Структура економічної інформації

 Між структурними  одиницями найвищого і найнижчого  рангів існують й інші структурні елементи. Розглянемо деякі з них.

 Складну структурну  одиницю ЕКІ, утворювану з кількох  реквізитів, котрі дають кількісну  і якісну або саму лише якісну  характеристику об'єкта чи процесу,  називають повідомленням. Воно  може набирати різних форм, зокрема подаватися у вигляді показника і документа.

 Складна структурна  одиниця ЕКІ, утворена з одного  реквізита-основи та одного чи  кількох якісних атрибутів, пов'язаних  із ним логічно, являтиме собою  показник. Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником.

 Показник, який охоплює  реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу характеризувати економічне  явище як з кількісного, так  і з якісного боку. В економіці  роль показників надзвичайно  велика, і їх можна вважати головними структурними одиницями ЕКІ.

 Однорідні інформаційні  сукупності реквізитів, об'єднані  спільним змістом, утворюють інформаційний  масив. 

 Основні елементи  інформаційного масиву – це  записи, під якими розуміють значення  однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, з якими, здебільшого, оперує користувач під час роботи з ним. Множина однорідних показників являє собою відповідний інформаційний масив.

 Запис масиву характеризується  переліком і послідовністю розміщення  реквізитів (атрибутів), що входять до нього. Довжина запису дорівнює сумі довжин зазначених атрибутів.

 Інформаційний масив  як сукупність записів характеризується  також ідентифікатором. Останній  присвоюється масиву під час  його створення і використовується  для його відшукання та роботи з ним.

 Записи в масиві  можуть упорядковуватися за зростанням  або спаданням значень відповідних  атрибутів чи їх комбінацій. Такі  атрибути називаються ключовими,  або «ключами впорядкування»  масиву. Кожний запис у масиві  визначається своїм місцем у ньому або значеннями відповідних атрибутів.

 Отже, задаючи ідентифікатор  масиву, структуру його запису  та ключові атрибути, повністю  визначаємо його як інформаційну  одиницю. 

 Зауважимо, що фіксування  ЕКІ в документах, на магнітних  дисках, стрічках чи інших носіях також супроводжується її структуризацією. Залежно від використовуваних засобів чи принципів автоматизованої обробки інформації, навіть від мов програмування, можуть бути створені та виокремлені певні структурні елементи інформації, а саме: бази даних, інформаційний фонд, каталоги та словники даних, файли даних (інформаційні, програмні, текстові), матриці, таблиці тощо.

 У конкретній управлінській  діяльності (планування, бухгалтерський  облік тощо) застосовують різні  специфічні інформаційні структури, подані у відповідній формі (планові завдання, облікова, звітна документація тощо).

 З упровадженням  діалогового режиму спілкування  людини та комп'ютера пов'язане  виникнення таких структур інформації, як меню-стовпчики, меню-рядки,  екранні таблиці, вікна тощо, котрі притаманні й ручній обробці інформації.

 Отже, залежно від  мети та методів організації  даних до структуризації ЕКІ  можливі різні підходи. Проте  в будь-якому разі аналіз і  синтез економічної інформації  взаємозв'язані і базуються на  утворених структурних одиницях, оскільки аналізувати можна лише те, що було відокремлене.

2. Класифікація інформаційних систем 

 Створенню інформаційних систем у всьому світі приділяється багато уваги. За масштабами, темпами зростання, витратами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також за ступенем впливу на процеси управління проблему створення ІС слід розглядати як велике народногосподарське завдання. Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об’єктів управління, характером і обсягом розв’язуваних задач та низкою інших ознак.

 Загальноприйнятої класифікації  ІС досі не існує, тому їх  можна класифікувати за різними  ознаками. Найбільш поширеними протягом  тривалого часу були такі класифікаційні  угруповання систем.

За рівнем або сферою діяльності – державні, територіальні регіональні), галузеві, об’єднані, підприємств або установ, технологічних процесів.

За рівнем автоматизації процесів управління – інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС тощо.

За ступенем централізованої обробки  інформації – централізовані ІС, децентралізовані ІС, інформаційні системи колективного використання.

За ступенем інтеграції функцій – багаторівневі ІС з  інтеграцією за рівнями правління (підприємство – об’єднання, об’єднання – галузь і т. ін.), багаторівневі  ІС з інтеграцією за рівнями планування і т. ін.

Державні ІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланок народного господарства, розробляють Державний бюджет, контролюють його виконання і т. ін.

 Центральне місце  в мережі державних ІС належить  автоматизованій системі державної  статистики (АСДС). Роль та місце  АСДС в ієрархії управління  визначається тим, що вона є  основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування всіх державних та регіональних ІС.

 Серед ІС, з якими  взаємодіє АСДС, важливе місце  посідає автоматизована система  планових розрахунків (АСПР). АСПР  функціонує при Міністерстві  економіки України і являє собою інформаційну систему, призначену для розробки народногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.

 Процес взаємодії  АСДС з АСПР має взаємний характер: статистична інформація, джерелом якої є АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планів розвитку господарства країни. У свою чергу, планова інформація надходить до АСДС і є основою для обліку та аналізу виконання планів і завдань. Взаємодія АСДС та АСПР передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем розвитку народного господарства. Тому АСДС має повністю задовольнити потреби оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів у суспільстві, міжгалузевих зв’язків, споживання та прибутків населення, показників діяльності підприємств.

 АСДС взаємодіє  також з державною інформаційною  системою фінансових розрахунків  (АСФР) при Міністерстві фінансів  України. АСФР призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування Державного бюджету країни та контролю за його виконанням. При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і т. ін.

 Відомі й інші  державні ІС, система обробки  інформації з цін (АСОІ цін), система управління Національним  банком (АСУ банк), система обробки  науково-технічної інформації (АСО  НТ1) і т. ін.

Територіальні (регіональні) ІС – призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать ІС області, міста, району. Ці системи обробляють інформацію, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності, видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Галузеві інформаційні системи управління – призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві ІС діють  у промисловості та сільському господарстві, будівництві на транспорті і т. ін. У них розв’язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств і їх підрозділів. Галузеві ІС різняться за сферами застосування – промислова, непромислова, наукова.

Інформаційні системи  управління підприємствами (АСУП) – це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших.

Інформаційні системи  управління технологічними процесами (АСУ ТП) – керують станом технологічних  процесів (робота верстата, домни тощо). Перша й головна відмінність цих систем від розглянутих раніше полягає, передусім, у характері об’єкта управління – для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, обладнання, а для державних, територіальних та інших АСУ – це колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передавання інформації. Для АСУ ТП основною формою передавання інформації є сигнал, а в інших АСУ – документи.

 Залежно від мети  функціонування та завдань, які  покладені на ІС на етапах  збору та змістової обробки  даних, розрізняють такі типи ІС: інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-управляючі (управлінські), інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.

 Складність функціонування  таких великих соціально-економічних  систем, як народне господарство України, зумовлює неможливість реалізації процесу управління з допомогою однієї або кількох локальних АСУ. З цією метою потрібний комплекс (група) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення своїх функціональних задач управління. При цьому йдеться не просто про об'єднання і зв'язок локальних АСУ між собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між ними та доступу однієї АСУ до інформаційних баз інших АСУ.

 Отже, інтегрована  автоматизована система управління (ІАСУ) може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками об'єкта управління.

 Центральним поняттям в інтегрованих АСУ є поняття «інтеграція». Інтеграцію можна визначити як спосіб організації окремих компонентів в одну систему, що підтримує узгоджену і цілеспрямовану їх взаємодію, забезпечуючи високу ефективність функціонування всієї системи.

 Інтеграцію в АСУ  можна розглядати в кількох  аспектах: функціональному, організаційному,  інформаційному, програмному, технічному, економічному.

 Функціональна інтеграція  забезпечує єдність цілей та  узгодження критеріїв і процедур  виконання виробничо-господарських та технологічних функцій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основою функціональної інтеграції є оптимізація функціональної структури всієї системи, декомпозиція системи на локальні частини (підсистеми), формалізований опис функцій кожної підсистеми та протоколи взаємодії підсистем.

Організаційна інтеграція полягає в організації раціональної взаємодії персоналу управління на різних рівнях ієрархії ІАСУ та різних локальних її підсистем, що зумовлює узгодження дій персоналу з метою досягти поставлених цілей та погодженість управлінських рішень.

Інформаційна інтеграція передбачає єдиний комплексний підхід до створення й ведення інформаційної  бази всієї системи та її компонентів  на основі єдиного технологічного процесу  збору, зберігання, передавання та обробки інформації, який забезпечує узгоджені інформаційні взаємодії всіх локальних АСУ та підсистем ІАСУ.

Програмна інтеграція міститься  у використанні узгодженого та взаємозв'язаного  комплексу моделей, алгоритмів і  програм для забезпечення спільного функціонування всіх компонентів ІАСУ.

Технічна інтеграція – це використання єдиного комплексу  сумісних обчислювальних засобів, автоматизованих  робочих місць спеціалістів та локальних  мереж ЕОМ, об'єднаних в одну розподілену  обчислювальну систему, яка забезпечує автоматизовану реалізацію всіх компонентів ІАСУ.

Економічна інтеграція є узагальненим комплексним показником інтеграції системи і полягає  в забезпеченні цілеспрямованого та узгодженого функціонування всіх компонентів  ІАСУ для досягнення найбільшої ефективності функціонування всієї системи.

 Повної і загальноприйнятої  класифікації елементів ІС досі  не існує. Але практика їх  функціонування показує, що майже  в усіх ІС вирізняють такі  елементи, як «функція ІС» і  «компонент (підсистема) ІС».

Функція ІС – це сукупність дій інформаційної системи, яка  спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної ІС залежить від сфери її діяльності, об’єкта управління, призначення  її та ін. Наприклад, в інформаційній  системі управління фінансами країни виокремлюють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема) ІС – це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак  і розглядається як єдине ціле. Компоненти комп’ютерної системи за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечувальні і функціональні. Забезпечувальні містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Для забезпечення функціонування ІС необхідно мати ряд ресурсів і обов’язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в ІС належить інформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби ІС, які виконують функції технічного забезпечення. Така сама функція покладена певною мірою й на засоби математичного та програмного забезпечення. Що ж до самої праці то, природно, кадри спеціалістів також погрібні будь-якій ІС.