Диремные предложения

Зміст

Вступ

Розділ І Особливості  перекладу диремних речень англійської  мови: підмет – фактична обставина  мети

1. Поняття граматичних трансформацій, причини їх використання, класифікація граматичних трансформацій
2. Дослідження перекладу дирем в теорії і практиці перекладознавства. Переклад диремних речень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Переклад має довгу історію. Своїм корінням він сходить до тих далеких часів, коли прамова почала розпадатися на окремі мови і виникла потреба у людях, які знають по кілька мов і здатних виступати в ролі посередників при спілкуванні представників різних мовних громад. Тим не менш, з ряду причин, зокрема в силу його міждисциплінарного характеру, переклад оформився в самостійну науку ще на початку ХХ століття.  В умовах розширення міжнародних зв’язків та обміну інформацією перекладознавство стрімко розвивалося і на даний час користується статусом самостійної наукової дисципліни зі своїми теоретичною базою, концептуальним апаратом і теміносистемой.[Бреус р-а, с.4]

Відомо, що переклад – це перетворення повідомлення із вихідної мови в повідомлення на мову перекладу. [казакова, с.9] Процес перекладу – це складний процес, що включає ряд труднощів, які необхідно долати перекладачеві. Одним із прийомів, які допомагають перекладачеві, є трансформації. Перекладацькі трансформації (заміни) відбуваються через неповної спільності чи відмінності англійської та української мов. Спільність між граматичними властивостями української та англійської мов задається загальній приналежністю до індоєвропейської сім'ї та проявляється в наявності спільних граматичних значень, категорій та функцій.

У той же час відмінність принципів граматичного ладу, що полягає в приналежності цих мов до різних граматичних групам, відбивається в істотних відмінностях між граматичними властивостями.

При цьому не слід забувати, що і відмінність, так і подібність між граматичними формами, їх функціями і значеннями може бути повним і неповним. Повна схожість, як правило, зустрічається порівняно рідко, так само як і повне, відмінність, яку неможна компенсувати.

Інтерес до проблеми перекладацьких трансформацій з боку лінгвістів та їх всебічне вивчення є в курсі теорії і практики перекладу вже традиційними. Такі широко відомі лінгвісти, як О. Д. Швейцер, Я.І. Рецкер, Л.С. Бархударов, В.М. Комісарів, А.В. Федоров, Є.В. Бреус та багато інших присвятили дослідженню перекладацьких трансформацій свої численні статті та монографії. Тим не менше, проблема міжмовних перетворень взагалі і граматичних зокрема продовжує залишатися актуальною. Трансформації, чи то на семантичному або формальному рівні, є невід'ємною частиною перекладацької діяльності. Будь-який професійно виконаний переклад включає в себе ті чи інші види трансформацій. Тому актуальність нашого дослідження зумовлена недостатнім порівняльним вивченням особливостей перекладу диремних речень англійської мови,  а точніше, коли підмет – фактична обставина мети.

Метою нашого дослідження являється специфіка перекладу диремних речень англомовних текстів, в яких перекладацькі трансформації пов’язані із підметом – фактичною обставиною мети.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки конкретних завдань:

1. схарактеризувати перекладацькі трансформації;
2. здійснити аналіз граматичним трансформаціям;
3. вивчити причини, що визивають використання граматичних трансформацій;
4. проаналізувати переклад диремних речень, де підмет – фактична обставина мети.

Матеріалом нашого дослідження слугує англомовні диремні речення із текстів різних стилів.

Основними методами аналізу граматичних явищ у текстах оригіналу та перекладу є синтаксичний аналіз, лінгвостилістичний аналіз, комплексний контрастивно-перекладознавчий аналіз, із залученням елементів контекстуального, компонентного, трансформаційного аналізів.

Надана робота складається із двох частин, в першої – досліджується теорія про поняття диреми, перекладу диремних речень, друга частина присвячена практичному аналізу перекладу диремних речень англійської мови: підмет – фактична обставина мети, список використаної літератури містить ….джерел.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його результати становлять внесок у розвиток теоретичних аспектів перекладознавства. Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосовувати для розв’язання практичних проблем, пов’язаних з англо-українським перекладом. Схема аналізу фактичного матеріалу може бути використана для розгляду інших граматичних проблем перекладу. Матеріал та висновки наданої роботи можуть використовуватися в нормативних курсах вступу до перекладознавства, теорії перекладу, на заняттях з практики перекладу, а також можуть бути корисними перекладачам-практикам

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І Особливості перекладу диремних речень англійської мови: підмет – фактична обставина мети

1.1, Поняття граматичних трансформацій, причини їх використання, класифікація граматичних трансформацій

Серед численних складних проблем, які вивчає сучасне мовознавство, важливе місце займає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності, яку називають "перекладом" або "перекладацькою діяльністю".

Це, безсумнівно, дуже давній вид людської діяльності. Як тільки в історії людства утворилися групи людей, мови яких відрізнялися один від одного, з'явилися і "білінгви", допомагали спілкуванню між "різномовними" колективами. З виникненням писемності до таких усних перекладачів-"товмачів" приєдналися й перекладачі письмові, які перекладали різні тексти офіційного, релігійного й ділового характеру. З самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, роблячи можливим міжмовне спілкування людей. Поширення письмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодію і взаємозбагачення літератур та культур. Знання іноземних мов дозволяє читати в оригіналі книги на цих мовах, але вивчити навіть одну іноземну мову вдається далеко не кожному. 

Першими теоретиками перекладу були самі перекладачі, які прагнули узагальнити свій власний досвід, а іноді і досвід своїх колег по професії. Зрозуміло, що з викладенням свого "перекладацького кредо" виступали видатні перекладачі всіх часів і, хоча висловлювані ними міркування не відповідали сучасним вимогам науковості і доказовості і складалися в послідовні теоретичні концепції, все ж цілий ряд таких міркувань і сьогодні представляє безперечний інтерес.

Так, ще перекладачі античного світу широко обговорювали питання про ступінь близькості перекладу до оригіналу. У ранніх перекладах Біблії чи інших творів, які вважалися священними або зразковими, переважало прагнення буквального копіювання оригіналу, що приводило деколи до неясності або навіть повної незрозумілості перекладу. Тому пізніше деякі перекладачі намагалися теоретично обґрунтувати право перекладача на велику свободу щодо оригіналу, необхідність відтворювати не букву, а сенс або навіть загальне враження, "чарівність" оригіналу. Вже в цих перших висловлюваннях про цілі, які повинен переслідувати перекладач, можна знайти початок теоретичних суперечок нашого часу про допустимість буквального або вільного перекладу, про необхідність зберегти у перекладі той же вплив на читача, який має оригінал, і т.п. 

Пізніше окремі перекладачі намагалися сформулювати деяку подобу "нормативної теорії перекладу", викладаючи ряд вимог, яким повинен був відповідати "хороший" переклад або "хороший" перекладач. Французький гуманіст, поет і перекладач Етьєнн Доле (1509-1546) вважав, що перекладач повинен дотримуватися наступних п'яти основних принципів перекладу:  
           1. досконало розуміти зміст тексту, що перекладається і намір автора, якого він переводить;

2. досконало володіти мовою, з якого переводить, і настільки ж чудово знати мову, на яку переводить;

3. уникати тенденції переводити слово в слово, бо це спотворило б зміст оригіналу і згубило б красу його форми;

4. використовувати в перекладі загальновживані форми мовлення;

5. правильно вибираючи і маючи в своєму розпорядженні слова, відтворювати загальне враження, вироблене оригіналом у відповідній "тональності".

У 1790 р. у книзі англійця А. Тайтлера "Принципи перекладу" основні вимоги до перекладу були сформульовані наступним чином:

1. переклад має повністю передавати ідеї оригіналу;

2. стиль і манера викладу перекладу повинні бути такими ж, як в оригіналі;

          3. переклад повинен читатися так само легко, як і оригінальні твори. [Паршин, с.4]

Відомий теоретік перекладознавства А.Д. Швейцер визначає переклад, як одно направлений і двофазний процес міжмовної і міжкультурної комунікації, при якому на основі підданого цілеспрямованому (“перекладацькому”) аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (або метатекст), замінюючий первинний в іншому мовному і культурному середовищі; процес, що характеризується установкою на передачу комунікативного ефекту первинного тексту, що частково модифікується відмінностями між двома мовами, між двома культурами і двома комунікативними ситуаціями [Швейцер 2,с.75].

Згідно В. Н. Комісарову [Комис. Слово, Комис. Теор, Комис. Лингв.] та А. Пашину [] сучасна теорія перекладу розрізняє такі жанрово-стилістичні види перекладу:

- художній переклад - переклад художніх текстів. Він здійснюється за допомогою равноцінної передачі засобами іншої мови емоційно-філософського змісту того чи іншого прозового чи віршованого літературного твору;

- інформативний переклад - переклад текстів, основна функція яких полягає у передачі якоїсь інформації. До інформативного перекладу належать:

а) науково-технічний переклад - переклад науково-технічних текстів та документації;

б) суспільно-політичний переклад - переклад суспільно-політичних текстів;

в) військовий переклад - переклад текстів військової тематики;

г) юридичний переклад - переклад текстів юридичного характеру;

д) побутовий переклад - переклад текстів розмовно-побутового характеру.

Належність оригіналу  до особливого функціонального стилю  може впливати на характер перекладацького  процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів і прийомів.

Для досягнення семантичної  еквівалентності потрібні різноманітні перекладацькі перетворення або, як їх ще називають трансформації чи заміни.

Як зазначає у своїх  працях Бреус Є. В., що на рівні компонентної еквівалентності в основному використовуються трансформації, що зачіпають граматичну структуру вислову. Рівень денотативноЇ еквівалентності вимагає складніших лексико-граматичних трансформацій, що спричиняють за собою зміни в семантичній структурі вислову [Бреус р-а, с.10].

Різні вчені по-різному  визначали перекладацькі трансформації. Так, наприклад, Р.К. Миньяр-Белоручев  дав наступне визначення: "Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів початкового тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі" [Миньр-б, с.201].

Я.І. Рецкер, у свою чергу, визначає трансформації як прийоми  логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова мови оригіналу в контексті і знаходимо йому відповідність в мові перекладу, яке не співпадає із словарним [Рецкер, с 216].

Швейцер А.Д. зазначає, що перекладацькі трансформації - це міжмовні операції перевираженія сенсу [Швейцер, с.118].

Архипов А.Ф. під перекладацькими  трансформаціями розумів технічні прийоми перекладу, що полягають  в заміні регулярних відповідностей нерегулярними, а також самі мовні  вирази, отримувані в результаті застосування таких прийомів [Мирам, с.84].

Латишев Л.К. іменує перекладацькі  трансформації як відступ від  структурного і семантичного паралелізму  між початковим і перекладним  текстом на користь їх рівноцінності в плані впливу [Латиш, с.27].

Як зазначає В.Н. Комісаров  перекладацькі трансформації можуть розглядатися як способи перекладу, які перекладач використовує для подалання типових труднощів [Комис.Теор, с.83].

Л.С. Бархударов, який зробив суттєвий вклад у розробку типології  перекладацьких трансформацій зазначав, що перекладацькі трансформації - такі чисельні та якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються для досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу) всупереч розбіжностям формальних та семантичних систем двох мов [Бархуд, с.190].

А. Паршин визначає перекладацькі трансформації як перетворення, за допомогою яких можна здійснювати перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу у зазначеному сенсі [Паршин, с.139].

Залежно від характеру  одиниць вихідної мови, які розглядаються  як вихідні в операції перетворення перекладацькі трансформації можна поділити на:

- лексичні;

- граматичні;

- лексико-граматичні.

Згідно з В. Коміссаровим, граматичні трансформації або граматичні заміни - це спосіб перекладу, при якому граматична одиниця в оригіналі перетвориться в одиницю мови перекладу з іншим граматичним значенням. Заміні може піддаватися граматична одиниця мови оригінала будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, речення певного типу. Зрозуміло, що при перекладі завжди відбувається заміна форм мови оригіналу на форми мови перекладу. Граматична заміна, як особливий спосіб перекладу, подразуміває не просто вживання в перекладі форм мови перекладу, а відмова від використання форм мови перекладу, аналогічних формам мови оригінала, заміну таких форм на інші, відмінні від них за граматичним значенням [Комис. Слово, с.54].

А.Д. Швейцер визначав граматичні трансформації як трансформації, при яких перетворюється формальна структура вислову і залишається незмінним сенс, що конституює його, набір сем [Швейцер, с.118].

Граматичні трансформації полягають в перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм мови перекладу. Трансформація може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Зазвичай, коли замінюються головні члени речення, відбувається повна трансформація, якщо ж замінюються лише другорядні - часткова. Окрім замін членів речення можуть замінюватися і частини мови. Найчастіше це відбувається одночасно.