Діяльність НБУ по рефінансуванню комерційних банків

     Департамент з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку на підставі висновку територіального управління готує пропозиції керівництву Національного банку для прийняття рішення.

     Департамент з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку надсилає банку повідомлення і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до закінчення операційного дня Національного банку забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом овернайт.

     У разі часткового задоволення заявки Департамент з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку повідомляє банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню суму наданого кредиту.

     Відповідальність за повернення кредиту "овернайт" і процентів за його користування покладається на банк, а контроль за своєчасним поверненням цього виду кредитів – на Департамент з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку, а також відповідне територіальне управління Національного банку.

     У разі неповернення банком кредиту овернайт і процентів за користування ним Департамент з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку повідомляє відповідне територіальне управління, у якому обслуговується кореспондентеький рахунок банку-позичальника, про застосування переважного і безумовного права щодо списання в безспірному порядку заборгованості за кредитом та процентів за користування ним з кореспондентського рахунку цього банку.

     Згідно  з повідомленням відповідне територіальне  управління на підставі меморіального ордера здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за користування ним. [1, c. 116]

     Так, у середині лютого 2009 року ставки за кредитами овернайт залишалися фіксованими  – 18% під забезпечення державними цінними  паперами та 20% - бланкові, але їх обороти  були незначними. У червні 2009 року, враховуючи низхідний тренд щодо інфляції та зниження прогнозного її значення на 2009 рік, а також з метою підтримки  кредитної активності банків облікова ставка НБУ була знижена з 12% до 11%, відповідно знизилися ставки за кредитами овернайт. [7, с. 4] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     5. Рефінансування комерційних банків через надання стабілізаційного кредиту 

     Стабілізаційний кредит – це кредит Національного банку, що може надаватися комерційному банку на підтримку його ліквідності, виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням Національного банку строк.

     Стабілізаційний кредит може надаватися комерційному банку лише за умови його забезпечення заставою високоліквіднимн активами банку-позичальника (державними цінними паперами, іншими цінностями після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності комерційного банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи.

     Для отримання стабілізаційного кредиту  банк подає до територіального управління нбу клопотання і затверджену Радою комерційного банку програму фінансового оздоровлення, яка повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів Національного банку з питань регулювання діяльності банків в Україні.

     Після здійснення аналізу фінансового  стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління НБУ надсилає відповідні пропозиції Департаменту банківського регулювання і нагляду, який в свою чергу готує пропозиції Правлінню Національного банку щодо можливості надання банку стабілізаційного кредиту.

     Національний  банк може надавати стабілізаційний  кредит за плату на рівні, що не нижчий облікової ставки НБУ такими банками:

     - фінансово стабільному банку,  який узяв на себе борг банку,  що перебуває у режимі фінансового  оздоровлення, за умови цільового  його використання та оформлення  з Національним банком договору  про заставу державних цінних  паперів, інших цінностей, які використовуються для забезпечення кредитів НБУ;

     - банк, який розробив програму  фінансового оздоровлення і звернувся  з клопотанням про надання   стабілізаційного кредиту під  заставу державних цінних паперів  або інших цінностей;

     - банку, який перебуває в стані  фінансового оздоровлення і звернувся  з клопотанням про надання  стабілізаційного кредиту під  гарантію чи поруку фінансово  стабільного банку або іншої  фінансової установи, які згідно  з їх фінансовим станом, достатністю  капіталу можуть забезпечити  виконання взятих на себе зобов’язань.

     Згідно з Положенням «Про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України», затвердженим Постановою Правління нбу № 327 від 13.07.2010 р. стабілізаційний кредит надається платоспроможному банку для підтримки ліквідності на строк до 90 днів. нбу має право прийняти рішення про продовження строку користування стабілізаційним кредитом на строк до 90 днів.

     Загальний строк користування стабілізаційним кредитом з урахуванням усіх продовжень строку користування ним не може перевищувати 360 днів, а в разі реальної загрози стабільності роботи банку – 450 днів.

     Рішення про надання стабілізаційного кредиту банку приймає Правління Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені територіальним управлінням Національного банку, пропозицій Департаменту банківського регулювання і нагляду та Юридичного департаменту Національного банку щодо юридичної надійності наданого забезпечення.

     У цьому рішення визначаються строк  користування кредитом та порядок його погашення і сплати процентів  за користування стабілізаційним кредитом.

     У разі прийняття Правлінням Національного  банку позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління НБУ проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту та відповідного договору застави.

     Договір повинен передбачати:

     - порядок, строки надання і погашення  кредиту;

     - порядок обрахування та сплати  процентів за користування стабілізаційним  кредитом;

     - відповідальність за несвоєчасне  погашення кредиту.

     Для отримання стабілізаційного кредиту  комерційний банк має подати до Національного банку такі документи:

     - клопотання про надання стабілізаційного кредиту із зазначенням його суми, строку користування ним, переліку забезпечення та його розміру, напрямів спрямування кредитних коштів. Клопотання має бути підписане головою правління (ради директорів) банку, засвідчене відбитком печатки банку і зареєстроване в банку;

     - програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо;

     - графік повернення стабілізаційного кредиту (рівними за обсягами платежами) та сплати процентів за користування ним зі щомісячною розбивкою на весь строк користування стабілізаційним кредитом, підписаний головою правління (ради директорів) банку;

     - документи, що підтверджують право власності банку або майнового поручителя на запропоноване забезпечення за стабілізаційним кредитом.

     При наданні стабілізаційного кредиту  банк пропонує НБУ основне та додаткове  забезпечення.

  Забезпечення, що надане банком або майновим поручителем, не повинно бути обтяжене іншими зобов'язаннями.

   Розмір  основного забезпечення за стабілізаційним  кредитом визначається виходячи із суми кредиту, процентів за користуванні ним, з урахуванням коригуючого  коефіцієнта.

     Розмір додаткового забезпечення за стабілізаційним кредитом визначається виходячи із суми кредиту, процентів за користування ним, можливих штрафних санкцій та витрат на реалізацію предмета застави в разі невиконання банком своїх зобов'язань.

     Процентна ставка за стабілізаційним кредитом є змінною, її розмір визначається в річних процентах на рівні облікової ставки Національного банку плюс два процентних пункти.

     Проценти  за користування стабілізаційним кредитом нараховуються згідно з умовами кредитного договору, укладеного між Національним банком та банком, починаючи з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчуючи днем, який передує даті фактичного повернення коштів.

     Національний  банк з метою обмеження ризику ліквідності банку має право під час надання стабілізаційного кредиту чи зміни умов кредитного договору встановити обмеження та вимоги щодо його діяльності, зокрема в частині здійснення кредитних чи інших активних операцій, пов'язаних із значним ступенем ризику.

     Банк  має право достроково повернути  стабілізаційний кредит і проценти за користування ним (повністю або частково), письмово повідомивши про це Національний банк, але не пізніше ніж за одни робочий день до дня повернення коштів.

     Національний  банк в разі настання в банку надійної ситуації з ліквідністю має право звернутися з пропозицією щодо дострокового повернення стабілізаційного кредиту (повністю або частково) у порядку, визначеному в кредитному договорі.

     Національний  банк розпорядчим документом установлює технічний порядок, який визначає послідовність дій та порядок взаємодії структурних підрозділів Національного банку і банків під час надання стабілізаційного кредиту, зміни умов кредитного договору, контролю за виконанням умов кредитного договору і договору застави

     При прийнятті рішення про надання  стабілізаційного кредиту в разі потреби НБУ може ініціювати проведення інспекційної перевірки банку.

     НБУ здійснює контроль за графіком погашення стабілізаційного кредиту і повернення процентів за користування ним. Комерційний банк зобов'язаний щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати до НБУ інформацію про стан виконання програми фінансового оздоровлення та вимог кредитного договору.

     У разі систематичного невиконання комерційним банком програми фінансового оздоровлення або допущення дій, що спричинили настання ознак неплатоспроможності банку, НБУ має право прийняти рішення про призначення у комерційному банку тимчасової адміністрації.

     У разі неповернення банком стабілізаційного кредиту в строки, вказані в укладеному кредитному договорі, до комерційного банку застосовується безспірне стягнення заборгованості відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     6. Рефінансування комерційних банків через операції репо 

     Операція  репо – це операція з цінними  паперами (банківськими металами), що складається  з двох частин, і для здійснення якої укладається договір між  учасниками ринку (Національним банком та комерційними) про продаж-купівлю  державних облігацій України (банківських  металів) на певний строк із зобов’язанням зворотного їх продажу-купівлі у визначений строк та за обумовлену договором ціну.

     Учасниками  операцій репо можуть бути банки, що мають  ліцензію на здійснення банківських  операцій та письмовий дозвіл Національного  банку на проведення таких операцій:

     - операції за дорученням клієнтів  або від свого імені;

     - депозитарну діяльність і діяльність  з ведення реєстрів власників  іменних цінних паперів.