Правове регулювання банківського нагляду в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

Реєстраційний №___

Дата______________

Кафедра адміністративного

та фінансового права

Курсова робота на тему:

“ Правове регулювання банківського нагляду в Україні ”

                            Виконав:

студент ІІІ курсу I групи

IІ потоку

факультету цивільної та господарської юстиції

Вінський О.Ю.

Науковий керівник:

к.ю.н., ас. Сидор М.І.

Робота захищена «____»________________2011 року з оцінкою «____»

Одеса – 2011

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНО-ПРАВОВІ ТА ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ ……………………………………………………6

1.1. Поняття та сутність банківського нагляду…………………………………6

1.2. Становлення та розвиток банківського нагляду в Україні………………11

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВА ФОРМА БАНКІВСЬКОГО

НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ………………………………………………………….14

2.1. Реалізація контрольної функції у банківській діяльності……………….14

2.2. Особливості суб'єктного складу контрольного банківського правовідношення……………………………………………………………......18

2.3. Об'єкт контрольного банківського правовідношення…………………..22

РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ У СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ …………………………………..25

З.1 Банківський нагляд у системі фінансового контролю…………………..25

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...38

ВСТУП

На сьогодні в правовій та економічній літературі відсутні єдині підходи до визначення поняття «банківськийнагляд». Це в свою чергу призводить до спорів у наукових колах з приводу змісту і сутності цього терміну. Зокрема зміст банківського нагляду розкривається через поняття контролю, не розмежовуються поняття «банківський нагляд» і «банківське регулювання», проблемним залишається питання визначення місця інституту банківського нагляду в системі права України. Ряд вчених відносять даний інститут до галузі фінансового права. Також існує думка, що банківський нагляд належить до предмету банківського права. Невирішеними залишаються певні організаційні питання, пов'язані з системою банківського нагляду. Зокрема потребує подальшого удосконалення організація здійснення банківського нагляду Національним банком України. На сьогодні ризик-орієнтований нагляд не розглядається державою як пріоритетний напрям банківського нагляду в Україні. Остаточно не вирішеною залишається проблема впровадження Базельських принципів ефективного банківського нагляду в Україні.

Актуальність теми. В умовах глобалізації світової економіки фінансові ринки багатьох країн стають усе більш залежними один від одного. Свідченням тому служить приклад світової фінансової кризи, що почалася у 2007 році, і виникла спочатку на ринку іпотечного кредитування та в подальшому поширилася на весь фінансовий ринок США та за їх межі. У зв'язку з цим, забезпечення стабільності розвитку економіки, у тому числі її найважливішої ланки - банківської системи, є ключовим завданням будь-якої суверенної держави. Саме тому проблема стабільності банківської системи, як національної, так і міжнародної, являє собою предмет суспільного інтересу. У багатьох країнах світу триває пошук нових організаційних форм реалізації наглядових конструкцій, які виражаються, наприклад, у створенні мегарегуляторів 4 або координаційних структур для всіх учасників ринку фінансових послуг. Про це свідчить і той факт, що зараз в активній фазі перебуває робота з переходу на Базель II (документ Базельського комітету з банківського нагляду «Міжнародна конвергенція виміру капіталу та стандартів капіталу: нові підходи»), який формує якісно нові підходи до банківського нагляду та підвищує відповідальність банків за адекватність оцінок взятих на себе ризиків.

              Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі

реалізації Національним банком України функцій по нагляду за діяльністю

кредитних організацій, в тому числі з приводу створення, державної

реєстрації та ліцензування банків.

Предметом дослідження є нормативні правові акти, що регулюють

відносини банківського нагляду та наукові праці у названій сфері. Зокрема

аналізувались положення таких нормативних актів: Конституція України,

закони України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську

діяльність», Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій,

письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, Інструкція

«Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» та ін. Також

досліджувались відповідні наукові праці, в тому числі монографія B.C.

Стельмаха та інших авторів «Контроль: інспектування, аудит, банківський

нагляд», навчальний посібник за редакцією СО . Дмитрова та ін.

«Фінансовий моніторинг в банку» тощо.

Мета і завдання роботи. Метою написання даної роботи є дослідження діючої організації та порядку функціонування банківського нагляду в Україні, оцінка його ефективності з урахуванням передової міжнародної практики, а також визначення напрямів удосконалення українського банківського нагляду і його значення в системі фінансів країни. Виходячи із зазначеної мети, у роботі були поставлені та вирішувалися наступні завдання:

- з'ясувати сутнісні характеристики та ефективність здійснення

банківського нагляду;

- дослідити становлення та розвиток банківського нагляду в

Україні;

- охарактеризувати сучасну систему правового регулювання

банківського нагляду в Україні та світі;

- проаналізувати систему банківського нагляду в Україні;

- визначити і обґрунтувати відповідність банківського нагляду в

Україні світовим принципам ефективного банківського нагляду;

- розробити та запропонувати заходи спрямовані на вдосконалення

банківського нагляду в Україні.

РОЗДІЛ І

ІСТОРИЧНО-ПРАВОВІ ТА ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

1.1. Поняття та сутність банківського нагляду

              Метою регулювання банківської діяльності є створення умов для

ефективної та стабільної роботи всіх конкуруючих одна з одною банківських

установ і разом з ними господарюючих суб'єктів. Управління комерційними

банками з боку державних органів здійснюється у формах регулювання та

нагляду. Окремі автори включають до їх складу і стимулювання діяльності

банківських установ [12]. Банківське регулювання як одна з форм

державного управління являє собою систему заходів, за допомогою яких

держава через центральний банк (або інший уповноважений орган)

забезпечує стабільне та безпечне функціонування банків, попереджає

дестабілізаційні процеси в банківському секторі. 

              Ключовим засобом додержання законності в сфері будь-якої діяльності

є контроль. Банківська діяльність не є винятком у цьому сенсі.

Контроль - органічна частина, функція управління. Звідси випливає,

що складовою частиною діяльності органів державної влади є організація та

застосування контролю. Його сутність полягає в обліку та перевірці

суб'єктом контролю того як підконтрольний об'єкт виконує свої обов'язки і

реалізує свою компетенцію. Іншими словами контроль являє собою

діяльність щодо перевірки фактичного стану справ на підконтрольному

об'єкті, виявлення недоліків, помилок, зловживань, їх усунення, а також

притягнення до відповідальності винних осіб.

Контрольну діяльність умовно можна поділити на такі етапи (стадії):

1) визначення змісту контролю та конкретних строків контрольних

заходів;

2) залучення до контролю фахівців з певних галузей знань,

представників громадськості;

3) аналіз підсумків контролю та прийняття відповідних рішень за його

висновками;

4) вибір шляхів, форми та методи реалізації прийнятих рішень.

              Таким чином, контроль передбачає не тільки виявлення порушень

закону, але і їх усунення. Саме ця якість перш за все характеризує контроль

як спосіб забезпечення законності.

Держава є одним з головних суб'єктів здійснення контрольної функції в суспільстві. Це випливає з того, що, по-перше, держава наділена реальними

повноваженнями для впливу на суспільство, а по-друге, здійснюючи свій

вплив, вона повинна знати, якими є його результати. Розвиток суспільства

супроводжується і подальшим розвитком держави, її ролі та завдань, а також

подальшим розвитком контролю. Держава має сьогодні стати захисником

інтересів кожної особи в суспільстві. На перший план виходять вимоги

побудови демократичної держави, в якій організація влади спрямовує свою

діяльність на забезпечення інтересів, прав і свобод людини. У своїх діях

держава повинна виходити з пріоритету загальнолюдських цінностей, у

центрі уваги держави має бути особа, її свободи та права. На це

спрямовується діяльність держави у цілому. Метою ж державного контролю

є забезпечення злагодженої, чіткої роботи органів державної влади усіх

рівнів і ланок, добросовісного і якісного виконання посадовими особами та

державними службовцями своїх обов'язків, раціонального використання

ними наданих їм прав для забезпечення добробуту суспільства, його

подальшого зростання за допомогою притаманних йому заходів, способів і

прийомів.

              Державний контроль являє собою систему перевірки функціонування

об'єкта управління для оцінки обґрунтованості та ефективності прийнятих

управлінських рішень, виявлення ступеня їх реалізації, наявності відхилень,

про які слід своєчасно інформувати вищестоящі органи, здатні покращити

стан справ. В цьому - спільність державного контролю з іншими формами

контролю. 

До основних задач державного контролю нерідко відносять оцінку

законності та ефективності витрачання державних коштів та використання 15

державної власності на якнайбільш ранній стадії з тим, щоб мати можливість

застосувати відповідні заходи, а в окремих випадках - притягнути винуватих

до відповідальності; аналіз стану справ у підконтрольній сфері,

інформування вищих органів державної влади про результати перевірок та

заходи по результатам цих перевірок; профілактика різних видів порушень

виконавчої дисципліни. 

Виходячи з розуміння суті контролю у сфері управління як

спостереження за відповідністю діяльності керованого об'єкта тим приписам,

які він отримав від керуючого суб'єкта, та виконанням прийнятих рішень, він

є конкретним самостійним видом роботи.Функція контролю в державному

управлінні полягаєв аналізі тазіставленні фактичного стану в тійчи іншій

галузі з вимогами, якіпоставленіперед ними,аналізівідхилень у виконанні

поставлених завдань та причин цих відхилень, а також оцінці діяльності й

доцільності саме такого шляху. Така специфічність призначення контролю,

як зазначають у своїх працях дослідники цієї проблеми, і дає змогу виділити

його серед інших функцій управління, створити спеціальні органи, які не

виконують або майже не виконують інших, крім контролю, державних

функцій, визначити компетенцію цих органів.

Суть державного контролю як іманентної функції держави полягає у

спостереженні та аналізі відповідності діяльності всіх суб'єктів суспільних

відносин установленим державою параметрам, а також у певному

коригуванні відхилень від цих параметрів.  

Як контрольна, так і наглядова діяльність мають спільну мету —

підтримання режиму законності в державному управлінні, виконання ролі

гаранту забезпечення законності і дисципліни. Водночас вони мають певні

принципові відмінності, які визначають їх внутрішні особливості.

За наслідками здійснення нагляду лише ставиться питання про

усунення виявлених уповноваженим державним органом порушень

законодавства, а конкретні дії з наведення порядку здійснюються

компетентними особами - винною, або вищою за посадою, яка має право

втручання в оперативну діяльність підконтрольного об'єкта. 18

Нагляд є необхідним пасивним методом управління, який дає оцінку

стану справ, без можливості втручання; активний метод управління (активне

втручання шляхом безпосереднього впливу на стан справ) реалізується за

допомогою контролю, який є більш об'ємним видом державної діяльності

[11]. 

              Законодавець також допускає в деяких випадках неточності.

Термінологічна плутанина приводить до того, що іноді близькі за завданнями

та формами діяльності контролюючі органи мають різну назву такої

діяльності, наприклад: санітарно-епідеміологічний нагляд (розділ 5 Закону

України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення» [34] так і називається) і поряд - ветеринарний контроль (ст. 33

Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» [32]). У

Законі України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з

місць позбавлення волі» [29] законодавець, всупереч назві цього акта,

визначає адміністративний нагляд як систему тимчасових примусових

заходів спостереження і контролю (а не нагляду) за поведінкою окремих осіб,

звільнених з місць позбавлення волі. У Законі України «Про метрологію та

метрологічну діяльність» [35], який містить розділ «Державний

метрологічний контроль і нагляд», взагалі складно розібратися, про що