦІЇ ГЕНДЕРНИХ МАРКЕРІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 

    2.1. Проблема ідентифікації родових маркерів в сучасній англійській мові 

    Проблема  ідентифікації родових маркерів в сучасній англійській мові має свою досить примітну і довгу історію, оскільки саме гендерні маркери в теорії і практиці лінгвістичних розробок являють собою найбільш показовий в когнітивному плані приклад структуризації знань про світ з якихось мінімальних концептуальних одиниць, співвідносних з когнітивною розчленованістю реальності. У процесі лінгвістичної еволюції постійно з різних позицій розглядаються відмінності між жіночими та чоловічими мовними стратегіями, протиставляються концептуальні та семантичні параметри родових універсалій у мові, обговорюються перспективи лінгвістичного нормування мовних традицій у маркуванні роду мовних одиниць.

    Чоловічий рід в англійській мові традиційно вважається ознакою нормативності  у вживанні як лексичних, так і граматичних одиниць, тоді як жіночі маркери до недавнього часу перебували на периферії дослідницької уваги. Підтвердженням цієї тези можуть служити міркування автора опублікованого в 1751 році трактату про аксіологічні переваги чоловічого роду в порівнянні з жіночим у практиці мовного спілкування. На думку Джеймса Харріса, «вища Сутність / Буття ... у всіх мовах ототожнюється з Чоловічим родом, подібно до того, як приналежність до чоловічої статі вважається вищою і більш досконалою характеристикою».

    Подальший розвиток концепції «чоловічої переваги» можна знайти в роботах критиків, які дотримуються протилежної точки зору щодо провідної ролі чоловічих родових ознак у мові. Дейл Спендер, один з найбільш активних захисників жіночого роду в мові, вважає, що несправедливість лінгвістичного контролю у вигляді чоловічої маркера корінням сягає в притчу про створення Єви з ребра Адама, що передбачає помилковий перерозподіл дітородних функцій і, відповідно, некоректну номінацію. У більш пізніх роботах дослідників гендерних взаємовідносин у мовній практиці відзначався вплив вищевикладеного міфологічного зразка на похідний характер жіночих родових ознак в оформленні мовних одиниць різних рівнів [14, c. 36–38].

    Похідні жіночі форми зазвичай маркуються суфіксом або якою-небудь іншою морфологічною або лексичною ознакою, яка відрізняє жіночий рід від спільного і в ряді випадків частково дублює форму вихідного чоловічого роду. Наприклад, man – woman, author – authoress. Деякими дослідниками «s» в англійському займеннику жіночого роду «she» трактується як префікс, який приєднується до займенників чоловічого роду «he», що видається помилковим твердженням у світлі етимологічних даних про походження даних мовних одиниць. Аналогічна помилкова інтерпретація виявляється і в співвідношенні, на перший погляд, споріднених англійських іменників «male» і «female»: незважаючи на досить прозору орфографічну схожість, іменник жіночого роду аж ніяк не є похідним від іменника чоловічого роду, тому що прийшов в англійську мову з латини «femella», зменшувальної форми відповідного латинського іменника «femina».

    Протягом  останніх двох століть лінгвісти, що пропонують псевдоісторичне тлумачення категорії роду в англійській мові, наполягали на тому, що жіночий комунікативний код є похідним від чоловічого і не може служити зразком для наслідування в силу свого підлеглого по відношенню до мови чоловіків статусу. Як аргументи «похідності» використовувалися теоретичні міркування про первинне значення слів в англійській мові, помилкові етимологічні дефініції, твердження про зайву балакучість англійських жінок, закиди у занадто виразній і гучній вимові ними звуків, навіть звинувачення в зайвій деталізації і точності у виборі мовних одиниць або нудотної ввічливості. Етимологічні розробки в галузі вивчення лінгвістичних універсалій, які служать для позначення категорії роду в англійській мові, підтверджують, що в еволюції англійської гендерної парадигми протягом кількох століть домінували дослідження, орієнтовані на доказ переваг чоловічого роду в порівнянні з жіночим на різних рівнях. Аналогічним чином творці штучних чи філософських мов пропонують розглядати діапазон лінгвістичних характеристик жіночого роду як похідний, що знаходиться в підпорядкуванні до маркерів чоловічого роду. Так, починаючи з сімнадцятого століття, в ряді штучних мов система маркерів жіночого роду набувала смислової цінності і цілісності тільки в зіставленні, а вірніше, – в протиставленні чоловічому роду [14, c. 39–40].

    У системі ж штучно створених займенників  жіночого роду вони вважалися лінгвістично маркованими за контрастом з немаркованими займенниками чоловічого роду, або їх категоріальні родові ознаки взагалі не фіксувалися. В есперанто, наприклад, його творці обидва роду маркували за допомогою суфікса, хоча при позначенні жіночого роду цей суфікс додатково асоціюється з пестливо-зменшувально семантикою: «la knabo» – the boy; «la knabino» – the girl. 

    У роботах з етимології досить очевидно відображаються соціально закріплені за статевою ознакою функції чоловіків  і жінок. На думку Джона Раскіна, споконвічні англійські слова дзеркально відображають об’єктивно існуючі референти, а референт англійського іменника «woman» нерозривно пов’язаний з поняттям «вдома»: «What do you think the beautiful word «wife» cоmes from? ... It is the great word in which the English and Latin languages ​​conquer the French and Greek. I hope the French will some daу get a word for it, yet, instead of their dreadful «femme». But what do yоu think it comes from? ... The great good of Saxon words is, that they usually do mean something. Wifе means «weaver» ... You must either be house-Wives or house-Мoths; remember that. In the deep sense you must either weave men's fortunes, and embroider them; or feed upon, and bring them to decay.» [11, c. 41].

    Як  показує огляд лексикографічних джерел того часу, прагнення до точності лексикографічних коментарів поєднувалося у дослідників з їх власними антифеміністськими настроями і забобонами. Наприклад, автор трактату про походження слів і їх романтичні біографії Уилфред Фанк справедливо зауважив, що з часом багато термінів для позначення жінки деградували, і навів приклад з іменником «coquette», яке походить від іменника «coq», що спочатку в переносному значенні має у  якості референта цілком гідного чоловіка. Інші перетворення лексичної одиниці «wench», яка по черзі позначала «дитину будь-якої статі», «молоду працівницю», «простакувату, необтесану особу жіночої статі» і, нарешті, «розпутницю», досить переконливо підтверджують твердження про деградацію згаданих слів, а з іншого боку, – свідчать про прагнення дослідників розглядати іменники, марковані категорією жіночого роду, з позицій явного антифемінізму. Однак механізм формування системи гендерних маркерів в англійській мові постійно вдосконалювався і доповнювався в результаті лінгвістичних трансформацій, обумовлених не тільки внутрішніми «генетичними», а й зовнішніми факторами взаємодії англійської мови з іншими лінгвістичними середовищами, а також традиційною поетичною персоніфікацією. Поряд з правилами узгодження прикметників, займенників та артиклів з живими і неживими іменниками, безсумнівний регулюючий вплив на зміну парадигми гендерних ознак в англійській мові справили мови, у яких історично склався загальний когнітивний культурний простір за рахунок інтенсивних запозичень. Так, іменники «sea» і «sword» у вісімнадцятому столітті асоціювалися з чоловічим родом, у той час як «city», «ship», «tree» – з жіночим. 
Ці асоціації були викликані зовсім не потребами літературної матафоризації, а пояснювалися їх генетичної спільністю з гендерними маркерами в латині, грецькій або французькій мові, з яких вони були запозичені [14, c. 45–47].

    Особливе  місце у створенні когнітивного гендерного модуля займають маркери  жіночого роду англійських іменників, що позначають людей у ​​сфері їх професійної діяльності. У першу чергу, в даній підгрупі слід відзначити традиційні суфікси, які оформляють іменники відповідної до їх семантики: «-ess», «-ette», «-ine».  Незважаючи на численні варіанти тлумачень, запропонованих для зазначених суфіксів, найбільш переконливими і достовірними представляються дефініції, в яких міститься опис семантичних компонентів з позицій когнітивної лінгвістики. 

    Безсумнівний  інтерес в цьому відношенні представляє  суфікс «-ess», який своїм походженням зобов’язаний грецькій мові. «Перехідним пунктом» для нього послужила латина і старо-французька, де він мав функцію звичного індикатора похідних імен жіночого роду. Після нормандського завоювання англійською мовою були запозичені іменники countess, hostess, lioness, mistress, а починаючи з чотирнадцятого століття цей суфікс приєднується до основ споконвічних іменників, утворюючи ряд: danceress, dwelleress, teacheress etc. У п’ятнадцятому столітті популярність «жіночого» суфікса настільки зросла, що його почали приєднувати до іменників, у складі яких вже був суфікс аналогічної семантики: operatress, interlocutress. 

    У XVIII ст. починається швидке відмирання суфіксу «-ess», а в навчальних посібниках XIX ст. містяться прямі рекомендації уникати оформлення іменників за допомогою даного форманта. Проте всупереч прогнозам і рекомендаціям суфікс «-ess» виявився досить життєздатним, що можна проілюструвати прикладами як стандартного, так і сленгового вживання таких іменників, як: adulteress, cateress, governess, murderess, playeress, writeress etc. Особливого ​​коментаря заслуговують англійські іменники authoress і рoetess, оскільки вони практично постійно мали кореляти author і poet відповідно, які позначали представників як чоловічої, так і жіночого роду.

    Важливо підкреслити, що в історії розвитку літературної англійської мови очевидно простежуються цикли появи, зникнення і «воскресіння» гендерних маркерів. Прикладом можуть служити англійські іменники, якими номіновано осіб жіночої статі в дипломатичних колах: ambassadress, ambassadrice, ambassadrix, ambassatrice, ambassatrix. Доля розглянутого родового маркера в сучасній англійській мові визначається також і географічним ареалом. Якщо в американській англійській найвищим показником частотності володіє «actress», то в британському варіанті нормативне вживання допускає hostess, waitress, governess, stewardess, а також authoress, manageress, proprietress, що представляється сигналом відродження цього маркера в англійській мові на сучасному етапі її розвитку [9, c. 15–17]. 

    В американському слензі виявляються аналогічні тенденції: crimestress, actoress, bankeress, spyess etc., а необхідність уточнення родової приналежності в контексті художніх творів чи в усному спілкуванні розширює гендерний діапазон за рахунок паралельного співіснування форм «woman doctor», «she-doctor», «doctress», «doctorine».

    Щодо  суфікса «-ine», за допомогою якого оформлено останній іменник, слід зауважити, що незважаючи на його високу продуктивність у сфері імен найрізноманітнішої семантики (actorine, knitterine, mottorine, sailorine, soldierine), що отримали досить широке поширення в американському слензі, даний маркер лише епізодично виникає в усній розмовній мові.

    Сприйнятливість американського варіанту англійської  мови до суфіксів, за допомогою яких створюються лексичні одиниці для номінації професій, поступово залучають жіночий персонал. Це пояснюється цілим рядом соціальних і психологічних факторів (вищий освітній статус жінок у сучасному суспільстві, розширення професійного діапазону для представниць жіночої статі, зростаючі амбіції у сфері бізнесу, кар’єри тощо). Приклади такого роду є серед іменників з суфіксом «-ette»: astronette, cosmonette, aviarette, farmarette, pickette – 'woman striker' (учасниця протесту-пікетування), copette – «woman police officer» (жінка-поліцейський). Подібні утворення зареєстровані і серед номінацій в сфері шоу-бізнесу: usherette, screenette, glamorette. Спортивний і військовий сленг також пропонують варіанти найменувань, маркованих суфіксом «-ette», які співвідносяться з участю жінок в найрізноманітніших видах спортивної та військової діяльності: tankerette, champette, kaydette. Цікаво, що саме цей суфікс, генетично пов’язаний з семантикою зменшувального розміру, використовується для утворення іменників, які служать для позначення назв речей, призначених для жінок: mockinette, flatterettes, jamarettes.

    У лексикографічній практиці при обговоренні  статусу гендерних маркерів в  англійській мові наголошується, що для ідентифікації роду англійських  іменників поряд з експліцитно  вираженими граматичними ознаками важлива роль належить лексичним корелятам. Проте в даний час думки дослідників зводяться до того, що іменникам так званого нейтрального гендерного статусу чи одиницям з нульовою гендерною маркованістю не слід виконувати подвійне навантаження, поширюючи свій вплив на семантичну когнітивну область гендерних маркерів. Як показують спостереження, когнітивний механізм формування системи гендерних маркерів в англійській мові визначається ступенем їх взаємодії з лінгвістичною реальністю і з референтними об’єктами, а в сучасних умовах додатковим аргументом може служити такий екстралінгвістичний фактор, як розвиток феміністського руху в англомовних країнах, що значно розширює потенційні соціальні та професійні можливості для жінок, а отже – створюються об’єктивні передумови для активного використання експліцитно виражених гендерних маркерів в англійській мові [12, c. 21–23].