Вплив діяльності міжнародних фінансових інститутів на економічний розвиток України

Іншою міжнародною фінансовою організацією, яка тісно співпрацює з Україною у сфері інвестування, є Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Україна стала членом ЄБРР згідно з Указом Президента від 14 липня 1992 р. Так, одним із перших кроків співпраці України з ЄБРР було підписання у грудні 1994 р. угоди про відкриття кредитної лінії для надання кредитів малому та середньому приватному підприємництву. Фінансування у вигляді чотирьох траншів надавалося Національному банку України, який розподіляв ці кошти між уповноваженими банками-учасниками¹².

У проекті брали участь АППБ "Аваль", КБ "Приватбанк", АТ ВАБанк, Український кредитний банк, АБ "Ажіо", АКБ "Україна", ЗУКБ, АКБ "Надра", АБ "Енергобанк" та АТ"Градобанк", який внаслідок погіршення фінансової ситуації не виконав своїх зобов'язань перед НБУ. Банки-учасники отримували технічну допомогу для впровадження інституційної програми розвитку та вдосконалення навичок кредитної оцінки.

Враховуючи успіх проекту попереднього проекту, 8 травня 1998 р. було підписано угоду між НБУ та ЄБРР про нову кредитну лінію  на загальну суму 88 256 тис. дол. США. її реалізація розпочалась у серпні 2000 р. Ця кредитна лінія розподіляється на дві окремі: 66 192 тис. дол. США - це кредити малим і середнім підприємствам, а 22 064 тис. дол. США - мікрокредити малим підприємствам і приватним підприємцям. Банками-агентами першого виду позик стали АППБ „Аваль", АКБ „Форум", АБ „Ажіо", АТ ВАБанк, АКБ „Надра", Укрсоцбанк, Кредитпромбанк і ВАТ „Міжнародний комерційний банк". Право на обслуговування програми мікрокредитування отримали АППБ „Аваль", КБ „Приватбанк", АБ „Ажіо", АКБ „Надра" та АКБ „Форум".

Інтеграція України  в європейську спільноту дасть  можливість нашій державі співпрацювати  з Європейським інвестиційним банком і його складовою частиною - Європейським інвестиційним фондом. Діяльність останнього полягає в інвестуванні у венчурні фонди, які підтримують малий і середній бізнес, а також гарантуванні кредитів, що видаються різноманітними фінансовими інститутами малим і середнім підприємствам. 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Міжнародний фінансовий ринок виник  у середині XX ст.. Його головне призначення  полягає в тому, аби за допомогою  акумуляції вільних фінансових ресурсів у деяких країнах забезпечити  між ними їх перерозподіл для сталого  економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

Нині міжнародні фінансові ринки - це величезні фінансові центри, які мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. Вони сформувались на основі розвитку міжнародних економічних  відносин. З функціонального погляду - це система акумуляції і перерозподілу  світових фінансових потоків з метою  безперервного і рентабельного  відтворення. З інституційного погляду - це сукупність банків, спеціалізованих  фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух  світових фінансових потоків. У результатів  конкуренції сформувались світові  фінансові центри - Нью-Йорк, Лондон, Цюрих, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін.

Міжнародний фінансовий ринок має  три складові: міжнародний ринок грошей (валютний ринок), міжнародний ринок кредитних ресурсів, міжнародний ринок цінних паперів. Ринок кредитних ресурсів і ринок цінних паперів у фінансовій літературі часто називають ринком капіталів. Міжнародні валютні ринки - це купівля й продаж іноземної валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту і пропозиції. Є світові і регіональні міжнародні валютні ринки. Найбільшим світовим валютним ринком є лондонський, на якому проводиться майже половина всіх валютних операцій. Учасниками міжнародних валютних ринків є банки, банкірські будинки, брокерські фірми, транснаціональні корпорації. Інструментами валютних операцій є банківські перекази - поштові й особливо телеграфні, у тому числі з використанням електронної техніки (Рейтер-ділінг, Телерейт), телекса і телефону.

 

 

Україна взаємодіє з  багатьма міжнародними фінансовими  організаціями. Переважна частина  зовнішніх ресурсів надходить в  Україну  каналами міжнародних організацій, які надають кредити на пільгових умовах, значну фінансову допомогу, зокрема фінансування програм технічної допомоги. Найбільшими джерелами  зовнішнього фінансування для України на етапі ринкової трансформації економіки є МВФ та Група Всесвітнього банку. МВФ  зосереджується на формуванні загальних макроекономічних засад  ринкової економіки в Україні. Саме МВФ установлює загальні макроекономічні параметри всієї системи зовнішнього фінансування. Всесвітній банк концентрується на розвиткові конкретних секторів економіки. Більша частина офіційних запозичень України на теперішньому етапі пов'язана з виконанням умов Програми розширеного фінансування (ПРФ) МВФ. Положення поточної, програми ПРФ встановлюють орієнтири в основних секторах економіки, де діють і інші значні донори, зокрема Всесвітній банк і Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР).

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996. – К.: Преса України . – 1997;
2. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2004.
3. . Б. Рубцов Тропинка к процветанию // Эксперт-Украина.- № 44(47) -2005. – С. 21-27. 
4. Добродомова С.В. Финансовая глобализация как определенная степень интеграции и ее последствия // Весник Нижненовгородского государственного университета. - № 1 (7). – 2005. - С. 620-624. 
5. Глобализация и мировые рынки товаров, услуг и капиталов: Сб. науч. ст. // Под ред. Б.М. Смитиенко. В.К. Поспелова. - М.: ФА, 2001.
6. Карпінський Б.А. Герасименко О.В. Фінансова система: навчальний посібник. – Львів: „Магнолія+”, 2006. – 272 с. 
7. Козлов. Н. Б. Формирование рынка ценных бумаг в постсоциалистических странах. – М.: ИМЭПИ РАН, 2002. – 316 с.  Финансовые рынки в переходной экономике: некоторые проблемы развития. – М.: ИЭПП, 2003. - 171 с.  
8. Колтунов В.М., Мальцев К.В. Глобализация экономики (вопросы теории и методологии). - Н. Новгород: Изд-во ВВАГС, 2004. 
9. Леоненко П.М., Юхименко П.І., Ільєнко А.А. та. ін.. Теорія фінансів: Навчальний посібник /За загальною ред. О.Д. Василика. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 480с.
10. Миркин Я.М. Рынок ценных бумаг России: воздействие фундаментальных факторов, прогноз и политика развития. – М.: Альпина Паблишер, 2002. – 624 с. 
11. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 197—205. 
12. Моисеев С.Р. Глобализация финансовых рынков: миф или реальность? //Дайджест-Финансы», - № 3. – 2002. – С. 18-24. 
13. Осавлюк С. Л. Прогнозування нестабільності фінансових ринків в умовах глобалізації. - К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2002. – 248 с. 
14. Полотенко Д.В. Банківська система України в умовах функціонування іноземних банків // Фінанси України. – 2010. – №5. – 94с.
15. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — 119 с.
16. Фінанси підприємств : підруч. / О. С. Філімоненков, Д. І. Дема ; заг. ред. О. С. Філімоненко. - К. : Алерта, 2009. - 496 с. - Бібліогр.: с. 488-490.
17. Teaser L., Werner L. The Internationalization of Securities Markets since 1987 crash. The Brooking Paper. 1998 
18. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київ. нац. торгово.-екон. ун-т, 2000. — 336 с.
19. Obstfeld M., Rogoff K The six major puzzles in international macroeconomics: is there a common cause? - NBER: Working Paper № 7777, 2000. 
20. Obslfeld M. and Taylor A. The Great Depression as a Watershed: international Capital Mobility over the Long Run. – NBER: Working Paper, № 5960, 1997. // 
21. Globalization for development: trade, finance, aid, migration, and policy / Jan Goldin, Kenneth Reinert.
22. Foreign exchange and derivatives market – 2004 // Bank of international settlements. – 2005. – March. – 43 p.

 

Інтернет-ресурси

 

23. http://www.bank.gov.ua

24.www.versii.com  
25.www.case-ukraine.kiev.ua.  
26. ukrstat.gov.ua/

¹ Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2004.

² Карпінський Б.А. Герасименко О.В. Фінансова система: навчальний посібник. – Львів: „Магнолія+”, 2006. – 272 с. 

³ Леоненко П.М., Юхименко П.І., Ільєнко А.А. та. ін.. Теорія фінансів: Навчальний посібник /За загальною ред. О.Д. Василика. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 480с.

⁴ Фінанси підприємств : підруч. / О. С. Філімоненков, Д. І. Дема ; заг. ред. О. С. Філімоненко. - К. : Алерта, 2009. - 496 с. - Бібліогр.: с. 488-490.

⁵ Карпінський Б.А. Герасименко О.В. Фінансова система: навчальний посібник. – Львів: „Магнолія+”, 2006. – 272 с. 

⁶ Foreign exchange and derivatives market – 2004 // Bank of international settlements. – 2005. – March. – 43 p.

⁷ Б. Рубцов Тропинка к процветанию // Эксперт-Украина.- № 44(47) -2005. – С. 21-27. 

⁸ Globalization for development: trade, finance, aid, migration, and policy / Jan Goldin, Kenneth Reinert.// ebrd.org 

⁹ Obstfeld M., Rogoff K The six major puzzles in international macroeconomics: is there a common cause? - NBER: Working Paper № 7777, 2000.  

¹⁰ Моисеев С.Р. Глобализация финансовых рынков: миф или реальность? //Дайджест-Финансы», - № 3. – 2002. – С. 18-24.  

¹¹ Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 197—205. 

¹² Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2004.