Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Апреля 2012 в 17:33, реферат
Державна податкова служба (ДПС) – це служба, на яку держава поклала обов’язки і відповідальність за організацію збирання податків і неподаткових платежів. Державна податкова служба України – найбільша за чисельністю контролююча служба в нашій державі, де налічується майже 80 тисяч працівників. В країні функціонує понад вісімсот державних податкових адміністрацій та інспекцій.
Посадова чи службова особа податкової міліції самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законодавством, відповідальність [6, 243-245].
При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової служби зобов'язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, а на вимогу громадянина публічно вибачитися.
Посадова чи службова особа податкової міліції, котра виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Працівник податкової міліції, котрий порушив вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Доцільно особливу увагу приділити збору за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки практично кожен підприємець є водокористувачем.
Основним нормативним документом, що регулює використання води в Україні, є Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР та Податковий кодекс України. Згідно ст. 49 Водного кодексу України, встановлено, що використання води в Україні є платним. Розміри й порядок сплати за використання водних ресурсів встановлені ст. 325 і 328 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані мати дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів, видача якого здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 10.08.92 р. № 459 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення», зі змінами й доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 23.05.07 р.№ 761.
Водокористувачам встановлюється ліміт використання води – гранична кількість води, на використання якої з водного об'єкта водокористувачеві видається дозвіл. Ліміт затверджується на річний обсяг використання води на виробничі та інші потреби до 10 січня, а для зрошувального землеробства – до 10 березня поточного року.
Згідно п.1 ст. 326 ПКУ, водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання Платежі обчислюються виходячи з фактичного обсягу використаної води, встановленого ліміту й нормативів плати з урахуванням пільг. За понадлімітне використання води плата обчислюється й стягується в п'ятикратному розмірі.
Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за використання води для потреб гідроенергетики й водного транспорту провадиться непрямими методами:
1. За нормативом споживання води на одиницю продукції.
Норматив розробляється для даного підприємства науковою організацією й затверджується органами, які встановлюють ліміт на спеціальне використання водних ресурсів.
Наприклад, підприємство за звітний квартал виробило 100 тонн продукції. Відповідно до нормативу використання води на виробництво 1 тонни продукції потрібно 35 куб. м.
Загальний обсяг використаної води дорівнює: W = 100 * 35 = 3500 куб. м.
2. За обсягом оплати послуг за водопостачання.
Наприклад, підприємство отримало воду від системи водоканалу житлово-комунального господарства (або іншої підпорядкованості) відповідно до плати за послуги водопостачання в обсязі 1000 куб. м за звітний квартал.
Обсяг води для нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів становить 1000 куб. м.
3. За обсягом витраченої електроенергії.
Під час забору води насосними станціями витрати електроенергії контролюються відповідно до показників спеціальних приладів.
Визначення обсягу забору води насосними агрегатами за даними витрат електроенергії здійснюються за формулою:
де W - обсяг забраної води (куб. м); 367,2 - постійний коефіцієнт; Е - витрати електроенергії за розрахунковий період (квт/год); Н - розрахунковий тиск насоса (м); Nн, Ne – коефіцієнти корисної дії відповідно насоса й електродвигуна.
Розрахункові показники Н, Nн, Ne беруться з матеріалів технічного проекту насосної станції й технічних паспортів до них.
Платники за встановленою формою щоквартально складають розрахунок плати за спеціальне використання водних ресурсів, надають його в податкову інспекцію до 15-го числа місяця, що йде за звітним кварталом.
Платники збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики складають розрахунок наростаючим підсумком з початку року за встановленою формою.
Платники збору за користування водами для потреб водного транспорту складають розрахунок наростаючим підсумком з початку року за встановленою формою. Однак розрахунок збору за користування водами для потреб водного транспорту за І квартал не подається.
Якщо в майбутніх податкових періодах платник збору самостійно знаходить помилки, які містяться в раніше представленому ним розрахунку збору; то такий платник зобов'язаний подати новий (уточнений) розрахунок збору, що містить виправлені показники.
Підприємства гідроенергетики за спеціальне використання водних ресурсів і за воду, яка пропускається через турбіни, складають один розрахунок. Підприємства - власники водного транспорту, які здійснюють спеціальне використання водних ресурсів і користуються водою під час експлуатації водних шляхів вантажними, самохідними, несамохідними й пасажирськими суднами, складають два розрахунки.
Водокористувачі відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 30 вересня 1997 року № 230 "Про затвердження форм державної статистичної звітності № 2-ТП (водгосп)", зареєстрованого Міністерством юстиції України 16.10.99 за № 480/2284, складають статистичний звіт про використання води за формою № 2-ТП (водгосп). Копії статистичної звітності подаються водокористувачами до органів державної податкової служби одночасно з подачею форм розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору для потреб гідроенергетики.
На підставі даних статистичної звітності 2-ТП (водгосп) органи ДПС перевіряють фактичні обсяги використаної води, джерело водопостачання, ліміти використання води, втрати води в їхніх системах водопостачання.
Нарахування платежів за використання природних ресурсів відображається в журналах 3 й 5 по Дту 92 "Адміністративні витрати" або 84 "Інші операційні витрати" із Кта 642 "Розрахунки по обов'язкових платежах".
Платежі за використання природних ресурсів (у межах встановлених норм і лімітів) не можна відображати зі штрафними платежами (санкціями) за порушення встановлених нормативів і лімітів природокористування. Штрафні санкції в синтетичному обліку показуються в складі інших витрат операційної діяльності:
Дт 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки" - Кт 642 "Розрахунки по обов'язкових платежах".
Сплата платежу здійснюється у 5-денний термін від дати, встановленої для надання розрахунку, тобто до 20-го числа місяця, що йде за звітним кварталом.. Збір за користування водами для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується.
Перерахування платежів здійснюється платіжними дорученнями з поточного рахунку в національній валюті, що знаходить відображення в журналі. 1 по Дту 642 "Розрахунки по обов'язкових платежах" із Кта 311 "Поточні рахунки в національній валюті".
Платники
фіксованого
Отже, правовий статус податкових органів України, їх функції та правові основи діяльності визначаються наявністю цих органів у системі органів державного управління. Таке місце серед органів державного управління визначає Закон України від 4 грудня 1990 року № 3509-ХІІ "Про державну податкову службу України".
Державна податкова служба складається з Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), по районах у містах. До складу органів державної податкової служби входять відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).
Структура Державної податкової служби України
До
системи органів державної
У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями – податкова міліція.
Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є:
Головним
завданням державних податкових
адміністрацій є здійснення контролю
за дотриманням податкового