Функціональна семантика слова then в авторському дискурсі

Таким чином, в аналізованих текстах було виявлено лише прислівники then, випадків вживання омонімічних іменників та прикметників не виявлено. Це можна пояснити тим, що дані тексти відображають загальномовну тенденцію щодо вживання лексеми then. Іменник та прикметник з омонімічною формою мають досить вузьке значення і, відповідно, можуть вживатися у обмеженій кількості ситуацій. Тому їх частотність є значно нижчою за частотність вживання прислівника then. Останній має широку семантику (словники фіксують до шести значень даної лексеми) і, відповідно, може вживатися у різних ситуаціях.

Окремо було досліджено особливості функціонування прислівника then відповідно до функцій, виконуваних ним у реченні. Було виділено наступні випадки вживання даного прислівника:

• у функції обставини часу;
• у функції підрядного сполучного слова (зі значенням “so”, “in that case”);
• у функції сурядного протиставного сполучника (зі значенням, близьким до at the same time; on the other hand);
• у складі фразеологічних одиниць , що мають обставинне значення.

Було здійснено статистичний аналіз вживання прислівника then у перерахованих вище значеннях у текстах романів С.Моема «Театр» та «Місяць і гріш». Результати даного аналізу представлені у наступній таблиці:

Як свідчать дані дослідження  найбільш частотним виступає вживання прислівника then у функції обставини часу. При цьому лексема then використовується у наступних значеннях:

1. «тоді, у той час», наприклад:

Then it was a distinction to be under forty, but now to be more than twenty-five is absurd. [1, 5]

2. «потім, після того», наприклад:

Michael stared at them gravely for a moment as though he could not quite tell what they were, and then with a little start, breaking out of a brown study, said «No, thank you». [2, 37]

Лексема then у функції обставини часу можу займати різні позиції в реченні, зокрема:

1. На початку речення, наприклад: Then with the air of an ambassador presenting an attache to the sovereign of the court to which he is accredited: “This is the gentleman who is good enough to put some order into the mess we make of our accounts.” [2, 102]
2. Між однорідними присудками для передачі послідовності дій у реченні, наприклад: She gave him another sort of smile, just a trifle roguish(чуть лукавая); she lowered her eyelids for a second and then raising them gazed at him for a little with that soft expression that people described as her velvet look. [2, 70]
3. У кінці речення, наприклад: It had been just like him then. [1, 87].

Також в аналізованих текстах було виявлено вживання прислівника then у функції підрядного сполучного слова, що приєднує підрядну обставинну наслідку у складнопідрядному реченні і передає значення «у такому випадку, тоді, у такому разі», наприклад: He becomes a star and then she’s a millstone round his neck.

Малу частотність має вживання лексеми then у якості сполучного прислівника (conjunctive adverb). Це пояснюється тим, що така функція є нетиповою для даної мовної одиниці. В аналізованих текстах виявлені випадки вживання лексеми then для зв’язку частин складносурядного речення або окремих речень у тексті, наприклад: Her voice, her rather low rich voice, with that effective-hoarseness, which wrung your heart in an emotional passage or gave so much humour to a comedy line, seemed to sound all wrong when she spoke it. And then her articulation; it was so distinct that, without raising her voice, she could make you hear her every word in the last row of the gallery; they said it made verse sound like prose. [2, 40]

Окремо слід розглядати вживання прислівника then як складової частини фразеологічних одиниць (наприклад, now and then), досить велика частотність вживання яких пояснюється специфікою художнього тексту, зокрема тяжінням до яскравого, образного мовлення.

Таким чином, аналіз частотності  вживання лексеми then у текстах романів Сомерсета Моема «Театр» та «Місяць і гріш» дозволяє зробити наступні висновки. Серед омонімічних лексем, що відносяться до різних частин мови, високою частотністю характеризується прислівник, у той час як похідні від нього іменник і прикметник мають малу частотність. Прислівник можу виконувати як типову для прислівника роль обставини, так і наближатися до неповнозначних частин мови за своїми функціями, зокрема виступати підрядним сполучним словом або виконувати функцію сурядного сполучника. З вищеназваних функцій прислівника then найбільш частотною є функція обставини, найменш частотною – функція сурядного сполучника.

Оскільки тексти художньої  літератури характеризуються найбільшою серед стильових різновидів широтою охоплення мовних засобів, які в них вживаються, такі тексти можуть слугувати певною мірою ілюстраціями процесів, що характерні для мови в цілому. Тому виявлені результати частотності вживання лексеми then у різних категоріальних та семантичних варіантах можна вважати характерними для англійської мови в цілому. Окрім того, характер вживання даної лексеми може слугувати для характеристики як особливостей текстів художньої літератури в цілому, так і авторського дискурсу Моема зокрема. Так, висока частотність вживання прислівника then у значенні «потім, після того» пояснюється необхідністю зв’язної оповіді про події, що відбуваються у творі, у значенні «тоді, у той час» - необхідністю одати відомості про події, що передували описуваним. Ці два завдання, що стоять перед автором слугують меті розкриття сюжету твору і виступають як першочергові. Саме тому вживання лексеми then саме в цих значеннях є найбільш частотним в аналізованих текстах.

Висновки

Розподіл слів по частинах мови являє собою дискусійне питання  у сучасній лінгвістиці. Кожен лінгвіст має свою точку зору на цю проблему. У сучасному мовознавстві граматичні класи слів (частини мови) виділяються або по декількох, або по одній групі ознак. Ці два принципи можна назвати, відповідно полідиференціальними і монодиференціальними.

Одним із проблемних питань граматичної теорії є визначення статусу прислівників, зокрема тієї групи, що отримала назву займенникових  прислівників (then, there, here тощо). Оскільки одна й та сама одиниця розглядається і як повнозначна частина мови і як службова (неповнозначна) частина мови, тобто одна й та сама одиниця функціонує і як член речення і як службовий елемент, то існує думка про необхідність вважати ці службові одиниці не прислівниками, а одиницями, що є омонімічними до них.

Таким чином, окрім виділення  іменника і прикметника, аналогічних  за формою до прислівника then, вчені  розглядають можливість виділення  також неповнозначної частини мови then, що виконує в реченні службову функцію сполучника (у складносурядних реченнях, наприклад, We went along the street, then we turned to the left.) або сполучного слова (у складнопідрядних реченнях, наприклад, If it’s locked, then we’ll need the key.).

Розглядаючи функціонування тієї чи іншої мовної одиниці в рамках певного дискурсу ми можемо отримати інформацію як про граматичну та семантичну природу даної одиниці, так і про особливості даного дискурсу, у нашому випадку – авторського дискурсу письменника.

Аналіз частотності  вживання лексеми then у текстах романів Сомерсета Моема «Театр» та «Місяць і гріш» дозволяє зробити наступні висновки. Серед омонімічних лексем, що відносяться до різних частин мови, високою частотністю характеризується прислівник, у той час як похідні від нього іменник і прикметник мають малу частотність. Прислівник можу виконувати як типову для прислівника роль обставини, так і наближатися до неповнозначних частин мови за своїми функціями, зокрема виступати підрядним сполучним словом або виконувати функцію сурядного сполучника. З вищеназваних функцій прислівника then найбільш частотною є функція обставини, найменш частотною – функція сурядного сполучника.

Оскільки тексти художньої  літератури характеризуються найбільшою серед стильових різновидів широтою  охоплення мовних засобів, які в них вживаються, такі тексти можуть слугувати певною мірою ілюстраціями процесів, що характерні для мови в цілому. Тому виявлені результати частотності вживання лексеми then у різних категоріальних та семантичних варіантах можна вважати характерними для англійської мови в цілому. Окрім того, характер вживання даної лексеми може слугувати для характеристики як особливостей текстів художньої літератури в цілому, так і авторського дискурсу Моема зокрема. Так, висока частотність вживання прислівника then у значенні «потім, після того» пояснюється необхідністю зв’язної оповіді про події, що відбуваються у творі, у значенні «тоді, у той час» - необхідністю одати відомості про події, що передували описуваним. Ці два завдання, що стоять перед автором слугують меті розкриття сюжету твору і виступають як першочергові. Саме тому вживання лексеми then саме в цих значеннях є найбільш частотним в аналізованих текстах.

Література

1. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. –М., 1990.
2. Бархударов Л. С. Очерки по морфологии современного английского языка. –М., 1975.
3. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского языка. – М., 1994.
4. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. – М., 2001.
5. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. – М., 1972.
6. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М., 1981.
7. Гордон Е.М., Крылова И.П. Грамматика современного английского языка. – М., 1980.
8. Гуреев В. А. Учение о частях речи в английской грамматической традиции (XIX-XX вв.). – М., 2000.
9. Дейк Т.А. Ван. Язык. Познание. Коммуникация. – М, 1989.
10. Жигадло В. Н., Иванова И. П., Иофик Л. Л. Современный английский язык. Теоретический курс грамматики. – М., 1956.
11. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. – М., 1981.
12. Ильиш Б. А. Строй современного английского языка. Теоретический курс. –Л., 1965.
13. Ильиш Б.А. Вопросы теории частей речи. – Л., 1968.
14. Карасик В.И. Структура институционального дискурса // Проблемы речевой коммуникации. – М., 2000.
15. Кожевникова К. Об аспектах связности в тексте как целом // Синтаксис текста. – М, 1979.
16. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. – М., 1984.
17. Левицкий А. Э. Функциональные подходы к классификации единиц современного английского языка. – К., 1998.
18. Лосева Л.М. Как строится текст. – М, 1980.
19. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. – М., 2003.
20. Молчанова Г.Г. Семантика художественного текста. – М., 1988.
21. Реферовская Е.А. Коммуникативная структура текста. – Л., 1989.
22. Смирницкий А. И. Морфология английского языка. – М., 1959.
23. Сорокин Ю.А. Психолингвистические аспекты изучения текста. – М., 1985.
24. Спорные вопросы английской грамматики / Ред. Бурлакова В.В. - Л., 1988.
25. Теоретическая грамматика английского языка /Ред. Бурлакова В.В. –  Л., 1983.
26. Тураева З.Я. Лингвистика текста. – М., 1986.
27. Фуко М. Порядок дискурса // Фуко М. Воля к истине: По ту сторону знания, власти и сексуальности: Работы разных лет. – М., 1996.
28. Хлебникова И. Б. Основы английской морфологии. – М., 1994.
29. Чаковская М.С. Текст как сообщение и воздействие. – М., 1986.
30. Шевченко И.С., Морозова Е.И. Дискурс как мыслекоммуникативное образование//Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 586. - С. 33-38.
31. Штерн А.С. Восприятие текста // Мурзин Л.Н., Штерн А.С. Текст и его восприятие. – Свердловск, 1991.

Джерела ілюстративного матеріалу

1. Maugham S. The Moon and Sixpence. – Moscow, 1972.
2. Maugham S. Theatre. – Moscow, 1979.