Формування активів підприємства

   Управління  грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно знаходяться  в розпорядженні підприємства є  невід’ємною частиною управління оборотними активами.

   Розмір  залишку грошових коштів на поточному  валютному рахунках в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно  розрахуватися по невідкладним фінансовим зобов’язанням (строк виконання до 1 місяця); впливає на тривалість виробничого циклу, а отже і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Управління грошовими коштами повинно здійснюватись на таких засадах: 

   - підтримка мінімального залишку  грошових коштів для безперебійного здійснення поточних розрахунків;

   - створення резерву вільних грошових  коштів на випадок можливого  розширення обсягів виробництва;

   - формування резерву грошових  коштів для компенсації передбачених  витрат і можливих втрат в  процесі фінансово-господарської  діяльності; 
- своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.

Наслідком впровадження ефективної політики управління оборотними активами мають стати:

- забезпечення  безперебійної роботи підприємства;

- зниження  обсягів вільних поточних активів,  і, як наслідок, зниження витрат  на їх фінансування;

- прискорення  обороту оборотних активів

- максимізація  прибутку підприємства при збереженні  ліквідності.

    Управління  оборотними активами в першу чергу  має передбачати визначення оптимальної  величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних активів  повинна з однієї сторони забезпечувати  безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої - мінімізувати наявність недіючих поточних активів [8]. 

2.   Сутність і завдання управління необоротними активами

 

    Сформовані  на початку господарської діяльності підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними. 

    Основними задачами управління необоротними активами є: 
- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;

- визначення  потреби в нарощенні необоротних  активів для розширення обсягів  виробництва; 
- визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (нове будівництво, розширення, конструкція, технічне переоснащення) 
- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та матеріальних активів; 
- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури;[22]

     Оновлення основних засобів на простій основі здійснюється за рахунок поточного, середнього та капітального ремонтів, а також придбання нових видів  необоротних активів в межах  існуючої на підприємстві потужності виробництва. 
Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються:

     - необхідні додаткові площі та  потужності для збільшення обсягів  господарської діяльності;

     - залишок необоротних активів  на початок планового періоду; 
- планове вибуття необоротних активів у зв’язку з їх фізичним та моральним зносом.

     При цьому залучити в достатньому  обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки виробних засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартісних показниках. Управління необоротними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналіз складу; сктруктури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивності оновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники: 

1. Коефіцієнт  участи операційних необоротних  активів в загальній сумі активів  підприємства:

Ку –  коефіцієнт участі операційних необоротних  активів в зазначеній сумі активів  підприємства.

 
                                 (2.1)

де, ВАс – середня вартість операційних необоротних активів.

ОАс –  середня вартість оборотних активів.

Визначений  коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього  коефіцієнта збільшується, то це позитивно  характеризує роботу підприємства, якщо навпаки – негативно. 
2. Коефіцієнт зносу:

,     (2.2)

деКз  – коефіцієнт зносу необоротних  активів на кінець аналізуємого періоду.

Зк –  сума зносу.

ВАс –  середня вартість необоротних активів.

     Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного  зносу необоротних активів. Цей  показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим  періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення – навпаки  позитивно. 
3. Коефіцієнт придатності необоротних активів:

      
,       (2.3)

     деКп  – коефіцієнт придатності необоротних  активів.

     ВАз – залишкова вартість необоротних  активів.

     ВАп – первісна вартість необоротних  активів.

     Зростання цього показника в динаміці позитивно  характеризує роботу підприємства, а  зменшення, навпаки – негативно.

6. Період обороту необоротних активів:

 
,       (2.4)

    деПо  – період обороту необоротних  активів;

    ВАс – середня вартість необоротних  активів;

    Зс  – середня сума зносу необоротних  активів.

    Зазначений  показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в  звітному періоді у порівнянні з  минулим періодом позитивно характеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки – негативно. 
5. Коєфіцієнт рентабельності:

     ,      (2.5)

      деКр – коефіцієнт рентабельності  необоротних активів;

    Пч  – чистий прибуток підприємства.

    ВАс – середня вартість необоротних  активів.

    На  основі проведеного аналізу визначається оптимальна сума необоротних активів  в плановому періоді за формулою:

     
,   (2.6)

    де ВАо – оптимальна сума необоротних активів; 
ВАк – вартість необоротних активів, які використовуються на кінець звітного періоду; 
ВАн – вартість необоротних активів, які не використовуються у виробничому процесі на кінець звітного періоду;

    КВА – приріст коефіцієнту використання необоротних активів у звітному періоді;

    КОР – коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді.

    Таким чином, фінансовий менеджер повинен  забезпечувати ефективне використання грошових коштів, пов’язаних з придбанням, реконструкцією, розширенням та технічним  переоснащенням необоротних активів [19]. 

3.   Управління дебіторською заборгованістю

 

    Формування  ринкових відносин в Україні характеризується значним управлінням платіжного обігу, що спричиняє збільшення дебіторської заборгованості. У зв’язку з цим  важливою задачею фінансового менеджменту  є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямованою на оптимізацію її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу. 
Дебіторська заборгованість поділяється на такі види: дебіторська заборгованість за товари, строк плати яких не настав; дебіторська заборгованість за товари, строк сплати яких минув; дебіторська заборгованість по векселям отриманих; дебіторська заборгованість по розрахункам з бюджетом; дебіторська заборгованість по розрахункам з персоналом та інші види дебіторської заборгованості [26].

    Найбільш  питому вагу займає дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (більше 80% загальної  суми). Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов’язано з оптимізацією дебіторської заборгованості по розрахункам за реалізовану продукцію.  
Управління дебіторською заборгованістю включає такі етапи: на першому етапі здійснюється аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. З цією митою розраховуються показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості за минулий період. Такими показниками є: коефіцієнт відволікання оборотних активів, який розраховується за формулою:

     
,      (2.7)

    деКво – коефіцієнт відволікання оборотних  активів. 
Дз – дебіторська заборгованість по товарним операціям за минулий період. 
ЗА - загальна сума оборотних активів підприємства.

    Коефіцієнт  відволікання оборотних активів  визначається в динаміці. 
Розраховані коефіцієнти порівнюються і визначаються закономірністю зміни цих коефіцієнтів. Якщо із року в рік цей коефіцієнт скорочується то це є позитивним в роботі підприємства, якщо навпаки негативним. 
Другий показник - це середній період інкасації дебіторської заборгованості який визначається за формулою:

     ,     (2.8)

де Сп – середній період інкасації дебіторської заборгованості;

Дз –  середній залишок дебіторської заборгованості в аналізованому періоді; 
Вд – одноденна виручка від реалізації продукції в аналізованому періоді.

     Середній  період інкасації дебіторської заборгованості розраховується за декілька періодів і порівнюється між собою. Якщо в  динаміці цей показник скорочується, то це є позитивним, а якщо навпаки негативним в роботі підприємства.

     Третій  показник – це кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період і визначається за формулою:

,       (2.9)

де Ко – кількість оборотів дебіторської заборгованості в аналізованому періоді; 
ЗР – загальна сума реалізації продукції за відповідний період; 
Дз – середній залишок дебіторської заборгованості в аналізованому періоді.

     Зазначений  показник також розраховується в  динаміці і порівнюється між собою. Збільшення цього показника є  позитивним в роботі цього підприємства, зменшення – негативним.

     Результати  проведеного аналізу використовуються в наступному етапі. Наступний етап передбачає визначення оптимальної  дебіторської заборгованості в майбутньому  періоді. Визначається оптимальна сума дебіторської заборгованості за формулою:

      
,    (2.10)

     деОдз – оптимальна сума дебіторської заборгованості в майбутньому періоді; 
ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту;

Кс/ц  – коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції;

СПо –  середній період обороту дебіторської заборгованості по результатам аналізу минулого періоду;

СПП –  середній період прострочки платежів по результатам аналізу минулого періоду.

     В залежності від строку обороту дебіторської заборгованості може встановлюватися плата за комерційний кредит – за формулою:

      
,     (2.11)

деПСк – річна норма процентної ставки за комерційний кредит; 
ЗН – знижка, що надається покупцям за дострокову сплату продукції;