Крім  того, у випадках, встановлених законом, застава нерухомості підлягає державній  реєстрації, яка здійснюється на підставі заяви заставодержателя або заставодавця згідно зі ст.15-1 Закону "Про заставу" та Порядком ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 р. №1185.

      Істотними умовами договору про заставу є: вид застави, сутність забезпеченої заставою вимоги, її розмір, строк (термін) виконання, опис предмета застави (ст.584 ЦК).

      Застава може бути поділена на види залежно  від того, залишається предмет  застави у заставодавця чи передається заставодержателю.

      Заставлене  майно залишається у заставодавця у випадках: 1) іпотеки; 2) застави  товарів у обігу чи у переробці. У цьому разі заставодавець має  право: користуватися предметом  застави відповідно до його призначення, у тому числі видобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави; відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором; заповідати заставлене майно (правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним). Водночас заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

      Майно громадян, на яке не може бути накладене  стягнення звертання за виконавчими  документами, перелік яких встановлено  доповненням до Закону № 606. [4].

      Обмеження застосування податкової застави

      Окремі  види активів платника податків, що має податковий борг, можуть бути звільнені  з-під податкової застави за запитом  платника податків, якщо ДПАУ встановлено, що звичайна вартість інших активів, які залишаються в податковій заставі, у два і більше рази перевищує суму податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою. При цьому враховуються суми будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, що мають пріоритет над правом податкової застави.

      У випадку, коли платник податків має  кілька видів податкових боргів, враховується їхня загальна сума. Повідомлення про  звільнення окремих видів активів  з-під податкової застави видається  органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків у писемній формі у вигляді рішення у двох екземплярах, перший з яких видається платникові податків. Рішення реєструються в окремому журналі, екземпляри рішень ДПАУ зберігаються в справі платника податків для наступного контролю за сплатою податків.

       Пріоритет податкової застави

     Право податкової застави має пріоритет  перед:

     1) будь-якими правами інших застав, що не були зареєстровані в  держреєстрах застав рухомого  чи нерухомого майна до виникнення  права на таку податкову заставу; 

     2) будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, були зареєстровані права інших застав у держреєстрах заставного рухомого чи нерухомого майна чи ні;

     3) будь-якими правами інших застав, що виникли або були зареєстровані в держреєстрах заставного рухомого чи нерухомого майна в той самий день, коли виникло право податкової застави.

       Захист  інтересів кредиторів підприємства

     Підприємство (платник податків), активи якого  знаходяться в податковій заставі, зобов'язане в письмовому вигляді повідомити наступним кредиторам 2 про таку податкову заставу, характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у випадку неподання їм такого повідомлення.

     За  цих умов, орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення за встановленою формою про виникнення права податкової застави на всі активи такого платника.

     В той же час, у випадках:

     - несплати у граничні строки, встановлені  Законом, суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником  податків у податковій декларації, податкова застава виникає з  дня, наступного за останнім  днем зазначеного строку.

     - несплати у граничні строки, встановлені  Законом, суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом,  податкова застава виникає з  дня, наступного за останнім  днем граничного строку такого  погашення, визначеного у податковому  повідомленні.

     При цьому право податкової застави  визначається на підставі даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами відповідно до чинного законодавства.

     До 1 жовтня 2004 року, згідно з вимогами статті 5 Указу 167/98, платник податків, майно якого перебувало у податковій заставі, володів ним на свій розсуд, за умови його збереження.

     З набранням чинності статті 8 Закону платник податків, активи якого перебувають  у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження своїм майном, майновими та немайновими правами, що використовується у його підприємницькій діяльності (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готовою продукцією, товарами і товарними запасами, роботами та послугами за кошти за їх звичайними цінами.

     Винятковими є операції, що згідно із Законом  підлягають обов’язковому письмовому узгодженню з податковим органом.

     Якщо  платник податків, активи якого перебувають  у податковій заставі, відчужив їх без  попередньої згоди податкового органу, він додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків від суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави. При цьому податковим органом на підставі акта перевірки приймається рішення про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі. Рішення разом з податковим повідомленням надсилається (вручається) платнику податків.

     Законом чітко визначено, у яких випадках активи платника податків звільняються з податкової застави. Якщо статтею 7 Указу № 167/98 було встановлено, що податкова застава припиняється погашенням або списанням у встановленому порядку податкової заборгованості, що надавало надію порушникам платіжної дисципліни щодо періодичного прощення державою його податкових боргів і, у зв’язку з цим, умисного невиконання норм.[8]. 

Адміністративний  арешт активів

       Поняття арешту активів 

     Арешт активів  платника  податків  є  виключним способом забезпечення його податкового боргу та застосовується у випадку коли внаслідок проведення оперативно-розшукових дій органами податкової міліції або митними органами є підстави для підозри посадових осіб платника податків в умисному ухиленні від сплати податків, зборів  (обов"язкових  платежів)  таким  платником податків,  і  за  такими  підставами  розпочато кримінальне провадження.

        Арешт активів полягає у забороні  вчиняти платником податку дії  щодо своїх активів, які підлягають  такому арешту. Арешт може бути  накладеним на будь-які активи  підприємства, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, на яких не може бути накладено стягнення згідно з законодавством.

        Арешт активів  накладається  виключно  за рішенням суду (арбітражного  суду).

          Повний або умовний арешт

        Арешт активів може бути повним  або умовним.

        Повним арештом активів визнається  виключна заборона платнику податків  на розпорядження, володіння та  користування  його активами із  їх вилученням або без такого. При вилученні активів ризик,  пов"язаний з їх зберіганням,  покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

        Умовним арештом активів визнається  обмеження права платника податків  на розпорядження, володіння та  користування  його активами, що  полягає в обов"язковому попередньому  отриманні дозволу податкового  органу на будь-яку операцію платника податків з такими активами. [3].

   Попереднє майнове  забезпечення податкового  боргу 

        За поданням відповідного органу  податкової міліції керівник  податкового органу  може  видати  припис  про  застосування попереднього  майнового забезпечення податкового боргу, який надсилається:

        а) банкам, обслуговуючим платника  податків з вимогою щодо тимчасового   зупинення  активних операцій  з рахунків такого платника  податків, крім операцій з: 

        погашення податкових зобов"язань  та податкового боргу;

        сплати боргу за рішенням суду (арбітражного суду),  чи виконавчими  документами; 

        сплати боргу  за  задоволеними  претензіями  в  порядку  доарбітражного врегулювання спорів;

        б). платнику податків щодо тимчасової  заборони відчуження його активів;

        в) іншим  особам,  у  тимчасовому   розпорядженні  або користуванні  яких знаходяться активи такого  платника податків, щодо тимчасової  заборони їх відчуження.

        Попереднє майнове забезпечення  податкового боргу може бути  також застосоване до підакцизних товарів, які виготовляються, зберігаються або реалізовуються з порушенням правил, визначених податковим законодавством або до інших товарів, які продаються у роздрібній  торгівлі  з  порушенням її правил, встановлених законодавством. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції мають право тимчасово затримувати такі товари з одночасним інформуванням керівника відповідного органу, який має прийняти  рішення про попереднє майнове забезпечення боргу продавців таких товарів протягом першого робочого дня, наступного за днем отримання такої інформації.

          Прийняття рішення про арешт активів

        У день  видання  припису   про застосування попереднього  майнового забезпечення податкового  боргу, керівник податкового органу  зобов"язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про призначення часу розгляду справи щодо доцільності арешту  активів  платника  податків.  Суд (арбітражний суд) зобов"язаний призначити час такого розгляду не пізніше 72 годин з моменту отримання звернення керівника податкового органу та невідкладно повідомити про це сторони спору.

        Припис керівника  податкового   органу  про  застосування попереднього  майнового забезпечення податкового  боргу діє до прийняття відповідного  рішення судом (арбітражним судом), але не пізніше закінчення 96 години з моменту його видання.

        Суд (арбітражний суд) зобов"язаний  на єдиному відкритому засіданні  у присутності представників  податкового органу та платника  податків розглянути подання  такого керівника податкового  органу та прийняти рішення про його задоволення або відхилення, а при його задоволенні - також про накладення повного чи умовного арешту. Для прийняття рішення суд (арбітражний суд) оцінює доводи представника податкового органу щодо доцільності застосування арешту активів платника податків та можливі ризики самовільного відчуження  таких  активів,  які перебувають під податковою заставою, а також заперечення представника такого  платника податків. При цьому суд (арбітражний суд) не приймає рішення щодо конкретної суми податкового боргу.

        У разі неявки представника  платника податків на засідання  суду (арбітражного суду) без поважних  причин, рішення приймається у  його відсутності. У разі коли  представника платника податку  затримано або заарештовано, у  тому числі за підозрами у скоєнні іншого злочину, відповідний правоохоронний орган зобов"язаний забезпечити його явку або надати право на представлення його інтересів адвокатом на засіданні такого суду (арбітражного суду).

        У всіх випадках коли суд  (арбітражний суд) не задовольняє подання  керівника податкового органу про тимчасове майнове забепечення суми боргу платника податків, центральний орган державної  податкової  служби зобов"язаний провести службове розслідування щодо мотивів видання керівником податкового органу припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу та передати матеріали такого розслідування правоохоронним органам для визначення їх відповідності вимогам адміністративного та кримінального законодавства. [10].