Фінанси підприемства

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ                                                                                                                                        ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ  І БІЗНЕСУ НА ТРАНСПОРТІ 
 
 

Контрольна робота

з курсу:

«Фінанси підприємства»

Варіант № 37

       
 
 

Виконав

Студент  гр. МО-5

   Проченко В.В.

Залікова  книжка

№ 59452 
 
 

                                                    

     Київ  – 2011р

     Зміст

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1

     Порядок задоволення вимог кредиторів збанкрутілого підприємства

     Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій  кредиторів. Проте грошових засобів, виручених від продажу ліквідаційної  маси, може не вистачити для задоволення  претензій усіх заінтересованих  осіб. Саме тому, у даній сфері потрібне докладне законодавче регулювання черговості задоволення претензій. Згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом" у процесі розподілу виручки від продажу ліквідаційної маси, у першу чергу покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою.

     До  витрат, пов'язаних із провадженням справи про банкрутство, належать, зокрема, такі:

     - витрати кредитора на сплату  державного мита й публікацію оголошення щодо порушення справи про банкрутство;

     - витрати на публікацію в засобах  масової інформації оголошення  про порядок продажу майна  банкрута;

     - витрати розпорядника майна та  ліквідаційної комісії, пов'язані  зі збереженням майнових активів банкрута, а також сплатою державного мита за позовами про стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта банкрутства;

     - витрати ліквідаційної комісії  та розпорядника майна в разі  залучення ними експертів, консультантів  та інших подібних осіб;

     - витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився з рішення арбітражного суду їхнім коштом;

     - витрати на оплату праці арбітражних  керуючих (розпорядника майна, керуючого  санацією, ліквідатора).

     Названі витрати відшкодовуються ліквідаційною  комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси. Майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується тільки для позачергового задоволення вимог за-ставодержателя. Якщо в результаті реалізації предмета застави виявиться, що виручена сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог, то різниця використовується для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості. Якщо ж коштів, виручених від реалізації застави, не вистачило для задоволення відповідних вимог, то різниця відшкодовується заставодержателю із загальної ліквідаційної маси в черзі з іншими кредиторами.

     У другу чергу, виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу).

     У третю чергу, задовольняються вимоги щодо сплати державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.

     У четверту чергу, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

     У п'яту чергу задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного фонду підприємства та ін.

     У шосту чергу задовольняються  всі інші вимоги, зокрема, вимоги власників корпоративних прав.

     Слід  зазначити, що вимоги кожної наступної  черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу  майна банкрута тільки після повного  задоволення вимог попередньої  черги. Коли майна бракує для повного  задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові сумі. Претензії, виявлені й заявлені після закінчення встановленого строку, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк.

     Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також  претензії, не визнані ліквідаційною  комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також ті, щодо яких кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подали відповідних позовів до арбітражного суду.

     Майно, що залишилось після задоволення  претензій кредиторів і членів трудового  колективу, використовується відповідно до рішення власника. У разі реорганізації підприємства його права та обов'язки переходять до правонаступників. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, надалі його вважають вільним від боргів і він може продовжити свою підприємницьку діяльність.

     Мирова  угода

     Поряд із можливістю участі кредиторів у  санації боржника поза провадженням справи про банкрутство, у законодавствах багатьох країн передбачено можливу  участь кредиторів у фінансовому  оздоровленні неспроможного підприємства в процесі провадження справи укладенням мирової угоди. Укладання мирової угоди передбачене статтею 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" 14 травня 1992 року N 2343-XII.

     Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Угода укладається переважно в тих випадках, коли боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звертається із заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про своє банкрутство. У даному разі, як уже було сказано, боржник розраховує укласти мирову угоду з метою виграти час, необхідний для проведення санації підприємства.

     Разом із заявою про порушення справи про  банкрутство неспроможний боржник  подає до арбітражного суду проект мирової угоди, список усіх кредиторів та дебіторів із визначенням сум  заборгованості, баланс та інші документи, які свідчать про фінансове та майнове становище боржника. У проекті мирової угоди викладаються пропозиції боржника за такими позиціями:

     * форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація);

     * бажаний період пролонгації заборгованості;

     * бажана сума списання боргу;

     * обсяг (квота) початкового погашення  заборгованості.

     Згідно  з вітчизняним законодавством мирова угода між боржником і кредиторами  може бути укладена на будь-якому етапі  провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою та другої та наступних черг кредиторів.

     Рішення про укладення мирової угоди  від імені кредиторів приймає  комітет кредиторів більшістю голосів. Воно вважається ухваленим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечено  заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Дуже важливо, що для осіб, які не дали згоди на укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих. хто угоду підтримав.

     Рішення про укладення мирової угоди  підписують: від імені боржника - керівник чи арбітражний керуючий (керуючий санацією, ліквідатор), від імені кредиторів - голова комітету кредиторів.

     Угода укладається в письмовій формі  і підлягає затвердженню арбітражним  судом. З цією метою арбітражний  керуючий протягом п'яти днів від дня укладення мирової угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди.

       До заяви додаються  такі документи:

     1. Текст мирової угоди.

     2. Протокол засідання комітету  кредиторів, на якому було ухвалене  рішення про укладення мирової угоди.

     3. Список кредиторів.

     4. Зобов'язання боржника щодо відшкодування  всіх першочергових витрат.

     5. Письмові заперечення кредиторів, які не голосували на підтримку  мирової угоди. 

     Виділяють дві основні форми поступок кредиторів, які можна передбачити в мировій угоді:

     * мораторій;

     * списання частини заборгованості.

     Як  правило, у мирових угодах комбінуються як мораторій, так і списання заборгованості. У законодавствах деяких країн визначається мінімальна частка заборгованості, яку  боржник повинен погасити, що є обов'язковою умовою для затвердження мирової угоди арбітражним судом. Розмір цієї частки може залежати від строку пролонгації заборгованості. Наприклад, у Німеччині мінімальна частка становить 35% загальної суми заборгованості, якщо пролонгація не перевищує 12 місяців; 40% - якщо виплата заборгованості відкладається на довший період. Вітчизняне законодавство таких обмежень не встановлює. Це є компетенцією комітету кредиторів.

     З формального боку, з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), однак комітет кредиторів може покласти на арбітражного керуючого функції нагляду за виконанням мирової угоди. Під час дії мирової угоди, арбітражний керуючий не має права розпоряджатися майном боржника. Він лише контролює ефективність його використання. З цією метою керуючий може, наприклад, вимагати, щоб усі грошові розрахунки підприємства проводились через спеціальний рахунок, рух коштів на якому він міг би перевіряти.

     У разі визнання мирової угоди недійсною  або її розірвання, вимоги кредиторів у незадоволеній до цього часу їхній частині відновлюються  в повному обсязі. Крім того, затвердження мирової угоди є підставою  для припинення справи про банкрутство, а визнання мирової угоди недійсною-для відновлення провадження справи.

     Мирова  угода щодо відстрочення сплати платежів у бюджет та цільові позабюджетні фонди укладається відповідно до вимог податкового законодавства. Державні органи можуть погодитися на відстрочення частини вимог, якщо внаслідок такої поступки підприємство відновить свою господарську діяльність і матиме змогу сплачувати наступні обов'язкові платежі на користь держави.