Податкова служба як орган державного фінансового контролю за діяльністю підприємства

    · Порушення порядку подання інформації про фізичних осіб — платників податків — штраф 85 гривень; за повторне порушення — 170 гривень; за більш серйозні правопорушення за тією самою статтею — штрафи у розмірах 510 та 1020 гривень відповідно. Неналежне оформлення документів (без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків) — штраф 170 гривень.

    · Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності; невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності — штраф 170 гривень; за повторне порушення — штраф 1020 гривень.

    · Порушення встановлених законодавством строків зберігання певних документів — штраф 510 гривень, за повторне порушення — 1020 гривень.

    · Порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою — підприємцем — штраф у розмірі 50% ставки єдиного податку.

    · Відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі — штраф у розмірі вартості відчуженого майна.

    · Порушення правил сплати (перерахування) податків — при затримці до 30 календарних днів 10% від погашеної суми податкового боргу; при затримці понад 30 днів — 20%.

    Оскарження рішень органів ДПС здійснюються в адміністративному або судовому порядку.

    В адміністративному  порядку можуть бути оскаржені:

1. податкові повідомлення про визначення сум податкових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій та податкових вимог щодо податкового боргу;
2. рішення про:

• узгодження операцій із заставленими активами платника податків;

• розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають унаслідок реорганізації;
• погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації;
• установлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань платника податку, що реорганізовується;
• поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків;
• продаж активів, що перебувають у податковій заставі;
• арешт активів;

3. дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань за ініціативою органу державної податкової служби; подання платником податків нової податкової декларації з виправленими показниками.

    У разі нарахування органом ДПС  фізичній особі податкового зобов'язання, що не пов'язане зі здійсненням даною особою підприємницької діяльності, із використанням непрямих методів нарахування і фізична особа не погоджується з цим нарахуванням, суперечка вирішується виключно у судовому порядку за поданням органу державної податкової служби.

    Платник податків мас право, з урахуванням термінів позовної давності, оскаржити в суді (господарському суді) рішення органу ДПС про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. Платник податків зобов'язаний у письмовій формі повідомляти орган ДПС про кожен випадок судового оскарження його рішень.

    Реєструють  скаргу (заяву) платника в день її подання  або надходження до органу державної податкової служби, але не пізніше наступного робочого дня. Відмовляти у прийнятті скарги (заяви) від платника податків забороняється.

    Платник податків у скарзі (заяві) повинен зазначити  наступне:

    • прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання особи, а для юридичної особи - її назва і місцезнаходження;

• назва органу державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення або рішення, що оскаржується, дата і номер;
• суть порушеного питання, прохання або вимога;
• чи подавалась (не подавалась) позовна заява до суду (господарського суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або рішення органу державної податкової служби;
• підпис фізичної особи або уповноваженої на те особи, а для юридичної особи - підпис керівника чи представника юридичної особи, скріплений її печаткою.

    Скарга (заява) має бути викладена у письмовій  формі та надіслана до органу державної податкової служби поштою або передана фізичною чи юридичною особою через представника.

    Скарга (заява) подається до органу ДПС протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення органу ДПС, або протягом 30 календарних днів, якщо податкове зобов'язання виникло за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового зобов'язання чи відповіді органу державної податкової служби на скаргу.

    Якщо  орган ДПС надсилає платникові податків рішення про повну або часткову відмову в задоволенні його скарги, то даний платник має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу ДПС вищого рівня, а за повторного повного або часткового незадоволення скарги - до органу ДПС вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного терміну для кожного випадку оскарження і двадцятиденного терміну для відповіді на нього.

    Скарга (заява), що надійшла, реєструється в  ДПА (ДПІ), яка прийняла рішення, що оскаржується, і протягом 3 діб надсилається разом з документами, необхідними для розгляду, до органу ДПС вищого рівня.

    Особа, котра подала скаргу (заяву) на рішення (постанову) органу ДПС, має право:

• особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу (заяву), та брати участь у перевірці поданої скарги (заяви);
• ознайомитись з матеріалами перевірки;
• подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом ДПС, який розглядає скаргу (заяву). бути присутнім при розгляді скарги (заяви);
• користуватись послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це уповноваження в установленому законом порядку;
• одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги (заяви);
• висловлювати усно чи письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги (заяви);
• вимагати відшкодування збитків, якщо вони є результатом неправомірних рішень;

    • відкликати або анулювати подану скаргу (заяву) в будь-який час до моменту прийняття рішення за наслідками розгляду скарги (заяви). Відкликання або анулювання скарги (заяви) проводиться за письмовою заявою особи, яка подала цю скаргу (заяву).

    4. Податкова міліція:  функції, права,  обов’язки

    Податкова міліція складається із спеціальних  підрозділів з боротьби з податковими  правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

    За  ст. 19 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції [3].

    Завданнями  податкової міліції  є:

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
• розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;
• запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;
• забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

    Відповідно  до чинного законодавства  працівники податкової міліції уповноважені:

• здійснювати перевірку і приймати відповідні рішення за заявами, повідомленнями та іншою інформацією про злочини та правопорушення;
• здійснювати оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також провадити дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживати заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;
• вживати заходів щодо виявлення та усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування;
• забезпечувати безпеку працівників органів державної податкової служби та захист їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними посадових обов'язків;
• збирати, аналізувати, узагальнювати інформацію про порушення податкового законодавства, прогнозувати тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

    Для виконання покладених на них обов'язків  працівників податкової міліції  наділено такими ж правами, як і працівників  державних податкових адміністрацій, крім права зупиняти операції платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків, в інших фінансово-кредитних установах; застосовувати до підприємств, установ, організацій та громадян фінансові санкції у вигляді стягнень; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів донараховані за результатами перевірок суми податків, інших платежів, суми недоїмки з податків, інших платежів; надавати повноваження відстрочки і розстрочки сплати податків, інших платежів на умовах податкового кредиту з урахуванням фінансового стану платників податку; накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також на громадян, котрі порушують податкове законодавство; давати доручення органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій у разі виявлення зловживань під час здійснення контролю за надходженням валютної виручки, проведенням розрахунків із споживачами з використанням товарно-касових книг, а також за дотриманням лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи та послуги; надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів [6, 242].

    Крім  прав, наданих відповідно до Закону України "Про державну податкову  службу", податкова міліція має право (згідно із Законом України "Про міліцію") [5]:

• вимагати від громадян і службових осіб, котрі порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, котрі допустили малозначні адміністративні порушення;
• перевіряти в громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їхню особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;
• викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що є в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати приводу їх у встановленому законом порядку;
• виявляти і вести облік осіб, котрі підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;
• затримувати і тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та проводити огляд їхніх речей і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їхньому здоров'ю;
• складати протоколи про адміністративні правопорушення;
• у випадках, передбачених ПКУ про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об'єднань або трудових колективів;
• здійснювати в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;
• проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських та річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;
• входити безперешкодно в будь-який час доби: на територію і в приміщення підприємств, установ та організацій, в тому числі митниці та громадян, оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах; на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;
• одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і від об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що є у провадженні міліції;
• тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей;
• користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського та місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження;
• використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям та громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, котрі потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та доставки їх у міліцію;
• користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам та організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, – за їхньою згодою;
• користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, котрі їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, котрі втекли, осіб, котрі пропали безвісти, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю надання допомоги громадянам, підприємствам, установам та організаціям у зв'язку з виконанням міліцією покладених на неї обов'язків;
• матеріально і морально заохочувати громадян, котрі надають допомогу в охороні правопорядку та в боротьбі зі злочинністю;
• застосовувати заходи фізичного впливу, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю.