Правове регулювання банківського нагляду в Україні

підконтрольних суб'єктів. Порівнюються нормативні (тобто встановлені в

нормативно-правових актах) та реальні (тобто фактичні) показники. Якщо

вони співпадають, то мають місце регулятивні банківські правовідносини.

Якщо вони не співпадають, то виникають охоронні правовідносини. Засобом

же порівняння показників виступають специфічні правовідносини -

контрольні банківські правовідносини.

              В результаті аналізу таких теоретично-правових позицій можна

вирізнити наступні істотні ознаки правовідносин: а) вони виникають на

основі норм права; б) характеризуються наявністю у сторін суб'єктивних

юридичних прав та обов'язків; в) являють собою суспільний зв'язок

конкретних осіб; г) здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків

забезпечується можливістю державного примусу. За галузевою ознакою

правовідносини поділяються на конституційні, цивільні, трудові, фінансові,

банківські (в тому числі контрольні банківські правовідносини) та ін.

Контрольне банківське правовідношення у зв'язку з іншими видовими

поняттями можна представити наступним чином: відношення - суспільне

відношення - правовідношення - банківське правовідношення - контрольне

банківське правовідношення.

              Контрольним банківським правовідносинам, як і будь-яким іншим

правовідносинам, теж властиві загальні ознаки. Тому при тлумаченні поняття

цих правовідносин вбачається найбільш правильним співвіднести ознаки

правовідносин взагалі, банківських правовідносин та контрольних

банківських правовідносин як їх виду, зокрема.

              По-перше, правовідносини в сфері банківського нагляду, як і будь-які

інші правовідносини, виникають, змінюються і припиняються на підставі

норм права. Такими є норми банківського права, що закріплюють ту модель

поведінки для сторін правовідносин, що буде згодом реалізована у

контрольних банківських правовідносинах. Наприклад, банк, будучи

суб'єктом банківських правовідносин (а точніше контрольних банківських

правовідносин) в рамках попереднього контролю як форми контрольних

банківських правовідносин відповідно до 2.1 Інструкції про порядок

регулювання діяльності банків в Україні несе обов'язок по складанню

консолідованої фінансової звітності згідно з нормативно-правовими актами Національного банку. Контрольні банківські правовідносини є формою

реалізації банківських правових норм.

              По-друге, як і будь-які інші, контрольні банківські правовідносини

характеризуються наявністю у сторін суб'єктивних прав і юридичних

обов'язків. Так, Національний банк згідно з ч. З ст. 67 Закону України «Про

банки і банківську діяльність» при здійсненні банківського нагляду має право

вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського

законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку

України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть

поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати

шкоди належному веденню банківської діяльності. Відповідно до п. 1.1.

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу

за порушення банківського законодавства у разі потреби висування до банку

вимоги щодо усунення порушення банківського законодавства, нормативно-

правових актів Національного банку Національний банк застосовує до банку

письмове застереження [22].

              По-третє, контрольні банківські правовідносини, як і інші види

правовідносин, - це правовий зв'язок конкретних осіб. Учасники цих

відносин завжди визначені конкретно, тобто саме ці суб'єкти (а не які-небудь

інші) є носіями конкретних суб'єктивних юридичних прав та обов'язків у

сфері банківської діяльності. Ця ознака дозволяє чітко окреслити межу між

банківською правовою нормою, у якій зазначено всіх осіб, здатних бути

учасниками контрольних банківських правовідносин, і контрольними

банківськими правовідносинами, у яких беруть участь конкретні суб'єкти.

              По-четверте, у контрольних банківських правовідносинах, як і в будь-

яких інших їх видах, здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків

забезпечено можливістю державного примусу. Це обумовлено державними

інтересами й інтересами громадянського суспільства, що реалізуються у

контрольних банківських правовідносинах. Так, наприклад, відповідно до

глави 7 Положення про застосування Національним банком України заходів

впливу за порушення банківського законодавства банк-порушник сплачує

штраф у розмірі до 1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

2.2. Особливості суб'єктного складу контрольного банківського

правовідношення 

              Під суб'єктом суспільних відносин розуміють активно діючий та такий,

що пізнає, наділений свідомістю і волею індивід або соціальну групу [10]. Жодні суспільні відносини, врегульовані правовими нормами,

неможливі без їх суб'єктів, які своїми діями забезпечують той практичний

ефект, на досягнення якого спрямована норма права. Тому і контрольні

банківські правовідносини не існують без їх суб'єктів, які забезпечують

практичний ефект, на досягнення саме якого спрямована норма банківського

права, оскільки відсутність у правовідносинах конкретно визначених

суб'єктів не дозволить чітко визначити їх права й обов'язки у сфері

банківської діяльності, а значить, і фактично здійснювати банківську

діяльність.

              Співвідношенню категорій «суб'єкти права» і «суб'єкти

правовідносин» надається істотного значення в спеціальній літературі. Ц.Ямпольська, ототожнюючи поняття суб'єкта права та суб'єкта

правовідношення, звертає увагу на те, що суб'єктами права є носії прав і

обов'язків, які беруть участь у правовідношенні чи можуть брати у ньому

участь [26]. Р. Халфіна, аналізуючи поняття суб'єкта права та суб'єкта

правовідношення, виділяє у правовідношенні більш вузьке поняття -

«учасник права» і зазначає, що, займаючись дослідженням правовідношення

як єдності форми та змісту, ми знаходимося лише у сфері дійсності, у сфері

реалізації права. У даному випадку заслуговують на увагу не всі потенційні

можливості осіб, а їх особливі властивості та якості, що визначають

можливість участі у правовідношенні. Тому поняття учасника права вужче,

ніж поняття суб'єкта права. У даному визначенні учасник права за змістом

ототожнюється з суб'єктом правовідношення [26]. Слід приєднатися

до такої думки, оскільки, знаходячись у сфері дії правовідношення, отже, і

реалізації права, ми повинні звертати увагу на властивості та якості особи,

що визначають можливості участі такої особи у правовідношенні. С.

Алексеев зазначає, що суб'єкт права - це особа, яка володіє

правосуб'єктністю, тобто особа, потенційно (взагалі) здатна бути учасником

правовідносин, а суб'єкт правовідношення - це реальний учасник даних

правових відносин [11]. Суб'єкт права - носій передбачених

правовими нормами суб'єктивних прав та обов'язків, що має потенційну

можливість участі в правовідносинах, тоді як суб'єкт правовідносин - це

реальний учасник останніх. Суб'єкт права - поняття більш широке, аніж

суб'єкт правовідносин. Суб'єктами банківського права є носії передбачених

банківськими правовими нормами суб'єктивних прав та обов'язків у сфері

банківської діяльності. Названі права й обов'язки належать їм у силу дії

банківських правових норм незалежно від участі їх у конкретних

правовідносинах. Реалізуючи свої права й обов'язки, вони вступають у

банківські правовідносини як учасники (суб'єкти) останніх. Наприклад,

відповідно до ст. 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк

зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності,

платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб

банку з метою оцінки фінансового стану банку. Тобто в даному випадку

такий банк є суб'єктом банківського права. Але як тільки такий банк реалізує

цей обов'язок, він стає реальним учасником контрольних банківських

відносин. Слід зазначити, що, звичайно, не завжди суб'єкт права стає

учасником правовідношення, а також те, що в конкретному правовідношенні

суб'єкт права набуває нових якостей, які не притаманні йому до вступу в такі

відносини [27].

              Для того, щоб бути суб'єктом банківського права, необхідно мати

банківську правосуб'єктність. Більшість вчених вважають, що до цієї

категорії слід відносити правоздатність та дієздатність (в тому числі

деліктоздатність). Це самостійна правова категорія, що існує поряд з правами

й обов'язками та свідчить про правову здатність особи мати права і

обов'язки, бути їх носієм на будь-якій стадії їх прояву, в тому числі

самостійно (своїми діями) або через законних представників набувати,

здійснювати, змінювати та припиняти, а також відповідати за неправомірну

реалізацію та виконання [31]. Якщо ж мова йде про владних суб'єктів,

то в цьому випадку обов'язковим є наділення їх відповідною компетенцією.

Принцип «дозволено лише те, що прямо передбачено законом» чітко

окреслює межі повноважень таких суб'єктів.

              Д.В. Вінницький пропонує (на прикладі суб'єктів податкового права) в

основу класифікації суб'єктів покласти наявність публічної влади у особи й

поділити їх на публічних та приватних осіб податкового права. Хотілося б

звернути увагу на ознаки, що дають можливість поділити учасників

податкових правовідносин на вказані групи. А саме: 1) приватні суб'єкти

виражають у податкових правовідносинах, як правило, свою власну волю та

інтерес. Публічні — волю та інтерес відповідної соціальної спільноти, що

проживає на відповідній території; 2) правосуб'єктність приватних суб'єктів

характеризується правоздатністю та дієздатністю. Правосуб'єктність

публічних суб'єктів — компетенцією; 3) виникнення публічного суб'єкта має або історичний характер, або суб'єкт створюється у примусовому порядку.

Для приватного суб'єкта більш характерною є добровільність створення [24].

              Статус Національного банку України як наглядового органу

характеризується перш за все його компетенцією. Так, відповідно до ст. 55

Закону України «Про Національний банк України» однією з його функцій є

банківський нагляд. Національний банк здійснює постійний нагляд за

дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими

особами банків на території України та за кордоном, банківськими

об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а

також іншими юридичними та фізичними особами банківського

законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і

економічних нормативів. Національний банк видає нормативно-правові акти

з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів

державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств,

організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних

осіб. Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно

одержувати від банків, банківських об'єднань та юридичних осіб, які

отримали ліцензію Національного банку на здійснення окремих банківських

операцій, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює

наглядову діяльність відповідно до Закону України «Про банки і банківську

діяльність», інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої

інформації і проведених операцій. Процес планування та проведення

інспектування Національним банком України банків, філій іноземних банків

та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку,

регулюється Положенням про планування та порядок проведення

інспекційних перевірок. Безвиїзний нагляд, що полягає у перевірці діяльності

банків/філій іноземних банків на підставі даних їх статистичної та фінансової

звітності, а також іншої інформації, здійснюється Національним банком на

підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Говорячи про банківський нагляд, здебільшого розуміються

правовідносини, що виникають між центральним банком та піднаглядним

суб'єктом. Така позиція закріплена і в легальному визначенні терміну

«банківський нагляд», оскільки під останнім розуміється система контролю

та активних впорядкованих дій саме Національного банку України. Проте

Національний банк не єдиний контрольно-наглядовий суб'єкт в системі

банківських правовідносин.     

2.3. Об'єкт контрольного банківського правовідношення

              Поняття об'єкта правовідносин є доволі складним, тому науковці,

говорячи про них, визначають їх умовно, адже вони є неосяжними і тому їх

досить складно визначити, але водночас вони є об'єктивною реальністю, з

приводу якої і виникає правовий зв'язок між суб'єктами цих правовідносин.

А оскільки загальною теорією права питання об'єктів правовідносин в

принципі однозначно не вирішені, вона як методологічна наука не дала

галузевим юридичним наукам єдиного загального визначення поняття, то

вказана проблема досліджується галузевими науками по-різному, і, як

наслідок, маємо розрізнені, а іноді навіть протилежні висновки [25]. Така