Гендерные аспекты американского сленга

У самому загальному плані гендерна лінгвістика вивчає відображення гендера в мові: номінативну систему, лексикон, синтаксис, категорію роду й ряд подібних об'єктів. Мета такого підходу полягає в описі й поясненні того, як маніфестується в мові наявність людей різної статі, які риси приписуються чоловікам і жінкам, і в яких семантичних областях вони найпоширеніші , які лінгвістичні механізми лежать в основі цього процесу.

Мовна й у цілому комунікативна поведінка чоловіків і жінок досліджує такі питання: за допомогою яких засобів і в яких контекстах конструюється гендер, як впливають на цей процес соціальні фактори й комунікативне середовище (наприклад, Інтернет). У цій області дотепер  конкурують теорія соціокультурного детермінізму й теорія біодетермінізма [5, 65].

Із середини дев'яностих  років ХХ століття в російській гуманітарній науці починається бурхливий  розвиток гендерної лінгвістики, пов'язаний з освоєнням нових теоретичних установок. На початковому етапі дослідження розвивалися недиференційовано; в центрі уваги вчених перебували загальнометодологічні питання.

В останні роки спостерігається  розмаїтість методологічних підходів до вивчення гендера, які беруть початок залежно від різного розуміння його сутності, та дискусіям прихильників біо- і соціодетермінізма. Особливості гендерного концепту в різних мовах і культурах, їхня розбіжність, а також наслідки цієї розбіжності в міжкультурній комунікації також становлять інтерес для вчених [3, 187]. Отримані в ряді досліджень дані дозволяють зробити висновок про нерівний ступінь андроцентризма різних мов і культур і різного ступеня експліцитності вираження гендера.

 

2.2 Принципи гендерних досліджень

Дослідникові-початківцю необхідно чітко розуміти наступне: дослідження гендера в лінгвістиці базується на декількох методологічних принципах, які можна розділити на дві групи.

Перша належить до загальних положень гендерного підходу в гуманітарних науках і є загальною для лінгвістики, психології, соціології та ін. наук гуманітарного циклу. Ця група принципів відзеркалює сучасний погляд на онтологічний і категоріальний статус гендера:

Загальнонаукові принципи аналізу  гендера

1. Гендер - продукт розвитку культури й суспільства, інституціонализований і ритуалізований і, отже, має відносний характер; визнається конвенціональною сутністю.

2. Як і будь-який соціокультурний конструкт, гендер динамічний і мінливий у часі.

3. Гендер в гуманітарних дисциплінах є загальнонауковою категорією; принципи гендерного підходу застосовуються до кожної із окремо-наукових дисциплін, але повинні реалізовуватися з урахуванням специфіки й за допомогою методів даного наукового напрямку.

Лінгвістичні принципи аналізу  гендера:

1. Гендер маніфестується в мові і є параметром змінної інтенсивності в комунікативному спілкуванні.

2. Культурно-символічний характер гендера обумовлює виникнення гендерної метафори, що функціонує так само, як і інші види метафор.

3. Дослідженню гендерного аспекту відповідних мовних сутностей передує їхній аналіз як одиниць мови.

4. Для вивчення гендерних аспектів мови й комунікації застосовуються лінгвістичні методи. Оскільки лінгвістика включає різноманітні галузі (психолінгвістику, соціолінгвістику, лінгвокультурологію й т.д.), використовуються методи цих напрямків [7, 61-62].

Крім того, лінгвістична гендерологія - новий науковий напрямок, якому властиві специфічні риси будь-якого нового напрямку, тобто  недостатня розробленість понятійного апарата й категорій. Нова наукова дисципліна лише перебуває в процесі вироблення власних, властивих тільки їй методів і прийомів дослідження. Разом з тим, працюючи в мовознавчому науковому полі, учені застосовують головним чином методи аналізу, розроблені для лінгвістичних досліджень, користуючись, однак, і даними інших наукових дисциплін - як близькоспоріднених (психолінгвістики, соціолінгвістики та ін.), так і інших гуманітарних наук (психології, соціології, історії, літературознавства і т.д.).

Нове знання може бути отримане на стику наук, а потім з нього виростають принципи міждисциплінарного дослідження (у філософії науки відзначаються три стадії розвитку: окремо-наукова(дисциплінарна наука), дослідження на стику наук і міждисциплінарні дослідження.

Одним із найістотніших факторів вивчення гендерних аспектів мови й комунікації сьогодні є подолання прямолінійної інтерпретації гендера. Лінгвістичне дослідження конструювання жіночності й мужності повинне враховувати специфіку об'єкта, яким у мовознавстві по визначенню є мова, - сутність багатогранна й комплексна.

Значні труднощі становить не тільки детальний опис можливостей системи мови для вираження гендерного концепту, але й той факт, що такий опис не повинен ігнорувати особливості мовного знака, у якому взаємодіють чотири типи сутностей: 1) категорії дійсного світу; 2)розумові категорії, властивій логіці й психології людського пізнання; 3) прагматичні фактори, тобто те, що пов'язане із цілеспрямованим використанням мови в людській діяльності; 4) відношення між знаками - одиницями мовної системи [5, 71-73].

Таким чином, повинна бути погоджена загальна для багатьох гуманітарних дисциплін концепція  гендера й власне теорія мови.

 

2.3 Методи гендерних досліджень

У якості метапідходу в гендерних дослідженнях застосовується деконструкція (деконструктивізм).

"Словник культури ХХ століття" визначає деконструкцію як "особливу стратегію стосовно   тексту, що включає в себе одночасно і його "деструкцію", і його реконструкцію.

Термін деконструкції запропонував французький філософ Жак Дерріда як переклад хайдеггеровського терміну "деструкція". Термін деконструкція закріпився за Дерріда й використовується також низкою подібних досліджень з філософії, філології та мистецтвознавства [12, 39].

Суть деконструкції полягає в тому, що будь-яка інтерпретація тексту, що припускає ідею позаположення дослідника стосовно тексту, вважається необгрунтованою. Дослідження ведеться в діалозі між дослідником і текстом.

Як відзначає К.Клінгер, "деконструкція - процес, у ході якого все, що вважається онтологічним і заданим природою, викривається як культурний конструкт. Назва містить поряд з елементом руйнування, деструкції, також і момент побудови, конструкції. Тим самим воно дозволяє виразити подвійність, характерну для деконструкції. Поряд з радикальним демонтажем традиційного корпусу понять, деконструктивізм у той же час містить усвідомлене розуміння неможливості обійтись без цих понять" [8, 115].

У західній науковій традиції домінуючим методологічним принципом стала деррідеанская деконструкція гендера, яка розуміється як аналіз традиційних бінарних опозицій, у яких лівосторонній термін претендує на привілейоване положення, заперечуючи зазіхання на таке ж положення з боку правостороннього терміна, від якого він залежить. Мета аналізу тут "полягає не в тому, щоб поміняти місцями цінності бінарної опозиції, а скоріше в тому, щоб порушити або знищити їхнє протистояння, релятивізувавши їхні відношення" [12, 83].

Однак реалізація принципу деконструкції не може обійтися без розробки окремо-наукової методики вивчення гендера. Крім того, гендерні дослідження мають яскраво виражений міждисциплінарний характер, що не дає, проте, лінгвістові права зневажати лінгвістичними інструментами аналізу. Ця проблема ширше, ніж безпосередньо гендерні дослідження, і на її значимість спрямовує  останнім часом увагу все більша кількість авторів.

Говорячи про гендерні аспекти мови, вчений стає перед необхідністю визначити й описати концептуалізацію поняття "стать" і засобу його лінгвістичного відбиття на різних рівнях мови. Не менш важливе завдання встановити місце гендерного концепту в "картині світу цінностей", а також відзеркалення в мові стереотипів, пов'язаних з статтю. У випадку, якщо досліджуються гендерні особливості ряду мов, неминуче й міжкультурне порівняння, валідності й строгості якого присвячується останнім часом  значна кількість наукових праць.

Оскільки гендерні аспекти мови тісно пов'язані як з аксіологією, так і з етнокультурною специфікою, продуктивною виявляється методика вивчення культурних домінант, що являють собою "систему дослідницьких процедур, спрямованих на висвітлення різних сторін концептів у даній культурі" [8, 167-168].

Мовознавчий аналіз культурних домінант (хоча він і доповнюється даними інших наук) насамперед  припускає  вивчення областей, де необхідна лінгвістична компетенція, якій відповідають певні методики, у першу чергу спостереження, експеримент і контрастивний аналіз. Матеріал дослідження набирається шляхом суцільної вибірки лексичних і фразеологічних одиниць, прецедентних текстів зі словників, збірок прислів'їв і приказок, текстів художньої літератури, засобів масової інформації. Необхідно також, залучення даних асоціативних словників, побудованих на основі результатів психолінгвістичного експерименту.

 

Розділ III

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ  АМЕРИКАНСЬКОГО СЛЕНГУ

 

3.1 Дослідження  поширення вживання сленгу серед  жінок та чоловіків

Автори гендерологічних  досліджень сленгової і лайливої лексики описують проблемну ситуацію в термінах гіпотези Сепіра-Уорфа, відзначаючи, що вивчення цих мовних одиниць для  опису чоловіка й жінки може пролити  світло на те, "як представники статей бачать один одного і як це, мабуть, відображається на їхньому поводженні у відношенні один до одного" [23, 101]. Питання про гендерну асимметричність тут тісно пов'язане з питанням про гендерну належність сукупного творця мови. Флекснер пише в «Словнику американського сленгу», що більша частина сленгового лексикону створюється й використається чоловіками. Багато видів сленгових слів відносяться, у першу чергу до чоловічих сподівань і інтересів [25, 371]. Більш пізні дослідники цю тезу заперечують: зараз у порівнянні з періодом, коли були проведені перші дослідження (а) чоловіки й жінки (і навіть хлопчики й дівчинки, учні 6 класу) вирівнялися по ступені ознайомленості з гендерно-пов’язанним сленговим лексиконом, і (б) продовжують вирівнюватися у вживанні сленгу [24, 294].

Більшість інтерпретацій  цього парадоксального відкриття  витримано в політично-коректному ключі: ці зміни відбивають рішучість  жінок боротися за владу в суспільстві, звільняючи себе від обмежень стереотипного "належного вихованим леді" (lady-lіke) поводження й освоюючи більш  “маскулінний” стиль. Цей процес може привести до зменшення диспаритета між наборами сленгових мовних одиниць, спрямованих на чоловіків і на жінок [23, 102].

Виходить нонсенс: жінки  стануть суб'єктом, якщо перестануть  протестувати проти подання себе  як сексуального об’єкту. Це припущення втрачає витонченності, коли автори додають коментар: "включаючи сленгові вирази у свій словниковий запас, а особливо терміни, що відносяться до їхньої власної статі жінки... намагаються "розрядити" слова, які чоловіки використовують, щоб принизити їх" [23,108].

Дані дослідження дають  підстави ввести ще один змінну - вік  початку активного вживання ненормативних  мовних засобів на роки ХХ століття. Вивчаючи залежність вживання лайливої сленгової лексики від статі, одна група вчених одержала цікаві результати саме в аспекті змінної "вік": 76,7% жінок у віці від 16 до 24 років і 62,0% у віці від 60 і старіше при відповіді на питання "У яких життєвих ситуаціях, на Ваш погляд можна вилаятися?" назвали певну ситуацію, що було кваліфіковано, як допустимість для суб'єкта вживання лайливих слів. Як ми бачимо, не таке ж велике розходження, у світлі того, що соціалізація жінок із зазначених вікових груп проходила в 1940-50-і й 1980-90 р. відповідно [23, 110].

Таким чином, не виключена  динаміка в прийнятті цієї практики протягом  життя: у минулому серед  молодих жінок досліджувана практика була поширена в меншому ступені, чим зараз для цієї ж когорти; виходить, протягом  життя вони змінили свої принципи вбік  прийняття образливого та прагматичного погляду на самих себе.

 

3.2 Відмінності  у вживанні сленгу між чоловіками  та жінками 

На сучасному етапі розвитку мов молодіжний сленг є одним  з головних джерел поповнення словникового складу. Вчені зазначають, що елементи сленгу або швидко зникають, або  входять у літературну мову. Запозичення  слів та словосполучень сленгу і жаргонів у літературну лексику зумовлюється насамперед необхідністю поповнення експресивних засобів. Більшість одиниць сленгу і жаргонів - це літературні одиниці, які здобули специфічні значення, тому запозичення з нелітературних підсистем в багатьох випадках веде до появи семантичних неологізмів.

Однією з проблем дослідження  особливостей вияву людського фактору  в мові є встановлення лексико-стилістичних засобів і способів їх інтеграції залежно від статі комунікантів. В цьому відношенні слід виділити:

• реалізацію засобів модифікації прагматичного значення лексичної одиниці та висловлювання загалом;
• вживання кваліфікаторів, лексичних і фразеологічних одиниць із семантичною функцією кваліфікації ступеня вияву ознаки та її вираження.

У висловлюваннях студенток використовуються інтенсифікатори, що належать до нейтральної лексики: so, too, very. Для зображення вербальної поведінки жінок типовим є підсилення ступеня вияву оцінки певної ознаки шляхом сполучення інтенсифікаторів so і very . Наприклад:

Is that so very difficult to understand? [29, 450].

Для реплік чоловіків-студентів характерним  є вживання інтенсифікаторів, що генетично  походять від вульгаризмів: damn, bloody. Наприклад: