Управління фінансами акціонерних товариств

     Хоча  розглянуті вище показники мають  тенденцію до позитивних змін, прибутковість акцій за ІІІ розділом  Звіту про фінансові результати в 2008-2010 роках знижується. Чистий прибуток на одну акцію зменшився з 0,867 грн. в 2006 році до 0,018 в 2010. Але і ці дивіденти не виплачуються акціонерам. Дивіденти за 2008 рік повинні були виплачуватись з 3 березня 2008 по 3 березня 2009 року. А на зборах акціонерів 8 квітня 2009 року було прийнято рішення про перенесення строків виплати дивідендів за 2008 рік на березень 2011 року. За 2008 рік було вирішено не виплачувати дивіденди, а направити чистий прибуток за цей період – 47,7 млн. грн. на поповнення оборотних коштів підприємства [20]. 

     Порівняння  показників діяльності ПАТ «Запоріжсталь» з показниками діяльності конкурентів.

     Для кращого розуміння фінансово-економічного стану підприємства порівняємо його показники з показниками конкурентів. Конкуренція на ринку продукції металургійної галузі є невеликою, адже металургійна продукція поки що не має товарів замінників, що мали б схожі властивості та були доступними за цінами. Основними конкурентами є ПАТ «Міттал Стілл Кривий Ріг», ПАТ «Азовсталь» та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча».

     Розглянемо  такі основні показники діяльності підприємств-конкурентів як активи та чистий прибуток [18] ( Рис. 2).

     Рис. 2. Величина активів та чистого прибутку підприємств-конкурентів ПАТ «Запоріжсталь» за 2010 рр., млрд. грн. 

     Як  бачимо з Рисунку 2, обсяги активів і прибутку усіх досліджуваних підприємств є більшим ніж аналогічний обсяг ПАТ «Запоріжсталь»  в 2010 році. Лідером металургійного ринку є ПАТ «Міттал Стілл Кривий Ріг», активи якого більш ніж в 2 рази більше досліджуваного ПАТ «Запоріжсталь», в той час як його прибуток перевищує аналогічний показник досліджуваного підприємства в 97 разів.

     Порівнюючи ефективність діяльності досліджуваного підприємства з підприємствами-конкурентами у 2010 році, можемо зробити висновок, що

 ПАТ  «Запоріжсталь» у 2010 році працювало неефективно (Рис.3).

     Рис.36. Ефективність діяльності підприємств-конкурентів ПАТ «Запоріжсталь» у 2010 р., % 

     Отже, рентабельність активів підприємства – лідера галузі ПАТ «Міттал Стілл  Кривий Ріг» у 2010 році становила 37,23%, а  ПАТ „ММК ім. Ілліча” – 13,42%, в  той час як даний показник досліджуваного підприємства в 2010 році становив лише 0,66%. Рентабельність продажів та власного капіталу усіх підприємств-конкурентів також набагато більша ніж аналогічні показники ПАТ «Запоріжсталь».

     Для підвищення ефективності діяльності ПАТ «Запоріжсталь» необхідно змінювати структуру активів збільшуючи частку оборотних і відповідно зменшуючи частку необоротних активів, що призведе до збільшення коштів в обороті для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Розділ 4. Проблеми ефективного фінансового управління акціонерних товариств  

       Питання фінансового управління за останні роки стали предметом пожвавлених дискусій учених і практиків як у нашій країні, так і за кордоном. Актуальність цієї проблеми є очевидною для України.

     Причиною  кризового стану багатьох вітчизняних  акціонерних товариств є невиконання  елементарних вимог щодо фінансового менеджменту, а саме: відсутність дієвого механізму планування та аналізу, управління активами та інвестиціями, управління формуванням фінансових ресурсів, управління грошовими потоками, структурою витрат, ліквідністю, управління формуванням прибутку, заміна фінансових служб бухгалтерською роботою. Це зумовлює необхідність розвитку теоретичних основ фінансового менеджменту, вдосконалення його організаційної структури та розробки і реалізації на практиці фінансової стратегії.

       Фінансовий менеджмент є головною  складовою частиною загальної  системи корпоративного управління, однією з найважливіших сфер діяльності будь-якого підприємства і спрямований на управління фінансовими потоками між суб’єктами господарювання в процесі руху фінансових ресурсів.

       Практична реалізація функції  управління фінансами зумовлює необхідність активного впровадження в механізм корпоративного управління на основі використання сучасних інформаційних технологій, методів прогнозування й оптимізації, стратегічної діагностики, широкого застосування в цих цілях елементів функціонально-вартісного аналізу.

     З’ясовуючи  сутність і роль корпоративної системи  управління фінансами, потрібно визначити  три структурні блоки фінансів корпорації: сфера формування капіталу, сфера функціонування фінансів корпорацій, сфера джерел додаткового залучення капіталу.

       Розглядаючи детальніше ці блоки,  варто спинитися на окремих моментах. Створення акціонерного товариства починається з пайових внесків його учасників у формі грошей, споруд, обладнання, тобто проходить первинне залучення коштів із метою формування капіталу новоствореної структури. Засобом мобілізації фінансових ресурсів у даному разі виступають акції. Особливістю вітчизняних акціонерних товариств є те, що вони не виникають шляхом, типовим для західної економіки, а в результаті трансформації вже існуючих підприємств, успадковуючи від них не лише капітал, а й багаторічний досвід їх функціонування.

       Другий блок сутності корпоративної  системи управління фінансами стосується особливої сфери – сфери власне фінансів акціонерних товариств, управління пасивами й активами, формування й використання ресурсів, інвестиційної та дивідендної політики.

     Третя сфера викликана необхідністю розвитку та росту фінансових структур. Вона включає систему рішень щодо додаткового залучення капіталу через отримання кредитів, емісію власних цінних паперів, розширення кола учасників акціонерного товариства чи зміну його власників.

     Функціонування  та розвиток акціонерних компаній вимагає розроблення ними довгострокових програм їхньої життєдіяльності, метою яких є забезпечення виконаних виробничих завдань власників, примноження їхнього добробуту, зміцнення позицій компанії в конкурентному середовищі. Це зумовлює необхідність розробки фінансової стратегії корпорації, що є  важливим елементом фінансового менеджменту.

     Фінансова стратегія в західній економічній  літературі визначається як «планування розміщення фінансових ресурсів». Визначення фінансової стратегії розвитку корпорації полягає у виборі довгострокових завдань із залучення, використання і контролю за фінансовими ресурсами, вирішення яких дає можливість мати високі показники платоспроможності й рентабельності.

     Важливо зазначити, що обґрунтована фінансова стратегія забезпечує життєдіяльність корпорації в довгостроковій перспективі. Аналіз стану і структури основного та оборотного капіталу є найважливішою її складовою, що дозволяє прийняти рішення про доцільну структуру капіталу компанії. Управління активами і пасивами дає змогу забезпечити прибутковість за рахунок більш швидкої оборотності капіталу корпорації.

     Загалом фінансова стратегія визначає найкращу спрямованість фінансової діяльності, націлює на економію всіх видів витрат, на мобілізацію капіталу для підтримки виробничих, інноваційних, інвестиційних, маркетингових та інших стратегій.

     Фінансова стратегія передбачає також визначення відносин із фінансовими, страховими, кредитними організаціями, акціонерами, фінансовим ринком узагалі, а також з окремими підрозділами та посадовими особами всередині корпорації.

     Загальна  фінансова стратегія розробляється  у формі програми фінансування розвитку та конкретизується у фінансовому плані акціонерної компанії з урахуванням необхідних змін у структурі капіталу для досягнення розроблених стратегій, зростання та підвищення конкурентних переваг підприємства.

     Теорія  фінансової стратегії набула особливого значення в умовах формування корпоративного сектору економіки, коли виникла об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану акціонерних товариств та їх стратегічних фінансових можливостей. Розробляється стратегія з урахуванням таких чинників, як інфляційні коливання, ризик неплатежів, фінансова криза та інших. Вона забезпечує ефективне використання фінансових ресурсів, визначення прибуткових напрямів інвестування, від повідність фінансових рішень економічному стану й можливостям акціонерних компаній. Вивчення та аналіз досвіду розвинутих країн, який може бути корисний для розробки вітчизняних основ фінансового управління, свідчить, що стабільність доходів підприємства залежить від якості стратегічних рішень.

     За  даними американських учених-економістів, коливання доходів акціонерних компаній на 80% визначаються вибором стратегічних рішень. Слід зазначити,що процес визначення стратегічних цілей у процесі розробки фінансової стратегії тісно пов’язаний з оцінкою досягнутих результатів, які аналізуються через показники фінансового стану, що є надзвичайно актуальним для вітчизняних акціонерних компаній і повинен включати, на нашу думку: аналіз прибутковості корпорації, оцінку ефективності використання власних і залучених коштів, стан і структуру основного капіталу, аналіз динаміки приросту оборотного капіталу, своєчасність виконання зовнішніх боргових зобов’язань.

     Вищезазначені моменти є основою для розробки фінансової стратегії та оцінки позиції  акціонерних товариств у сучасному  конкурентному середовищі.

     Інструментом  реалізації загальної фінансової стратегії  є поточні бюджети, які відбивають стосунки з фінансовими, кредитними організаціями, фінансовим ринком узагалі, а також окремими структурними підрозділами компаній. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

      Акціонерні  товариства займають досить важливе  місце в економіці України. В акціонерних товариствах сконцентровано 30,1% основних засобів та 30,3% оборотних активів, формується 26,1% чистого доходу (виторгу) і 79,6% чистого прибутку підприємств всіх сфер економіки.

      Дослідження стану акціонерного сектору України  дає змогу виділити завдання щодо покращення стану сектору корпоративного управління, найголовнішими з яких є такі:

1. Розробка заходів цілеспрямованого та дієвого державного регулювання акціонерних відносин у контексті фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики.
2. Створення загальноекономічних передумов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу.
3. Зміцнення функціонування організованого ринку цінних паперів України шляхом розвитку об'єктів його інфраструктури та застосування сучасних технологій.
4. Підвищення рівня корпоративної культури в AT щодо прав акціонерів та управління підприємством.
6. Посилення ролі інституційних інвесторів на ринку акцій (інститутів спільного інвестування, компаній з управління активами, недержавних пен-сійних фондів) з метою залучення реального капіталу.
7. Підвищення інвестиційної привабливості AT для портфельних інвесторів, шляхом поглиблення інформаційної прозорості підприємств, ринкового визначення курсів акцій, оптимізації дивідендної політики.

     Одним із способів досягнення поставлених  завдань буде використання досвіду  зарубіжних корпорацій і збільшення частки випуску облігацій порівняно  з акціями. Основні напрямки, які  сприятимуть підвищенню ролі корпоративних  облігацій як інструмента довгострокового фінансування, такі: забезпечення відкритості вітчизняних емітентів корпоративних облігацій для потенційних інвесторів через створення рейтингів підприємств; оптимізація оподаткування операцій із випуску й обслуговування корпоративних облігацій; законодавче забезпечення необхідності надання андерайтером гарантій інвесторам щодо своєчасної і повної оплати всіх передбачених сум за корпоративними облігаціями.

     В умовах ринкової економіки принципово змінюється філософія господарювання, яка базується на реалістичному аналізі попиту і пропозиції товарів та послуг. Акціонерна компанія несе відповідальність своїм доходом і майном за фінансову політику. Як свідчить досвід розвинутих країн і вітчизняна практика, відсутність або прорахунки у фінансовій діяльності є суттєвим чинником невдач і криз підприємств.

     Нині  акціонерні товариства України у  складних економічних умовах здійснюють пошук ефективних механізмів фінансового  управління. Тим часом, як зазначають українські вчені, сучасні методи та інструменти фінансового управління, на жаль, далекі від ідеалу як за своєю структурою, так і за способом використання і взагалі ще не посіли належного місця в діяльності підприємств.