Правові засади діяльності органів державної податкової служби в Україні та свті

План 

Вступ 

1. Поняття податків та передумови функціонування податкових систем

1. Загальне поняття податків і податкових систем
2. Передумови функціонування податкових систем

2.  Податкова  система Великої Британії:

1. Становлення національної податкової системи
2. Сучасна податкова система
3. Фінансово - економічний стан держави

3. Податкова система Італії

1. Структура податкової системи
2. Фінансово – економічний стан держави

4. Податкова система Японії

1. Становлення національної податкової системи
2. Сучасний стан податкової системи

Висновок 

Список використаної літератури 
 
 
 

Вступ 

    Досліджуючи тему моєї курсової роботи,  я визначив її сучасну актуальність і важливість. Актуальність курсової роботи в основному полягає у тому, що вивчення різноманіття податків і податкових систем зарубіжних країн є надзвичайно важливим, адже це дозволяє порівняти їх із українською податковою системою, дозволяє зробити багато нових висновків щодо нововведень у законодавство України, знайти «золоту середину» порівнявши ту чи іншу податкову систему.

    В своїй роботі крім загального розгляду податків і податкових систем я дослідив структуру податкових систем Великої  Британії, Італії, Японії.

    Але, перед написанням моєї роботи, я  найперше визначив загальне поняття  податків.

    Податки – обов`язкові нормативні платежі  в державний або місцевий бюджет, що їх вносять як окремі особи, так  і підприємства різних форм власності.

    Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом – це фінансові  відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають  односторонній характер – від  платників до держави.

    Податки є частиною фінансової системи як на макро-, так і на мікрорівні. Вони виконують фіскальну, розподільчу та соціальну функції. При виконанні розподільчої функції першочергове значення має стимулюючий напрямок, який набуває все більшого значення в економічній політиці різних країн світу.

    Кожна країна іде різними економічними шляхами (передусім ринковим або командно-адміністративним), має свої особливості у розвитку економіки, в динаміці розвитку економічних процесів, що впливає і на розвиток окремих складових загальної економічної системи, а також на податкову систему держави, яка належить до фінансової системи і повинна постійно пристосовуватись до змін у суспільстві.

    Податки мають досить високу питому вагу в дохідній частині бюджету будь-якої держави, тому що вони є основним джерелом його наповнення. В усіх країнах світу витрати держави плануються виходячи з дохідної частини, тобто з кількості зібраних податків. Якщо при плануванні з’являється дефіцит бюджету, уряд при введенні нових податків, обов’язкових зборів та платежів повинен передбачати можливі негативні наслідки насамперед для населення і підприємців.

    У розвинених країнах світу податкові збори становлять від 25 до 50 % загального валового внутрішнього продукту країни. Більшу питому вагу податкові платежі мають у країнах із командно-адміністративним шляхом розвитку економіки (Швеції, Данії, Бельгії, Нідерландах, Фінляндії).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Поняття податків та передумови функціонування податкових систем 

    Під податком, слід розуміти обов'язковий  внесок до бюджету відповідного рівня  або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку  й на умовах, визначуваних законами України про оподаткування. Податки  сплачуються в певному розмірі  та в чітко визначені строки.¹

    Податок являє собою з одного боку філософську  й економічну категорію, а з іншого - одночасно вступає конкретною формою правових взаємовідносин, що закріплюються  законодавством при наповненні доходами бюджетної системи.² Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. У свою чергу дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права. Податок як конкретна форма примусового вилучення частини сукупного доходу суспільства до казни держави відображає всі позитивні та негативні риси даного економічного простору і даної системи державного устрою та державного управління. Залежно від стану податкових правовідносин у державі можна робити висновки про її прогресивний розвиток або регрес.

    Податки – первинна умова існування й  діяльності держави, неодмінна ознака цивілізації. Разом із тим, у більшості  країн світу, за винятком тих небагатьох, де оподаткування вкрай лібералізоване, податки за силою дії на всі  верстви суспільства, по безпосередньому  до всіх відношенню дошкуляють до живого усіх і кожного. Один американський  автор у книзі під красномовною назвою “Оподаткування – долари і  почуття” стверджував, що в США податки  поглинають одну третину валового продукту, часу і таланту нації, стаття “податки” – крупніша від будь-якої іншої окремої статті сімейного бюджету. В результаті кожен американець на одну третину “соціалізований” (socialized). “Податки диктують нам як витрачати наші час і гроші поки ми на цьому світі, а також і те, що написати в заповітах перед тим як відправитися на той світ... Податки навіть стосуються інтимних справ як-от рішення одружуватися чи ні, на кому одружуватися, коли одружуватися та яким чином одружуватися”·.

    Податки потребують багатоаспектного осмислення, що перетворює науку про них в  міждисциплінарну галузь знання. Оподаткування  – складна сукупність соціально-економічних  явищ і суспільно-державних відносин, що породжують далекосяжні умовиводи  і наслідки. Адже в сукупності індивідуальних ставлень платників до податків відображений економічний, морально-етичний і  політичний стан суспільства. За подіями  і законодавчими нормами податкового  процесу бачиться певний рівень соціально-економічного розвитку держави, а також правова  творчість громадянського суспільства  у всій різноманітності інтересів  і поглядів, обумовлених економічно, історично, політично. Подушні податки, – писав свого часу Адам Сміт (1723–1790), – часто зображували  як ознаку рабства. “Проте будь-який податок  є для особи, що платить його, ознакою  не рабства, а свободи”, при умові, додає Сміт, якщо людина, піддана  державі, має певну власність.³ Маючи приватну власність, сам платник податків не може бути власністю когось іншого. В оподаткуванні втілене сум’яття людей, які створили податки і самі ж несуть податкові зобов’язання. Кожен із податків породжує цілий шлейф економічних і соціальних наслідків, із якими треба рахуватися.

    На  доказ цих міркувань візьмемо для прикладу один із давніх і поширених  податків – акциз на тютюнові вироби. Тут при виборі між специфічною, адвалерною і комбінованою (змішаною) системами оподаткування приходиться  враховувати численні ефекти, дія  яких виходить далеко за межі суто фіскального призначення даного податку. (Ми вже не говоримо про те, що тютюновий акциз здавна покликаний виконувати, за словами старовинних фінансистів, поліцейську й гігієнічну функції, тобто стримувати курців шкодити власному здоров’ю).

    Так, специфічний акциз у формі  фіксованої ставки (в євро, кронах, рублях і т. д.) на одиницю продукції (1000 шт. цигарок) зручний в адмініструванні  та вигідний фіскально. Адвалерний акциз більш складний і дорожчий в адмініструванні, а головне, дозволяє зменшувати податкові платежі шляхом маніпулювання трансфертними цінами. Адже виробник може занизити відпускну (гуртову) ціну, по якій реалізує продукцію проміжним (афілірованим) бізнес-структурам, що не заважає продавати товар по ринкових роздрібних цінах на послідуючих ланках торгової мережі. Контролювати останню при відсутності державної монополії на тютюнові вироби неспромога будь-якій структурі. Тим самим адвалерна система провокує порушення порядку обчислення та сплати акцизу, особливо загрозливі при низькому рівні податкової культури. Адже під кутом зору соціальної психології в сфері оподаткування права людини не так важливі, як її громадянські обов’язки, бо загальна культура особистості апелює саме до обов’язків. Крім того, залежний від вартості акциз не створює заінтересованості виробника в затратах, пов’язаних з підвищенням споживчої якості продукції.

    В оподаткуванні, як ніде, помітна дуалістична  природа людини, в свідомості якої конкурують дві домінанти: індивідуалістична  і соціально-громадянська. Перша  провокує особу діяти в обхід  держави, вплив другої схиляє людей  не виходити за межі загальноприйнятих  поведінкових стандартів чи правового  поля. В свідомості платника без  протиставлення між почуттям особистого інтересу та імперативом суспільного  обов’язку не обходиться жоден акт  оподаткування. Єдиний спосіб примирити, та й то не до кінця, ці контрастні мотивації  – зробити так, щоб цілі та масштаби державної діяльності максимально  співпадали з інтересами і цінностями основної маси платників податків. Саме до такої мети віками йшли і  значною мірою реалізували її західні народи в умовах ринкової економіки та демократично-правової державності.

    В історичній ретроспективі податки  існують із найдавніших часів, вони супроводять всю історію цивілізації. Достатньо сильна державна влада  завжди могла примусити платити  податки. В такому разі оподаткування  сприймалось населенням як пограбування, насильницьке відчуження доходів і  власності на користь держави, а  нерідко в особистих інтересах  монарха. Визнання суспільством легітимного  права влади збирати податки  визрівало поступово, впродовж багатьох віків по мірі того, як держава стала  служити населенню та підпорядкувала державні фінанси контролю з боку представників суспільства (парламенту, громадськості, преси). Перш ніж із ненависного  платежу, вимушеного державною владою, податок перетворився в усвідомлене  фіскальне зобов’язання громадянина  мали відбутися великі соціально-економічні зрушення, знадобились зусилля багатьох поколінь європейських мислителів, учених, державних діячів.

    За  своїм генетичним походженням цей  переворот у суспільній свідомості західних народів розпочався з Великої  хартій вільностей у Англії (1215 р.), але  особливо посилився, став необоротним  із часів Великої Французької  революції (1789–1793 рр.). Замість слова  “податок” – “impôt” (від дієслова imposer, що означає “накладати”, “нав’язувати”), французькі революціонери ввели в офіційний лексикон термін “contribution” – “внесок” (походить від дієслова “сприяти”, “приймати участь”, “платити свою долю”). В знаменитій “Декларації прав людини і громадянина” (1789 р.) ст. 12 про характер суспільної влади, котра установлена на користь усіх, а не для особистої вигоди тих, кому вона довірена, і ст. 13 про справедливий розподіл внесків, необхідних для утримування держави, логічно знаходяться поруч. За твердженням “поета фінансової науки” Лоренца Штейна (1815–1890), у Німеччині до XVIII ст. знали термін Abgabe (збір), і тільки пізніше ввійшов у вжиток термін Steuer (податок) у значенні плати за загальну вигоду. Так що високе суспільне призначення податків – факт, лінгвістично зафіксований.

    На  Заході чотири базові суспільні цінності знаходяться в основі вчення про  податки, визначають магістральне спрямування  податкової теорії, практики і політики: ринок, демократія, правова держава, громадянське суспільство. Саме заради забезпечення та збереження цих цінностей  громадяни створюють, утримують, захищають  свою державу.

    Ринкова економіка – сформована на основі раціоналістичного мислення та індивідуальних інтересів господарська система, в  якій рішення щодо використання ресурсів, виробництва та обміну приймаються  на основі цін, що складаються у результаті добровільних обмінних угод між учасниками ринку: виробниками і споживачами, власниками засобів (факторів) виробництва  і працівниками. Рішення, прийняті в  такій економічній системі по суті своїй є самостійними й децентралізованими, тим самим демократичними. Як всеохоплююча економічна реальність ринок не може не впливати на кількісний та якісний  стан державних фінансів.

    Вибір пріоритетів для функціонування державних фінансів, визначення режиму оподаткування здійснюються через  механізми політичної демократії. Її ідеальні суб’єкти – люди демократичних  переконань, хто усвідомлено сприймає державні фінанси як сукупність грошових зобов’язань і взаємних послуг громадян та держави.⁴ З такого погляду в сфері державних фінансів демократія діє як система взаємо визнаних прав і зобов’язань: сплачуючи податки, громадяни виражають свою фіскальну лояльність державі, котра, в свою чергу, через бюджетний процес визначає та легітимізує спільні інтереси та потреби громадян, а через бюджет задовольняє їх. Має значення і процедурна сторона політичної демократії – періодичне змагальне переобрання осіб, наділених вищою повнотою влади та правом приймати відображені в державних доходах і видатках рішення, що стосуються всіх членів суспільства.