Структура економічної інформації

Міністерство освіти та науки України

 

Київський національний лінгвістичний  університет 

 

Економіко-правовий інститут

 

 

Реферат з курсу « інформаційні системи в менеджменті»

 

На тему: «Структура економічної інформації»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 3-го курсу 06 -10 » групи

 

Кузічевої Юлії

 

«Менеджмент»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Структура економічної інформації 

2. Класифікація інформаційних  систем 

3. Структура  інформаційних систем 

4. Перспективи  розвитку 

 Список  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Структура економічної  інформації 

 Технологія роботи  з інформацією, зокрема її обробки,  у банківських і фінансових  установах України останніми  роками істотно змінилася: широке  застосування комп'ютерної техніки  та новітніх інформаційних технологій у банківській і фінансовій діяльності, у щоденній практиці фінансових і кредитних установ, як і будь-яких інших, стало реальністю. Проте впровадження автоматизованих інформаційних систем (АІС) у зазначених установах має принципові особливості.

 Відомо, що як вид  вхідного матеріального потоку  визначає характер виробничого  підприємства (нафто-чи цукрозавод, виробництво безперервне, серійне  і т.ін.), так і специфіка вхідних  інформаційних потоків визначає  специфіку інформаційних систем.

 Для фінансово-кредитних  установ, і для банківських  насамперед, важливою особливістю  є те, що об'єкт управління («основне  виробництво») пов'язаний з виробленням  і переробкою інформації. Адже  основу діяльності таких установ  в цілому становить робота з інформацією, яка є і предметом, і продуктом їх праці. У них автоматизація «основного виробництва» також зводиться до автоматизації операцій обробки відповідних документів, тобто до обробки інформації.

 Першочерговість автоматизації  операцій «основного виробництва» є специфічною вимогою при створенні АІС у фінансово-кредитних установах (ФКУ) і суттєво відрізняє ці АІС від автоматизованих систем управління (АІС) виробництвом. АІС у ФКУ не лише обробляють управлінську інформацію, а й автоматизують операції з основної діяльності.

 Термін «інформація»  поширений не лише в усіх  галузях науки, а й у повсякденному  житті людей. Інформація супроводжує  людину на кожному її кроці.  Розглядаючи інформацію як подані  певним способом повідомлення, що  виникають під час здійснення певного виду людської діяльності, можна говорити про наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації. Найбільший обсяг припадає на технічну та економічну (техніко-економічну) інформацію.

 Економічна інформація – ЕКІ – відбиває, очевидно, явища економічного життя суспільства.

 Отже, ЕКІ – це  сукупність повідомлень економічного  характеру, які можуть бути  зафіксовані, передані, перетворені,  збережені й використані для  управління економічним об'єктом  – ЕКО – та економікою в цілому. Виникають такі повідомлення під час підготовки до вироблення послуг чи їх надання, а також безпосередньо в кожному з цих процесів.

 Тут ідеться, по  суті, про обробку, фіксування, передавання  й зберігання повідомлень і  нічого не говориться про їх новизну, тобто ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, що можуть бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ).

 

 Усі автоматизовані  системи обробки інформації –  АСОІ працюють із даними, тобто  з такими повідомленнями, котрі можна зафіксувати й обробити, діставши нові дані, що становитимуть інтерес для користувача.

 Коли інформація  так чи інакше стосується фінансів  або кредитів як економічних  категорій, то вона вважається  фінансово-кредитною інформацією  – ФКІ. А оскільки фінанси та кредити – це елементи економіки, то й ФКІ є складовою економічної інформації.

 Спинимося на тих  особливостях і характеристиках  економічної інформації, які враховуються  під час її обробки. 

 Важливою особливістю  ЕКІ (а також ФКІ) є те, що вона відбиває діяльність ЕКО через систему числових показників, має дискретну форму подання, може бути вміщена на матеріальних носіях і зображується, здебільшого, в алфавітно-цифровому вигляді в десятковій системі числення. Отже, ЕКІ потребує насамперед арифметичної та логічної обробки (упорядкування, вибірка, агрегування тощо), причому переважають логічні операції (понад 60%), що ж до арифметичних, то вони зводяться до чотирьох дій – додавання, віднімання, множення та ділення («+», «–», «х», «:»).

 ЕКІ характеризується тим, що її доводиться тривалий час зберігати й нагромаджувати у великих обсягах, а також повторюваністю й циклічністю її виникнення та обробки. Окрім того, первинні дані щодо ЕКІ виникають у багатьох низових точках економічного об'єкта, а тому існує проблема їх збирання.

 ЕКІ може також  характеризуватися за стадіями  її виникнення; технологією обробки  даних; способом передавання;  ступенем стабільності; участю в  реалізації функцій управління.

 За стадіями виникнення  розрізняють інформацію первинну і вторинну, або похідну. Первинна виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльності ЕКО. Вторинна інформація створюється обробкою первинної інформації, первинної разом із вторинною або лише вторинної.

 За технологією  обробки ЕКІ може поділятися на вхідну, проміжну та вихідну.

 Вхідна інформація  – це первинні дані, подані  у вигляді документів, даних на  машинних носіях, сигналів із  клавіатури, а також даних, які  надходять від раніше виконаних  перетворень і використовуються  під час розв'язування розглядуваної задачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так і вторинна інформація.

 Вихідна інформація  являє собою результат розв'язування  задачі з перетворення вхідних  даних. Вона видається безпосередньо  користувачеві або передається до інших систем.

 Під час обробки  вхідних даних утворюється проміжна  інформація, що призначена не  для цілей управління, а відіграє  допоміжну роль. Наприклад, показує  кількість оброблених об'єктів,  етап обробки і т.ін.

 За способом передавання розрізняють інформацію, яка передається кур'єром, поштою, телефоном, телетайпом, факсом, по каналах зв'язку. Спосіб передавання інформації часто визначає і форму її подання – паперовий чи електронний документ.

 За ступенем стабільності  використання та зберігання ЕКІ можна поділити на постійну, умовно-постійну (якщо оновлення за період зберігання становить не більш як 10%), та змінну.

 Постійна та умовно-постійна  – це так звана нормативно-довідкова  інформація – НДІ. Завдяки  зберіганню останньої стає можливим багато разів її використовувати у процесі автоматизованої обробки, увівши один раз. А це, у свою чергу, дає можливість скоротити обсяги вводу.

 За участю у функціях  управління розрізняють інформацію:

-                   фактичну, яка відбиває події, котрі вже сталися (що було);

-                   планово-договірну (що буде, що  може бути, що має статися);

-                   нормативно-розрахункову, яка регламентує  витрати і накладає обмеження  під час розв'язування задач; 

-                   довідкову, яка подається користувачеві до відома (дата, ім'я тощо).

 Особливості ЕКІ  враховують, організуючи та реалізуючи  її обробку. Вимірюють ЕКІ в  таких одиницях:

-           натуральних – число повідомлень,  документів, рядків, показників, слів, символів;

-           телеграфних – біти (кількість  двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти. 

 Натуральні одиниці  використовуються в разі обробки  інформації людиною, а телеграфні  – під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.

 У фінансово-кредитних  установах – ФКУ – економічна  інформація має свій специфічний  зміст, оскільки пов'язана з  роботою таких установ з обслуговування  клієнтів, впливаючи на економічні  показники останніх.

 Водночас ФКУ не  може функціонувати без управління  своєю діяльністю. Тому такій  установі потрібна власна ЕКІ  для прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу та регулювання  своєї діяльності. Згідно з цим  у ФКУ слід розрізняти власну  ЕКІ, пов'язану з її діяльністю, та інформацію, що стосується обслуговуваної клієнтури.

 Фінансово-кредитна  інформація не обмежується інформацією,  що циркулює лише у фінансово-кредитних  установах: ФКІ як різновид (підмножина) ЕКІ, відокремлений за певною  ознакою, може характеризувати діяльність не лише ФКУ, а й інших структурних елементів економіки.

 На практиці фінансова  та кредитна інформація часто  використовуються автономно, оскільки  категорії фінансів і кредиту  порівняно самостійні. Фінансова  інформація домінує у фінансових органах і установах, а кредитна – у банках та інших кредитних установах.

 

 У системі підприємств  і об'єднань, галузей та регіонів  ФКІ є різновидом ЕКІ, роль  і питома вага якого в загальному  обсязі ЕКІ має тенденцію до  зростання, хоча за абсолютною величиною її обсяги менші, ніж інших видів ЕКІ (скажімо, щодо матеріально-технічного забезпечення, зарплати тощо).

 З огляду на специфічні  особливості задач фінансування  й кредитування в автоматизованих  системах обробки даних підприємств,  об'єднань, галузей та регіонів виокремлюють підсистеми (комплекси) управління фінансами.

 У ФКУ (виходячи  із їх головного призначення)  необхідно розглядати всю інформацію, яка циркулює там. При цьому  може йтися про підсистеми  обробки безпосередньо лише кредитної або лише фінансової інформації і про комплекси автоматизації управління діяльністю установи.

Структуризація економічної  інформації

 Структуру ЕКІ утворюють  конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст і  охоплюють не економічну інформацію взагалі, а її певні структурні одиниці.

 ЕКІ можуть бути  різними за структурою, але пріоритет  надається ієрархічному принципу  виокремлення інформаційних сукупностей. 

 Одиницею (структурним елементом)  найвищого рангу можна вважати  всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних (атомарних) одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити. Отже, саме вони являють собою мінімальні (елементарні) структурні утворення ЕКІ, які мають зміст. Спинимося на цьому докладніше.

 Усякий об'єкт (явище, процес  і т.ін.) має певні особливості  й характеристики, що притаманні  лише йому і вирізняють його серед інших. Скажімо, такими властивостями виробу є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо. Характеристиками банківської установи можуть бути її статутний фонд, кількість клієнтів, надавані послуги і т. ін.

 Усі ці властивості відображаються за допомогою змінних величин, про які щойно йшлося, – так званих реквізитів, або елементарних структурних одиниць ЕКІ.

 За формою реквізит являє  собою сукупність символів –  знаків чи цифр, яка відбиває  цілком певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності – подальший його поділ на менші складові порушує зв'язок реквізиту з певною властивістю об'єкта – тією, яку він відбиває.

 Під час автоматизованої  обробки даних часто вживають синоніми поняття «реквізит»: «елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т.ін. Далі здебільшого користуватимемося такими з них, як «атрибут» та «змінна».

 Кожний реквізит характеризується  найменуванням (іменем), значенням  і структурою.

 Ім'я реквізиту застосовується  для його однозначного визначення. Під час автоматизованої обробки  використовується й скорочене  ім'я реквізиту – ідентифікатор.  Він також однозначно визначає  реквізит і, як правило, являє  собою набір знаків і символів, котрий має обмеження (за алфавітом, довжиною і т. ін.), що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби.

 Окрім того, щоб формули й  алгоритми обробки інформації  можна було задавати чи публікувати,  для реквізитів запроваджують  буквено-цифрові позначення заздалегідь визначеними для цього мовами.

 Значення реквізиту  застосовують, щоб задати відповідну  конкретну властивість об'єкта. Структура  реквізиту – це спосіб завдання  його значень, котрий визначається  довжиною, типом і форматом подання  значень.

 Довжина реквізиту  являє собою число знаків, якими  подається його значення. Вона  може бути сталою або змінною. 

 Тип реквізиту визначається  тим, які властивості об'єкта  він може відбивати. Розглядають  числові, текстові та логічні  типи.

 Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об'єкта, що їх дістають у результаті обчислень або вимірювань, тобто значення таких реквізитів можна задати в числовій формі.

 Реквізити числового  типу називають ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.

 Реквізити текстового  типу виражають, як правило,  якісні властивості й характеризують  обставини, за яких відбувався  той чи інший процес або  було здобуто ті чи інші  значення кількісних атрибутів.  їх називають ще реквізитами-ознаками, або якісними атрибутами.

 Реквізити логічного  типу, або бульові, набувають лише  двох значень: «істина» чи «хибність». Вони відбивають такі властивості  об'єкта, які по суті можна поділити  на дві протилежні групи.