Ступінь розподілу ризиків, а отже і рівень їх негативних фінансових наслідків  для підприємства є предметом  його контрактних переговорів з  партнерами, відображених укладеними з ними умовами відповідних контрактів.

     6. Самострахування (внутрішнє страхування). Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків базується на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє побороти негативні фінансові наслідки по тим фінансовим операціям, за якими ці ризики не пов’язані з діями контрагентів. Основними формами цього напряму нейтралізації фінансових ризиків є:

     ● формування резервного (страхового) фонду  підприємства. Він створюється відповідно до вимог законодавства і статуту  підприємства. На його формування направляється  не менше 5% суми прибутку, отриманого підприємством  у звітному періоді;

     ● формування цільових резервних фондів. Прикладом такого формування може слугувати  фонд страхування цінового ризику (на період тимчасового погіршення кон’юнктури  ринку; фонд уцінки товарів на підприємствах  торгівлі; фонд погашення безнадійної  дебіторської заборгованості за кредитними операціями підприємства тощо. Перелік  таких фондів, джерела їх формування і розміри відрахувань до них  визначаються статутом підприємства та іншими внутрішніми нормативами;

     ● формування резервних сум фінансових ресурсів в системі бюджетів, що доводяться різним центрам відповідальності. Такі резерви передбачаються, як правило, у всіх видах капітальних бюджетів і в ряді гнучких поточних бюджетів;

     ● формування системи страхових запасів  матеріальних і фінансових ресурсів за окремими елементами оборотних активів  підприємства. Такі страхові запаси підприємства створюються по грошовим активам, сировині, матеріалам, готовій продукції. Розмір потреб в страхових запасах за окремими елементами оборотних активів  встановлюється в процесі їх нормування;

     ● нерозподілений залишок прибутку, отриманого в звітному періоді. До його розподілу  він може розглядатися як резерв фінансових ресурсів, що направляються в необхідному  випадку на ліквідацію негативних наслідків  окремих фінансових ризиків.

     Використовуючи  цей механізм нейтралізації фінансових ризиків, необхідно мати на увазі, що страхові резерви у всіх їх формах, хоча й дозволяють швидко відшкодувати понесені підприємством фінансові  втрати, “заморожують” використання достатньо відчутної суми фінансових засобів. В результаті цього знижується ефективність використання власного капіталу підприємства, посилюється його залежність від зовнішніх джерел фінансування. Це визначає необхідність оптимізації  сум резервованих фінансових засобів  з позицій майбутнього їх використання для нейтралізації лише окремих  видів фінансових ризиків. До числа  таких ризиків можуть бути віднесені:

     - незастраховані види фінансових  ризиків;

     - фінансові ризики допустимого  і критичного рівня з невисокою  ймовірністю виникнення;

     - більшість фінансових ризиків  допустимого рівня, розрахункова  вартість передбачуваного збитку  по яким невисока.

     7. Інші методи внутрішньої нейтралізації  фінансових ризиків. До числа  основних із таких методів,  використовуваних підприємством,  можуть бути віднесені:

     ● забезпечення права вимагати з контрагента  по фінансовій операції додаткового  рівня премії за ризик. Якщо рівень ризику по наміченій до здійснення фінансовій операції перевищує розрахунковий  рівень доходу по ній (за шкалою “доходність-ризик”), необхідно забезпечити додаткове  отримання доходу по ній чи відмовитись  від її проведення;

     ● отримання від контрагентів певних гарантій. Такі гарантії, пов’язані  з нейтралізацією негативних фінансових наслідків при настанні випадку  ризику, можуть бути надані в формі  поручительства, гарантійних листів третіх осіб, страхових полісів на користь підприємства зі сторони  його контрагентів за високо ризикованими фінансовими операціями;

     ● скорочення переліку форс-мажорних обставин в контрактах з контрагентами. В  сучасній вітчизняній господарській  практиці цей перелік безпідставно розширюється (проти загальноприйнятих  міжнародних комерційних і фінансових правил), що дозволяє партнерам підприємства уникати в ряді випадків фінансової відповідальності за невиконання своїх  контрактних зобов’язань;

     ● забезпечення компенсації можливих фінансових втрат по ризикам за рахунок  передбачуваної системи штрафних санкцій. Цей напрям нейтралізації фінансових ризиків передбачає розрахунок і  включення в умови контрактів з контрагентами необхідних розмірів штрафів, пені, неустойок та інших  форм фінансових санкцій у випадку  порушення ними своїх зобов’язань (несвоєчасних платежів за продукцію, невиплати відсотків тощо). Рівень штрафних санкцій повинен в повній мірі компенсувати фінансові втрати підприємства у зв’язку з неотриманням розрахованого доходу, інфляцією, зниженням  вартості грошей в часі тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

     Проблема  ризику й доходу є однією з ключових концепцій у фінансовій і виробничій діяльності суб'єктів ринкових відносин.

     Під «ризиком» прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини  своїх ресурсів, ймовірність недоодержання  появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і  виробничої стратегії. Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більш того, правомірно говорити про  ризик упущеної можливої, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового  збитку (неотриманий прибуток) у  результаті того, що який-небудь захід  не було проведено чи була зупинена господарська (комерційна) діяльність. Якщо дивитися на проблему більш формально, то мова йде не тільки про ризик  втрат, а й про ризик вигоди (одержання додаткового прибутку). Як відхилення від планованого результату він може мати й позитивну сторону. Отже, ризик як елемент господарського рішення може бути визначений у такий спосіб – це ситуативна характеристика діяльності будь-якого суб'єкта ринкових відносин, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху (або успіху).

     Наслідки  невірних оцінок ризиків або відсутність  можливості протиставити дійові заходи можуть бути дуже неприємними.

     Ризик є невід’ємною складовою будь-яких економічних процесів. Це пов’язано з тим, що у загальному ризик може бути і як ознакою невизначеної ситуації у навколишньому середовищі, так і необхідністю вибору певного напрямку щодо досягнення поставлених цілей деякого економічного агента. Тож функціонування будь-якого суб’єкта господарювання в економічному житті суспільства є об’єктивною умовою щодо застосування відповідних методів ризик-менеджменту в його повсякденній діяльності.

     Список  використаних джерел

1. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – 485 с.
2. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: підручник – К.: Цент навчальної літератури, 2006. – 520 с.
3. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер пол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536 с.
4. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002.
5. http://kopiyka.org.ua/?p=138
6. http://kopiyka.org.ua/?p=137
7. http://kopiyka.org.ua/?cat=182