Вплив діяльності міжнародних фінансових інститутів на економічний розвиток України

 

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................

ОСНОВНА ЧАСТИНА..................................................................................

1. Міжнародний фінансовий ринок:  його сутність, склад та функції........

2. Аналіз діяльності міжнародного фінансового ринку.................................

3. Вплив діяльності міжнародних фінансових інститутів на економічний розвиток України...............................................................................................

ВИСНОВКИ........................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТПНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................

 

ВСТУП

 

За своєю економічною сутністю міжнародний фінансовий ринок являє  собою систему певних відносин і  своєрідний механізм збору та перерозподілу  на конкурентній основі фінансових ресурсів між країнами, регіонами, галузями й  інституціональними одиницями.

З функціональної точки зору під  міжнародним фінансовим ринком можна  розуміти сукупність національних і  міжнародних ринків, що забезпечують напрями, акумуляцію й перерозподіл грошових капіталів між їхніми суб'єктами за допомогою фінансових установ  з метою відтворення й досягнення нормального співвідношення між  пропозицією та попитом на капітал.

Метою даної  курсової роботи є дослідження сучасного  стану міжнародного фінансового  ринку та вплив діяльності міжнародних  фінансових інститутів на економіку  України.

Завданням є проведення аналізу функціонування міжнародного фінансового ринку.

Об’єктом дослідження виступає міжнародний фінансовий ринок та фінансові організації.

Предметом дослідження є діяльність міжнародного фінансового ринку, його сучасний стан.

У цілому наукова проблематика механізмів фінансового ринку знайшла своє відображення в працях як іноземних, так і вітчизняних учених.

Фундаментальні дослідження фінансових ринків проводили такі видатні зарубіжні  вчені, як: В. Андреф, Б. Баді, Б. Балас, Р. Болдуін, С. Гофман, Б. Ейхенгрін, П. Кругман, Дж. Мауер, Ф. Модільяні, А. Пігу, П. Сазерленд, Ф. Хайєк, Дж. Хікс, М. Фрідмен та інші.

Питання ефективності функціонування фінансових ринків та формування стабілізаційних  механізмів теоретично осмислені в  наукових працях О. Вільямсона, Р. Голдсміта, Дж. Кейнса, Г. Марковіца, Х. Мінскі, Дж. Стігліца, У. Шарпа. Серед сучасних російських дослідників вагомий внесок у розробку окресленої проблематики здійснили А. Анікін, Т. Башкатов, І. Бєляєва, О. Богомолова, Г. Бірман, Я. Міркін, Ю. Осіпов, Б. Пічугіна, Е. Уткіна, Ю. Шишкова та інші.

У вітчизняній науковій літературі проблемам міжнародної економічної  інтеграції та глобалізації, розвитку національних і міжнародних фінансових ринків та формуванню стабілізаційних  механізмів присвячені роботи В. Андрійчука, В. Базилевича, І. Бураковського, А. Гальчинського, Н. Гражевської, В. Вірченка, В. Гейця, П. Єщенка, О. Єгорова, А. Ігнатюк, А. Кредісова, О. Любкіної, І. Лютого, І. Малого, І. Мазур, В. Міщенка, А. Рогача, А. Чухна, Ю. Уманціва, В. Федосова,    В. Шелудько та інших.

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

1. Міжнародний фінансовий ринок: його сутність, склад та функції

 

 

   Міжнародний фінансовий ринок з’явився у 1950-х роках у формі ринку євровалют, коли кредитні інститути почали видавати, а їхні клієнти одержувати фінансові послуги одночасно в кількох іноземних валютах на пільгових умовах. Він виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками, які зумовлені результатами подальшого поглиблення економічних та фінансових зв’язків між країнами, лібералізацією цін та інвестиційних потоків, створенням глобальних транснаціональних фінансових груп. Окрім іншого, це було пов’язано із значною мінливістю обмінного курсу іноземних валют. Така мінливість валютних курсів обумовила широко масштабне хеджування ризиків і валютні спекуляції¹.

Міжнародна фінансова інтеграція поступово стирає інституційні бар’єри  для руху коштів на національних ринках та поза ними. З 1970 – х років такі бар’єри були ліквідовані в провідних  країнах світу шляхом: по-перше, лібералізації  національних фінансових ринків, тобто  зниження цін на фінансові продукти (під впливом конкурентної ситуації) шляхом зменшення банківської маржі (різниці між процентними ставками за кредитами і депозитами). Одночасно  спостерігається зростання витрат на оплату праці персоналу та матеріальне  забезпечення фінансової індустрії.

Другим шляхом стало дерегулювання  фінансових ринків – це процес запровадження  реформи та законодавчих актів, які  спрямовані на пом’якшення чи повне  скасування обмежень у валютно-фінансовій сфері з метою залучення іноземного капіталу. Дерегулювання дало можливість власникам фінансових активів мобільно перекидати їх з однієї країни в іншу в пошуках вищих прибутків і меншого ризику. Висока мобільність капіталу призвела до посилення взаємозалежності національних економік, а тому послабила автономію національних ринків і сприяла створенню глобального фінансового ринку.

Третій шлях – це технічні вдосконалення  у сфері електронного зв’язку, що знизило вартість і підвищило  швидкість міжнародних платежів. Електронні платежі витіснили чеки, як головний засіб платежу та прискорили вцілому систему міжнародних розрахунків.

Фінансовий ринок, як економічна категорія, виражає економічні відносини між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції з приводу реалізації фінансових активів. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою економіки у фінансових ресурсах. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх економічних суб’єктів відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансових активів,забезпечується еквівалентність обміну специфічного товару-гроші. Головна відмінність фінансового ринку від інших полягає у тому, що товаром на цих ринках виступають фінансові активи.

Проте кожна країна для забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку не завжди може розраховувати виключно на власні ресурси. В сучасних умовах інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки виникає об’єктивна необхідність та реальна можливість залучення іноземного капіталу в економіку будь-якої країни через міжнародні фінансові ринки. 
   Міжнародний фінансовий ринок – це глобальна система мобілізації вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на умовах ринкової конкуренції. Сьогодні цей ринок набув великих масштабів і перетворився у привабливе джерело залучення фінансових ресурсів для розвитку національних економік, став визначальним фактором розвитку світового господарства. Процес залучення фінансових ресурсів і доведення їх до споживача містить у собі, як накопичення капіталу, так і взяття його в борг(позика), у найм(селенг)². 

Головне призначення міжнародного фінансового ринку – забезпечення доступу до фінансових ресурсів і міжнародних проектів. Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягає в створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) фінансових ресурсів, необхідних для розвитку економіки і виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позиції забезпечення високого рівня дохідності капіталу. Виконуючи функцію спрямування коштів від кредиторів до позичальників, фінансові ринки сприяють вищій продуктивності та ефективності світової економіки.

Наступною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості окремих країн мобільно залучати достатню кількість фінансових ресурсів у різних формах на вигідних умовах. Таке залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку значно розширює фінансові можливості кожної країни і сприяє вирівнюванню економічного їх розвитку та створенню умов для підвищення суспільного добробуту. 
   Третя функція міжнародного фінансового ринку, що витікає із змісту попередніх, це імітація високоліквідних фінансових інструментів, які можуть бути використані, як засіб міжнародних платежів, продані чи обміняні на інші фінансові інструменти.

 Зміст четвертої функції міжнародного фінансового ринку зводиться до формування ринкових цін на окремі види фінансових активів, враховуючи кон’єктуру ринку.

Механізм функціонування міжнародного фінансового ринку забезпечує виявлення величини і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчасне його задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребу в залучені капіталу із зовнішніх джерел.

Міжнародний фінансовий ринок виробив механізм страхування цінового (валютного) ризику і відповідно систему спеціальних інструментів, за допомогою яких можна знизити до мінімуму ризик продавців і покупців фінансових активів. Крім того, в системі фінансового ринку отримала широкого розвитку пропозиція різноманітних страхових послуг та запровадження фінансових інновацій.

З інституційної точки зору міжнародний фінансовий ринок – це сукупність кредитно – фінансових інститутів, через які відбувається рух капіталів(фінансових потоків) у сфері міжнародних економічних відносин. До таких інститутів належать:

- Центробанки окремих країн;

- Комерційні банки, насамперед ТНК;

- ТНБ;

- Фондові (валютні) біржі та інші фінансові інститути включаючи страхові компанії та брокерські фірми. Сюди можна віднести ринки зосереджені переважно у розвинутих фінансових центрах, які мобілізуються та перерозподіляють значні обсяги фінансових ресурсів у планетарному вимірі. Отож, міжнародні фінансові центри – це адміністративне місце зосередження банків і пара банків, які здійснюють широкий спектр міжнародних фінансових операцій: депозитні, кредитні, реалізують угоди з цінними паперами, валютою та золотом. Основні фінансові центри історично склалися в: Лондоні, Нью-Йорку і Токіо. В Європі міжнародними фінансовими центрами виступають також Брюссель, Франкфурт – на Майні та Цюріх. Варто зауважити, що раніше міжнародні фінансові центри створювалися, як правило в економічно розвинутих країнах. Для цього необхідно було мати розвинуту фінансову інфраструктуру та стабільну національну валюту. Нині для цього достатньо гнучкого ліберального фінансового законодавства та спрощеної процедури банківських операцій. Тому останнім часом з’явилися нові офшорні фінансові центри, такі як Гонконг, Сінгапур, Бахрейн, Багамські острови та інші, що пов’язано перш за все з економічною свободою та лібералізацією національних фінансових ринків. Ці ринки привабливі для багатьох учасників завдяки запровадженню в офшорних зонах ліберального фінансового і валютного законодавства, конфіденційності (анонімності) банківських рахунків, відсутності валютних застережень та валютного контролю.   

 У міжнародній фінансовій  практиці єдиного методу структуризації  фінансового ринку не існує.  Проте, у більшості розвинених  країн оптимальна структура національних  фінансових ринків визначається  за такими ознаками:

- за терміном реалізації майнових прав (боргових зобов’язань).

- за групою фінансових активів (видом фінансових інструментів). 
   За першою ознакою розрізняють два основних сегменти міжнародного фінансового ринку: ринок грошей і ринок капіталів. 
   Якщо уявити, що фінансовий ринок представляє собою форму круга, то один сегмент цього круга охоплює ринок грошей, а другий -ринок капіталів (рис. 1. 1.).

Рис 1.1. Сегменти фінансового ринку.

Джерело: Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київ. нац. торгово.-екон. ун-т, 2000.  

 

Слід відмітити, що такий традиційний  поділ міжнародних фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів  у сучасних умовах їх функціонування носить дещо абстрактний характер. Ця абстрактність визначається тим, що сучасні фінансові (банківські) технології та умови емітування багатьох фінансових інструментів передбачають відносно доступний  спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові  і навпаки.

Ринок грошей – сегмент фінансового ринку, на якому торгують тільки короткостроковими борговими інструментами, термін погашення яких менший ніж один рік³.

У сегменті ринку грошей, який ще називають  монетарним ринком, продаються і купуються  грошові кошти у вигляді короткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій.

 До основних інструментів  ринку грошей відносяться: міжбанківські  вклади та депозити, депозитні  сертифікати, банківські акцепти,  векселі, євродолари та інші. Фінансові інструменти, якими торгують на ринку грошей, є надійними та високоліквідними, оскільки зазнають незначного коливання цін. Ризик непогашення боргу також мінімальний, оскільки переважна більшість інструментів ринку грошей – це короткострокові боргові зобов’язання першокласних позичальників (уряду, центробанку, комерційних банків, фірм та корпорацій) з високим рейтингом кредитоспроможності. 
   На ринку грошей продаються короткострокові фінансові інструменти (ресурси) за цінами, які залежать від джерела надходження коштів і кредитоспроможності позичальника. Процентна ставка за інструментами грошового ринку важлива за таких обставин:

а) вона показує рівень доходу, на який погоджуються кредитори;