Загальні засади корпоративного права

Подібну точку зору підтримує  О.М.Вінник. Крім того вчена поділяє  корпоративні правовідносини- зовнішні( горизонтальні – складаються  за участю рівноправних субєктів; вертикальні- учасникам притамані відносини  підпорядкування з основних чи окремих  питань двяльності) та внутрішні( «  складаються всередині товариства між його структурними підпрозділами( одиницями), органами управління та контролю, що діють у межах своєї компетенції, визнані на підставі закону устоановчими документами товариства ,між учасниками товариства , а також між ними органами та посадовими особами органів  товариства»). Заперечує О.М. Вінник і цивільно-правову природу корпоративних  правовідносин. « Трактування корпоративних  правовідносин як таких,що виникають  між самостіними субєктами цивільного права- господарським товариством, з одного боку, та його учасникамиз  іншого боку не враховує тієї обставини, що учасники господарського  товариства вступають у відносини не з  самим товариством, яке є складною системою , а з його органами посадовими особами останніх ( в обєднання капіталів) або з уповноваженими учасниками ( в персональгих обєданнях).

І.В. Спасибо-Фатєєва дала наступне визначення корпоративного права: «корпоративним правом» являється  сукупність норм права, які регулюють  певну группу взаємоповязаних відносин всередині галузі цивільного права, які складаються між засновниками, засновниками і особами, які підписалися  на акції при створені акціонерного товариства і між акціонером та акціонерним  товариством». 

Оскільки, корпоративне право регулює відносини між учасником (членом) господарської організації та самою цією організацією, то предмет корпоративного права визначається з урахуванням характеру відносин, які можуть виникати між цими особами. Зі змісту ст. 167 ГК України можна виділити три види прав, які належать до корпоративних: 
1) право на участь в управлінні господарською організацією; 
2) право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації; 
3) право на отримання активів у разі ліквідації господарської організації. 
Цей перелік корпоративних прав не є вичерпним. Вони можуть бути також передбачені законом та статутними документами.

За своїм характером корпоративні відносини є цивільними. Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України  цивільні відносини поділяються на два види:

1.Особисті немайнові

2.Майнові.

Відносини, які виникають  у зв’язку з реалізацією права на участь в управлінні корпоративної організації належать до особистих немайнових, так як їх об’єктом є немайнове благо – участь в управлінні корпоративної організації, яке не має грошового еквіваленту. 
Відносини щодо отримання частки прибутку (дивідендів) корпоративної організації та отримання її активів у разі ліквідації є за характером майновими, оскільки їх об’єктами є майнові блага – дивіденд та активи корпоративної організації, які мають грошовий еквівалент. 
Таким чином, предметом правового регулювання корпоративного права є цивільні, тобто особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між учасником (членом) корпоративної організації та самою цією організацією у зв’язку з реалізацією корпоративних прав. З урахуванням предмету корпоративного права можна дійти до висновку, що корпоративне право є одним із інститутів Цивільного права, який регулює групу однорідних суспільних відносин, що виділяються за двома критеріями: 
1) особливий суб’єктний склад – учасники (члени) корпоративної організації та сама корпоративна організація;

2) зміст суб’єктивних  цивільних прав, які реалізуються  у цих відносинах - корпоративні права.

         Системність - одна з головних ознак права. Ознака системності властивий правовим нормам. В основі системності права лежить прагнення викласти його в логічній послідовності, упорядкувати. Застосування норм права в значній мірі полегшується знаходженням норм права в систематизованому стані. Сенс системи права - в діленні галузі права на підгалузі,інститути та субінститути.

Система цивільного права (елементом якої є підгалузь корпоративного права) є пандектній системою права і являє собою поділ галузі на загальну і особливу частини з урахуванням того, що положення загальної частини поширюються на весь предмет правового регулювання цивільного права. Особливості даної системи права в повній мірі поширюються на підгалузь корпоративного права. Так, загальна частина корпоративного права містить норми загального характеру, що визначають правове становище господарських товариств і товариств, державної реєстрації юридичних осіб, відповідальності юридичної особи. Особлива частина корпоративного права включає норми спеціального характеру про правове становище конкретних господарюючих суб'єктів (повних і командитних товариствах, товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерні товариства та ін.) 
         Система права - це внутрішня структура права, що відображає його зміст. Система права найтіснішим чином пов'язана з внутрішнім змістом права. 
 
         Для правильного і найбільш повного розуміння сутності системи корпоративного права необхідно усвідомити його місце в системі цивільного права, адже корпоративне право в першу чергу є частиною цивільного права.

Система науки корпоративного права - це внутрішня структура науки корпоративного права. Система науки корпоративного права значно відрізняється від системи галузі права. Корпоративне право займає досить невелику частину системи цивільного права, що стосується навіть не юридичних осіб в цілому, а певних організацій, що беруть участь в цивільному обороті, іменованих господарюючими суб'єктами, тобто займаються підприємницькою діяльністю в якості основ.

Система корпоративного права  включає у себе:

1.Загальні положення корпоративного  права:

- загальні засади корпоративного  права ;

- корпоративні правовідносини;

- загальні положення про  суб’єктів корпоративного права;

- джерела корпоративного  права;

- загальні засади корпоративної  власності;

- майнова основа діяльності  підприємницьких товариств;

- правовий режим цінних  паперів у корпоративних відносинах;

- загальні положення корпоративного  управління;

- управління діяльності  підприємницького товариства;

- корпоративні права.

2.Правове становище окремих  видів підприємницьких товариств:

- правова основа діяльності підприємницьких товариств;

- правове становище публічного  акціонерного товариства;

- правове становище товариства  з додатковою відповідальністю;

-  правове становище товариства з обмеженою відповідальністю;

- правове становище повного  товариства;

- правове становище командитного  товариства;

- правове становище виробничих  кооперативів;

- відповідальність у корпоративному  праві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        3.Принципи та функції корпоративного права.

Розглядаючи поняття та ознаки права, не можна обійти розгляд основних  начал правового регулювання  суспільних відносин - принципів. В  загальній теорії права класично поділяють принципи права на 4-и  групи: загальні(загально правові), міжгалузеві, галузеві та інституційні. Така класифікація проведена в залежності від того, яке їх значення при характеристиці змісту соціалістичного права і, відповідно , на яку область правових норм вони розповсюджуються. Поряд  з цим  в літературі зустрічаються  позиція відповідно до якої виділяють  « міжгалузеві та міжінституційні принципи, сфера яких дії розповсюджується на відповідну галузь чи ряд( два і більше) правових інститутів однойменної галузі права.

Оскільки корпоративні правовідносини – це цивільно-правові відносини, то як і всі  цивільно-правові  відносини базуються на основних началах цивільно-правового регулювання (принципах), стосовно переліку яких в  цивільній літературі немає жодної думки. При регулюванні корпоративних  відносин застосовуються такі принципи:

- принцип дозвільної направленості  цивільно-правового регулювання;

- принцип правового режиму  для суб’єктів цивільного права;

- принцип недопустимості  втручання в приватні справи;

- принцип недоторканості  власності;

- принцип автономної волі;

- принцип свободи договору.

Одним із принцип корпоративного права можно виділити  «принцип локальності». Цей принцип розкривається, насамперед в тому, що корпоративне право – це право внутрішнє, право,  яке регулює відносини стосовно внутрішньої діяльності однієї конкретної юридичної особи. Під внутрішньою діяльністю, перш за все розуміється організація управління юридичної особи, координація роботи між різними органами, визначення напрямків її діяльності, розподіл прибутків тощо.

Поняття « внутрішні відносини» використовуються в юридичній літературі ,проте єдиного визначення немає. Наприклад, Ю.К.Толстой розуміє під  внутрішними відносинами відносини  між власниками. В.А.Дозорцев розуміє внутрішні відносини  сукупність прав та обов’язків учасників зобов’язання.

Н.О.Черепахін, зазначив, що внутрішними є правовідношення  між юридичної особою та її членами.

П.В.Спепанов: «внутрішні відносини» ширше за поняття «корпоративні  правовідносини». На думку вченого  В.С.Кононовий « обмежуватися суб’єктивним складом для визначення поняття  «внутрішні відносини» недостатньо. Додатковим критерієм може слугувати направленість  правовідношення- реалізація корпоративних  прав учаників.» Такою направленістю  є реалізація корпоративних прав учасників, а самі відносини виникають  між самою корпорацією та учасниками.

Принцип локальності розкривається  також в тому, хоч і основні  положення корпоративного права містяться в головному джерелі права- законах, але більшість корпоративних прав в вунтрішних локальних нормативно-правових актах відповідної юридичної особи: установчих документах ,положеннях, інструкціях. Радянською цивіліністичною наукою локальна правова норма розглядалась здебільше  як «норма соціалістичного права, яка застосовується безпосередньо на підприємствах в цілях для реалізації його спеціальної праовсуб'єктності  адміністрацією в рамках її компетенції з наданими йомй повноваженнями, яке регулює в доповненні  до загальнодержавних норм трудові чи організаційно-управлінські відносини на підприємстві і яка діє в його межах».

Внаслідок реформування відносин власності змінився і суб’єктивний склад нормотворення, хоча суть залишилась та же. Суб’єктами нормотворення в корпорації є власники чи створені ними органи. При чому власники виступають  не розрізнено, а як один орган –найвищий орган управління,який тільки при дотриманні вимог правомочності може бути нормотворчим органом. Наступним принцом корпоративного право є «принцип взаємозв’язку волі суб’єктів при формуванні правил, які містяться в корпоративних нормах.»

Корпорація як суб’єкт  цивільно-правових відносин виражає  свою волю через органи, які закріплюють  іі у відповідних внутрішних підзаконних  нормативних актах. В свою чергу  органи створюються в більшості  випадків безпосередньо іншим суб’єктом  корпоративних правовідносин –акціонером, учасником. Так,наприклад , вищим органом  акціонерного товариства є загальні збори,у якому мають право брати  участь усі акціонери. До компетенції загальних зборів належить обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства, членів виконавчого органу та ревізійної комісії, що свою чергу говорить про породження ланцюжка , хоч і опосередкованого, але такого , який дозволяє прослідкувати формування взаємозв’язку волі суб’єктів корпоративного права. Крім того окремі органи акціонерного товариства створюються з числа акціонерів (рада акціонерного товариства ст. 46 ЗУ «Про господарські товариства»). Все це підтверджує думку проте ,що воля одного суб’єкта(учасника) корпоративного праавовідношення  прямо чи опосередковано впливає чи формує волю іншого суб’єкта (самої корпорації) , що відображається в положеннях, закріплених корпоративною нормою.

Розглядаючи правову природу  цінних паперів , М.М, Агарков  говорив, «що право набуває речового виразу»  в папері … «Залежність , яка існує  між цінним папером і вираженому в ньому праві, призводить до того, що передача цього права передбачає і передачу права на папір. Тільки той, хто має « право на папір» , може в силу цього права розпоряджатися з нею з ціллю здійснення « права з паперу». Право на паперів та право із паперу нормально мають одну і ту ж долю».

Наступним принципом корпоративного права –принцип похідності корпоративного права. Цей принцип прямо протирічить  позиціям деяких вчених, які відносять  до корпоративних відносин і основоположні  права. Корпоративне право являється  сукупністю норм права, які регулюють  певну групу взаємопов’язаних відносин всередині галузі цивільного права, яка складуються між засновниками, між засновниками і особами, які  підписались на акції при створені акціонерного товариства між акціонером та акціонерним товариством. Відносини,що виникають до створення корпорації, хоч і стосуються останньої , але за всіма ознаками нагадують відносини, які виникають на підставі договору про спільну діяльність , метою якої є створення корпорації, і в момент реєстрації корпорації припиняються ,і натомість цього момент виникають нові , корпоративні правовідносини. Такий висновок робиться на підставі того, що підставою виникнення іх є цивільно-правовий договір, в той час коли сукупність корпоративних прав у особи породжує основоположне право , яке чітко встановлює взаємозв’язок учасника самої корпорації. Такий підхід розмежовує корпоративне право та акціонерне право: акціонерне виникають, на підставі цивільно-правового договорів, які укладаються під час підписки в процесі утворення корпорації, оскільки останні регулюють порядок придбання акцій.

Кожна галузь права виконує  в суспільстві і державі певні  функції. Функції галузі права дуже важливі, оскільки дозволяють виявити  і вивчити напрямки правового  регулювання конкретної галузі. Функції  галузі тісно пов'язані з такими поняттями, як цілі правового регулювання  певного виду суспільних відносин. завдання галузі права.

Серед функцій корпоративного права України виділяють:

1.прогностичну;

2.гносеологічну;

3.ідологічну;

4.та інші функції.

       Гносеологічна функція для корпоративного права, як і для будь-якої іншої науки, є основною. Гносеологічна функція науки випливає з можливості для людини пізнавати навколишній світ, у тому числі його суспільні явища. При цьому виявляються особливості та відмінні ознаки цих явищ, закономірності їх розвитку. Корпоративне право України як наука створює власну теоретичну базу, формує понятійний апарат, виробляє правові категорії.