Аудиторські висновки на підприємстві

 

ВСТУП

 

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних  відносин, виникненням акціонерних  компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються  зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої  інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову  стабільність суб'єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит  в Україні відбувся. Він виник  на соціальне замовлення і, ще не маючи  глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження  відповідної фінансової інформації. В своєму арсеналі аудитори, що прийшли  на ринок серйозно і надовго, мають теорію і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій і перевірок.

Процес аудиту - це процес пізнання істини, який полягає в  ретельному вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження  фактів минулого.

Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, - суперечливі , і ці суперечності неминуче знаходять  своє відображення в облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам'ятати, що істина одна, а викривлень її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких обставин встановити об'єктивну істину. Щодо відображених в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Таким чином, ми бачимо, що обрана для написання тема курсової роботи є актуальною.

Завданям курсової роботи є проведення аудиторської перевірки фінансової звітності на підприємстві.

Метою курсової роботи стало  вивчення наступних питань: теоретичні аспекти проведення аудиту підприємства, аудит фінансової звітності та шляхи вдосконалення аудиторської перевірки на підприємстві.

Об'єктом даної курсової роботи виступає закрите акціонерне товариство «Олімп».

В курсовій роботі налічується 1 таблиця, 3 додотки та 15 використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВ УРАЇНИ

 

 

1. Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської діяльності в україні.

 

Необхідність аудиторської діяльності виникла в Україні  з переходом до ринкових відносин, регулюється низкою законодавчих актів, основним з яких є Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-12, остання редакція якого прийнята 14.09.2006 р. № 140-V і набула чинності з 19.01.2007 р. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової й іншої економічної інформації.

Предметом аудиторської діяльності є аудиторські послуги, які згідно із Законом поділяють  на аудит та інші послуги, а за міжнародною аудиторською практикою містять послуги з виконання завдань з надання впевненості (аудит історичної фінансової інформації, огляд історичної фінансової інформації, інші завдання з надання впевненості) та супутні послуги.

Ураховуючи міжнародний  досвід, наші національні традиції щодо використання терміна «контроль», наведені терміни, як і існуючий у  світовій практиці термін «аудит адміністративної діяльності», необхідно використовувати  лише в контексті Закону України  «Про аудиторську діяльність». Закон передбачає можливість проведення аудиту та надання інших послуг виключно суб’єктами аудиторської діяльності, що створені та функціонують за безпосередньою участю сертифікованих аудиторів, які згідно з Міжнародними стандартами аудиту, надання впевненості та етики, для вітчизняної аудиторської практики, мають бути незалежними від користувачів фінансово-економічної інформації, до яких, як відомо, належать державні органи, адміністративний персонал суб’єктів господарювання, власники та ін.

Аудит, в новій редакції Закону, визначається як перевірка  даних бухгалтерського обліку і  показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення  незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Законом визначено також, що інформація вважається суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, які можуть бути прийняті на основі фінансових звітів. Рівень суттєвості може бути встановлений згідно з МСА як для узагальнюючих показників фінансових звітів, так і окремих її статей. На сьогодні актуальним є чітке визначення критеріїв суттєвості інформації та розробка методики її оцінки для використання в аудиторській практиці.

Нова редакція Закону дає змогу стати аудитором  в Україні фахівцям з відповідною  освітою незалежно від громадянства та місця набуття освіти. Аудитором в Україні може бути фізична особа, яка має сертифікат аудитора, що визначає її кваліфікаційну придатність на зайняття аудиторською діяльністю на території України.

Право на отримання сертифіката  мають фізичні особи з вищою економічною або юридичною освітою, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідними знаннями з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвідом роботи не менше трьох роки підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, економіста, асистента (помічника), аудитора.

Право займатися наданням аудиторських послуг згідно із Законом  мають тільки суб’єкти аудиторської діяльності. Такими суб’єктами можуть бути як фізичні особи – підприємці, так і юридичні особи – аудиторські фірми. Порядок створення та реєстрації суб’єктів аудиторської діяльності регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, згідно з якими фізична особа (сертифікований аудитор) може займатися аудиторською діяльністю як фізична особа – підприємець або в складі аудиторської фірми.

Аудиторська фірма –  юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність, статутний  капітал якої формується у такий  спосіб, щоб загальний розмір у  ньому частки засновників (учасників), які не є. аудиторами, не перевищував 30%.

Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Як фізична особа – підприємець, так і аудиторська фірма мають  бути зареєстрованими у виконавчих органах державної влади (отримати право на підприємницьку діяльність) і включеними АПУ до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів (отримати право на заняття аудиторською діяльністю безпосередньо). Ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів є виключним правом АПУ (з 20 травня 2007 р. почав діяти новий Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затверджений рішенням АПУ від 26.04.2007 р. № 176/7).

Аудиторська палата України  має право отримувати від аудиторських фірм та аудиторів звіти про виконання  ними роботи та здійснює їх аналіз і  подає до Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію про стан аудиторської діяльності в Україні.

Законом передбачено  використання в аудиторській діяльності відповідних стандартів аудиту які  приймаються на основі Міжнародних  стандартів аудиту. Надання впевненості та етики, прийнятих Міжнародною федерацією бухгалтерів, з дотриманням вимог Закону та інших нормативно-правових актів України. Затвердження стандартів є виключним правом АПУ, а у випадках, передбачених Законом, стандарти аудиту погоджуються з іншими суб’єктами.

Згідно з рішенням АПУ від 30.11.2006 р. X? 168.7 Міжнародні стандарти  аудиту. Надання впевненості та етики  видання 2006р. є обов’язковими для  застосування як Національні стандарти  аудиту починаючи з 01.01.2007 р. Ці стандарти, доцільно доповнити відповідними українському законодавству стандартами, які регулюватимуть вирішення таких питань, як аудит банків, аудит акціонерних товариств та підприємств – емітентів облігацій, аудит установ і організацій, які надають фінансові послуги, в тому числі страхових компаній, недержавних пенсійних фондів і т. д. Це сприятиме підвищенню статусу АПУ та зміцненню всього інституту аудиту як невід’ємної складової ринкової економічної системи.

Потребують також додаткового, регулювання оформлення договірних відносин при наданні аудиторських послуг. Законом визначено, що аудит проводиться на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, в якому має бути передбачено предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, відповідальність сторін. Інші аудиторські послуги Законом дозволено надавати відповідно до договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). Остання норма не зовсім зрозуміла в контексті Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 п. 1 ст. 220 якого двосторонні правочини між юридичними особами в Україні необхідно оформлювати виключно письмово.

Закон зобов’язує суб’єктів  господарювання створювати належні  умови для якісного проведення аудиту та покладає на їх органи управління відповідальність за повноту й достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудиторам у процесі надання аудиторських послуг.

Законом досить повно  визначено права, обов’язки аудиторів  і аудиторських фірм, законодавчі  обмеження щодо проведення аудиту та їх відповідальність. Позитивним є наявність у Законі положень, які визначають обставини заборони зайняття аудиторською діяльністю.

Водночас в Законі відсутні такі важливі положення  регулювання, як страхування ризиків  аудиторської діяльності та визначення механізму формування відповідних страхових резервів аудиторами та аудиторськими фірмами, що досить широко використовується в світовій практиці.

АПУ значну увагу останнім часом приділяє питанням контролю якості аудиту та аудиторських послуг. Рішенням АПУ від 27.09.2007 р. №182/3 затверджено Концептуальну основу контролю аудиторської діяльності в Україні та визнано, що втратило чинність, рішення АПУ від 26.05.2005 р. № 149/5.1 «Про Національну концептуальну основу забезпечення якості аудиторських послуг в Україні». Це рішення набуло чинності з 1 жовтня 2007 р.

Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні поступово вдосконалюється, що сприятиме побудові в нашій  державі відповідного сучасним вимогам  інституту незалежного аудиту як невід ємної складової ринкової економічної системи.

 

2. Організація аудиторської перевірки.

 

Перевірка може бути організована по-різному. Так, у практиці аудиторської роботи виділяють чотири основних методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

При суцільній перевірці  перевіряються всі масиви інформації без винятку щодо господарських  процесів, які відбулись у клієнта  за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор  робить висновок про достовірність, доцільність та законність відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь період, який перевіряється. Такі перевірки є найточнішими, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального. Проте вони потребують дуже великих трудових і матеріальних затрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка недоцільна. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

Вибіркова перевірка  передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів  інформації, які дають змогу аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності. Вибірковий метод перевірки дає змогу аудитору з найменшими витратами отримати результат про довіру до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому  дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні прибуткового податку з робітників і службовців. У такому разі виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.