Аудиторські висновки на підприємстві

Аналітична перевірка  — це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка  — це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірок.

Аудиторська перевірка  — це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час  перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторського підприємницького ризику. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою мають на увазі послідовність і порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності й аудиту.

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури. Аудиторські процедури - це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

 

3. Методичний підхід до проведення аудиторської перевірки

 

З метою адаптації  фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. і Закон "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих Законів передбачено особливий підхід до методології й організації фінансового контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій:

 • збір і аналіз  інформації, необхідної для оцінки  достовірності бухгалтерського  фінансового обліку та фінансової  звітності суб'єкта підприємницької  діяльності;

 • визначення профілю  та обсягу діяльності підприємства  за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботи;

 • шляхом порівняння  фактичної діяльності підприємства  зі статутною встановлення невідповідності  між ними, про що необхідно  поставити до відома керівництво  фірми і порекомендувати йому  внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;

 • планування аудиту  і наступний контроль аудиторської  перевірки;

 • оцінювання внутрішнього  аудиторського контролю;

 • аналіз показників  балансу і даних інших форм фінансової звітності;

 • перевірка аналогічних  показників балансу, звіту про  фінансові результати, звіту про  рух грошових коштів, звіту про  власний капітал;

 • контроль відповідності  даних фінансової звітності записам  в облікових регістрах;

 • перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

 • попередня оцінка  повноти і правильності складання  балансу та інших форм фінансової  звітності.

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шля­хом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність.

На основі аналізу  і тестування звітних та інших  даних про підприємство аудитор  висловлює свою професійну думку  про об'єктивність і точність даних  обліку і звітності та їх відповідність  реальній дійсності.

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта. Однак згідно з національним нормативом аудиту № 8 "Перевірка дотримання підприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України" виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою й обов'язком аудитора.

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних  актів, незалежно від їхнього  значення, вимагає висунення й  обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу  клієнта, а також про вплив  такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Факти порушення вимог  законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній  експертизі та є поза професійною  компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України. Отже, аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів.

Проведення хоча б  однієї аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства може допомогти  службовим особам підприємства уникати  надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів.

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик  невиявлення помилок, навіть якщо перевірка  добре спланована і проведена  відповідно до вимог Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів:

 • наявність значної  кількості нормативних актів;

 • неминуча відносна  обмеженість систем обліку і  внутрішнього контролю, які не  можуть висвітити всю фактичну  діяльність клієнта, а також  відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;

 • визнання того, що значна кількість аудиторських  доказів, отриманих аудитором,  мають не доказовий, а інформативний  характер.

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки  аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності підприємства.

Згідно з міжнародним  операційним стандартом, "аудитор  повинен провести такий огляд  фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому".

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних  обставинах. Аудиторський звіт має  виділити найголовніше. Основна мета аудитора — впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано.

 

 

 

 

 

Розділ 2. АУДИТ  ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ НА ЗАТ «ОЛІМП»

 

 

2.1. Фінансово-економічна  характеристика об'єкта дослідження.

 

Закрите акціонерне товариство Спортивно-оздоровчий комплекс «Олімп», м. Миколаїв, вул. Космонавтів . 130-Б. Код ЄДРПОУ – 31764748, організаційно-правова форма – 232 – закрите акціонерне товариство, форма власності – 10 – приватна. Закрите акціонерне товариство Спортивно-оздоровчий комплекс «Олімп» створене згідно до Установчого договору від 7листопада 2001 року шляхом реформування Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Олімп» (зареєстрованого Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївської міської ради 13 вересня 1999 року за реєстаційним №1266, код ЄДРПОУ 30565588) та Дочірнього підприємства по вихованню неповнолітніх дітей «БЕРЕГІНЯ», (зареєстрованого Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївської міської ради 6грудня 1995 року. За реєстраційним №9291, код ЄДРПОУ 23619660), є правонаступником усіх прав та обов'язків цих підприємств. Засновниками акціонерного товариства є фізичні особи та юридична особа – ВАТ «Ніконд», зареєстроване Виконкомом міської ради народних депутатів м. Миколаєва 19 грудня 1996 р. за №2178/1-«а». Код ЄДРПОУ 14308240.

Товариство зареєстровано 10.12.2001р. Виконкомом Миколаївської ради народних депутатів, реєстровий номер 15274.

Статут ЗАТ СОК «Олімп»  затверджений загальними зборами акціонерів ЗАТ СОК «Олімп», протокол №1 від 07.11.2001р., та зареєстрований Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 10.12.2001р., реєстровий номер 15274.

Для забезпечення діяльності Товариства Засновниками утвореностатутний  капітал у розмірі 440000,00 грн., який поділено на 4400 штук простих іменних  акцій, номінальною вартістю 100,00 грн. кожна.

Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, виданого Миколаївським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за №5/14/1/03 віл 04.03.2003р., засвідчується випуск акцій ЗАТ на загальну суму 440000,00 грн. номінальною вартістю 100,00 грн., кількістю 4400 штуки, форма випуску яких документарна.

Метою діяльності товариства є одержання прибутку в інтересах  Акціонерів шляхом виробництва і  збуту придукції, робіт та послуг, здійснення за рахунок отриманих  коштів дальшого розвитку самого Товариства, задоволення соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу.

Предметом діяльності ЗАТ  є: надання спортивно-оздоровчих послуг немедичного характеру, зокрема, масажу, занять на спортивних тренажерах, шейпінгом, аеробікою, користування сауною, басейном та інше.

Згідно Довідки держкомітету статистики про включення до Єдиного  державного реєстру підприємств  та організацій України, видами діяльності ЗАТ є:

92.61.0 – Експлуатація  спортивних споруд;

63.30.0 – Туристичні  агенства та бюро подорожей;

74.84.0 – Інші послуги,  надавані юридичним особам та  не включені до інших угрупувань;

51.70.0 – Інші види  оптової торгівлі;

52.12.0 – Роздрібна торгівля  в неспеціалізованих магазинах  без переваги продовольчого асортименту;

71.40.0 – Прокат речей  особистого користування та побутових товарів.

ЗАТ має самостійний  баланс, розрахунковий рахунок.

Керівник – Іванцов  Сергій Васильович.

Фінансовий стан підприємства визначився сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Отже фінансовий стан можна розглянути у додатку А.

 

2.2. Джерела аудиту  фінансової звітності.

 

Джерела отримання аудиторських доказів є:

1. первинні документи економічного суб'єкта та третіх осіб;
2. регістри бухгалтерського обліку економічного суб'єкта;
3. результати аналізу фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта;
4. усні висловлювання співробітників економічного суб'єкта та третіх осіб;
5. зіставлення одних документів економічного суб'єкта та іншими, а також зіставлення документів економічного суб'єкта з документами третіх осіб;
6. результати інвентаризації майна економічного суб'єкта, проведеної співробітниками економічного суб'єкта;
7. бухгалтерська звітність.

Найбільш цінними аудиторськими  доказами вважаються докази, отримані аудитором безпосередньо в результаті дослідження господарських операцій.

Визначення достатності аудиторських доказів залежить від конкретних обставин перевірки.

Аудиторський ризик зменшується, якщо аудитор використовує докази, отримані з різних джерел і різні за формою подання. Якщо докази, отримані з одного джерела, суперечать доказам, отриманими з іншого джерела, аудитор повинен використовувати додаткові аудиторські процедури, щоб дозволити протиріччя, що виникли і бути впевненим в достовірності зібраних доказів і обґрунтованості отриманих висновків.

Якщо економічний суб'єкт не представив аудиторської організації  існуючі документи в повному  обсязі, і вона не в змозі зібрати  достатні аудиторські докази з якого-або  рахунку і (або) операції, аудиторська організація зобов'язана відобразити це в звіті (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і має право підготувати аудиторський висновок, відмінне від, безумовно позитивного.

Метод аудиту - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан досліджуваних об'єктів. Різноманітні прийоми можна об'єднати в три групи: визначення реального стану об'єктів, аналіз, оцінка.

Прийоми першої групи - огляд, перерахунок, вимірювання, що дозволяють визначати кількісне стан об'єкта; лабораторний аналіз, мета якого - визначення якісного стану об'єкта; запит; документальна  перевірка.

Мета полягає у визначенні основних положень та правил проведення аудиту оціночних значень, що містяться в бухгалтерській звітності.

Завданнями є:

а) викласти аудиторські  процедури, призначені для перевірки  оціночних значень в бухгалтерському  обліку;

б) визначити дії аудиторської організації з аналізу результатів цих процедур.

Дані вимоги є обов'язковими для всіх аудиторських фірм та аудиторів, які працюють самостійно як індивідуальних підприємців

при здійсненні аудиту, який передбачає підготовку офіційного аудиторського  висновку.

Здійснюючи перевірку  необхідно пам’ятати про принципи нарахування та відповідності. Згідно з першим відображення в обліку доходів і витрат відбувається у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошей. Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами цього ж періоду, здійсненими для отримання цих доходів.