Оцінка фінансової стійкості підприємства та шляхи її підвищення

Забезпеченість запасів джерелами  формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5. Вплив розміщення обігових коштів  на фінансову стійкість підприємства

   Фінансова стійкість є однією з характеристик стабільного фінансового становища підприємства. Фінансова стійкість являється показником, який відображає стан та результати діяльності підприємства.  В широкому розумінні під фінансовою стійкістю підприємства розуміють  його здатність функціонувати на основі достатньої частки власного капіталу в складі джерел фінансування та своєчасного виконання зобов’язань по розрахункам. Фінансова стійкість підприємства визначається  шляхом співвідношення  різних видів джерел фінансування та його відповідності складу активів і отже залежить від структури активів підприємства. 
 В роботах багатьох фахівців з питань фінансового аналізу узагальнюючим показником фінансової стійкості підприємства визнається надлишок або недолік джерел коштів для формування запасів. Підприємство визнається фінансово стійким, якщо сума запасів більше власних оборотних коштів, але менше ніж величина всіх джерел фінансування запасів. Ця ситуація свідчить, що підприємство для покриття запасів використовує залучені кошти. Величина власних оборотних коштів залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів.  
 Фінансова стійкість підприємства залежить і від якості управління оборотними активами. Раціональність  розміщення оборотного капіталу та ефективність його використання визначають результат діяльності суб’єкту господарювання. Необхідно враховувати, що збільшення абсолютної і відносної величини оборотних активів не завжди свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості підприємства. У випадку розширення обсяг діяльності  підприємства приріст оборотних активів буде супроводжуватись збільшенням виручки від реалізації продукції, фінансових результатів, показників ділової активності. Однак зростання величини оборотних коштів може свідчити про неефективну господарську стратегію підприємства. Якщо у підприємства наявні наднормативні виробничі запаси, незавершене виробництво, спостерігається зниження попиту на його продукцію,  росте прострочена дебіторська заборгованість, це свідчить про іммобілізацію оборотних коштів підприємства. 
 Оцінка фінансової стійкості в різних часових розрізах може бути різною. Наявність  в структурі оборотних активів значного обсягу грошових коштів є важливим фактором короткострокової фінансової стійкості підприємства. Однак грошові активи, як відомо, не являються прибутковими. В свою чергу, високий рівень прибутковості може забезпечуватись, наприклад, за рахунок випереджального росту дебіторської заборгованості, що приносить шкоду поточній платоспроможності підприємства. Розмежування факторів, які впливають  на коротко-, середньо- и довгострокову фінансову стійкість підприємства, дозволяє установити пріоритети в управлінні фінансами підприємства в залежності  від конкретних обставин.  
 Таким чином, при управлінні фінансовою стійкістю підприємства слід застосовувати інструменти управління оборотними активами. Серед них можна виділити такі: ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень;  прискорення інкасації дебіторської заборгованості;  зниження періоду надання товарного (комерційного) кредиту; збільшення розміру цінової знижки при здійсненні розрахунку готівкою за реалізовану продукцію; зниження розміру страхових запасів товарно-матеріальних цінностей; уцінки важколіквіднх видів запасів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту з забезпеченням наступної їхньої реалізації й інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.6. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства

В сучасній системі управління підприємством  провідне місце належить стратегії  розвитку, складовою якої є фінансова  стратегія. Фінансова стратегія  підприємства виступає як економічна категорія,  що характеризує різноманітні відносини між суб”єктами ринку в фінансовій сфері. Ця категорія визначає поведінку підприємства на ринку, формування його ринкової позиції,  використання фінансових ресурсів при активній участі грошово-кредитних інструментів.

Необхідність  виділення фінансової стратегії, як складової загальної стратегії  підприємства, обумовлена наступними причинами:

• диверсифікацією діяльності великих підприємств (тобто опанування ними різноманітних ринків, в тому числі і фінансового);
• необхідністю пошуку джерел фінансування стратегічних проектів;
• наявністю єдиної для всіх підприємств кінцевої цілі при виборі стратегічних орієнтирів – максимізації фінансового ефекту;
• стрімким розвитком міжнародних та внутрішньо-національних фінансових ринків (джерел залучення фінансових ресурсів та вигідного розміщення капіталу).

Фінансова стратегія розглядається як:

1. Компонент загальної стратегії, тобто як одна з функціональних стратегій; ціль – завоювання позицій на ринку;
2. Базова стратегія, тобто та, яка забезпечує реалізацію будь-якої стратегії (за допомогою фінансових інструментів, методів фінансового менеджмента та інших) ; ціль – ефективне використання фінансових  ресурсів і управління ними.

Теоретичний розгляд фінансової стратегії базується  на чотирьох поняттях та її важливих складових. Такими поняттями для фінансової стратегії виступають:

• зовнішнє середовище – комплексний аналіз зовнішніх факторів (умов) макросередовища;  особлива увага присвячується механізмам економічного зростання і фінансового регулювання, тенденції розвитку фінансових ринків конкурентів;
• місія (головні цілі) – стабільне фінансове положення підприємства; фінансове забезпечення загальної стратегії та кожної її складової;
• ситуаційний аналіз – фінансова експертиза управлінських рішень; аналіз сильних та слабких сторін фінансового положення підприємства; фінансовий аналіз поточної ринкової  діяльності;
• планування використання ресурсів – визначення джерел фінансування діяльності компанії; фінансове планування у різних часових відрізках; складання бюджетів підприємства і таке інше.

Цілі та завдання ФС

      Таким чином модель  фінансової стратегії можна зобразити  в наступному вигляді: 

Фінансова стратегія

 

Реалізація ФС

Зовнішні  та внутрішні фактори формування ФС

 

Інструменти ФС:

• програми та проекти;                                         - інформаційне забезпечення;
• фінансова політика;                                            - диверсифікація;    
• фінансова реструктуризація;                             - глобалізація і т. д.
• фінансове забезпечення конкурентних переваг;

 

 

 

Методи  реалізації ФС:

• фінансове моделювання;                      - експертний фінансовий ринок;     
• стратегічне фінансове планування;     - прогнозування і т.д.
• фінансовий аналіз;

 

 

Результативність  ФМ:

• дохід (прибуток);
• стратегічний ефект (успіх).

 

 

 

Рисунок №1: Модель фінансової стратегії підприємства.

Враховуючи зміну кон’юнктури  та тенденцій розвитку фінансових ринків, високий рівень розвитку інноваційних фінансових інструментів, якими оперують підприємства, їх залежність від напрямку руху макроекономічних і соціально-політичних процесів в світовому суспільстві, слід сформувати ряд напрямків, які  необхідно розглядати як складові фінансової стратегії. Серед них:

1. Вибір приоритетних  для підприємства фінансових ринків і цільових ринкових сегментів для роботи в майбутньому.

2. Аналіз та обґрунтування стійких  (стабільних) джерел фінансування ( в тому числі випуску цінних  паперів).

3. Вибір фінансових інститутів  в якості партнерів та посередників, які можуть ефективно співпрацювати   з підприємством  в довгостроковому  періоді (наприклад шляхом створення  стратегічних альянсів).

4. Розробка довгострокової інвестиційної  стратегії, що співставляється з приоритетними напрямками розвитку видів бізнесу.

5. Виявлення фінансових механізмів  майбутніх угод зі злиття і  поглинання, а також інших напрямків  фінансової реструктуризації  підприємства.

6. Створення умов   підтримки  росту ринкової вартості підприємства  і стабільних (таких, що не понижаються)  курсів випущених нею цінних  паперів.

7. Формування та вдосконалення  в майбутньому ефективних внутрішньо-фірмових  фінансових потоків, механізмів  трансфертного ціноутворення.

8. Прогнозні розрахунки фінансових  показників при стратегічному  плануванні діяльності підприємства.

Фінансова стратегія являє собою  узагальнюючу модель дій, що необхідні  для досягнення цілей підприємства в рамках  корпоративної місії  шляхом координації, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємства.

Формування  фінансової стратегії пов’язано  з встановленням цілей та завдань  підприємства; підтримкою фінансових відносин між підприємством та суб”єктами зовнішнього середовища (фінансовими ринками, державними регулюючими органами, спеціалізованими фінансовими установами, діловими партнерами і таке інше). Підприємство досягає своїх стратегічних фінансових цілей тоді, коли вказані відносини співпадають з його внутрішніми фінансовими можливостями, а також дозволяють відповідати зовнішнім соціально-економічним вимогам. Значущі і швидкі зміни зовнішнього середовища діяльності підприємства при рості нестабільності умов підприємництва зумовлюють не тільки оперативне реагування, але й розробку моделей розвитку господарської діяльності на майбутнє.

Формування  фінансової стратегії забезпечується здатністю моделювати фінансову  ситуацію; виявляти та  передбачати  необхідність змін; використовувати  надійні інструменти та методи; реалізовувати  фінансову стратегію для отримання  запланованих результатів.

Розглядаючи поняття та зміст фінансової стратегії  необхідно підкреслити, що її формують ті ж умови та фактори які впливають  на загальну стратегію підприємства: якщо назвати специфічні фактори  розвитку фінансово-кредитних, грошових, валютних ринків (коливання валютних курсів, рівень світових цін, процентні  ставки, інфляція), то не важко буде довести їх провідну роль в створенні  загальної стратегії компанії, а  не тільки фінансового компонента.

При реалізації фінансової стратегії важливо враховувати  ефект такого явища, синергія. Використовуючи нескладні математичні символи, можливо легко уявити зміст синергії як економічного поняття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Оцінка фінансового стану ВАТ «Продавтоматика» за 2008 рік

2.1.Оцінка майнового стану  підприємства.

Оцінка майнового стану підприємства  дає змогу визначити абсолютні  і відносні зміни статей балансу  за визначений період, відслідкувати  тенденції їхньої зміни та визначити  структуру фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнт зносу (К_з) основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

К_з=                                  (2.1.1)      де З_оз – сума зносу основних засобів (Ф №1. р. 032). грн..;

ПВ- первісна вартість основних засобів (Ф №1, р. 031). грн..

На початок звітного періоду:

К_з = = 0,43

На кінець звітного періоду:

К_з = = 0,44

Коефіцієнт придатності (К_з) основних засобів характеризує їх стан на визначену дату. Він розраховується, як відношення основних засобів після зносу до первісної їх вартості.

К_п= 1- К_з        (2.1.2)

На  початок звітного періоду:

К_п = 1– 0,43= 0,57

На  кінець звітного періоду:

К_п = 1 – 0,44= 0,56

  Рівень оновлення основних засобів показує, наскільки зросла вартість основних засобів на кінець звітного періоду, тобто якщо показник позитивний – підприємство оновлює основних засобів більше, ніж виводить з експлуатації,                  

якщо  негативний - за звітний період вибуття  основних засобів перевищує їх оновлення.

К_он  = ПВ_к – ПВ_п     (2.1.3)

 

К_он  = 52496,3-54832,1=-2335,8 грн.

Доля оборотних виробничих фондів в оборотних коштах (Д_опф) характеризує питому вагу оборотних коштів в виробничій сфері.

Д_опф =        (2.1.4.)

ОВФ –  оборотні виробничі фонди, (Ф №1, р.100, 120, 270), грн

ОК  – оборотні кошти, (Ф №1, р. 260, 270), грн..

На  початок звітного періоду:

Д_опф  =

На  кінець звітного періоду: 

Д_опф =

Доля довгострокових фінансових інвестицій в активах (Д_інв) характеризує їх питому вагу в валюті балансу.

Д_інв =           (2.1.5)

де  Іф – довгострокові фінансові інвестиції (Ф №1, р.040, 045), грн.

Б – підсумок балансу (Ф  №1, р.280).

Оскільки на протязі 2008 року не було довгострокових фінансових інвестицій, ми такий показник, як доля довгострокових фінансових інвестицій в активах, не розраховуємо.

 

Доля основних коштів в активах (Д_осн )показує частину коштів, інвестованих в основні фонди в валюті балансу.

Д_осн =     (2.1.6)

де  - залишкова вартість основних засобів (Ф № 1, р. 030), грн.

На початок звітного періоду:

Д_осн   =