Формування активів підприємства

     До  їх недоліків слід віднести низький  рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру  вкладених  коштів, низький рівень ліквідності  і неспроможність забезпечити потік  платежів за погіршення  платоспроможності  підприємства.

     Водночас  у процесі управління необоротними активами  слід враховувати переваги і недоліки ї порівняно з необоротними активами. До основних переваг можна  віднести:  можливість швидкого перетворення   оборотних активів у грошові  кошти, вища ліквідність, перебування  частини оборотних активі у вигляді  готових засобів платежу, можливість підвищити  швидкість обігу раціональним управлінням.

     Недоліками  можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові  витрати на утримання зайвих оборотних  активів, вищий рівень фінансових ризиків [15]. 
 

2. Принципи  формування активів

 

     Найважливішим напрямом менеджменту активів є управління процесом їх формування. Процес формування операційних активів підприємства будується на основі наступних принципів.

     1. Урахування найближчих  перспектив розвитку  операційної діяльності  та форм її диверсифікації. Формування активів підприємства при його створенні підпорядковане, в першу чергу, завданням розвитку операційної діяльності. При цьому слід пам'ятати, що на початкових стадіях життєвого циклу підприємства обсяг операційної діяльності зростає досить швидко (за умови правильного вибору підприємством своєї ринкової ніші). Тому створювані на початковій стадії активи підприємства повинні мати певний резервний потенціал для забезпечення можливостей приросту продукції й диверсифікації операційної діяльності в найближчому періоді.

     2. Забезпечення відповідності  обсягу та структури  формованих активів обсягу та структурі виробництва і збуту продукції. Така відповідність повинна забезпечуватися ще у процесі розробки бізнес-плану створення нового підприємства шляхом визначення потреби в певних видах активів, а потім підтримуватися на кожній новій стадії його розвитку. Реалізація цього принципу формування активів спрямована передусім на забезпечення проектованого рівня їх сукупної продуктивності.

     3. Забезпечення оптимальності  складу активів  із позицій ефективності  господарської діяльності. Така оптимізація складу активів підприємства направлена, з одного боку на забезпечення майбутнього повного корисного використання окремих їх видів, а з другого — на підвищений їх сукупної потенційної здатності генерувати операційний прибуток.

     4. Забезпечення можливостей  високого обороту  активів у процесі  їх використання. Прискорення обороту активів як прямо, так і опосередковано впливає на розмір формованого операційного прибутку підприємства. Для реалізації цього принципу в процесі формування операційних активів слід оптимізувати їхній склад за наступними трьома групами:

а) високооборотні операційні активи. До них належать, виробничі запаси, із закупівлею та доставкою яких немає проблем (а отже, не потрібно формувати страхові та сезонні їх розміри); запаси готової продукції, що мають попит у споживачів; короткострокова дебіторська заборгованість; грошові активи в національній та іноземній валюті, що постійно обслуговують операційний процес;

б)  операційні активи з нормальною оборотністю. До них належать інші типи оборотних актинів підприємства, що не увійшли до складу першої групи Як правило, вони становлять переважну частину оборотних активів підприємства;

в) низькооборотні операційні активи. До них належать необоротні операційні активи — виробничі основні засоби і нематеріальні актини, що використовуються в операційному процесі. Всупереч своїй назві необоротні операційні активи здійснюють постійний вартісний кругообіг (як і оборотні активи), хоча тривалість цього обороту в часі і досить велика й у багато разів перевищує тривалість операційного циклу (період обертання оборотних актинів).

     5. Забезпечення прогресивності  окремих видів  активів. Сучасний ринок засобів і предметів виробництва пропонує для формування активів підприємства ряд альтернативних об'єктів та інструментів. У процесі їх конкретного вибору слід (за інших рівних умов) враховувати їхню перспективність, сучасність, багатофункціональність і генерувати прибуток у різних господарських ситуаціях і, відповідно, підщипувати ринкову вартість підприємства [6].

     З урахуванням викладених принципів організовується процес формування операційних активів підприємства. Цей процес здійснюється за наступними основними етапами. 

       
 

     

     

     

     

     

     

       
 

     Рис.1.1 Основні етапи управління формуванням операційних активів підприємства

     1. Аналіз забезпеченості підприємства операційними активами. Метою такого аналізу є виявлення основних тенденцій розвитку операційних активів підприємства й оцінка рівня забезпеченості ними виробництва та реалізації продукції.

•   На першій стадії аналізу визначається загальна вартість операційних активів, використовуваних підприємством у розрізі окремих етапів аналізованого періоду. Ця вартість визначається як середньохронологічна щодо кожного з аналізованих етапів і аналізованого період) в цілому. У загальну вартість операційних активів підприємства за даними звітних балансів включається: а) сума основних засобів за залишковою вартістю; б) сума нематеріальних активів за залишковою вартістю: в) сума оборотних активів усіх видів. Даними етапами обираються, як правило, окремі квартали аналізованого періоду фінансового аналізу, розраховуються показники абсолютної суми приросту операційних активів у розрізі окремих станін, а також темпи динаміки їхньої загальної вартості і темпи цієї динаміки порівнюються і темпами зміни обсягу та реалізації продукції;

• На третій стадії аналізу аналізується забезпеченість підприємства операційними активами.

     Аналіз  забезпеченості підприємства операційними активами здійснюється в динаміці за окремими етапами аналізованого періоду (на основі використання методів горизонтального фінансового аналізу), а також у порівнянні із середніми показниками за даним видом економічної діяльності, конкурентами тощо (на основі використання методів порівняльного фінансового аналізу).

   З урахуванням результатів забезпеченості підприємства операційними активами в останньому з даних етапів допланового періоду оцінюються ті елементи виробничого й фінансового потенціалу, які формуються відповідними видами операційних активів.

   2. Визначення потреби в загальному  обсязі операційних активів на майбутній період. Для діючих підприємств ця потреба визначається у формі приросту цих активів відповідно до планованого обсягу приросту виробництва (реалізації) продукції й питомої вартості операційних активів (скорегованої з урахуванням можливостей зростання їхньої продуктивності, виявлених у процесі аналізу) [17].

 

 

2. Управління активами підприємства

1. Механізм формування оборотного капіталу

    Спочатку  при створенні підприємства оборотні кошти формуються як частина його статутного фонду (капіталу). Вони спрямовуються  на придбання виробничих запасів, що поступають у виробництво для  виготовлення товарної продукції. Готова продукція поступає на склад і  відвантажується споживачеві. До моменту  її оплати виробник відчуває потребу  в грошових коштах. Величина цієї потреби  залежить не тільки від об'єму вкладених  засобів, але і від розміру  майбутніх розрахунків, вона може коливатися протягом року з різних причин. Тому підприємство використовує і інші джерела  формування оборотних коштів - стійкі пасиви, кредиторську заборгованість, кредити банків і інших кредиторів.

    У міру зростання виробничої програми потреба в оборотних коштах зростає, що також вимагає відповідного фінансування приросту оборотних коштів. В цьому  випадку джерелом їх поповнення є  чистий прибуток підприємства.

    Оскільки  на розрахунковому рахунку знаходиться  основна частина грошових коштів підприємства, необхідно виділити ту їх частина, яка без збитку для  господарської діяльності підприємства може використовуватися як оборотні кошти. Решта частини грошових коштів може мати інше цільове призначення  і використовуватися на фінансування капітальних вкладень або формування фінансових активів.

    Як  оборотні кошти підприємством використовуються стійкі пасиви. Вони прирівнюються  до власних джерел, оскільки постійно знаходяться в обороті підприємства, використовуються  ля фінансування його господарської діяльності, але  йому не належать. До стійких пасивів  відносяться:

• мінімальна заборгованість по заробітній платі  і відрахуванням на соціальне  страхування, до пенсійного фонду, медичне  страхування, фонд зайнятості;

• мінімальна заборгованість підприємства до резерву  майбутніх  платежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але  які не застосовуються для безпосереднього  виготовлення продукції;

• заборгованість замовникам по авансах і частковій оплаті продукції;

• заборгованість бюджету по деяких видах податків.

      Наприклад, мінімальна заборгованість  по заробітній платі виникає  тому, що між нарахуванням і  виплатою заробітної плати існує  розрив в часі. Так, якщо строки  виплати установлені 9 і 24 числа  кожного місяця, а нарахування  проводиться з початку місяця, то заробітна плата, нарахована  за 9 днів (9 до дня виплати), може  бути використана, як обігові  кошти.

    Мінімальна  заборгованість перед бюджетом визначається по тих видах податкових платежів, термін нарахування яких наступає раніше терміну виплати. Це відноситься до податків, платником яких є підприємство як господарюючий суб'єкт (податок на майно підприємства, земельний податок, податок на користувачів автомобільних доріг), а також до прибуткового податку із заробітної плати робочих і службовців даного підприємства, який воно перераховує до бюджету.

    Окрім власних і прирівняних до них  засобів джерелом формування оборотних  коштів може бути позичені кошти підприємства.

    Позичені обігові кошти підприємства — це тимчасово притягнути кошти у вигляду короткотермінових кредитів банку на суворо визначений строк. Банк видає позики на кредитування сезонних запасів, під відвантажену продукцію (розрахункові документи в банках на інкасо та інші) з умовою повернення позики у визначений строк. За наданий кредит підприємство оплачує банку визначений (певний) процент. До позичених коштів підприємства відносяться також притягнути обігові кошти через акціонування та кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість — це кошти, які не належать підприємству, але тимчасово знаходяться в його обігу, у тому числі це заборгованість підприємства своїм постачальникам [14].

    Механізм  формування обігових коштів підприємства показано на рис.1.2

    Раціональне використання власних та позичених  коштів дає змогу підприємствам  не звертати особливої уваги на тимчасові  труднощі і більш ефективно використовувати обігові кошти .

    Основними напрямками стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних  коштів є:

• визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

• визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимального значення;

     Рис 2.2 – Механізм формування оборотного капіталу підприємства 

• визначення  обсягу залучених коштів і розрахунок ефективності їх використання;
• визначення нормативу оборотних коштів і приведення власних оборотних коштів до цього значення;
• вживання заходів щодо прискореного повернення підприємству сум дебіторської заборгованості,
• припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників;
• визначення оптимального обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва;
• скорочення управлінських та усунення непродуктивних витрат;
• впровадження прогресивних методів управління виробництвом;
• поступове збільшення обсягу статутного капіталу підприємства для фінансування власних оборотних коштів [7].