Загальні засади корпоративного права

 

             Харківський національний університет внутрішних справ

             Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

              Кафедра правового забезпечення  господарської діяльності

 

 

 

 

 

                      Курсова робота на тему №1

            « Загальні засади корпоративного права»

 

 

 

                                                                                                      Виконала:

                                                                                     студентка групи ПЗзб-12-06

                                                                                      Прокопенко С. О. 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Харків-2013

                                                     ПЛАН.

Вступ.

1.Поняття та ознаки  корпорацій в рамках корпоративного  права. 

2.Поняття, сутність та  система корпоративного права.

3. Принципи та функції  корпоративного права.

4. Місце корпоративного  права в системі права України.

Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Законодавче регулювання  процесів створення та діяльності господарських товариств стало формуватися в Україні з початку 90-х років, після здобуття країною політичної та економічної незалежності. Слід визнати, що корпоративне законодавство розроблялося України практично заново. На жаль законодавець не звернув належної уваги на досвід дореволюційної Росії і зарубіжних країн галузі правового регулювання корпоративних відносин. Результат цього не забарився позначитися на розвитку даних відносин - традиційні хвороби підприємницьких корпорацій, про які неодноразово говорилося вище (обдурювання, шахрайство масові банкрутства, розорення дрібних акціонерів та ін.), в повній мірі проявили себе і в Україні.

Корпоративне право - комплексна освіта правових норм, спрямованих  на врегулювання суспільних відносин щодо функціонування підприємств і організацій, які є суб'єктами господарської діяльності. При цьому корпоративне право являє собою динамічно розвивається систему норм, що регулюють зовнішні та внутрішні відносини корпорації.

В даний час розвиток правового  забезпечення приватних організацій  в 

економіці та нормативні нововведення можна пов'язувати з формуванням, по-перше, корпоративного законодавства, що представляє собою систему  нормативних актів про корпорації, а по-друге, корпоративного права, як науки та навчальної дисципліни.

        Необхідно звернути увагу на те, що навчальна дисципліна "Корпоративне право" увійшла до навчальних планів багатьох юридичних вузів і являє собою спеціальний правовий курс. Тому значимість регулювання діяльності корпорацій сприйнята також і юридичною освітою.

В юридичній літературі з  приводу питання про поняття  корпоративного права зустрічаються  різні точки зору. Проблеми корпоративного права дедалі більше привертають  увагу юристів-практиків та науковців  і стають предметом вивчення останніх. На жаль, в Україні можна назвати тільки декілька наукових робіт українських науковців, призначених проблематиці корпоративних правовідносин, зокрема, Спасібо-Фатєєва І.В. “Акционерные общества: корпоративные правоотношения”, Кибенко О.Р. “Корпоративное право”, Вінник О.М. “Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище.”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та ознаки корпорацій в рамках корпоративного права

    Запровадження в економіці України корпоративних відносин неможливо без створення адекватної законодавчої бази. Як зазначалося на засіданні Круглого столу під керівництвом Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), багато країн, серед яких і Україна, ще мають певні труднощі, пов’язані зі створенням законодавчої бази для корпоративного управління та відсутністю необхідної практики. Досліджуючи стан законодавства з питань корпоративного управління у країнах Східної Європи, Європейський банк реконструкції та розвитку, поділили всі країни Східної Європи на п’ять категорій. Україна опинилась у найнижчій категорії разом із Грузією, Таджикистаном, Білоруссю та Азербайджаном . 

Цей факт свідчить про актуальність дослідження сутності корпоративних  відносин, корпоративного управління та притаманним їм особливостям, про  наявність проблем у становленні  вітчизняної законодавчої бази з  вказаного питання. Однак, навіть таки поняття, як „корпорація”, „корпоративні  правовідносини”, „корпоративне право”, що використовуються у професійно-юридичній  мові, є досить часто спірними.

Погляди дослідників не мають  одностайності у питанні визначення сутності поняття „корпорація”. Частка науковців вважає, що термін „корпорація” походить від латинського corporatio, що означає союз, товариство, об'єднання , дехто вважає, що цей термін походить від латинського "corpus habere", що означає правовий статус юридичної особи [4], інші вважають, що корпорація не обов'язково є юридичною особою, проте однозначно є колективом (лат. corporalis – тілесний, речовий) . 

Як зазначає О.М. Вінник , доктрина комерційного права особливе значення надає поділу господарських (торгових) товариств за критерієм домінування в товаристві майнових та особистих елементів – на об'єднання осіб (персональні об'єднання) та об'єднання капіталів. Законодавством англосаксонської системи права встановлений достатньо чіткий поділ юридичних осіб на об'єднання капіталів (США – корпорації, Велика Британія – компанія) та об'єднання осіб (США та Велика Британія – partnership). При цьому тільки корпорації наділені правосуб’єктністю (мають статус юридичної особи) та розглядаються як утворення, що виникають за допомогою права для того, щоб виступати самостійними учасниками правових відносин .

За законодавством США, корпорація створюється як організаційно-правова  форма ведення бізнесу, яка дозволяла  інвесторам об’єднувати їх капітали для фінансування проектів, що пропонували  їм певні групи осіб .  Фактично така організаційно-правова форма ведення бізнесу для певної групи осіб має за мету залучення додаткових інвестицій.

Визначення сутності поняття  корпорація як об'єднання осіб та об'єднання  капіталів можливо через з’ясування основних засад корпоративної форми  ведення бізнесу. Корпоративна форма  ведення бізнесу ґрунтується  на об’єднуючому факторі. Так звані  „союзи осіб” та „союзи капіталу”  дозволяють концентрувати значні фінансові, матеріальні, людські ресурси на вирішенні різних за складністю науково-технічних, виробничих та інших проблем. В цілому, в умовах ринкової системи, така концентрація сприяє забезпеченню конкурентоспроможності бізнесу та розвитку економіки в  цілому.

За умов виникнення союзу  осіб з метою здійснення підприємницької діяльності, засновники такого об'єднання мають обрати певну форму реалізації свого суб’єктивного права на таку діяльність, основна з яких – створення юридичної особи певної організаційно-правової форми. Щодо виникнення союзу капіталів, то на погляд І.В.Спасибо-Фатєєва , не зважаючи на те, що акціонерне товариство максимально абстраговано від особистої участі, сконцентровано на участі капіталом, відривати значення капіталу від суб’єктного субстрату акціонерного товариства, в інтересах якого і було його створено, недопустимо.

Застосування корпоративної  форми ведення бізнесу має  значні привабливі риси. На думку В.М.Кравчука , особливість реалізації суб’єктивних прав у формі створення юридичної особи (на відміну від особистої реалізації своїх прав) має переваги для засновника, а саме - засновник безпосередньо не вступає в цивільний оборот, а не набуває прав та обов’язків щодо третіх осіб, а його інтереси представляє спеціальний суб’єкт – юридична особа; є можливість виділити та відокремити частину майна засновника; майнові ризики засновника, як правило, обмежуються втратою майна, котре було передано юридичній особі; можливість залучати до складу юридичної особи інших суб’єктів.

Аналіз сутності корпоративної  форми ведення бізнесу свідчить про наступне. По-перше, носієм корпоративної  форми ведення бізнесу є юридична особа, яка існує і обслуговує цивільний оборот як самостійний  суб’єкт права. По-друге, навіть при  наявності союзу осіб та союзу  капіталів, домінуючим є суб’єктний склад утвореного об'єднання. Отже, можна констатувати наступне:

1. Корпорація за англосаксонською  системою права – це аналог  юридичної особи за вітчизняним  законодавством.

2. Корпорація, як форма  ведення бізнесу має за мету  об'єднання капіталів різних груп  інвесторів з урахуванням інтересів  засновників корпорації.

3. Корпорація як юридична  особа, може розглядатися як  результат реалізації засновниками  їх суб’єктивного права на  підприємницьку діяльність.

Вітчизняне законодавство  також не визначає поняття корпорації у контексті виникнення союзу  осіб або капіталів. Господарський  кодекс України (ч.3 ст. 120 ) визначає корпорацію як „договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного  з учасників", але такий підхід стосується лише об'єднань підприємств. Закон України „Про оподаткування  прибутку підприємств” (ст.1) фактично ототожнює поняття корпорації та юридичної особи. Крім того, вітчизняне законодавство наділяє правосуб’єктністю  усі господарські товариства, що засновані  на союзі капіталів які передбачають об'єднання майна та учасників  з необов’язковою особистою участю у підприємницькій діяльності (акціонерні товариства, товариства з обмеженою  та додатковою відповідальністю) та союзі  осіб, у яких суб’єкти беруть участь не лише майновими внесками, а й  особистою участю у діяльності товариства (повне та командитне товариства). Саме ця розбіжність у наділенні вітчизняним  законодавством, законодавством англосаксонської правової традиції та законодавством деяких інших країн тих чи інших  союзів правосуб’єктністю викликає намагання декого з дослідників  запровадити поділ господарських  товариств за законодавством України  до корпоративних та некорпоративних.

Нарешті, за сучасним трактуванням корпорація визначається як організація  осіб, що як самостійний економічний  суб’єкт наділена певними правами, привілеями та зобов’язаннями, що відрізняються  від прав, привілеїв та зобов’язань, що притаманні кожному члену корпорації окремо , та як форма організації підприємницької діяльності, що передбачає юридичний статус та концентрацію функцій управління у верхньому ешелоні професійних управлінців (менеджерів), що працюють за наймом .

Таким чином, одна з основних суперечностей щодо визначення поняття  „корпорація” знаходиться у площині  волевиявлення певного союзу  осіб щодо обрання організаційно-правової форми реалізації свого суб’єктивного права на підприємницьку діяльність.

Корпоративних прав набувають  лише особи, що є учасниками певного  союзу та створили юридичну особу. Така юридична особа може мати різні організаційно-правові  форми, але застосування до неї поняття  „корпорація” неправомірно.

На мою  думку, союз або об'єднання осіб може вважатися корпорацією у поєднанні з створеної ним юридичної особи. При цьому організаційно-правова форма створеної юридичної особи не впливає на природу тих відносин, що виникають між юридичною особою та її засновниками. Тому, для визначення правового змісту корпоративного управління, особливостей корпоративних правовідносин, корпорацією доцільно вважати об'єднання групи осіб та юридичної особи, яка утворилася в результаті реалізації свого суб’єктивного права на підприємницьку діяльність цими суб'єктами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        2.Поняття, сутність та система корпоративного права.

В літературі теж немає  однозначної думки відносно поняття корпоративного права і які відносини складають його предмет. Т.В. Кашаніна дає наступне визначення корпоративного права: « Корпоративне право- це система правових норм, які встановлюються органами корпорації, які виражають волю її членів, які обовіязкові для участників корпорації і охороняються силою коропративного примусу, а при його недостатності -  силою державного примусу.» Таке визначення дещо звужує , по-перше систему правових норм, оскільки достатня кількість норм не тільки внутрішними актами корпорації , а також законодавством, наприклад, право на одержання дивідендів ( ст.10 ЗУ « Про господарські товариства», ст. 4 ЗУ « Про цінні папери та фондову біржу»),по-друге звужує коло субєктів корпоративнрого права, оскількі корпоративні норми обовязкові для виконання не тількі учасників, але й для самої корпорації. Так, якщо право учасника на отримання інформації про діяльність товариства буде порушено, то вимагати усунення таких порушень учасник повинен від самої корпорації, до якої і можуть бути застосовані заходи примусу. З другого боку, таке визначення корпоративного права розширує коло  цивільних правовідносин, що входять до предмету корпоративного права, адже внутрішними нормами, можуть встановлюватися правила щодо соціального забезпечення працівників корпорації, які не є її учасниками. Сама сутнісить корпоративного праваполягає у встановленню звязку учасника корпорації ч из іншими учасниками з приводу релізації свого права участі в корпорації в якості інвестора. Позитивною рисою визначення корпоративного права , яке було надано Т,В, Кашаніною є те що до корпоративних правовідносин вона відносить внутрішньофірмові відносини. В перщу чергу ,цим відрізняється корпоративне право від поняття право, надане О.Р.Кибенко « корпоративне право- це комплексний міжгалузевий проавовий інститут, норми якого регулюють приватно-правові та публічно –правові  відносини, які складаються з приводу створенням, діяльністю господарських товариств, включаючи відносини внутрішньофірмового характеру. Як бачимо О.Р. Кибенко включила до кола корпоративних правовідносин будь-які відносини і не тількі цивільно-правового характеру, опвязані із створення, діяльністю та лівідацією господарських товариств. Такий оригінальний підхід до визначення корпоративного права дозволив авотору віднести до субєктів корпоративного права, зокрема органи господарського  товариства, які взагалі не є субєктами  цивільного права, а також будь-які субєкти права, які не звязані з господарським товариством відношеннями участі. В цьому вона вбачає  комплексний характер корпоративного права- « воно акумулює, витягує з основних ,базових галузей (перш за все з цивільного, адміністративного, фінансового права) норми які регулюють відносини за участю господарських товарситв. Безумовно таке визначення корпоративного права заслуговує на увагу ,алев жито воноу широкому  значенні у ньому не розкривається специфіка корпоративності, що проявляється у відносинах особи до функціонування корпорації завдяки її інвесторській участі.