Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет “Львівська політехніка”

Інститут  економіки і менеджменту   

Кафедра обліку та аналізу

 

з дисципліни:

«Фінансовий менеджмент»

на тему:

 
 
 
 

                                                                                                     Виконала:

                                                                                                        ст.гр. ЕОАм-11

Мишанич Т.І.                                                                                                           

                                                                                                     Перевірила:

Нашкерська  М.М.

                                                                                                              
 
 

Львів – 2011

ЗМІСТ

     Вступ

     Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються  в людській діяльності та, зокрема, в економіці досить рідко. Більшість невизначених подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуації, можна потрапити у іншу. Навіть абсолютна бездіяльність у економічному житті спряжена з ризиком невикористаних можливостей.

     Невизначеність  призводить до ризику через відсутність  повної інформації та неможливість точного  передбачення. Суттєво впливати на його виникнення можуть такі чинники  як погодні умови, науково-технічний  прогрес, ринковий попит і ціни на товари тощо. Ризик виникає тоді, коли приймається рішення з кількох  можливих, і є непевність в тому, що воно, це рішення, призведе до найефективніших  наслідків.

     На  рівні теорії проблема ризику почала розроблятися у рамках класичних  ідей Мілля і Сеніора. Вони визначали  в структурі прибутку відсоток ризику як частку на вкладений капітал, заробітну  плату капіталіста і плату  за ризик як відшкодування можливих збитків, що пов'язані з підприємницькою  діяльністю.

     Подальшого  розвитку теорія ризиків набула у  неокласиків. Альфред Маршалл розклав  прибуток, подібно до класиків, на заробітну  плату, відсоток на капітал і плату  за ризик У його розумінні ризик – підприємницька заслуга, він не розглядається лише як імовірність втрат.

     На  відміну від неокласиків, Джон Мейнард  Кейнс стверджував, що ризиком є  частина вартості, пов'язана з  можливими витратами, викликаними  непередбаченими змінами ринкових цін, надмірною спрацьованістю обладнання або ризиком унаслідок катастроф. Особливістю теорії Кейнса є те, що він виділяє саме фінансові  ризики.

     Принципово  нове трактування ризику запропонував американський економіст Френк  Найт. На його думку, ризик – не просто матеріальні збитки, а наслідок невизначеності прибутку. Концепція Френка Найта стала першим кроком до розроблення сучасної теорії фінансового ризику, головна мета якої оптимізація функції ризику.

     Сучасна теорія ризику була запропонована відомими західними економістами Г. Марковіцем і В. Шарпом. Ідея Г. Марковіца полягає  у тому, що учасники фінансового  ринку мають дві мети: по-перше, підвищення рівня очікуваного доходу; по-друге, зниження рівня ризику ступенем невизначеності доходу. Розв'язання цих  двох завдань можливе лише за умови  створення ефективного інвестиційного портфеля для даного фондового ринку  у єдиному варіанті. Саме Г. Марковіц запропонував вважати показником рівня  ризику відхилення очікуваного значення випадкової змінної (прибутку) від її середнього значення — варіацію і  стандартне відхилення.

     За  останні два-три роки з'явилася  низка робіт вітчизняних і  зарубіжних економістів із теорії ризику. Найгрунтовніший доробок тут  мають О. Альгін, І. Балабанов, І. Бланк, Б. Гардінер, П. Грабовий, А. Мазаракі, М. Рогов, В. Успаленко. Практичні аспекти  теорії ризику розглянуто у працях В. Альничева, М. Білухи, Г. Клейнера, Г. Шарової, О. Ширінської, О. Ястремського та ін. Проте однозначного визначення змісту економічного ризику немає, що приводить до різноманітних рекомендацій стосовно управління ризиками, попередження їх виникнення. [2; 120]

     Ринкова економіка існує на засадах рівності попиту і пропозиції та конкуренції. Реалізація виробленої продукції як і послуг віддзеркалює сутність виробничої діяльності. І попит, і конкуренція  впливають на фінансовий результат. Отже, сама суть ринку породжує певні  ризики: попит, ціна, доходи, прибуток. До ризику потрібно віднести і категорію  часу.

     Особливістю ризиків і їх страхування в  умовах України є кризові явища  в цілому, створення нових виробництв, банкрутство підприємств з застарілою технологією, поява нових форм і  методів управління. Не можна обминути питання, що правове поле на фінансовому  ринку України є неоднозначне, що гальмує інвестиційні процеси  особливо з боку іноземних інвесторів, не дає умов нормальному накопиченню  власних коштів через надмірний  податковий тиск.

     З ризиком ми зустрічаємося щоденно: і на побутовому рівні, і при здійсненні будь-якої господарської діяльності. Саме тому оцінка та шляхи нейтралізації  ризиків є актуальною темою сьогодення. За останні декілька років з’явилося багато робіт з теорії ризику вітчизняних і зарубіжних економістів. Проте однозначного визначення змісту фінансового ризику немає, що призводить до різноманітних рекомендацій щодо управління ризиками, попередження їхнього виникнення.

     Зростання ступеня впливу фінансових ризиків  на результати фінансової діяльності підприємства пов’язано зі швидкою  зміною економічної ситуації в країні і кон’юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових для нашої господарської  практики фінансових технологій і інструментів та інших факторів.

     На  сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні: ризик зниження фінансової стійкості підприємства, ризик неплатоспроможності, інвестиційний, інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий, структурний, криміногенний, та багато інших ризиків.

     Для оцінки фінансових ризиків використовують сукупність методів якісного і кількісного  аналізу. Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення  джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення  можливих вигод та негативних наслідків  від реалізації ризикового рішення.

     Кількісний  аналіз полягає у визначенні конкретного  розміру грошових збитків від  окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати  економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експертні, аналогові та багато інших.

     Ризик є невід’ємною складовою будь-яких економічних процесів. Це пов’язано з тим, що у загальному ризик може бути і як ознакою невизначеної ситуації у навколишньому середовищі, так і необхідністю вибору певного напрямку щодо досягнення поставлених цілей деякого економічного агента. Тож функціонування будь-якого суб’єкта господарювання в економічному житті суспільства є об’єктивною умовою щодо застосування відповідних методів ризик-менеджменту в його повсякденній діяльності.  

     1. Економічний зміст фінансових ризиків підприємства, сутність та їх класифікація

     Ризики  виникають у зв'язку з рухом  фінансових потоків і виявляються  на ринках фінансових ресурсів в основному  у вигляді процентних, валютних, кредитних, комерційних, інвестиційних  ризиків.

     Ризик як економічна категорія  — це подія, що може відбутися або ні. У разі настання такої події можливі три економічних результати: негативний (програш, збиток), нульовий і позитивний (виграш, вигода, прибуток).

     Призначення аналізу ризику – дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній економічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.

     У літературі з економіки та теорії бізнесу, а також у практиці приватного підприємництва часто можна зустрітися з термінами «високий ризик» або  «низький ризик», коли йдеться про  різні рівні ризику. Рівень ризику залежить від співвідношення масштабу очікуваних втрат (збитків) до обсягу майна підприємця чи фірми, а також від імовірності настання збитків. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі інвестиції, коли ймовірність настання збитків близька до нуля, а розмір збитків по відношенню до наявного майна невеликий.

     Посилення впливу ризику – це насправді зворотний бік свободи підприємництва, своєрідна плата за неї. Під час розвитку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж. Слід підкреслити, що підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком.

     Джерелом  невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу – від купівлі і доставлення сировини, матеріалів, комплектуючих виробів до продажу продукції. Взаємозв'язок між ризиком і прибутком має фундаментальне значення для глибокого розуміння підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту.

     Так, зокрема, провідним принципом у  діяльності комерційних банків є  прагнення отримати найбільші прибутки. Але це прагнення зіштовхується  з можливістю зазнати збитків. Ризик  є вартісним виразом імовірної  події, що призведе до збитків. Ризик  виникає через відхилення фактичних  даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як сприятливими так і несприятливими, бо кожному  шансу щодо одержання прибутку протистоїть  можливість зазнати збитків. Отже, отримати прибуток можна лише в тому випадку, якщо можливості зазнати збитків (втрат), тобто ризик, будуть передбачені  заздалегідь (зважені) та підстраховані.

     Виправданий ризик – необхідний атрибут у стратегії та практиці ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс планів та економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише розробкою та застосуванням методів його врахування та вимірювання.

     Щоб розумно використовувати закони ринку, і не бути його жертвою, слід застосовувати найпередовіші форми  аналізу функціонування складових  процесу відтворення.

     У ринковій економіці існують два  види господарського ризику—глобальний (наприклад, на рівні держави, регіону) та локальний (на рівні компанії, підприємства). Вони взаємообумовлені, впливають один на одного і в той же час дещо автономні, через що можуть стати  носіями протилежних тенденцій. Це проявляється, зокрема, у випадках, коли економічне середовище створює  приблизно рівні можливості щодо прояву обох видів ризику.

     У ринковій економіці допускається наявність  у підприємців (менеджерів) прав самостійно обирати, яку саме продукцію виробляти, встановлювати ціни на неї, а у  торгівлі з урахуванням собівартості (реалізації) та ринкової кон'юнктури  формувати структуру товарів  з метою одержання максимального  прибутку. Для цього можна використовувати  систему узгодження перспектив щодо збуту продукції з можливостями ресурсозабезпечення та прибутковості  за товарними групами, що ґрунтується  на «балансі виживання». Його найдоцільніше  застосовувати у комерційній діяльності, якщо при оцінюванні (ран-жуванні) товарів за їх прибутковістю для його складання використовувати аналіз рентабельності за товарними групами, а при оцінюванні (ранжуванні) продукції щодо перспектив Її реалізації звернутися до методу екстраполяції за середнім темпом зростання. Користуючись цим методом, можна також доповнити розрахунок прибутковості, якщо необхідний більш точний результат при оцінюванні (ранжуванні) товарів за їх прибутковістю на майбутній період.