Функції ідіом

    На  думку В. Г. Гака, поняття функції пов’язане з поняттям цільового призначення, незалежно від того, ким створюються це призначення – людиною чи природою і, відповідно, пропонується розрізняти функцію, вживання та ефект. Об’єкт виникає або створюється з певною метою, але іноді його призначення може змінюватися. У такому випадку говорять про вторинну, переносну функцію об’єкта. Вживання відрізняється від функції тим, що воно є непередбачуваним системою, але, водночас, наближається до функції за цілеспрямованістю своєї дії, у якій проявляється функція. Вживання має нерегулярний, факультативний характер. Ефект, у свою чергу, характеризується нецілеспрямованістю. Функції властива інтенціональність і регулярність її прояву. Вживанню також притаманна інтенціональність, але воно є непередбачуваним системою.

    Певне поняття можна виразити декількома номінативними засобами. Але кожен  з них буде мати своє власне призначення (функцію). В залежності від інтенцій (свідомих або несвідомих) і референтної ситуації, мовець обирає (свідомо або несвідомо) той чи інший номінативний засіб. Якщо ситуація вимагає від мовця необхідності інтенсивного впливу на свідомість адресата, він вживає експресивні одиниці, до числа яких входять ОІ. Велика кількість різноманітних маніфестацій одного поняття обумовлена різними інтенціями його втілення у мовленні з метою успішної регуляції поведінки комунікантів. Отже, головним є відповідність реалії своїй функції, а її матеріальний склад є важливим, однак, другорядним питанням, оскільки декілька реалій можуть виконувати одну функцію, незалежно від свого матеріального складу (дерев’яний/пластиковий/ скляний/залізний тощо стіл). Функцію реалії можна адекватно визначити лише у тому випадку, якщо суб’єкт пізнання сприймає цю реалію як ціле, що взаємодіє з середовищем, причому системопороджуючий, системоутворюючий фактор цього цілого є зумовленим середовищем, у якому воно існує. Бачити об’єкт як систему означає сприймати його як ціле, що взаємодіє з середовищем, причому властивості цілого свідомо не зводяться до суми властивостей його елементів, а поведінка – до функціонування будь-якого з них. У світі людини системоутворюючим фактором, як правило, виступає функція, а це означає, що такі системи є перш за все функціональними системами.

    Ідіоми  є з’єднувальною ланкою між концептами, своєрідною асоціативною хвилею, яка  метафорично або метонімічно (а  іноді шляхом синкретичного симбіозу різних засобів трансформації значення) поєднує два або більше фрагменти знань про світ у один складний феномен, підкреслюючи при цьому культурну специфіку певної мови. В залежності від функціональної спрямованості людина виокремлює той чи інший аспект явища і залучає його до процесу семіозису, що може призвести до появи ідіоматичної номінації. Один образ метафорично/метонімічно накладається на інший, і, доки зберігається відстань між ними та їх взаємна проекція, до тих пір зберігається експресивність, завдяки якій ідіоми мають здатність здійснювати інтенсивний вплив на свідомість. Вже зазначалося, що частотність може перетворити ефект або вживання на функцію. Оказіональна експресивна одиниця може перейти до розряду узуальних (а потім, можливо, і нормативних) за умов високої частотності і регулярності її вживання. Водночас, частотність і регулярність може призвести до втрати ідіоматичною одиницею експресивності. Регулярне вживання ідіоми може стерти “міжобразну відстань”, яка, по суті, визначає регулятивну силу у процесі комунікації. Отже, функціональний клас ідіом визначається, насамперед, своїм призначенням, своєю провідною регулятивною роллю у процесі комунікації. Ідіома є одним з найважливіших засобів впливу або регуляції, який має знакову природу, тобто саме регулятивна функція породжує унікальну знакову субстанцію ідіоматичних одиниць.

    Визначивши  ідіому як функціональну (а точніше  поліфункціональну) одиницю, слід розглянути весь комплекс функцій, що вона виконує  у дискурсі взагалі й ПД зокрема.

    У науковій літературі зазначається, що ідіоматиці властиві такі функції як експресивна, ідентифікуюча, характеризуюча, мнемотехнічна, зображувальна, евфемістична, пейоративна, криптолалічна, гумористична, емотивно-оцінювальна, моделююча, когнітивна, етнокультурна, кумулятивна тощо.

    Оскільки  експресивність є категоріальною ознакою  всіх ідіом, експресивна функція  є провідною і необхідною умовою їх існування. Функціонуючи як експресивна  одиниця, ідіома одночасно виконує  номінативну функцію, але поряд з експресивною вона є другорядною, адже всі ідіоми є прагматично навантаженими. Експресивність пов’язана з розумінням мови як засобу впливу на мовну особистість, її поведінку та внутрішню духовну діяльність. У рамках експресивної функції можна виокремити емотивно-оцінну, що відображає позитивне або негативне ставлення суб’єкту дискурсу до об’єкту повідомлення.

“Many older tech investors, eager not to miss out, are going to great lengths  to shed fuddy-duddy images and ingratiate themselves with the younger generation The New York Times

(to) miss out – втратити шанс

(to) go to great lengths - піти на багато що, не зупинятись ні перед чим; емотивно-оцінна

fuddy-duddy – несучасний, старомодний.

В залежності від контекстуального оточення, оцінка ідіоми може змінювати свою полярну  приналежність або втрачати зазвичай притаманну їй категоричність. Наприклад,  ідіома nosey (такий, що втручається не у свої справи, надокучливий, надмірно допитливий) визначається у словнику як always wanting to find out things that do not concern you, especially other people's private affairs, тобто чітко відображає негативне ставлення мовця до позначуваного.

    Прагматично навантажені ідіоми завдяки експресивності здатні виконувати регулятивну функцію, яка полягає у тому, що мовець (свідомо або підсвідомо) намагається здійснити вплив на адресата з метою досягнення поставленої мети.

    Внутрішня форма більшості ідіом  містить  яскраву ознаку, за допомогою якої є можливим виконувати характеризуючу функцію, яка протиставляється дейктичній функції. Ідіома mousy визначає такі характеристики людини як “тихий”, “непривабливий”, “боязкий”, “сором’язливий”: We were accompanied by a mousy, nervous-smelling social worker; the baby-faced deacon (Guardian Unlimited, Sept 14, 2007); ОІ pig-headed – “впертість”, “тупість”, “нерозумність”: If we are to use the insolvency route to restructuring RT it does not work for us politically to be seen to be reacting to a privatisation going wrong which everyone said was going wrong ages ago but we were too pig-headed to listen (Telegraph/June 30, 2005); ОІ redneck – “неосвіченість”, “неотесаність”, “консервативні погляди”, “мешканець сільської місцевості”: <…> crude, manipulative and one-sided, he is idolised by millions of Americans and Europeans, widely seen as some sort of redneck Mr Valiant-for-truth (The Sunday Times/Oct 28, 2007).

    Ідіоми, значення яких є конкретним так само як і образна основа, здатні до виконання  зображувальної функції. Під час її реалізації ідіоми є засобом створення наочно-образних картин для зображення явищ, об’єктів, дій тощо. Завдяки подвійному баченню об’єкта дійсність зображується більш інтенсивно. Зображувальну функцію виконують всі ідіоми, що позначають конкретні фізичні якості (колір, звук, форму, смак, запах тощо) і співвідносяться з п’ятьма відчуттями людини.

    Ідіоми, як одиниці вторинної номінації, успішно виконують мнемотехнічну функцію, яка опирається на характеризуючу функцію. Мнемотехнічна функція полягає у тому, що, завдяки образності та виразності, ідіоми оптимізують процес запам’ятовування, оскільки свідомість людини краще сприймає одиниці, у яких спостерігається зв'язок, чи натяк на зв’язок, між планом змісту і планом вираження, що, таким чином, привертає й утримує увагу суб’єкта дискурсу. Так, завдяки своїй образності, ОІ roly-poly (товстун), rubber-stamp (підписувати, ухвалювати щось механічно, без належних міркувань), дозволяють свідомості пояснити причини номінації, тобто логічно пов’язати план змісту з планом вираження: Years of LA living may have turned the guitarist, Steve Jones, into a roly-poly giant, but there was no flab on his precision riffing (The Sunday Times/Nov 18, 2007); Yeung has declined to rubber-stamp that offer (The Times/Oct, 29 2007); Merrill Lynch asked a judge to help unmask a person who has been sending racially charged e-mails to its brokers while claiming to be an administrative manager at the company (Washington Post/Oct 28, 2007); The media wants to hear how bad our political system is – well, I'm going to give it to you. I'm going to spoon-feed it to you (New York Times/Sep 25, 2005); America is on a great downswing that will last over the next century as inflation skyrockets and tens of millions of jobs are lost (Financial Times/Dec 18, 2007).

    Евфемістична функція ідіом є, по суті, меліоративною функцією мови. Вона полягає у використанні ідіом для приховування, маскування або виправдання справжнього стану речей. Поява нового евфемізму залежить від характеру того поняття, яке намагаються викликати у свідомості й, поряд з тим, уникнути його назви. Якщо це поняття належить до тих, що засуджуються моральними і суспільними нормами, то евфемізм не існує тривалий час. Отримавши відбиток цього поняття, евфемізм потребує оновлення. Традиційною сферою вживання евфемізмів є політика і дипломатія .

    Протилежною евфемістичній функції є пейоративна функція ідіом. Її суть полягає у зневазі, приниженні, тобто у спрямуванні на негативну характеристику певного об’єкту.

“As she pushed her shopping cart down an aisle of the Super Stop & Shop near her hometown of Warren, R.I., recently, Ms. Cabrera, a retired schoolteacher, offered her thoughts on why she steers clear of high-fructose corn syrup: "It's been linked to obesity, and it's just not something that's natural or good for you." - The New York Times

    to steer clear (of something) - триматись подалі; не мати справ з кимось, чимось.

    Ідіоми  виконують ідентифікуючу функцію у тому сенсі, що, з одного боку вони здатні визначати соціальний статус суб’єктів дискурсу, їх фізичний та психічний стан, вік, стать, професійну приналежність, а з іншого – більш точно ідентифікувати дію, явище, об’єкт і виокремлювати їх серед інших. Так, наприклад, ідіоми la-di-da (манірний, з претензією на аристократизм), foul-mouthed (що лихословить), smartypants (розумник, всезнайка), softie (легкодуха людина, слабак), експлікують соціальні характеристики та позиції мовця: Few of them can actually read and they are obsessed with the baloney churned out by la-di-da middle-class women like Jane Austen (Telegraph/July 13, 2003); She was foul-mouthed, noisy, abrasive and direct to the point of rudeness, but she was always great fun to be around (Daily Mail/Sept 12, 2007).

    Гумористична функція полягає у вживанні ідом з метою вираження жартівливого ставлення суб’єкту дискурсу до позначуваного об’єкту, дії, явища. Гумористичний ефект досягається шляхом “зіткнення різних мотивуючих ознак” [137, с. 8], гіперболізму образів, каламбурній грі слів. Жартівливе ставлення мовця висвітлюється у ОІ roly-poly (гладкий коротун), battleaxe (сварлива, домінуюча жінка): There are cartwheeling dancers, roly-poly policemen and a 12ft-tall Big Fisherman who looks like a troll fed on steroids (The Times/Dec 26, 2007); The flamboyant star, best known for her infectious laugh, will appear as Opal, the battleaxe aunt of street sweeper Gus (The Sunday Mirror/ March 2, 2008); Sir Ian McAllister, the chairman of Network Rail, was given a good going-over by seasoned battleaxe Gwyneth Dunwoody at the Transport Select Committee yesterday (The Times/Jan 24, 2008); In the 1970s, Coronation Street established all the enduring soap archetypes. From battleaxe to busty barmaid, Grace Dent salutes the influential characters <…> (Guardian/July 30, 2005).

    Кумулятивна функція полягає у здатності мови не лише утримувати але й накопичувати знання про соціальний досвід людства. Мова дозволяє обпертися на сукупний попередній досвід і бути інструментом його відновлення. Отже, ідіоми здатні функціонувати як засіб передачі позамовного колективного досвіду.

    Кумулятивна функція ідіом тісно пов’язана  з компресивною, яка полягає у забезпеченні передачі максимальної кількості інформації за одиницю часу, що пояснюється загальною мовною тенденцією до конденсації засобів вираження значення.

    Одна  з провідних функцій метафори є моделююча. Оскільки в основу більшості ідіом покладено метафору, можна стверджувати, що моделююча функція також властива і ідіомі  як одиниці мови. Більшість видів нашої дійсності є метафоричною за природою. “Якщо нова метафора стає частиною поняттєвої системи, яка є основою нашої діяльності, вона змінює цю систему, а також уявлення і дії, що породжуються нею” .

    Пізнавальна функція ідіом полягає у тому, що ідіоми функціонують як один із засобів пізнання дійсності. Таким чином, людина може пізнавати об’єктивну дійсність за допомогою ідіом, оскільки за ідіоматичними знаками закріплено різноманітні знання про навколишній світ. Двоплановість ідіом дозволяє наглядно і образно сприймати інформації, що сприяє полегшенню процесу пізнання, оскільки свідомість людини є метафоричною за своєю природою.

    Естетична функція ідіом характеризується увагою до плану вираження ідіми, який отримує власну естетичну цінність. Естетичне ставлення мовця визначає мовлення як естетичний об’єкт і вказує на влучність, ємкість, красу повідомлення.

    З точки зору національної свідомості й культури ідіоми виконують етнокультурну функцію, яка полягає у етноспецифічному висвітленні подій, явищ та об’єктів і визначає спосіб концептуалізації й категоризації об’єктивної дійсності в межах певного етнокультурного осередку.  
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок  до розділу 2

      На широке функціонування ідіом  у сучасному англомовному ПД  вказують ознаки, що визначають  ПД як сферу для здійснення  впливу на масову аудиторію.  Сучасний англомовний ПД є  гібридним утворенням різних  типів дискурсу, який характеризується  легкою доступністю до чисельної  аудиторії, лаконічністю і спрощенням (демократизацією) викладення матеріалу,  креативністю, проникненням і функціонуванням  одиниць зниженого регістру мови, плюралізацією думок у висвітленні  однакових подій, персоніфікацією  авторської особистості, а також  чисельним вживанням ідіом різних  структурних типів та їх авторських  трансформацій. Завдяки експресивності  ідіоми здатні брати участь  у здійсненні ідеологічного, політичного,  культурного, релігійного, психологічного  впливу на формування й зміну  оцінок, думок, переконань і поведінки  людей.

      Ідіоми у публіцистичному дискурсі є носіями іллокуції, маркерами інтенціональних станів людини та засобами прагматичної когерентності дискурсу. Внутрішня прагматика ідіом сприяє формуванню та розгортанню сукупної іллокутивної сили дискурсу. Взаємодія семантики, стилістики і прагматики ідіом у конкретному фрагменті ПД утворює ідіоматичний контекст і дозволяє їм функціонувати у якості системи підсилених сигналів, що відображають інтенціональні стани автора повідомлення. Ідіоми виконують функцію прихованих вказівок на те, як адресату слід розуміти повідомлення. Оскільки ці вказівки скеровані на емоції адресата, останній сприймає їх підсвідомо, але у нього складається оманливе враження незалежності формування думки та самостійності прийняття рішень. Послідовність підсилених індикаторів інтенціональних станів адресанта, вербалізованих ідіом, зумовлює іллокутивну когерентність дискурсу і забезпечує оптимальні умови для досягнення відповідного перлокутивного ефекту.